Рішення № 76795992, 17.09.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №813/1758/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Ванчак М.Л.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу №813/1758/18 за позовом ОСОБА_1 до Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (81340, вул.І.Вишенського, 7, м.Судова Вишня, Мостиський район, Львівська обл.) до Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області (81340, вул.І.Франка, 3, м.Судова Вишня, Мостиський район, Львівська обл.), із вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області, яка полягає у відмові ОСОБА_1 погодити комісійно встановлені межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) в присутності представників землевпорядної організації із суміжними землекористувачами;

- зобов’язати Судововишнянську міську раду Мостиського району Львівської області погодити встановлені межі земельної ділянки;

- зобов’язати Судововишнянську міську раду Мостиського району Львівської області затвердити виготовлену технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем порушено вимоги Конституції України та земельного законодавства, допущено бездіяльність, оскільки не вирішено її заяви від 24.11.2017 року, з якою вона звернулася до органу місцевого самоврядування з метою комісійно погодити встановлені межі земельних ділянок із суміжними землекористувачами. За наведених підстав позивач просить суд відновити її порушене право.

Ухвалою суду від 02.05.2018 року позовну заяву було залишено без руху.

У зв’язку із усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 15.05.2018 року відкрито загальне позовне провадження у даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 17.09.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні позов підтримала, надала пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, додаткових поясненнях, просила суд позов задоволити повністю.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ухвалою 39 сесії 6 скликання Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області від 24.10.2013 року за №27 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1000 га, угіддя – під будівлями та дворами, землі житлової та громадської забудови та площею 0,0100 га для ведення особистого селянського господарства, землі сільськогосподарського призначення, угіддя – рілля по вул.І.Вишневського, 7 в м.Судова Вишня, землі, що перебувають у користуванні. Крім того, рекомендовано звернутися в землевпорядну організацію за виготовленням технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та погоджені у встановленому законом порядку матеріали представити на розгляд міської ради для підтвердження фактичного розміру та площі земельних ділянок.

На підставі вказаної ухвали позивачем виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі ( на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та спору та для ведення особистого селянського господарства, однак не погоджено межі із сусідами, про що складено акт.

Матеріалами справи стверджується, що суміжні землекористувачі не погоджують суміжні межі земельних ділянок, а тому позивач звернулася до відповідача із заявою від 24.11.2017 року для погодження меж земельних ділянок.

Позивач, вважаючи, що відповідачем не вирішено заяви та комісійно не погоджено встановлених меж земельних ділянок, чим допущено бездіяльність і порушення норм земельного законодавства звернулася до суду з означеним позовом.

Відповідно до Земельного Кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян. Одними з основних принципів земельного законодавства є забезпечення рівності права власності на землю громадян та забезпечення гарантій прав на землю.

Відповідно до ч.1 ст.12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.158 ЗК України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.198 ЗК України, кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Кадастрова зйомка включає: а)геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б)погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в)відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що відновлення та встановлення меж земельної ділянки здійснюється, зокрема за погодженням меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Порядок вирішення питань регулювання земельних відносин, а також дотримання земельного законодавства входить до повноважень міських рад. Вказані питання вирішують виключно на пленарних засіданнях міських рад.

В статті 79 Земельного кодексу України (надалі - Кодексу), міститься визначення терміну «земельної ділянки» як частини земної поверхні з встановленими межами, певним місцем розташування, визначеними щодо неї правами. Механізм формування земельної ділянки як певного об’єкту цивільних прав визначено законодавцем у статті 79-1 Земельного кодексу України та полягає у визначенні її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Державній реєстрації у Державному земельному кадастрі підлягають сформовані земельні ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Кодексу).

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (стаття 126 Кодексу).

Статтею 55 Закону України «Про землеустрій» встановлено що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов’язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а)завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б)пояснювальну записку;

в)рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом);

г)згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем;

ґ)довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території);

д)копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

е)копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

є)копію правовстановлюючих документів на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об’єкти зареєстровані);

ж)матеріали польових топографо-геодезичних робіт;

з)план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів);

и)кадастровий план земельної ділянки;

і)перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

ї)у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

й)акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об’єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Дана норма також вказана в ст.377 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 106 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

На виконання вказаної статті наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року №376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за №391/17686, затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками (далі - Інструкція), пунктом 3.12 якої передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез’явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Постановою Верховного суду України від 11.07.2018 року у справі №263/11779/16-ц зазначено, що відповідно до частин першої, другої статті 198 Кодексу, кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому ЗК України (частина друга статті 50 Закону України «Про землеустрій»).

Згідно з пунктом 2.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року №43, роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою виконуються в такій послідовності: підготовчі роботи; встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки; складання кадастрового плану земельної ділянки; заповнення бланка державного акта.

ДП «Центр державного земельного кадастру» за заявою ОСОБА_1 у 2017 році виконано роботи з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), які розташовані за адресою: м.Судова Вишня, вул. І.Вишенського, 7.

З матеріалів справи вбачається, що на земельній ділянці площею 0,10 га розташоване нерухоме майно ОСОБА_1, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САВ №834763.

