Постанова № 76789948, 20.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/2748/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.

Провадження № 22-ц/783/100/18 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія:19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.

суддів- Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю представника апелянта ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 травня 2015 року, ухвалене у складі головуючої судді Чорної С.З., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» процесуальним правонаступником якого є ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а :

В березні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Банк Розвитку» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №ІСКGМСG.9581.003 від 27.10.2008 року в розмірі 51 678, 78 грн. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що згідно кредитного договору № ІСКGМСG.9581.003 від 27.10.2008 року відповідачу було надано кредит у розмірі 6 500, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку за рахунком № 2625.0.000010304, який відкритий на підставі приєднання позичальника до Умов та Правил надання банківських послуг. Згідно умов даного кредитного договору банк нараховує проценти в розмірі 36% річних за користування кредитом, крім пільгового періоду, при цьому нарахування процентів здійснюється щоденно, а проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами. Заборгованість, що підлягає сплаті, не сплачена у встановлений строк вважається простроченою. Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконав, отримані кредитні кошти не повернув, відсотки та комісію за кредитним договором не сплатив, просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором.

Заочним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 15 травня 2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Вирішено стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» - 51 678 грн. 78 коп. заборгованості за кредитним договором № ІСКGМСG.9581.003 від 27 жовтня 2008 року. Вирішено питання судових витрат.

Заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 травня 2015 року оскаржив відповідач ОСОБА_4

В обгрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та із неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає, що із розрахунку заборгованості за Кредитним договором № ІСКGМСG.9581.003 від 27.10.2008 року вбачається, що пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредитному договору № ІСКGМСG.9581.003 від 27.10.2008 року нараховувалась позивачем за період 2012-2013 років, тобто за межами визначених ЦК України строків позовної давності. Отже, до позовної вимоги про стягнення з апеллянта пені за кредитним договором № ІСКGМСG.9581.003 від 27.10.2008 року в розмірі 26 042, 87 грн. необхідно застосувати позовну давність. Окрім цього, відповідно до п. 5.2. Кредитного договору № ІСКGМСG.9581.003 від 27.10.2008 року, за порушення строків сплати процентів за коритсування кредитом, банк нараховує позичальнику пеню в розмірі 0,5% відсуми простроченої заборгованості за кожен день прострочення. Проте, як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором №ІСКGМСG.9581.003 від 27.10.2008 року позивач здійснював нарахування пені на всю суму заборгованості за кредитним договором. Зазначає, що в заочному рішенні від 15.05.2015 року наявна арифметична помилка, оскільки сума нарахованих позивачем платежів (10 790, 26 грн. +14 161, 65 грн. + 26 042, 87 грн.= 50 994, 78 грн.) становить 50 994,78 грн., проте в заочному рішенні від 15.05.2015 року зазначена сума позовних вимог, що підлягає до задоволення та стягнення з апелянта встановлена в розмірі 51 678, 78 грн. Просить заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Справа розглядається Апеляційним судом Львівської області у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону № 2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. п. 1, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався частково.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач прострочив погашення поточних платежів кредиту та нарахованих відсотків, не повернув отриманий кредит, не виконавши взятих за договором зобов'язань і, відповідно, стягнув з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором № ІСКGМСG.9581.003 від 27.10.2008 року в розмірі 51 678, 78 грн., з яких: 0,00 грн. - поточна заборгованість по тілу кредиту; 10 790, 26 грн. - прострочена заборгованість по тілу кредиту; 0, 00 грн. - поточна заборгованість за процентами; 14 161,65 грн. - прострочена заборгованість за процентами; 26 042, 87 грн. - сума пені.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується лише частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 27 жовтня 2011 року між ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» та відповідачем ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № ІСКGМСG.9581.003, відповідно до п.п 2.2 - 2.8, 3.1, 3.4 якого банк зобов'язався протягом 30 днів з моменту укладення цього договору, встановити кредитний ліміт у розмірі 6 500, 00 грн. на рахунок №2625.0.000010304, який відкритий на підставі приєднання Позичальника до Умов та Правил надання банківських послуг. Кредит надавався на підставі анкети - договору позичальника з лімітом, зазначеним в п. 2.2. на споживчі цілі. За умовами даного кредитного договору банк нараховує проценти в розмірі 36% річних за користування кредитом, крім пільгового періоду; нарахування процентів здійснюється щоденно, при цьому, проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з розрахунку: рік - 360 днів, місяць - рівний кількості календарних днів; день повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається; щомісячний мінімальний платіж складає 10% від суми заборгованості, підлягає сплаті позичальником щомісячно до 25-го числа за попередній місяць; заборгованість що підлягає сплаті, не сплачена у встановлений строк вважається простроченою.

Матеріалами справи підтверджується, що ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» взяті на себе зобов'язання по кредитному договору виконав у повному обсязі, надавши позичальнику визначені кредитним договором кошти.

Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач умов договору кредиту не виконав, допустив порушення термінів повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків, які встановлені умовами і правилами надання банківських послуг, у зв'язку з чим і виникла заборгованість.

В той же час, колегія суддів не погоджується з наданим банком розрахунком заборгованості, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» з позовом до ОСОБА_4 звернулося в суд про стягнення заборгованості за кредитним договором 30 березня 2015 року (а.с.1-3).

Відповідно до наданих позивачем розрахунків станом на 25.03.2015 року загальна сума боргу за кредитним договором становить 51 678,78 грн., з яких: 0,00 грн. - поточна заборгованість по тілу кредиту; 10 790,26 грн. - прострочена заборгованість по тілу кредиту; 0,00 грн. - поточна заборгованість за процентами; 14 161,65 грн. - прострочена заборгованість за процентами; 26 042,87 грн. - сума пені.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2 та 3 цієї статті).

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.

Згідно з ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. 253-255 цього кодексу.

Отже позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.

У постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13 Верховний Суд України, аналізуючи приписи ст. 266 і ч. 2 ст. 258 ЦК України, дійшов висновку, що можливість стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається у межах позовної давності за основною вимогою з дня (місяця), з якого вона нараховується.

Отже перебіг позовної давності для стягнення неустойки (пені, штрафу) за кожним з прострочених щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № ІСКGМСG.9581.003 пеня за несвоєчасне погашення заборгованості нараховувалась позивачем за період 2012-2013 років, тобто за межами строку позовної давності, визначеного ЦПК України.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, а тому рішення в частині стягнення пені слід скасувати та відмовити в задоволенні цієї позовної вимоги.

На підставі викладеного до стягнення підлягає заборгованість за кредитом в сумі 24 951 грн. 91 коп., з якої: 10 790 грн. 26 коп. - прострочена заборгованість по тілу кредиту; 14 161 грн. 65 коп. - прострочена заборгованість по відсотках.

Інші ж доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. п. 2, 8 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення; у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в п. п. 1-7 ч. 1 цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень п. 2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню;порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 травня 2015 року в частині стягнення пені слід скасувати та відмовити в задоволенні цієї позовної вимоги, а в решті рішення суду - залишити без змін.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, в силу вимог ст. 141 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що такий підлягає до стягнення пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме, в користь держави за подання позову до суду першої інстанції з відповідача ОСОБА_4 в сумі 249 грн. 12 коп. та з процесуального правонаступника позивача - ТзОВ «ФК «Довіра та гарантія» в сумі 266 грн. 88 коп., а також за подання апеляційної скарги з ТзОВ «ФК «Довіра та гарантія» в користь ОСОБА_4 в сумі 496 грн. 52 коп.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч.1 п.2, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегіясуддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 травня 2015 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_4 (прож. АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) заборгованості по пені за кредитним договором № ІСКGМСG.9581.003 від 27.10.2008 року в сумі 26 042 грн. 87 коп. скасувати та у задоволенні цієї позовної вимоги відмовити.

Рішення в частині стягнення загальної суми заборгованості та судових витрат змінити, стягнувши з ОСОБА_4 (прож. АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» (01135, м.Київ, вул. В»ячеслава Чорновола, 25, Код ЄДРПОУ: 36470620, банківські реквізити: п/р 32072120301026 Національний Банк України, МФО 300001, ІПН 364706226593) правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та гарантія» (04112, м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 38750239, п/р №26506013098901 в ПАТ «Альфа-Банк» м. Київ, код банку 300346) 24 951 грн. 91 коп. (двадцять чотири тисячі дев»ятсот п»ятдесят одна грн. 91 коп.) з яких: 10 790 грн. 26 коп. (десять тисяч сімсот дев»яносто грн. 26 коп.) - прострочена заборгованість по тілу кредиту; 14 161 грн. 65 коп. (чотирнадцять тисяч сто шістдесят одна грн. 65 коп.) - прострочена заборгованість по відсотках.

Стягнути в користь держави з ОСОБА_4 (прож. АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) - 249 грн. 12 коп. (двісті сорок дев»ять грн. 12 коп.) судового збору та з правонаступника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та гарантія» (04112, м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 38750239, п/р №26506013098901 в ПАТ «Альфа-Банк» м. Київ, код банку 300346) - 266 грн. 88 коп. (двісті шістдесят шість грн. 88 коп.) судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та гарантія» (04112, м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 38750239, п/р №26506013098901 в ПАТ «Альфа-Банк» м. Київ, код банку 300346) в користь ОСОБА_4 (прож. АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) 496 грн. 52 коп. (чотириста дев»яносто шість грн. 52 коп.) судового збору.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 28 вересня 2018 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

Ніткевич А.В.