Рішення № 76788619, 27.08.2018, Якимівський районний суд Запорізької області

Якимівський районний суд Запорізької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 330/460/18

2/330/299/2018

"27" серпня 2018 р. Якимівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Нестеренко Т.В.,

при секретарі - Капкановій Н.В.,

за участю представника відповідача - адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Якимівка цивільну справу за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, представник ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 17.09.2007 року ОСОБА_2 (далі -Відповідач) отримав кредит у розмірі 4000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Публічне Акціонерне Товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" є правонаступником прав та обов'язків Закритого Акціонерного Товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", у зв'язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 р. змінено найменування Позивача з Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (надалі - Банк), про що зазначено у п.1.1. Статуту ПАТ КБ "ПриватБанк", який додається до позовної заяви. 17.07.2009 року проведено державну реєстрацію вказаних змін (номер запису в ЄДРПОУ 12241050038006727). Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Копії Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою додаються до позовної заяви. При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 5.5 "Правил користування платіжною карткою". Одночасно пунктом 5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифі в та інших невід'ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на у мовах, зазначених в п. 4.9. Умов та правил надання банківських послуг і п. 5.8 Правил користування платіжною карткою. Відповідно до п. 6.3 до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно п. 6.6 Умов надання банківських послуг. - У разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту). оплати Винагороди Банку. Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 6.7 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п. 8.6 Умов надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов'язання за даним договором. Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Відповідно до п. 5.6 "Правил користування платіжною карткою", Боржник доручає списувати з будь якого рахунку відкритого в Банку в часності з Картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов'язань. Відповідно до п. 6.4 "Умов та правил надання банківських послуг" за незгодою зі зміною Правил та/або "Тарифів Банку", які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ позичальник зобов'язується надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору та погасити виниклу перед Банком заборгованість. На підставі п. 5.3 "Умов та правил надання банківських послуг", Банк має право на зміну Тарифів, які викладені на банківському http://privatbank.ua/terms/pages/70/, а також інших умов обслуговування рахунків. Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Згідно п. 4.6 "Умов та правил надання банківських послуг" Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків Клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, підлягаючих сплаті Банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами Клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку. Відповідно до п. 5.7 "Правил користування платіжною карткою", Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої Банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим Договором. Згідно п. 5.2 "Умов та правил надання банківських послуг" У разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного Договору та/або у разі виникнення Овердрафту Банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов'язків в цілому або у встановленою Банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов'язків та інших обов'язків за цим Договором. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором Відповідач станом на 31.01.2018 року має заборгованість - 102804.09 грн., яка складається з наступного: 3912.52 грн. - заборгованість за кредитом; 89179.49 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4340.46 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина). 4871.62 грн. - штраф (процентна складова). Розрахунок суми заборгованості додається. Розрахунок заборгованості відображено з моменту надання та отримання кредитної послуги. На даний час Відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК". Відповідно до ч.І ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Пунктом 9.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк. В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором Відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору. Викладені у позовній заяві обставини підтверджуються наступними доказами: Розрахунком заборгованості; Копією заяви позичальника; Витягом з «Тарифів Банку»; Витягом з «Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою». Відповідно до ч. 1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, - Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до п. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Отримання Позивачем інформації щодо місяця реєстрації Відповідача ускладнюється тим, що відповідно до ст. 5 Закону України "Про захист персональних даних" - персональні дані є інформацією з обмеженим доступом; відповідно до ст. 14 поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» надання відомостей про місце проживання особи та її персональні дані здійснюється виключно у випадках, передбачених Податковим кодексом України та законами України, або за згодою самої особи. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Також обмеження можливості отримання Позивачем відповідної інформації закладено в Законі "Про інформацію" і не вимагає додаткових доказів у силу правової природи нормативне - правового акту - Закону. Виходячи з вищенаведених норм, Позивач не має права на отримання даних від Державної міграційної служби України щодо місця проживання Відповідача, тому позов подається за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання Відповідача, а саме до Якимівський районний суд Запорізької обл., так як останнім відомим ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" місцем реєстрації Відповідача, є: 72500, АДРЕСА_1. Вжиття заходів досудового врегулювання спору. Заходи досудового врегулювання спору Позивачем не проводились, оскільки законом не встановлена їх обов'язковість для спірних правовідносин. Попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи. Відповідно до приписів ст. 1 Закону України ''Про судовий збір" та ч. 4 ст. 177 ЦПК України Позивачем при пред'явлені цього позову було сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн. Статтею 4 Закону України "Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2018 року становить 1762.00 грн. Ціна позову: 102804.09 грн. Оскільки при розрахунку 1,5 відсотків від ціни позову розмір судового збору складає менше мінімально встановленого. Позивачем було сплачено 1762,00 грн. судового збору. Таким чином просить стягнути з відповідача - ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК": 1. Заборгованість у розмірі 102804.09 грн. за кредитним договором № б/н від 17.09.2007 року . яка складається з наступного: 3912.52 грн. - заборгованість за кредитом; 89179.49 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4340.46 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина). 4871.62 грн. - штраф (процентна складова). Судові витрати у розмірі 1762.00 грн.

