Рішення № 76795894, 27.09.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3769/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом Дочірнього підприємства “ЛИДЕР” (вул. Вільямса Академіка, 93, Таїровська селищна рада, Овідіопольський р-н., Одеська обл., 65496, код ЄДРПОУ 34168990) до Управління ОСОБА_1 в Одеській області (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними та скасування розрахунку до акту від 29.04.2018 року та постанови від 18.06.2018 року,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Дочірнє підприємство “ЛИДЕР” з позовом до Управління ОСОБА_1 в Одеській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 29.04.2018 року №0003289 на суму 506,81 Євро, складений Управлінням ОСОБА_1 в Одеській області та визнати протиправною та скасувати постанову Управління ОСОБА_1 в Одеській області №053929 від 18.06.2018 року про застосування адміністративно господарського штрафу в сумі 1700 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що дії посадових осіб Управління ОСОБА_1 в Одеській області при здійсненні габаритно-вагового контролю автомобіля позивача та оформленні його результатів були неправомірними, акт №0003289 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 29.04.2018 року було складено безпідставно, а розрахунок (без номера) плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 29.04.2018 р. №0003289 та постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №053929 від 18.06.2018 року є протиправними.

29.04.2018 року о 13 год. 56 хв. працівниками Управління ОСОБА_1 в Одеській області на пересувному пункті габаритно-вагового контролю, розташованому на автомобільній дорозі Р-70 (65 км + 360м), було проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля НОМЕР_1, що перевозив асфальтобетонну суміш, за результатами якого було зроблено безпідставний висновок про перевищення вагових параметрів та складено зазначені вище документи.

З наданих відповідачем актів та довідки неможливо встановити, на яких вагах (якої марки, моделі, з якими характеристиками, можливими чи допустимими похибками) проводилося зважування.

Враховуючи, що інформація про вагові параметри транспортних засобів, щодо яких здійснюється габаритно-ваговий контроль, в довідку про результати здійснення габаритно- вагового контролю та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів може вноситись лише на підставі документа, автоматично сформованого відповідним ваговим обладнанням за результатами зважування (чека або талона зважування, квитанції, тощо), а такий документ у відповідача відсутній, то зазначені вище довідка та акт, які не підписані водієм транспортного засобу, не можуть вважатися допустимим доказом реальної ваги автомобіля позивача, оскільки вони є похідними від результатів зважування.

Крім того, зважування відповідачем автомобіля позивача та визначення його маси, а також навантаження на окремі осі, повинно було здійснюватися у відповідності до вимог чинного законодавства із застосуванням вагового обладнання, що відповідає встановленим вимогам, є справним та дає змогу встановити реальні вагові параметри транспортних засобів.

На запит представника позивача необхідної інформації та копій документів, які стали підставою для складання акту та розрахунку відповідачем надано відповідь з доданими належним чином засвідченними копіями: а) акта №049510 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 29.04.2018 р.; б) акта №0003289 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 29.04.2018 року; в) довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 29.04.2018 р.; г) розрахунку (без номера) плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 29.04.2018 р. №0003289; д) постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №053929 від 18.06.2018 р.

Документа (чека або талона зважування, квитанції, тощо), на підставі якого було визначено вагу транспортних засобів та навантаження на осі, які зазначено у вказаному вище розрахунку плати за проїзд, а також документів, які підтверджують проведення періодичної повірки (метрологічної атестації) зважувального обладнання, яке використовувалось для визначення вагових параметрів транспортних засобів Дочірнього підприємства «Лидер», відповідач не надав, пославшись на те, що не є розпорядником інформації щодо вагів.

Як вбачається з наданої копій довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 29.04.2018 р. та акта перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0003289, відповідач вважає, що автомобіль позивача з вантажем мав фактичну повну масу 33,73 тонни, що не перевищує нормативно допустиму масу 40,00 тонн, крім того, фактичне навантаження вказано на другу та третю вісь, які відповідач вважає здвоєною віссю, складало 26,77 тонни при нормативно допустимому 16,00 тонн.

Окрім того, враховуючи, що у довідці відповідач зазначив, що одна вісь є здвоєною, визначення загальної маси автомобіля та навантаження на здвоєні осі шляхом сумування осьових навантажень на кожну з осей є неправильним. При такій конструкції для визначення навантаження на здвоєну вісь такі дві осі, які утворюють здвоєну вісь, повинні зважуватись разом.

