Постанова № 76789970, 26.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/1207/18 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 33/783/631/18 Доповідач: Белена А.

Категорія: ст.471 МК України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року м.Львів

Суддя Апеляційний суд Львівської області Белени A.B., за участю: представника митниці - Зирянова О.Ю., особи притягнутою до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, його представника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 17.05.2018 року по ст.. 471 МК України, -

встановив:

Цією постановою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

який працює директором ТзОВ „ВД", проживає за адресою:

АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 гривень.

Конфісковано іноземну валюту в розмірі 8200 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Державної судової адміністратції України судовий збір в розмірі 352,40 грн.

Згідно постанови судді, 17.01.2018 року о 17 год. 48 хв. громадянин України ОСОБА_3 на автомобілі марки «PEUGEOT EXPERT», реєстраційний номер НОМЕР_1 повертався з Республіки Польща до України, через м/п «Краковець» Львівської митниці ДФС, обравши формою проходження митного контролю смугу спрощеного митного контролю - «зелений коридор», чим своїми діями заявив про відсутність будь-яких товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню або, які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження.

В ході митного контролю, шляхом усного опитування, ОСОБА_3 заявив про наявність в нього грошових коштів в загальній кількості 10 000 польських злотих та 17 500 доларів США. Громадян ОСОБА_3 пред'явив вищезазначені грошові кошти до митного контролю при проведені особистого огляду.

На дану постанову подав апеляційну скаргу ОСОБА_3, який просить постанову скасувати, а провадження по справі закрити, а також повернути конфісковані кошти.

Апелянт вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню з поверненням йому вилучених коштів.

Звертає увагу на те, що суд першої інстанції не акцентував на тому, які саме його дії складають суть інкримінованого правопорушення. При йому не заперечує, що перетинаючи кордон України перевозив із собою 10 000 польських злотих і 17 500 доларів США, які мають законне походження. Про наявність коштів він повідомив працівників митниці і про те, що мав намір їх задекларувати, однак його скерували в зону поглибленого огляду.

Апелянт наголошує, що ні працівник митниці ні суд не з'ясував джерело походження коштів, а тому вважає, що підстав для конфіскації коштів не було.

Заслухавши міркування ОСОБА_3 та його представника, які просили задоволити апеляційну скаргу, думку представника митниці, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи про порушення митних правил та доводи викладені в апеляційній скарзі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Згідно ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Відповідно до вимог ст. 489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Однак, на думку апеляційного суду, суддя, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, в порушення вимог ст. 280 КУпАП допустив неповноту з'ясування обставин справи, яка вплинула на правильність прийняття рішення; а викладений у постанові судді висновок щодо винуватості ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.531 МК України невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови апеляційним судом.

Фактичними даними, які встановлюють об'єктивність дійсності, є не що інше як докази. Фактичні дані повинні виявлятися та закріплюватися в установленому законом порядку. Не можуть бути доказами фактичні дані, джерело яких невідоме, оскільки невідоме джерело не передбачається можливим перевірити.

Так, відповідно до ч.1 ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на відповідні суспільні відносити у сфері державної митної справи.

Стаття 471 МК України передбачає адміністративну відповідальність за порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто за переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор» товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 пояснив, що він їхав в Республіку Польща з України на автомобілі в якому разом з ним перебувала дружина та її сестра близнюк. Кошти, які були при ньому під час перетину кордону на виїзді з України в Республіку Польща, належать сестрі дружини, яка зняла їх в банку. Сестри мають захворювання серця та в обох є кардіостимулятори. Таке лікування потребує значних витрат за кордоном. Дані кошти перебували у ОСОБА_3, щоб при в дорозі жінки за них не хвилювалися, бо це шкодить їхньому здоров'ю. Підїжджаючи до кордону обрав смугу «зеленого коридору» та повідомив в усному порядку митникам про наявність коштів. Йому пояснили, що заплатить штраф за перевезення такої суми без документів і все. Про вилучення коштів мови не було, про джерело походження цих грошей у нього не питали.

Адвокат ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції пояснив, що кошти, які були при ОСОБА_3 під час перетину кордону на виїзді з України, власність його родини. Національне законодавство не містить будь-якого нормативного документу, який би забороняв переміщення валютних цінностей у виді готівкових коштів через митний кордон України. Відповідно до постанови КМ від 21.05.2012 року від № 436 «Про затвердження переліків товарів, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України», валюта у вигляді готівкових коштів не є товаром обмеженим до переміщення фізичними особами через митний кордон України, тобто для переміщення валюти не потрібно будь-яких дозволів уповноважених органів, на відміну від банківських металів та цінних паперів, то валюта не може характеризуватися товаром, обмеженим до переміщення через митний кордон.

Тобто валютні цінності у виді готівки не є товаром обмеженим до переміщення фізичними особами через митний кордон України, а тому не підлягають конфіскації , як товар, який не обмежений до переміщення через кордон. В даному випадку конфіскація валюти є втручанням в особисті права людини на мирне володіння своїм майном. Всі ці порушення виникають через неврегульованість законодавства в частині переміщення валютних цінностей у вигляді готівки, а також накладення адміністративних стягнень у випадку порушень порядку такого переміщення, спричиняє плутанину при застосуванні митного законодавства.

Конфіскація вилучених коштів істотно вплинуло на майновий стан ОСОБА_3 та його родини, оскільки спричинила для них особистий та надмірний тягар, оскільки дані кошти необхідні сестрам для лікування.

Представник митниці Зирянов О.Ю. в суді апеляційної інстанції пояснив, що оскільки ОСОБА_3 скористався «зеленим коридором» при перетині кордону на виїзд з України, тим самим заявив, що не має при собі товару обмеженого до переміщення через митний кордон, то дії працівників митниці є правомірні у відповідності до ст. 471 Митного кодексу України, оскільки особа мала при собі, суму готівкових коштів, більшу ніж це дозволено, тобто понад 10000 євро, яку не задекларувала на себе.