Згідно кадастрового плану, ця земельна ділянка межує: від А до Б землі загального користування (вул.І.Вишенського); від Б до В землі гр. ОСОБА_2, від В до Г землі гр. ОСОБА_1 ,від Г до А землі гр. ОСОБА_3

Земельна ділянка площею 0,0100 га, що значиться за ОСОБА_1 і розташована у м.Судова Вишня, вул. І.Вишневського, 7 виділена із земель сільськогосподарського призначення та використовується для ведення особистого селянського господарства.

Згідно кадастрового плану земельна ділянка площею 0,0100 га межує: від А до Б землі гр. ОСОБА_1, від Б до В землі гр. ОСОБА_4, від В до А землі гр. ОСОБА_5

Надаючи оцінку обставинам справи та з приводу того, що в матеріалах документації із землеустрою опис меж земельної ділянки не відповідає наявним в даним, що потребує доопрацювання графічних матеріалів документації із землеустрою, суд зазначає, що відповідач вказав на відсутність належної межі за напрямком від Г до А, та про рекомендаційний характер зауваження органу місцевого самоврядкування.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що відсутність належної спільної межі із земельною ділянкою за напрямком від Г до А, та те, що спірне питання щодо межі між земельними ділянками за напрямком від Г до А обумовлено неналежною якістю виготовлення технічної документації суміжних із позивачем землекористувачів.

При цьому, відповідно до частини 4 пункту 1.3 «Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками», затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 року №376, межа земельної ділянки це сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки. Тобто, у суміжних земельних ділянок має бути спільна межа без розривів та накладань.

Таким чином, з метою забезпечення виконання всіх правил складання землевпорядної документації та додержання вимог земельного законодавства, забезпечення прав всіх суміжних землекористувачів належить приводити у відповідність до вищевикладеним вимогам документацію щодо спірних земельних ділянок.

Судом з’ясовано, що станом на день ухвалення рішення позивач не зверталася повторно до ДП «Центр державного земельного кадастру» з метою виправлення меж та уточнення суміжних землекористувачів. Відповідно, відсутні підстави у відповідача погоджувати межі земельних ділянок.

У той же час, завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист

Право на захист - це самостійне суб’єктивне право, яке з’являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

З аналізу викладеного встановлено, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб’єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб’єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС.

Отже, обов’язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб’єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та наявні у матеріалах докази, суд зазначає, що лист Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області №02-18/1641 від 22.12.2017 року не містить зазначеної ОСОБА_1 у позовній заяві відмови, а виключно містить виявлені за наслідками перевірки факти, що межа по точці Г до А (згідно кадастрового плану земельної ділянки) проходить по «прогнивших» металевих стовпцях, утворюючи ламану лінію, а окрім того, землевпорядною організацією вказано суміжних землекористувачів, які не межують із спірною земельною ділянкою та містить пропозицію позивачу звернутися до ДП «Центр державного земельного кадастру» для виправлення цієї межі та уточнити суміжних землекористувачів, після усунення зазначених недоліків повторно звернутися до відповідача для погодження меж ділянок.

У відповідності до статті 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Однак, у даній справі вирішуючи спір, суд приходить до переконання, що непогодження меж земельної ділянки сусідами, не дає змоги встановити підстави такого непогодження сусідів. Позивачем не підтверджено і неспростовано наявністю чи відсутністю спору про право на земельні ділянки. Сама по собі процедура погодження меж є виключно допоміжною стадією у процесі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути технічних помилок. Акт погодження меж земельної ділянки є складовою частиною технічної документації, на підставі якої орган місцевого самоврядування, реалізуючи власну компетенцію, приймає рішення про передачу громадянам безоплатно земельних ділянок у власність. При цьому, кадастровою зйомкою є комплекс робіт, яку проводять юридичні та фізичні особи, які одержали в установленому порядку ліцензію на проведення геодезичних і картографічних робіт, а при їх проведенні суміжні землекористувачі погоджують межі земельних ділянок і вказані дії не впливають на правовий режим земельної ділянки і не є юридичним фактом, на підставі якого виникають, змінюються чи припиняються земельні правовідносини, оскільки в результаті кадастрових робіт створюється лише інформаційна база.

Таким чином, доводи позивача про наявність відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо погодження меж земельних ділянок не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у матеріалах доказами.

Оскільки позовні вимоги позивача щодо зобов’язання Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області погодити встановлені межі земельної ділянки та затвердити виготовлену технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) є похідними від позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області, яка полягає у відмові ОСОБА_1 погодити комісійно встановлені межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) в присутності представників землевпорядної організації із суміжними землекористувачами, у задоволенні якої судом відмовлено, а тому у їх задоволенні суд також відмовляє.

Позивачем не долучено до матеріалів справи жодного рішення Судовишнянської міської ради яким порушено права позивача.

На думку суду, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.139 КАС України, сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не повертається.

Керуючись ст.ст.2, 9, 14, 73-78, 90, 132, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області, яка полягає у відмові ОСОБА_1 погодити комісійно встановлені межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) в присутності представників землевпорядної організації із суміжними землекористувачами та зобов’язання Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області погодити встановлені межі земельної ділянки і затвердити виготовлену технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлений 27 вересня 2018 року.