Рішення № 76795892, 27.09.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3735/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65023, м. Одеса, вул. Пушкінська, 75, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.03.2018 року №Ф-43039-17,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС Одеській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.03.2018 року №Ф-43039-17.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що в свої вимозі від 27.03.2018 №Ф-43039-17 ГУ ДФС в Одеській області не наводить розрахунку, на підставі якого була визначена сума заборгованості з ЄСВ. У вимозі Відповідач посилається на проведення документальної перевірки, але не вказує номер акту ні дату його складання на підставі якого була складена Вимога про сплату боргу. Позивач зазначає, що він є пенсіонером за віком та інвалідом 2 групи, а тому вимоги частини 1 статті 4 та статті 25 Закону на нього не поширюються, про що було повідомлено Відповідача 18.05.2018 та надано підтверджуючі, документи, проте вказана інформація була проігнорована.

З наведених підстав позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 31.07.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження.

23.08.2018 року до суду надійшов відзив, в якому представник відповідача у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі з тих підстав, що аналізуючи відомості з облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, загальна сума заборгованості Позивача становить 8448 грн. На підставі цих даних ГУ ДФС в Одеській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-43039-17 від 27.03.2017 року, відповідно до вимог чинного законодавства, у зв’язку з чим зазначена вимога є правомірною та законною.

В судове засідання, призначене на 30.08.2018 року, представник Позивача не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, від представника Позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

В судове засідання, призначене на 30.08.2018 року, представник Відповідача не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття в судове засідання представника Позивача та представника Відповідача, за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 михайло Давидовичзареєстрований як фізична особа-підприємець з 11.12.2001 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 №2102112.

ГУ ДФС в Одеській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-43039-17 від 27.03.2017 року, відповідно до якої ОСОБА_1 необхідно сплатити 8448 грн заборгованості з ЄСВ.

Відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, який набрав чинності з 01.01.2011, зі змінами та доповненнями (далі — Закон № 2464), визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (ч. 8 ст. 9 Закону № 2464).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених Законом № 2464, є недоїмкою.

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з пунктами 3, 4 розділу VI “Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ”, затвердженої наказом Містерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2016 № 393 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.04.2016 за № 609/28739) (даліі- Інструкція), у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або рги зі сплати фінансових санкцій органи доходів і зборів, протягом 15 робочих днів, що наступають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій), надсилають вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Особи, зазначені у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (ч.4 ст. 4 Закону № 2464).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Державною фіскальною службою України та Пенсійним фондом України складено Протокол про обмін інформацією щодо даних про фізичних осіб (платників ЄВ) - пенсіонерів за віком або інвалідів (далі - Протокол).

Відповідно до норм Протоколу Пенсійний фонд України надає Державній фіскальній службі інформацію щодо фізичних осіб (платників ЄВ) про те, що вони є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю, із зазначенням дати встановлення пенсії або інвалідності.

Якщо фізична особа - підприємець є особою з інвалідністю та отримує соціальну допомогу від фонду соціального страхування або Управління праці та соціального захисту населення, то підтвердженням встановлення інвалідності є довідка до акта огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності, яка надається до контролюючого органу за місцем реєстрації.

Судом встановлено, що позивач направляв до ДПІ у Приморському районі м. Одеси лист, яким просив скасувати помилково зданий звіт по ЄСВ додаток.5 (річний) за 2017 рік за фізичну особу-підприємця на єдиному податку (2 група) ОСОБА_1 та зняти помилкові нарахування по єдиному соціальному внеску, оскільки він є пенсіонером за віком та інвалідом другої групи.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач є пенсіонером за віком та інвалідом 2 групи, що підтверджується пенсійним посвідченням №1882818438 та посвідченням інваліда 2 групи №105372, а тому вимоги частини 1 статті 4 Закону №2464 на нього не поширюються у зв’язку з чим вимога про сплату боргу (недоїмки) від 27.03.2018 року №Ф-43039-17 належить до скасування.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65023, м. Одеса, вул. Пушкінська, 75, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.03.2018 року №Ф-43039-17 – задовольнити.

Вимогу Головного управління ДФС Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 27.03.2018 року №Ф-43039-17 – скасувати.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук.

.