Про неправильність такого визначення загальної маси автомобіля та навантаження на осі, які відповідач вважає здвоєними, свідчить те, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивача його загальна маса без навантаження складає 12950 кг (або 12,95 тонни). Згідно з накладною №06/24 від 29.04.2018 р. цей автомобіль перевозив асфальтобетонну суміш масою 19,46 тонн. Таким чином, загальна маса навантаженого транспортного засобу складала 32,41 тонни (із розрахунку: 12,95 + 19,46 = 32,41), в той час як відповідачем внаслідок окремого зважування визначено загальну масу автомобіля 33,73 тонн.

З довідки та акта №0003289 вбачається, що відповідач визначив повну фактичну масу автомобіля шляхом визначення осьових навантажень на кожну окрему вісь з наступним їх складанням ( 6,96+13,765+13,12=33,73). Оскільки повну фактичну масу автомобіля було визначено неправильно, це свідчить про те, що і фактичні осьові навантаження було визначено неправильно.

В пункті 9 акта №0003289 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів відповідачем не зазначено відстані між осями автомобіля позивача, а отже, такі відстані ним не вимірювалися, а тому й висновок що дві осі складають здвоєну вісь, є необгрунтованим.

Зі змісту актів, довідки та розрахунку неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортних засобів позивача, який відсоток похибки таких ваг, чи проходили вони періодичну повірку (метрологічну атестацію) тощо.

У відповідь на запит представника позивача про надання, серед іншого, документа, який підтверджує проведення періодичної повірки (метрологічної атестації) зважувального обладнання, яке використовувалось для визначення вагових параметрів транспортних засобів позивача, такого документа відповідачем надано не було, що свідчить про його відсутність.

Після здійснення контролю водієві позивача довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю видана не була, у наданій відповідачем на запит копії довідки відсутня інформація про час проведення контролю, а в пункті 1 не зазначено найменування пункту габаритно-вагового контролю. При цьому, зазначено місце розташування пункту: а/д Р-70 (65 км+360 м).

В пункті 5 акту № 0003289 не вказано прізвище, ім’я та по батькові водія транспортного засобу і його місце проживання, а внизу акта замість підпису водія є запис “від підпису відмовився”, який ніким не засвідчено.

Маршрут “с. Малодолинське — м. Білгород-Дністровський”, який зазначено у розрахунку, а у пункті 7 акту №0003289 від 29.04.2018 р. не відповідає маршруту, який було пройдено транспортним засобом позивача до моменту його зупинки.

Складений розрахунок плати за проїзд великовагових транспортних засобів авто мобільними дорогами загального користування ніким не підписаний, у ньому взагалі відсутні відомості про особу, яка його склала.

З наведених підстав позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 01.08.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження.

22.08.2018 року до суду надійшов відзив, в якому представник відповідача у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі з тих підстав, що після проведеного зважування було виявлено перевищення вагових параметрів. За результатами зважування було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 29.04.2018 року, акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів від 29.04.2018 року, довідка про результати здійснення габаритно - вагового контролю від 29.04.2018 року та розрахунок до акту від 29.04.2018 року. Згідно вищезазначеного акту від 29.04.2018 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідки про результати габаритно-вагового контролю, позивачем допущено перевищення вагових параметрів на здвоєну вісь, замість допустимих 16 тонн(+/-2% похибки) навантаження становило 26770 кг, тобто на 10 тонн 770 кг більше дозволених нормативів.

Відповідач звертає увагу суду, що Постановою КМУ №671 від 30.08.2017 р. п. 19 Порядку №879, що визначає методику проведення габаритно-вагового контролю вантажів, було виключено. При цьому відсутність метрологічної методики зважування, затвердженої спеціальним уповноваженим органом у сфері метрології, не свідчить про недійсність процесу зважування, яке здійснювалося в пункті ГВК.

