Рішення № 76795779, 25.09.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/2011/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Львів

16 год. 12 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Харіва М.Ю., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 (далі – позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити дії. Просив визнати протиправними дії Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо проведення нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди; зобов’язати Львівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 11 повних календарних років з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги при звільненні.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 проходив військову службу в органах державної прикордонної служби України. Наказом № 333-ос від 22.12.2017 начальника Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, звільнений з військової служби. При звільненні з військової служби Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ передбачена виплата грошової допомоги. З відповіді на звернення від 10.04.2018 року про роз’яснення складових грошового забезпечення, з яких було нараховано грошову допомогу при звільненні, яку позивач отримав 17.04.2018 року, йому стало відомо, що виплачена грошова допомога нарахована та виплачена без врахування щомісячної грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889. З виплатою грошової допомоги при звільненні в зменшеному розмірі позивач не погоджується, вважає, що грошова винагорода, яка передбачена вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України, повинна включатися до грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення допомоги при звільненні. Відтак, позивач звернувся з цим позовом до суду, просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2018 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

07.06.2018 року на адресу Львівського окружного адміністративного суду від Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачу справі зазначив, що винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ. Вказана винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, одноразова грошова допомога при звільненні нарахована та виплачена позивачу у відповідності до норм чинного законодавства України, відтак, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання Львівського окружного адміністративного суду 25.09.2018 року з’явився представник позивача ОСОБА_1, який доводи, викладені в позовній заяві, підтримав повністю, просив позовні вимоги задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_2 просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши вступне слово учасників судового розгляду, їх правову позицію, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та відзиву на позовну заяву, встановив наступні обставини справи, законодавство, яке регулює спірні правовідносини, та встановив таке.

ОСОБА_3 наказом № 333-ос від 22.12.2017 начальника Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звільнено з військової служби в запас на підставі п. «а» (у зв’язку із закінченням строку контракту) ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», з 22.12.2017 року.

При звільненні з військової служби позивачу нараховано та виплачено грошову допомогу при звільненні, без врахування щомісячної грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889.

Вважаючи вказане порушенням своїх прав, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Вирішуючи цю справу, суд керується таким.

Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 3, 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (далі – Закон №2011-ХІІ) грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та має забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Пунктом 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби, зокрема, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за умови наявності у військовослужбовця вислуги 10 років і більше.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою від 22.09.2010 року № 889 Кабінет Міністрів України встановив щомісячну додаткову грошову винагороду (далі – винагорода) для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

На час установлення і початку виплати – 01.10.2010 року – винагорода мала виплачуватися військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займали посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби та льотного складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ (пункт 1).

Відповідно до п. 2 цієї Постанови граничні розміри, порядок та умови виплати винагороди, передбачені п.1, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Надалі до Постанови Кабінету Міністрів України № 889 вносилися зміни, які розширювали перелік категорій військовослужбовців та інших осіб, яким відповідно до п. 1 цієї постанови встановлювалася винагорода.

13.03.2013 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 161 (далі – Постанова КМУ №161), згідно з якою назва і п.1 Постанови КМУ № 889 викладені в новій редакції. Зокрема, у п.1 передбачена виплата винагороди: 1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби – у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у пп. 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): - з 01.04.2013 року – у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; - з 01.09.2013 року – у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; - з 01.01.2014 року – у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; - з 01.04.2014 року – у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; - з 01.07.2014 року – у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Згідно з п. 2 Постанови КМУ № 161 Міністерство оборони зобов'язувалося забезпечити здійснення видатків, пов'язаних з набранням чинності цією постановою, в межах видатків на оплату праці, передбачених Міністерству в Державному бюджеті України на 2013 рік.

Водночас зміни, що вносилися до Постанови КМУ № 889, істотно не зачіпали положень п.2 цієї постанови.

На виконання Постанови КМУ № 89 Міністр оборони України наказом від 15.11.2010 року № 595 затвердив Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, положення якої стали застосовуватися з 01.10.2010 року.

У цьому акті визначено умови та порядок виплати особам офіцерського складу винагороди, окреслено перелік військовослужбовців, яким вона виплачується, регламентовано повноваження командира (начальника) військової частини (організації, установи) щодо підстав та розміру її виплати.

Зокрема, в п. 3 Інструкції (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) наводиться перелік складових грошового забезпечення, з якого має обраховуватися й виплачуватися винагорода і який за обсягом є меншим за перелік, встановлений у п. 2 ст. 9 Закону №2011-ХІІ.

Згідно з п. 5 Інструкції винагорода виплачується як окремий платіж разом (одночасно) з грошовим забезпеченням.

Пунктом 8 Інструкції встановлено, що грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У п. 9 Інструкції передбачено, що розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони (Головного управління розвідки Міністерства оборони) в Державному бюджеті України на відповідний рік.

Відповідно до положень п. 10 Інструкції, командир військової частини за наявності обставин, передбачених у цьому пункті, має право зменшувати розмір винагороди.

У первинній редакції Інструкція передбачала, що підставою для видання наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) про виплату винагороди є витяги з вахтових журналів, засвідчені командиром або старшим помічником командира корабля (судна) і скріплені гербовою печаткою корабля (судна). У витягах зазначаються номер і дата наказу про зарахування корабля (судна) в кампанію, а також дні плавання на кораблі (судні) за межами зовнішнього рейду (абз. 2, 3 п. 5 Інструкції в редакції від 15.11.2010 року).

Таким чином, виходячи зі змісту наведених норм, щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою КМУ № 889, на думку суду, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога, передбачена п. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ. Ця винагорода має окремий, особливий і разовий характер виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати; вона (винагорода) виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 18.07.2018 (справа № 826/5785/16); від 15.10.2013 року (справа № 21-368а13), від 04.11.2014 року (справа № 21-473а14), від 03.03.2015 року (справа № 21-32а15), від 19.05.2015 (справа № 21-466а15), Верховним Судом у постановах від 01.03.2018 (справа № 761/17387/17); від 19.06.2018 (справа № 825/1138/17).

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про те, що у відповідача не було підстав для включення до складу грошової допомоги при звільненні позивача сум щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій».

За вимогами ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать відповідачем відповідних критеріїв дотримано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити, оскільки відповідач, не включивши до складу місячного грошового забезпечення при звільненні, з якого нараховується грошова допомога при звільненні позивачу, щомісячної додаткової грошової винагороди, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

З приводу цього суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат згідно ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_3 (81300, Львівська область. м. Мостиська, вул. Наливайка, 8; ідентифікаційний код: НОМЕР_1) до Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (71010, м. Львів, вул. Личаківська, 74; ЄДРПОУ: 14321653) про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити дії, відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.09.2018 року.

Суддя Качур Р.П.