Постанова № 76789965, 27.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 454/1556/17 Головуючий у 1 інстанції: Струс Т.В.

Провадження № 22-ц/783/1860/18 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія:59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої - судді Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Апеляційного суду Львівської області цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» в особі Сокальського району електричних мереж на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 17 квітня 2018 року, ухваленого в складі головуючого судді Струс Т.В., у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» в особі Сокальського району електричних мереж до ОСОБА_3 про відшкодування збитків, заподіяних енергопостачальнику,-

в с т а н о в и л а:

Позивач ПАТ «Львівобленерго» звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_3 про відшкодування збитків, покликаючись на те, що 22.04.2017 р. в с. Діброва Сокальського району по вул. Травнева, внаслідок наїзду трактора пошкоджено залізобетонну опору та проводи лінії електропередавання (опора №21ПЛ-04,кВ Л-1 від ЩТП - 346 типу СВ-9,5). Зазначає, що заподіяв шкоду відповідач ОСОБА_3, про що свідчить результат перевірки Сокальського ВП Червоноградського ВП ГУНП України у Львівській області. Шкоду спричинено відповідачем джерелом підвищеної небезпеки. Розмір матеріального збитку, заподіяного позивачу, визначається наказом Міністерства палива та енергетики «Про затвердження та введення в дію нормативних документів «Норми часу на ремонт і технічне обслуговування електричних мереж» №265 від 01.07.2010 р. та згідно проведеного розрахунку позивачу завдано збитків на загальну суму 7659,60 грн., які ним в добровільному порядку не відшкодовано. Просить стягнути із відповідача 7 659, 60 грн. заподіяних збитків, а також 1 600, 00 грн. сплаченого судового збору.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 17 квітня 2018 року в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» в особі Сокальського району електричних мереж до ОСОБА_3 про відшкодування збитків, заподіяних енергопостачальнику відмовлено.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 17 квітня 2018 року оскаржив позивач - Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго» в особі Сокальського району електричних мереж, подавши апеляційну скаргу.

В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що в порушення вимог процесуального права судом першої інстанції при ухваленні рішення неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Просить скасувати рішення Сокальського районного суду Львівської області від 17 квітня 2018 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Справа розглядається Апеляційним судом Львівської області у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Частиною 1 ст. 368 ЦПК України передбачено, що судом апеляційної інстанції справи розглядаються за правилами, встановленими для розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ціна позову у даній справі 7659 грн. 60 коп.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників, тобто письмового провадження, і відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦПК України, розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами ( у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається в порядку передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Ураховуючи, що згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформувала учасників справи шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Апеляційного суду Львівської області.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. п. 1 - 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем Приватним акціонерним товариством «Львівобленерго» в особі Сокальського району електричних мереж своїх позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, для правильного вирішення спору суду належало встановити наявність обставин, які дають підстави для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати шкоду. До таких належать протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина заподіювача шкоди.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Таким чином, ч. 2 ст. 1166 ЦК України передбачає, що вина заподіювача шкоди припускається, тобто обов'язок доведення відсутності вини покладається на нього самого, до цього часу він вважається винним; обсяг відшкодування шкоди не залежить від завдання шкоди умисно чи необережно, тобто береться до уваги тільки наявність вини, а не її форма. Тільки у випадках, встановлених законом, відповідач може бути звільнений від обов'язку відшкодовувати завдану шкоду за відсутності його вини, наприклад, в результаті непереборної сили, тобто надзвичайної і невідворотної зовнішньої події, яка повністю звільняє відповідача від відповідальності за заподіяну шкоду (це явища суспільного характеру і вибухи епідемій, епізоотій, стихійні лиха та інше).

Частинами 1 - 3 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до положень ч. ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України,обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

З матеріалів справи вбачається, що начальник Сокальського ВП листом від 05 травня 2017 року за № 795в/65/01-2017 повідомив начальника Сокальського РЕМ, що за результатами звернення від 25 квітня 2017 року по факту пошкодження залізобетонної опори в с. Діброва Сокальського району, відповідача ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 139 КУпАП та роз'яснено право на звернення до суду із цивільним позовом про відшкодування збитків ( а.с. 3).

Згідно Акту - приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2017 року, складеного Сокальським РЕМ, а саме робіт по заміні збитої опори в с. Діброва по вул. Травнева Сокальського району, встановлено, що загальна вартість збитків становить 7 659, 60грн. ( а.с. 4).

В той же час, постановою Сокальського районного суду від 09 листопада 2017 року в справі № 454/1200/17 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 139 КУпАП, провадження в справі закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення особи до адміністративної відповідальності. Однак, із змісту мотивувальної частини постанови вбачається, що в діях ОСОБА_3 відсутні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 139 КУпАП. Вини своєї ОСОБА_3 в судовому засіданні не визнав. Судом не встановленого жодного доказу вини саме ОСОБА_3 у вчиненні даного правопорушення і в судовому засіданні таких доказів не здобуто ( а.с. 28).

Також із досліджених судом першої інстанції матеріалів справи № 454/1200/17 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 139 КУпАП встановлено, що при складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення 03 березня 2018 року, він зазначив у графі «пояснення»: «я у с. Діброва опору не пошкоджував, з протоколом не згідний». У цих матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази щодо пошкодження майна позивача саме відповідачем ОСОБА_3

Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про недоведеність вини відповідача ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 139 КУпАП, а саме щодо пошкодження 22.04.2017 р. в с. Карів Сокальського району залізобетонної опори та проводів належних позивачу, і що це встановлено в постанові районного суду від 09.11.2017 р. у справі про адміністративне правопорушення, що, в свою чергу, згідно приписів ст. 82 ЦПК України, доказуванню в ході розгляду даної цивільної справи не підлягає.

Встановивши, що позивач довів завдану йому майнову шкоду, однак не довів протиправність дій відповідача, а відтак і причинний зв`язок між діями відповідача і завданою шкодою, а відповідач виконав свій обов'язок щодо доведення відсутності своєї вини у заподіянні шкоди, спростував доводи позивача щодо заподіяної майнової шкоди саме ним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що завдана позивачу майнова шкода не підлягає стягненню з відповідача з підстав, передбачених ст. ст. 22, 1166 ЦК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що суд ухвалив правильне по суті, законне і справедливе рішення, дійшовши його на підставі повно з'ясованих обставин, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених ст. ст. 76, 77, 78 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення, відповідно до ст. 376 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом, а відтак підстав для скасування ухваленого у справі рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.

У відповідності до вимог абз. 2 ч. 5 ст. 268 ЦПК України в редакції 2017 року, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Повний текст даного судового рішення складено 27 вересня 2018 року.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 372, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» в особі Сокальського району електричних мереж - залишити без задоволення.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 17 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 вересня 2018 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

Ніткевич А.В.