Щодо чеку (квитанції) зважувального засобу, цей документ не є документом суворої звітності, даний чек(квитанція) є підтвердженням факту перевищення вагових параметрів. Він формується і видається автоматично, що унеможливлює втручання особи в результати зважування. Детально про результати зважування складається розрахунок, а водію надається довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

На момент здійснення перевірки ваги були в справному стані, про що свідчить Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №2939, яке чинне з 27.07.2017р. до 27.07.2018 р.

За результатами рейдової перевірки посадовими особами Управління Укртансбезпеки у Одеській області було складено акт № 049510 від 29.04.2018 року щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким зафіксовано порушення, а саме: відсутній дозвіл, що дає право на рух автомобільними дорогами загального користування з перевищенням вагових обмежень.

Водій транспортного засобу ОСОБА_2 від підпису та отримання документів відмовився, про що посадовими особами ОСОБА_1 здійснено відповідний запис.

Управлінням ОСОБА_1 в Одеській області, Постановою від 18 червня 2018р. №053929 до ДП “Лидер” було застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700 грн.

30.08.2018 року від представника Позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначив, що на день здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача ОСОБА_1 та її територіальні органи не були органами державного контролю на автомобільному транспорті та, відповідно, не мали права здійснювати такий контроль. І лише 03.05.18 р. з набранням чинності постановою КМ України від 25.04.2018 р.№ 320 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінета міністрів України» органами державного контролю на автотранспорті визначено ОСОБА_1 та її територіальні органи.

З наданих відповідачем документів не вбачається, що ним використовувалась методика для визначення фактичної маси транспортного засобу позивача та навантаження на окремі осі. Позивач не заперечує проти виключення п.19 Порядку, однак, зауважує, що вимоги щодо визначення за допомогою вимірювального обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вість транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, міститься в підпункті 2 пунтку 2 Порядку, який є чинним.

У відзиві представник відповідача не заперечує факту відсутності такої методики.

На підтвердження проходження періодичної повірки зважувального обладнання відповідачем надано копії свідоцтва про повірку законодавчо регульованого асобу вимірювальної техніки – ваг автомобільних ТВА-20Д заводський № 18831 від 27.07.2017 р. №2939. При цьому відповідач не надав доказів того, що саме ці ваги використовувались в місці проведення габаритно-вагового контролю, вказаному в акті №0003289 від 29.04.2018 р. для зважування автомобіля позивача.

Вищевказане свідоцтво свідчить про те, що відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю використовувалося зважувальне обладнання, повірка якого на відповідність державним стандартам, встановленим для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь, проведена не була.

Вказане свідоцтво містить незастережене виправлення після запису «d-0,01», що свідчить про його недійсність та неможливість встановити похибку вимірювання цих ваг.

З копії свідоцтва про повірку №2939 вбачається, що зазначені ваги пройшли повірку лише на відповідність ДСТУ ЕN 45501 “Прилади неавтоматичні зважувальні. Загальні технічні вимоги та методи випробувань”. Цей державний стандарт містить лише загальні вимоги до приладів неавтоматичних зважувальних та не визначає специфічних вимог до приладів, які можуть використовуватися для зважування транспортних засобів у русі.

Проте, враховуючи вимоги до обладнання пунктів габаритно-вагового контролю, такі ваги повинні були пройти повірку на відповідність ДСТУ ОІМL R 134-1:2010 “Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь. Частина 1. Загальні технічні вимоги та методи випробувань (ОІМL R 134-1:2006,IDT)”. Але доказів проходження такої повірки відповідачем не надано.

Оскаржувана постанова від 18.06.2018 р. №053929 не містить конкретної інформації про допущені позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт.

У своєму відзиві представник відповідача вказує на те, що оскаржувану постанову винесено на підставі ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт” за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону.

Разом з тим, при розгляді справи відповідачем не було враховано, що позивачем перевозилася асфальтобетонна суміш - сипучий вантаж, який є подільним, а тому дозвіл на перевезення такого вантажу відповідно до чинного законодавства виданий бути не може, а отже, навіть у разі, якщо б відповідачем було правильно визначено масу транспортного засобу позивача, позивач не міг би отримати такий дозвіл, а тому притягнення до відповідальності за відповідною частиною ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, є протиправною.