Представник відповідача ОСОБА_1 надав до суду відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що в провадженні Якимівського районного суду Запорізької області є цивільна справа № 330/460/18 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до нього про стягнення заборгованості. З цим позовом не згоден з наступних підстав: Звертаємо увагу суду, що наданий позивачем розрахунок не відповідає вимогам належності та допустимості доказів, які закріплені в ст. ст. 76-78 Цивільно-процесуального кодексу України, а також ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Так наданий банком розрахунок підписаний невстановленою особою, має протиріччя, не відповідає дійсності.

Розрахунок має вигляд таблиці з колонками: 1. Дата, 2. кількість днів, 3. сальдо поточної заборгованості за кредитом, 4. Сальдо, на яке в цьому періоду проценти не нараховуються (пільговий період), 5. Сальдо простроченої заборгованості за кредитом, 6. % ставка (прострочена заборгованість), 7. % ставка (прострочена заборгованість, 8.Ставка пені, 9. Нараховані на поточну заборгованість за кредитом проценти, 10.нараховані на прострочену заборгованість за кредитом проценти, 11. Погашені проценти, 12. Загальна заборгованість за процентами (накопичувальним підсумком), 13. Сума комісії та пені, 14. Сума комісії та пені (накопичувальним підсумком), 15. Сума погашення за наданим кредитом. Під таблицею наведені підсумкові суми: заборгованість за кредитом 3912,52 грн. - відповідає підсумку колонки 5. Сальдо простроченої заборгованості за кредитом., Заборгованість за процентами 89179, 49 грн. - відповідає підсумку колонки 12. Загальна заборгованість за процентами (накопичувальним підсумком)., Нарахована комісія 4340,46 грн. - відповідає підсумку колонки 14. Сума комісії та пені (накопичувальним підсумком). Заборгованість по судовим штрафам 5371,62 грн. не відповідає жодному підсумку таблиці, не відповідає назвам колонок таблиці. Крім того підсумок колонки 15. Сума погашення за наданим кредитом має значення 0,00. Але арифметичне сума погашення за кредитом складає понад 20000 гривень. Відповідно до ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій с первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Таким чином, облік може бути первинним та зведеним, кожна операція (дія) суб'єкта господарювання повинна підтверджуватися певними документами бухгалтерського обліку. Таким чином, розрахунок за підписом особи, повноваження якої не підтверджено, не може свідчити про здійснення бухгалтерської операції щодо видачі готівкових коштів. Це напряму узгоджується з п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року зазначено, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 Цивільно-процесуального кодексу України). А сам по собі розрахунок це документ, який ґрунтується виключно на припущеннях. Зазначена позиція чітко відображена в рішенні Вищого господарського суду України від 28 вересня 2011 року по справі 10/52 пд від 28.09.2011р. (щодо переліку документів первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення господарської операції). Де чітко зазначено, що: «Колегія суддів, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а відповідачем на підтвердження безспірності своїх вимог, як встановлено судами, не було подано нотаріусу первинних документів, щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), а тому в нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем зазначеного у виконавчому написі, були безспірними». Слід зазначати, що порядок видачі, приймання та обліку готівки регулюється згідно «Інструкції про касові операції в банках України», затвердженої Постановою Правління НБУ № 174 від 01.06.2011р. та зареєстрованої Міністерством юстиції України 25.06. 2011р. за N790/19528. Так, Пунктом 1.17 глави 1 розділу IV в редакції від 18.02.2013 року передбачено: За операціями з видачі готівки або приймання її для зарахування на відповідний рахунок із застосуванням платіжних пристроїв формується та роздруковується відповідний касовий документ (квитанція/чек банкомата, сліп) на паперовому носії, який видається клієнту. За операціями з видачі готівки із застосуванням банкомата формується і роздруковується чек банкомата на вимогу клієнта. Пункт 1.18 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 45 ( z/0398-13 ) від 18.02.2013 1.18. Банк (філія, відділення) оформляє за підсумками касових операцій, виконаних із застосуванням платіжних пристроїв, на загальну їх суму за видами платежу прибутково-видатковий касовий ордер для відображення в бухгалтерському обліку. Таким чином, жодного розрахунку, якою обґрунтовується стягнення заборгованості за договором кредиту зазначена інструкція не містить. Зазначена позиція знайшла своє відображення та обґрунтування у постанові Верховного Суду України по справі 6-20цс12. Аналогічне посилання міститься і в рішенні від 12.06.2013р., Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (справа №6-44261св12). Таким