Рішення № 76796076, 27.09.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2018 р. Справа № 818/377/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1В.), звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - відповідач, Сумське OУ ПФУ в Сумській області), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо припинення нарахування і виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017;

- зобов'язати Сумське об’єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області поновити, ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії на рахунок в уповноваженому банку, обраному раніше отримувачем пенсії, а також сплатити заборгованість, яка виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії з 01.04.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка перебуває на обліку в Департаменті соціального захисту населення Сумської міської ради, як особа, переміщена з району проведення антитерористичної операції, що підтверджується копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 24.11.2014 № НОМЕР_1. З часу її переміщення до Сумської області, отримання призначеної пенсії здійснювалось за місцем перебування, проте з квітня 2017 року виплата пенсії їй була припинена. Позивачка звернулася з письмовим зверненням до відповідача про з’ясування причин припинення нарахування та виплати пенсії. Листом від 30.01.2018 Сумське OУ ПФУ в Сумській області повідомило її, що виплата пенсії була призупинена з 01.04.2017 року на підставі отриманої інформації, а також, у зв’язку із скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Позивачка вважає, що припинення виплати пенсії було здійснено відповідачем поза процедурою, встановленою законом. Тому просить визнати протиправними дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати пенсії та зобов’язати поновити нарахування та виплату пенсії, а також сплатити заборгованість, яка виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії, тобто з 01.04.2017.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 14.02.2018 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

На виконання зазначеної ухвали представником відповідача подано до суду відзив, відповідно до якого Сумське OУ ПФУ в Сумській області з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 “Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”, якою затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, а також на Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509, та на Закон України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” просить відмовити у задоволенні позову, виходячи з того, що управлінням було призупинено виплату пенсії позивачу з квітня 2017 року до отримання результатів додаткової перевірки, а з липня 2017 року було припинено виплату пенсії на підставі рішення Комісії від 27.07.2017, у зв’язку із скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Рішення комісії про припинення виплат пенсії позивач не оскаржив. Крім того, у відзиві було зазначено, що Сумське OУ ПФУ в Сумській області не приймало рішення щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1

Враховуючи наведені обставини, Сумське OУ ПФУ в Сумській області вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 14.03.2018 провадження у справі було зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № Пз/9901/20/18.

Ухвалою суду від 11.09.2018 провадження у справі було поновлено.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово непідконтрольної Уряду України території. У зв'язку зі здійсненням антитерористичної операції на Сході України позивачка змушена була виїхати з м. Горлівка, Донецької області до м. Суми, де наразі мешкає.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Департаменті соціального захисту населення Сумської міської ради, як особа, переміщена з району проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 24.11.2014 № НОМЕР_1 (а.с. 14).

Позивачка отримує трудову пенсію - пенсію за віком, яка призначена їй довічно, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії ААБ № 988508, виданого 25.09.2008 Пенсійним фондом України. (а.с. 13). З часу її переміщення до Сумської області, отримання призначеної пенсії здійснювалось за місцем перебування на обліку - у Сумському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Сумської області (територіальному органу Пенсійного фонду України), проте з квітня 2017 року виплата пенсії їй була припинена.

25.01.2018 ОСОБА_1 звернулася з письмовим зверненням до відповідача про з’ясування причин припинення нарахування та виплати пенсії (а.с. 15). Листом від 30.01.2018 Сумське OУ ПФУ в Сумській області повідомило ОСОБА_1, що виплата пенсії була призупинена з 01.04.2017 року на підставі отриманої інформації, а з 27.07.2017 було припинено виплату пенсії на підставі рішення Комісії від 27.07.2017, у зв’язку із скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV (надалі Закон №1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (ст. 4 Закону №1058-ІV).

Згідно частини 1 статті 47 Закону №1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

З 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20 жовтня 2014 року №1706-VII (далі – Закон №1706-VII), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч.2 ст. 4 Закону №1706-VII).

Як згідно ст. 4 Закону №1706-VII так і згідно пункту 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509 (далі – Порядок №509) факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених, зокрема, статтею 12 цього Закону.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач, з посиланням на норми Закону №1706-VII та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” від 8 червня 2016 року №365 (далі – Порядок №365) вказує на правомірність припинення пенсії у зв’язку із скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Суд зазначає, що фактично встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування та скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” є одними з підстав, визначених у п.п.2,4 п.12 Порядку №365 для припинення соціальних виплат, а частина 1 статті 12 Закону №1706-VII надає вичерпний перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб та такими є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Разом з тим, вказаний Закон №1706-VII не визначає порядку чи підстав для припинення виплат пенсії чи інших соціальних виплат.

Законом, який регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є саме Закон №1058-1V. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування. (ст. 5 Закону №1058-1V). І саме цим Законом частиною 1 статті 49 визначено підстави припинення пенсії. Так, за приписами цієї норми, виплата пенсії, зокрема, за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється у таких випадках: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Водночас, як вбачається з листа від 30.01.2018, виплата пенсії відповідачем була припинена з 01.04.2017, спочатку у зв’язку із отриманною інформацією та необхідністю отримання результатів додаткової перевірки, а згодом, у зв’язку із скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 24.07.2018. Однак, рішення про скасування дії довідки від 24.07.2018 не є тими підставами, виключний перелік яких зазначено у ст.49 Закону №1058-IV для прийняття рішення про припинення пенсії. Крім того, припинення пенсії було вчинено не у спосіб, визначений Законом №1058-IV, який передбачає припинення пенсійних виплат виключно на підставі відповідного рішення, якого, як вбачається з відзиву відповідача, прийнято не було. У зв’язку з чим, суд визнає, що бездіяльність відповідача щодо припинення позивачу нарахування та виплати пенсії є протиправною та здійснена не у спосіб, передбачений законом.

Таким чином доводи відповідача, з посиланням на Порядок №365 та Закон №1706-VII, про наявність обґрунтованих підстав для відмови у виплати пенсії не приймається судом до уваги, оскільки скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не передбачені ст. 49 Закону №1058-IV. А норми Закону №1706-VII є пріоритетними над нормами постанов Кабінету Міністрів України.

Вказана правова позиція також узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 06.02.2018 у справі за №263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17) та у постанові Верховного Суду, прийнятої у зразковій справі від 03.05.2018 (справа № 805/402/18, провадження №Пз/9901/20/18), що набрала законної сили 04.09.2018.

Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” від 11.11.2003 №1382-ІV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В п.51 рішення Європейського суду з прав людини по справі “Пічкур проти України” було зазначено, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України та у п. 54 зроблено висновок про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі “Ілашку та інші проти Молдови та Росії” Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем “Молдавської Республіки Придністров'я” (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за ст. 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників. В цьому рішенні також зазначено, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Вона повинна усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 “Про незалежність судової влади” встановлено, що відповідно до ст. ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Окрім того, доводи відповідача про те, що позивач не оскаржив рішення Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам про припинення виплат пенсії, не приймаються судом до уваги, оскільки вказане не спростовує протиправну бездіяльність відповідача, крім іншого рішення Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам не є предметом розгляду даної справи

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку, що дії відповідача не відповідають критеріям, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 40021, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 40383837) про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо припинення нарахування і виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017;

Зобов'язати Сумське об’єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії на рахунок в уповноваженому банку, обраному раніше отримувачем пенсії та сплатити заборгованість, яка виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії, починаючи з 01.04.2017.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 27.09.2018.

Суддя С.М. Глазько