В судове засідання, призначене на 24.09.2018 року, представник Позивача не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, від представника Позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

В судове засідання, призначене на 24.09.2018 року, представник Відповідача не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття в судове засідання представника Позивача та представника Відповідача, за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

Спірні правовідносини щодо здійснення державного контролю на автомобільному транспорті виникли між позивачем, який є суб’єктом господарювання – ДП “ЛИДЕР”, код ЄДРПОУ 34168990, та суб’єктом владних повноважень Управлінням ОСОБА_1 в Одеській області, яке є територіальним органом ОСОБА_1.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року, Державна служба України з безпеки на транспорті (ОСОБА_1) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з п.8 вказаного Положення, ОСОБА_1 здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Підпунктом 15 п.5 Положення ОСОБА_1 відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року (далі Порядок №1567), визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Відповідно до пунктів 3,4 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті є ОСОБА_1, її територіальні органи, які здійснюють контроль шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку № 1567 встановлений виключний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. Згідно з п.16 під час рейдової перевірки може проводитись габаритно-ваговий контроль.

Судом встановлено, що 29.04.2018 року в пункті габаритно-вагового контролю, що знаходиться на ділянці а/д Р-70 (65 км + 360 м), згідно направлення на перевірку № 026264 від 20.04.2018 року, було здійснено перевірку транспортного засобу марки КАМАЗ, д/н НОМЕР_2, що належить ДП “ЛИДЕР”.

За результатами зважування складені довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 29.04.2018 року, акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів від 29.04.2018 року, відповідно до яких ДП “ЛИДЕР” допущено перевищення вагових параметрів на здвоєну вісь, замість допустимих 16 тонн(+-2% похибки) навантаження становило 26770 кг, тобто на 10 тонн 770 кг більше дозволених нормативів. Згідно з довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 29.04.2018 року, повна маса транспортного засобу була визначена на рівні 33,73 тонн шляхом складання навантаження на осі.

Також був складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 049510 від 29.04.2018 року, в якому зазначено про відсутність дозволу на перевезення вантажу, що перевищує вагові обмеження та ОСОБА_2 №0003289 від 29.04.2018 року про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів.

З наведених підстав посадовими особами складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 29.04.2018 року, яким ДП “ЛИДЕР” нараховано плату за проїзд в розмірі 506,81 євро за фактично пройдену відстань 60 км.

Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №053929 від 18.06.2018 року до ДП “ЛИДЕР” на підставі акту № 049510 від 29.04.2018 року застосовано у відповідності до ч.1 абз.3 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700 грн.

Частина 1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлює відповідальність автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді адміністративно - господарських штрафів, зокрема, за надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, застосовується штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз. 3 ч.1 ст.60).

Пунктом 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року, визначені повноваження ОСОБА_1, яка відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування (пп.15.п.5 Положення).

Згідно з п.1 Порядку №879 цей Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Підпунктом 4 п.2 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до пунктів 12, 13, 14 зазначеного Порядку, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.

Згідно з п. 28 Порядку № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Статтею 33 Закону України “Про автомобільні дороги” передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 року).

Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 тонн або фактичною масою понад 24 тонн автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Пунктом 21 Порядку №879 передбачено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі наявності підозри щодо перевищення нормативних габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, працівники пунктів габаритно-вагового контролю проводять його повторне зважування.

Оцінюючи обставини здійснення габаритно-вагового контролю, складені за його результатами документи, судом встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХО № 548616, маса без навантаження автомобіля КАМАЗ становить 12950 кг. Згідно з накладної №06/24 від 29.04.2018 року ДП “ЛИДЕР” перевозилась асфальтобетонна суміш, загальною масою 19,46 тонн. Отже, маса транспортного засобу з вантажем мала становити 32,41 тонн.

У довідці про результати габаритно-вагового контролю зазначено, що повна маса транспортного засобу становила 33,73 тонн, що ставить під сумнів результати зважування вантажного автомобілю на приладу обліку, яким це зважування здійснювалось, та його технічна справність.

Згідно статті 8 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність” у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації.

Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.

Відповідно до п. 12 Порядку №879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

З наданих відповідачем актів та довідки неможливо встановити на яких вагах (якої марки, моделі, з якими характеристиками, можливими чи допустимими похибками) проводилося зважування.