чином, зазначена Інструкція № 174 є спеціальним нормативно-правовим актом, якій застосовується під час вирішення справ, які виникають на підставі договорів банківського вкладу, кредиту тощо. Звертаю увагу суду на наступне; Він завжди погашав кредит через термінали банку і ніколи через касу банку. Загальновідомо, що термінали «Приватбанку» приймають купюри, кратні 10. Копійки термінали взагалі не приймають. Але, в розрахунку наведені суми погашення: 22.12.2008 року -149,50., 23.01.2009 року -59,50., 19.03.2009 року - 199,50, 20.03.2009 року 19,50 та інші суми погашення. Ці суми він ніколи не сплачував, оскільки вказані суми не кратні 10, їх не можливо сплатити через термінал. Крім того, остання сума погашення була 25.02.2014 року в розмірі 300 гривень. Саме тоді він втратив роботу й більш не мав можливості погашати кредит! Після 25.02.2014 року він не погашав кредит жодного разу. Факт того, що після 25.02.2014 року він не погашав кредит можуть підтвердити свідки, явку яких до суду він забезпечує самостійно. 2. Нарахування банком судових штрафів в розмірі 5371,62 грн. призводить до подвійної відповідальності боржника за одне й те саме порушення кредитного договору. Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. За положенням статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Згідно з пунктом 8.6 Умов і правил надання банківських послуг передбачена сплата штрафів (500 грн. + 5% від ціни позову як виду цивільне правової відповідальності за порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної відповідальності за одне й те саме порушення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2003 цс від 21 жовтня 2015 року. 3. Позивач пропустив строк позовної давності. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливім строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19.03.2014 року по справі №6-14цс14, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦПК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Останні дії по частковому погашенню заборгованості - внесенні коштів здійснені 25.02.2014 року. Позивач звернувся з даним позовом до суду 21.03.2018 року, поза строків позовної давності. З огляду на викладене, е наявність підстав для відмови в позові та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом. Таким чином зобов'язати позивача «ПАТ КБ «Приватбанк» надати суду первинні документи, які підтверджують суму заборгованості та терміні погашення заборгованості відповідачем ОСОБА_2. Застосувати строк позовної давності до вимог ПАТ КБ «Приватбанк» щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що в провадженні Якимівського районного суду Запорізької обл. перебуває справа 330/460/18 за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Відповідач подав відзив на позовну заяву, на який вважаємо за необхідне надати наступну відповідь. Відповідно до укладеного договору № б/н від 17.09.2007 року ОСОБА_2 (далі - Відповідач) отримав кредит у розмірі 4000.00 гри. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Стосовно розрахунку заборгованості. Слід зауважити, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. Тому надаємо виписку по рахунку. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін'юсту від 12.04.12 р. № 578/5 (далі - Перелік № 578/5), згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок. Із виписки вбачається, що Відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. Щодо нарахування штрафу та пені. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або іншими звичайно ставляться. Одним з фундаментальних принципів правових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Цивільного Кодексу України, згідно з яким одним із загальних принципів цивільного законодавства є свобода договору. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У відповідності зі ст. 627 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином, при укладенні кредитного договору між банком і клієнтом - позичальником дотримується принцип свободи договору. А саме, позичальник є вільним у заключенні даного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, підписуючи кредитний договір він погоджується з усіма умовами, передбаченими кредитним договором. Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежне виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Заперечення відповідача, про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу, яке грунтується на ст.61 Конституції України, є помилковим, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, але не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Більше того, загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на такі основні види: цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну. Виходячи зі змісту цього тлумачення не можуть бути ототожнюється санкцій і вид відповідальності. Пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності можуть застосовуватися різний набір санкцій. Інакше, наприклад не могли