Рішення № 76795802, 27.09.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2354/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань ОСОБА_1

з участю представників

від позивача – ОСОБА_2,

від відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Торговий дім «Ніка-М» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправним та скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Торговий дім «Ніка-М» звернулося в суд з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправним та скасування Постанови про накладення штрафу №ЛВ 321/726/АВ/ФС-1 від 11.05.2018 року.

Аргументами позовних вимог є те, що якщо мало місце звернення фізичної особи про порушення її прав, то у відповідності до абзацу 6 ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», відповідач зобов’язаний був ще перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) пред’явити копію погодження заходу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення перевірки. Так, позивач вказує на те, що наказ, який є підставою для проведення відвідування, товариству не надавався. Також, продовжує позивач, враховуючи вимоги законодавства в частині необхідності індексації, а також те, що діяльність товариства є збитковою, усім працівникам було запропоновано перейти на неповний робочий день. Згідно з наказів по товариству був встановлений неповний робочий день. Усі працівники були завчасно повідомлені про такий режим роботи та усі працівники виявили бажання працювати у режимі роботи неповного робочого дня задля виконання вимог законодавства та збереження робочих місць. Працівниками були написані відповідні заяви. Окрім того, позивач зазначає про непропорційність накладеного стягнення в розмірі 297840 грн. 00 коп.

Представник позивача дав аналогічні пояснення, просить позов задоволити.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву зазначає, що абзац 6 ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на який позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, за сферою своєї дії не поширюється на заходи державного контролю за дотриманням вимог законодавства про працю. Також, відповідач зазначає, що переведення працівників на неповний робочий час не звільняє суб’єкта господарювання від обов’язку нарахування індексації заробітної плати. Що стосується непропорційності накладеного стягнення щодо самого порушення, то відповідач вказує на те, що у разі не проведення контрольного заходу і не виявлення такого порушення, з часом сума спів розмірності невиплаченої індексації заробітної плати до нарахованого штрафу могла б зменшуватись і навіть перевищувати його.

У додаткових письмових поясненнях відповідач зазначає, що долучені до матеріалів справи табелів робочого часу за січень-грудень 2017 року були складені позивачем вже після інспекційного відвідування, що проводилось у квітні 2918 року, а тому по своїй суті не можуть відображати облік робочого часу у 2017 році. Також, зазначає відповідач, факт невиплати сум індексації заробітної плати за червень-грудень 2017 року було визнано та усунено на виконання вимог припису самим позивачем. Так, на виконання вимог припису товариством надано лист, де вказано, що нарахування індексації грошових коштів підтверджено відомістю по заробітній платі за квітень 2018 року, розрахунком нарахування індексації працівникам за 2017 рік у квітні 2018 року, які підписані головним бухгалтером та директором товариства.

Представник відповідача дала аналогічні пояснення, просить позов задоволити.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлено такі обставини.

За результатами інспекційного відвідування юридичної особи ТзОВ «Торговий дім «Ніка-М», яка використовує найману працю, Головним управлінням Держпраці у Львівській області складено акт №ЛВ321/726/АВ від 20.04.2018 року та прийнято постанову про накладення штрафу від 11.05.2018 року за № ЛВ321/726/АВ/ФС, яким на позивача накладено штраф у розмірі 297840 грн. 00 коп.

Так, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ч.5 ст.95 КЗпП України, статті 33 Закону України «Про оплату праці» - в ході проведення інспекційного відвідування виявлено, що у товаристві не проводиться індексація грошових доходів 8 працівникам: ОСОБА_4, ОСОБА_5В, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за період червень-грудень 2017 року, що підтверджується відомостями нарахування та виплати заробітної плати за червень-грудень 2017 року; ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 за період липень-грудень 2017 року, що підтверджується відомостями нарахування та виплати заробітної плати за липень-грудень 2017 року; ОСОБА_11 за період листопад-грудень 2017 року, що підтверджується відомостями нарахування та виплати заробітної плати за листопад-грудень 2017 року.

Окрім того, позивачу було направлено Припис про усунення виявлених порушень №ЛВ321/726/АВ від 20.04.2018 року, яким директора товариства було зобов’язано усунути виявлення порушення законодавства про працю.