Згідно ст. 471 МК України відповідальність настає за порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто наявність під час проведення митного контролю в особи, яка формою проходження митного контролю обрала проходження через таку зону (коридор), товарів, заборонених або обмежених до переміщення через митний кордон України, або товарів у кількостях, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів. Грошові кошти (як у національній, так і в іноземній валюті), які громадяни переміщують через митний кордон України, є товаром, переміщення якого через кордон України не забороняється, але обмежується.

Статтями 196, 197 МК України передбачено порядок визначення товарів, відносно яких встановлюється заборона або обмеження на переміщення їх через митний кордон. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012р. №436 відповідно до ст.197 МК України затверджено переліки товарів, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України. Додатком №10 до цієї постанови затверджено Перелік валютних цінностей, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України, і до цього переліку віднесено валюту України, готівкову іноземну валюту та ін. У ч.3 ст.197 МК України встановлено, що обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України. Постановою Правління Національного банку України від 27травня 2008р. №148 затверджено Інструкцію про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 червня 2008р. за №520/15211).

Відповідно до цієї Інструкції фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10 000 євро, без письмового декларування митному органу. Фізична особа нерезидент має право вивозити за межі України готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро, якщо сума готівки, що вивозиться, не перевищує суми готівки, письмово задекларованої цією особою митному органу при ввезенні в Україну. Вивезення готівки у такому випадку здійснюється за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.

Вирішуючи питання накладення адміністративного стягнення на винну особу суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Норми статті 489 МК України зобов'язують посадову особу при розгляді справи про порушення митних правил з'ясовувати, зокрема, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності; чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність; інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому МК України допускає можливість урахування норм Кодексу України про адміністративні правопорушення під час здійснення провадження у справах про порушення митних правил у тій частині, що не врегульовані Митним кодексом (ст. 487), тобто, в частині врахування зазначених ст.489 МК України обставин можна застосовувати норми інших законів, зокрема Кодекс України про адміністративні правопорушення.

За загальним правилом ст. 33 КпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність .

Приписами ст. 17 Закону України від 23лютого 2006 р. № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», встановлено, що суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про можливість застосування до ОСОБА_3 лише основного адміністративного стягнення за ст. 471 МК України штрафу у розмірі 1700 гривень, а конфіскацію 8200 доларів США не застосовувати. Суд вважає, що таке виключне рішення суду узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини «Їсмаілов проти Російської Федерації» від 06 листопада 2008 року. Конфіскація грошових коштів буде порушенням ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Таке покарання буде непропорційним переслідуваній меті і покладатиме на особу індивідуальний і надмірний тягар.

Звільняючи порушника від додаткового адміністративного стягнення у вигляді конфіскації безпосереднього предмета правопорушення за ст. 471 МК України, суд враховує наступні умови: порушник з необережності, без приховування предмета, порушив правив проходження (проїзду) через «зелений коридор»; порушник перемістив грошові кошти для власного використання і ці кошти мають безсумнівно законне походження та загалом можуть бути законно переміщені через митний кордон України за умови письмового декларування; порушення митних правил полягає лише в тому, що грошові кошти не було письмово задекларовано ОСОБА_3 та жодних інших негативних наслідків порушення не настало, державі не завдано майнової шкоди, збитків у вигляді несплати митних платежів тощо; грошова сума настільки значна, що конфіскація може істотно вплинути на майновий стан ОСОБА_3 та його родини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_3 слід накласти штраф в межах встановлених санкцією ст.471 МК України, грошові кошти, що були предметом правопорушення повернути особі, відносно якої складено протокол.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 17.05.2018 року підлягає скасуванню.

Таким чином, керуючись ст. 294 КУпАП України, ст. 530 МК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задоволити частково.

Постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 17.05.2018 року, якою ОСОБА_3, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.471 МК України - скасувати.

Постановити нову постанову, якою визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 гривень. Стягнути зі ОСОБА_3 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 352,40 грн.

Товар, вилучений згідно протоколу про порушення митних правил № 0420/20900/18 від 17.01.2018 року, а саме іноземну валюту в розмірі 8200 Доларів США (вісім тисяч двісті Доларів США) купюри номіналом по 100 Доларів з номерами:

MB21322344FMB21322343FMB21322342F MB21322341FHF59163118EKL70134920BKB95865184GHF16759932BKB20021302JKB14286205IKB79004425JHB02823814GHB08882180RAB01539474THC67238125AFH36826346AHB05973696PHC65790875AHK43570152CKH44321815AKL84619641DAD72430413AFH14575633AAB20191419QKB79189215PDE14590080AHB96587992DHJ81245255AKF78694405BBJ21115136AKB54823540DKE04155493BDB13339189DHB33159623LKL47739202AKJ58120020AHB12015641BHK00813821DKB12120684EHF69084533AHL58243287DFB02196740AHB87654710QKI28883905AHB82176761EHA55918088AKI22345318AKB33166839JHB35423927IHI25277518AHA73554057AHE40894476DAB57470293NHB30002248KHC35607016BHH24935821AHB52984029HKE56992705AHG59943172ACB16916862DHK40185511CFE85427079AFH61084433AKB67673889EHL51256374GHF02863346FHB76493520IHD38895585AHK01916262CHK90244152BAB00514839HL05954384GAB70134569QHE45633874DAB05194006LAL18373857AHL24835435EAF42547687AHK06418435CKB67162314FKE07069541BKB51494096I

повернути ОСОБА_3.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Львівської області Белена А.В.