б бути одночасно застосовані штраф та стягнення збитків при залученні до цивільної відповідальності, а також позбавлення волі та конфіскація майна при притягненні до кримінальної відповідальності і тд., адже вони також пояснювалися б «як відповідальність одного виду за одне й те саме правопорушення ». Таким чином, згідно зі ст. 61 Конституції не обмежується розмір санкцій або їх набір при залученні до одного виду юридичної відповідальності. Тлумачення неможливості одночасного застосування штрафу та пені прямо суперечить установленому законодавця, який в законах України прямо передбачає можливість одночасного застосування пені та штрафу. Можливість одночасного застосування штрафу та пені закріплюється також у ст. 14 Закон України «Про державний матеріальний резерв» від 24.01.1997 № 51/97-ВР в ред. від 30.07.2010 року. Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає із закону або із суті відносин сторін, дозволяє здійснити відповідне врегулювання в договорі. Штраф і пеня мають різне призначення і функції у цивільних правовідносинах. Штраф - разове покарання, а пеня - покарання, має на меті домогтися якнайшвидшого виконання зобов'язання. Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 550 Цивільного Кодексу України). Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Постановою ВСУ "№ 6-2003цс15 визначено, що у відповідності до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Основним положенням даної постанови являється саме накладання санкцій за одне правопорушення, а тому не може прийматися до уваги в даному випадку, адже: Одночасне стягнення штрафу і пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки відповідно до статті 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, а згідно зі статтею 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Таким чином, штраф і пеня є окремими видами неустойки. Штраф застосовується за порушення виконання зобов'язання, а пеня - за несвоєчасність виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штраф і пеня не є взаємовиключними видами неустойки. Крім того, Цивільний кодекс України не містить обмежень і заборон на одночасне застосування стороною за договором до винної сторони таких штрафних санкцій як штраф і пеня. Банк встановлює в якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором неустойку як самостійний вид юридичної відповідальності, тобто загальний розмір фінансової санкції за невиконання умов договору. Юридичною відповідальністю є реалізація санкції норми, відносно правопорушника, покладання на нього офіційного боргу зазнати позбавлення матеріального, фізичного або духовного порядку. Враховуючи викладене, принцип свободи договору, дає право Банку передбачати в кредитних договорах відповідальність позичальника за невиконання або неналежне виконання зобов'язання - у вигляді штрафу, і за несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання - у вигляді пені. Застосування банком в кредитному договорі та штрафу, та пені як окремих видів неустойки не є подвійним притягненням до відповідальності, адже адже характер правопорушень в даному випадку різний. Підсумовуючи вищевикладене, передбачивши зазначені види неустойки в кредитному договорі, Банк не допускає порушення норми статті 61 Конституції України. Зауважуємо, що згідно довідки про видачу кредитних карт Клієнт отримав кредитні карти № НОМЕР_4, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_5, остання з яких має термін дії до останнього дня місяця 06.2016 року. Щодо строків позовної давності. Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду. Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч.І ст. 259 ЦК України). Необхідно звернути увагу суду, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях - ануїтет, тощо. Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов'язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19.03.2014 року справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 року справа №6-61 цс 14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які с складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору." Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 06.2016 року, (довідка про видачу кредитних карт додається). Позивач же звернувся до суду з позовом до Відповідача 23.03.2018 року - до спливу строку позовної давності. У зв'язку з цим, обставини, на які Відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності Позивачем дотримано при зверненні до суду. Також необхідно зауважати, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що Відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що Відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов'язання за Договором. Одночасно ст. 526 ЦК України наголошує нам, що Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час, Відповідач належним чином свої зобов"язання за Кредитним Договором не виконав. Враховуючи викладене просять суд задовольнити позовні вимоги Банку у повному обсязі.