Спірні правовідносини виникли у зв’язку з накладенням штрафу за порушення законодавства про працю.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як передбачено ч.5 ст.95 КЗпП України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про оплату праці», в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Як передбачено ст.56 КЗпП України, за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Абзацом 4 ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року за №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Згідно з абзац.6 п.4 даного Порядку, у разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу.

Позивач на підтвердження обставин того, що його працівники були переведені на неповний робочий день (погодинну оплату праці) надав суду заяви працівників про переведення на роботу в режимі неповного робочого дня, накази про встановлення неповного робочого дня, штатні розклади, табелі обліку робочого часу.

Дані документи, на думку позивача, підтверджують факт роботи працівників на умовах неповного робочого дня, як наслідок працівникам було здійснено нарахування та виплату індексації заробітної плати.

В свою чергу, відповідачем надано лист Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 22.08.2018 року за №16636/06-24 згідно з яким у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих та суми нарахованого єдиного внеску ТзОВ «Торговий дім «Ніка-М» за період з червня по грудень 2017 року у графі «Ознака неповного робочого часу» (1- так, 0-ні)» відображено « 0». Тобто, позивач у поданих звітах самостійно зазначав про те, що його працівники працюють на умовах повного робочого дня.

Окрім того, в матеріалах справи наявний лист ТзОВ «Торговий дім «Ніка-М», зареєстрований в головному управлінні інспекції 04.05.2018 року за вх.№01-09/7194, з якого вбачається, що позивач на виконання вимог припису про усунення виявлених порушень №ЛВ321/726/АВ від 20.04.2018 року здійснив нарахування та виплату працівникам індексації заробітної плати за перевірений період. В підтвердження даних обставин позивачем долучено розрахунок нарахування індексації працівникам за 2017 рік у квітні 2018 року, розрахунково-платіжну відомість за №НЗП-000004 за квітень 2018 року, видаткові касові ордери.

Судом також встановлено, що в п.3 розділу ІІІ акта №ЛВ321/726/АВ від 20.04.2018 року зазначається про те, що роботодавцем не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи у встановленому порядку. Станом на день проведення інспекційного відвідування (20.04.2018 року) не надано підтверджуючих документів, які б свідчили про наявність табелів обліку використання робочого часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що оскільки надані позивачем документи (заяви працівників про переведення на роботу в режимі неповного робочого дня, накази про встановлення неповного робочого дня, табелі обліку робочого часу) не були надані перевіряючим під час інспекційного відвідування, в сукупності з діями товариства - подання звітів до органів пенсійного фонду без неповного робочого часу, не надання документів під час перевірки (наказів, табелів обліку робочого часу), усунення порушень після інспекційного відвідування - то вони свідчать лише про створення цих документів задля уникнення відповідальності за нездійснення індексації заробітної плати.

Відтак, надані відповідачем докази є належними та в достатній мірі підтверджують обставини того, що працівники позивача працювали на умовах повного робочого дня, а працедавцем не було забезпечено індексацію заробітної плати.

При цьому, пояснення позивача щодо виплати індексації при виплаті заробітної плати є лише спробою через математичні розрахунки виправдати відсутність порушень з його боку та уникнути відповідальність.

Як наслідок, відповідачем було правомірно винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю.

Що стосується посилань позивача про порушення відповідачем вимог абзацу 6 ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», то такі судом до уваги не беруться з огляду на таке.

Відповідно до ч.4 ст.2 наведеного Закону, заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

При цьому, у ч.5 цієї ж статті 2 наведено вичерпний перелік норм даного Закону, дотримання яких зобов'язані забезпечити Держпраці та його територіальні органи при здійсненні державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, серед яких відсутня ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Застосування вищенаведених норм у такий спосіб відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №697/2073/17, а тому такий, у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України, враховується при вирішенні даної справи.

З приводу непропорційності застосованого штрафу виявленим порушенням, то суд зазначає про те, що штраф був накладений у розмірі санкції, передбаченої ст.265 КЗпП України, а тому відповідач не мав законних підстав застосовувати інший розмір штрафу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі належить покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 28 вересня 2018 року.

Суддя Мартинюк В.Я.