Крім того, згідно з актом №0003289 від 29.04.2018 року та довідкою від 29.04.2018 року позивачем допущено перевищення вагових параметрів на здвоєну вісь, замість допустимих 16 тонн(+/-2% похибки) навантаження становило 26770 кг, тобто на 10 тонн 770 кг більше дозволених нормативів. Разом з тим зважування відбувалося окремо по напівосям кожної осі і в подальшому сумувалося. Згідно п. 9 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від №255 від 28.07.2016 року, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником. Таким чином, зазначеним нормативним положенням чітко визначено, що вагове обладнання повинно забезпечувати саме поосьове зважування у русі транспортного засобу. При цьому суд зазначає, що Порядком № 879 передбачена наявність методики, на підставі якої проводиться процес вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на осі транспортного засобу, проте станом на момент проведення відповідного зважування така методика затверджена не була.

Суд вважає, що представник відповідачів, які є суб’єктами владних повноважень та на які відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень покладений обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не надав суду достатніх та допустимих доказів, які б свідчили про те, що дійсно було перенавантаження на здвоєну вісь автомобіля, а також про те, на якому саме вимірювальному засобі здійснено габаритно-ваговий контроль та він на момент його проведення був справним, відповідав вимогам законодавства щодо його перевірки.

Таким чином, відповідачем не доведено достовірність та правильність результатів вимірювань при здійсненні зважування транспортного засобу та визначенні навантажень на осі транспортного засобу та його загальної ваги.

Суд також вважає обґрунтованими доводи позивача про недоведеність відповідачем правильності застосування ставок плати за проїзд.

Пунктом 2 Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №879від 27.06.2007 року, визначено, що при перевищенні допустимих осьових навантажень від 10 до 20 відсотків включно застосовується ставка плати за кожен кілометр відстані в розмірі 0,27 євро. За перевищення допустимих осьових навантажень понад 20 відсотків застосовується ставка плати в розмірі 0,15 євро за кілометр за кожні 5 відсотків.

Між тим, за перевищення нормативних параметрів на здвоєну вісь на 67,31 % нарахована плата у розмірі 1,689 євро/км, що не відповідає положенням Ставок.

Крім того, висновок суду про визнання протиправною та скасування постанови Управління ОСОБА_1 в Одеській області №053929 від 18.06.2018 року про застосування адміністративно господарського штрафу в сумі 1700 грн. ґрунтується також на тому, що вказане рішення суб’єкта владних повноважень не відображає складу правопорушення та посилання на нормативний акт, який порушив позивач.

В оскаржуваній постанові у графі щодо допущеного правопорушення зазначено “29.04.18р. а/д Р-70, 65 км+360, (підстава: ОСОБА_2 від 29.04.18 р. №049510 )”. Таке рішення не відповідає вимозі його обґрунтованості та прийняття з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, які повинні бути відображені в постанові.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про те, що дійсно було перенавантаження на здвоєну вісь автомобіля, а також про те, на якому саме вимірювальному засобі здійснено габаритно-ваговий контроль та він на момент його проведення був справним, відповідав вимогам законодавства щодо його перевірки, суд дійшов висновку, що розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 29.04.2018 року №0003289 на суму 506,81 Євро, складений Управлінням ОСОБА_1 в Одеській області та постанова Управління ОСОБА_1 в Одеській області №053929 від 18.06.2018 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 грн. належать до скасування.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 1762 грн.

У зв’язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1762 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства “ЛИДЕР” (вул. Вільямса Академіка, 93, Таїровська селищна рада, Овідіопольський р-н., Одеська обл., 65496, код ЄДРПОУ 34168990) до Управління ОСОБА_1 в Одеській області (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними та скасування розрахунку до акту від 29.04.2018 року та постанови від 18.06.2018 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 29.04.2018 року №0003289 на суму 506,81 Євро, складений Управлінням ОСОБА_1 в Одеській області.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління ОСОБА_1 в Одеській області №053929 від 18.06.2018 року про застосування адміністративно господарського штрафу в сумі 1700 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління ОСОБА_1 в Одеській області (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Дочірнього підприємства “ЛИДЕР” (вул. Вільямса Академіка, 93, Таїровська селищна рада, Овідіопольський р-н., Одеська обл., 65496, код ЄДРПОУ 34168990) судові витрати у розмірі 1762 (тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук.

.