Представник відповідача надав заперечення на відповідь, в яких зазначив, що в провадженні Якимівського районного суду Запорізької області перебуває справа 330/460/18 за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позивач надав відповідь на відзив, на яку вважає за необхідне надати наступні заперечення. 1. Позивач у відповіді на відзив вказує, що «банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін'юсту від 12.04.12 р. № 578/5 (далі - Перелік № 578/5), згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок». Але з цим не можна погодитись. Спеціальні правові норми завжди регулюють конкретні видові відношення. Обсяг дії спеціальної норми вказаний у п. 1.4 Переліку: Цей перелік є нормативно-правовим актом, призначеним для використання всіма організаціями при визначенні строків зберігання документів, їх відборі на постійне та тривале (понад 10 років) зберігання (далі - архівне зберігання) або для знищення. Та у п. 1.6 Переліку: Цей Перелік має на меті забезпечення збереженості, організацію і якісне поповнення Національного архівного фонду (далі - НАФ). Цей Перелік використовується під час формування справ, при підготовці різних видів номенклатур справ, розробленні схем класифікації документів та відомчих (галузевих) переліків документів зі строками їх зберігання, а також під час роботи комісій з проведення експертизи цінності документів. Пункт, на який посилається позивач, в Переліку виглядає так:

Номер статті Види документів Строк зберігання документів в організаціях, у діяльності яких створюються документи НАФСтрок зберігання документів в організаціях, у діяльності яких не створюються документи НАФПримітка 336Первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконанняЗ р-13 р-1Див. примітки до статті 186господарських операцій І сталипідставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах (касові, банківські документи, ордери, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, корінці квитанцій, банківських чековихкнижок, наряди на роботу, актипро приймання, здавання І спи-сання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-ма-теріальних цінностей, рахунки-фактури, авансові звіти тощо)

Таким чином, сфера відносин, яку регулює вказаний Перелік - строки зберігання документів в архівних установах, на підприємствах та організаціях, вказаний позивачем пункт Переліку регулює строк зберігання банківських документів, та жодним чином не встановлює статусу банківської виписки як первинного документу. 2. що стосується твердження позивача щодо строків позовної давності. Позивач у відповіді на відзив вказує: «згідно довідки про видачу кредитних карт Клієнт отримав кредитні карти НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_5, остання з яких має термін дії до останнього дня місяця 06.2016 року». Відповідно до наданої позивачем виписки банку, остання операція с його боку відбулась 14.03.2014 року, номер карти з якої відбувались операції вказаний: НОМЕР_4. Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19.03.2014 року по справі №6-14цс14, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦПК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Тобто, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу у квітні 2014 року, та закінчується у квітні 2017 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 23.03.2018 року, поза строків позовної давності. Оскільки Приватбанк веде досить агресивну політику по відношенню до власних клієнтів, відкриваючи картки «для виплат», в навантаження видає інші картки, для з'ясування питання терміну дії картки № НОМЕР_5 та факту отримання ним цієї картки вважає за необхідним витребувати від позивача копію картки та докази отримання вказаної картки. У відповідача не зберіглась картка банку, тому я самостійно не можу надати вказану картку. Відповідно до ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таким чином просить зобов'язати позивача «ПАТ КБ «Приватбанк» надати суду копію картки № НОМЕР_5 та докази отримання вказаної картки ОСОБА_2.

В судове засідання представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» не з»явився, відповідно до наданої заяви просив розглядати справу без участі представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2, адвокат ОСОБА_1 заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву про стягнення заборгованості та запереченнях на відповідь позивача на відзив.

Вивчивши позовні вимоги, дослідивши надані суду документи та матеріали, заслухавши думку учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач звернувся із зазначеною позовною заявою 02.04.2018 року (а.с.2-4). Згідно матеріалів справи, наданих суду в якості доказів, відповідно до укладеного договору № б/н від 17.09.2007 року відповідач ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. На твердження позивача, у порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконував ніяким чином. Представник позивача стверджує, що відповідач не виконує своїх зобов'язань за договором зі своєчасного повернення коштів, внаслідок чого в нього станом на 31.01.2018 року виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 102804,09 грн., з яких: 3912,52 грн. - заборгованість за кредитом; 89179,49 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4340,46 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 8.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 4871,62 грн. - штраф (процентна складова), відповідно до умов договору, надавши суду докази на підтвердження своїх доводів. У судовому засіданні також було встановлено, що позивачем заявлені вимоги щодо зобов'язань, які виникли більше ніж три роки, про що свідчить наданий до суду розрахунок заборгованості (а.с.5-8). Щодо зазначення позивачем у відповіді на відзив, що згідно довідки про видачу кредитних карток Клієнт, відповідач по справі отримав кредитні картки НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_5, остання з яких має термін дії до останнього дня місяця 06.2016 року та наданої позивачем виписки банку, остання операція з його боку відбулась 14.03.2014 року, номер карти з якої відбувались операції вказаний: НОМЕР_4, суду не надано жодних доказів про отримання відповідачем цих карток.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено також спеціальна позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). У відповідності до ч.4ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові за наявності про це заяви відповідача, яка, в даному випадку, міститься в матеріалах справи.

Позивач пропустив строк позовної давності. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливім строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19.03.2014 року по справі №6-14цс14, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦПК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Останні дії по частковому погашенню заборгованості - внесенні коштів здійснені 25.02.2014 року. Позивач звернувся з даним позовом до суду 21.03.2018 року, поза строків позовної давності. З огляду на викладене, е наявність підстав для відмови в позові та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом.

Оскільки під час ухвалення даного рішення судом було встановлено пропущення строків позовної давності щодо тіла кредиту, а також - щодо пені та штрафу, що вбачається з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що пропущення позивачем строку звернення до суду щодо стягнення заборгованості з відповідача у строк, більш, ніж у передбачений ст.257 ЦК України строк, - є підставою для відмови у задоволенні вимог у зв'язку зі сплином строку позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.256-258, 266, 526, 527, 612, 624, 625, 1050, 1054 ЦК України, Постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" , ст.ст. 12,13,81,82,263-265, 268, 279, 352 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позовних вимогах ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити в повному обсязі у зв'язку зі сплином строку позовної давності.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обовязки) повністю або частково шляхом подання до Апеляційного суду Запорізької області апеляційної скарги у письмовій формі з дотриманням вимог ст.356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т.В. Нестеренко