Рішення № 76788459, 27.09.2018, Розівський районний суд Запорізької області

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________

Справа № 327/269/18

Провадження № 2/327/114/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.09.2018 року смт. Розівка

Розівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Завіновської А.П.

за участю секретаря судового засідання – Пригінської О.В.

за відсутністю учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Розівська районна державна нотаріальна контора Запорізької області, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

в с т а н о в и в:

30.05.2018 року ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом, який в подальшому уточнив, до територіальної громади в особі Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Розівська районна державна нотаріальна контора Запорізької області, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, в обґрунтування якого зазначав наступне.

24 жовтня 2006 року померла його мачуха - ОСОБА_2. Після її смерті залишилося спадкове майно, а саме земельна ділянка площею 7,73 га призначена для ведення сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області та житловий будинок з господарськими будівлями по вул. Гагаріна, буд. 97 у селі Вільне Розівського району Запорізької області. Даний будинок на підставі свідоцтва про право власності виданого 21.11.1988 року виконавчим комітетом Куйбишевської районної ради та зареєстрованого в Бердянському БТІ за № 557, належав його батьку та чоловіку померлої ОСОБА_2 - ОСОБА_3, який помер 24.01.1997 року, після якого ОСОБА_2 юридично спадщину не оформила, але фактично її прийняла, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживала із спадкодавцем.

Після смерті ОСОБА_2 він став єдиним спадкоємцем за заповітом, посвідченим Вишнюватською сільською радою Розівського району Запорізької області 29.08.2000 року, внаслідок чого у передбачений законом шестимісячний термін звернувся до Розівської державної нотаріальної контори Запорізької області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Нотаріусом було заведено спадкову справу № 45 за номером у спадковому реєстрі 42215483, водночас винесено постанову від 30.10.2009 року про відмову у видачі такого свідоцтва, через те, що згідно вказаного заповіту померла ОСОБА_2 все своє майно заповідала сину - ОСОБА_1 (позивачу), але документів, які б підтверджували родинні відносини з померлою, останнім подано не було, а також через те, що посвідчувальний напис на заповіті не відповідає Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 22/5 від 25.08.1994 року.

Відповідно до рішення Розівського районного суду Запорізької області від 30.06.2016 року за ним (позивачем) визнано в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку, розташовану на території Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,73 га, що належала ОСОБА_2

На підставі викладеного, позивач просив визнати за ним, в порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок № 97 з надвірними будівлями, який розташований по вул. Гагаріна в с. Вільне Розівського району Запорізької області.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, про час, дату і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Крім того, подав заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність та його позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача за довіреністю – ОСОБА_4, будучи повідомлена про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилася, подала клопотання, в якому просила розглядати справу у її відсутність, також зазначивши, що повністю підтримує позовні вимоги.

Представник відповідача – територіальної громади в особі Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області в судове засідання не з’явився, хоча був повідомлений про час, дату і місце розгляду справи. Крім того, подав клопотання, в якому просив розглядати справу у його відсутність та прийняти рішення у справі на розсуд суду.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Розівської державної нотаріальної контори ГТУЮ у Запорізькій області в судове засідання не з’явився, про час, дату і місце розгляду справи був сповіщений належним чином. Окрім цього, подав клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Враховуючи наведене, та вимоги ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд вважає можливим судовий розгляд даної справи здійснити за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх учасників справи.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні в них докази та надавши їм оцінку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України).

Згідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч. 1 ст. 1221 ЦК України).

Відповідно до статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємця за законом одержують право на спадкування почергово (ч. 1 ст. 1258 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Частиною 3 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживає разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За приписами частини 1 статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно частини 1 статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

24 жовтня 2006 року в с. Вільне Розівського району Запорізької області померла мачуха позивача - ОСОБА_2 (а.с. 7).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на спадкове майно, зокрема на земельну ділянку площею 7,73 га призначену для ведення сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області, яка належала останній на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 035367, виданого 14 серпня 2001 року Вишнюватською сільською радою та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю під № 441 (а.с. 16-17).

Крім того, після померлої ОСОБА_2 відкрилась спадщина і на житловий будинок з господарськими будівлями по вул. Гагаріна, буд. 97 у селі Вільне Розівського району Запорізької області, який належав чоловіку останньої – ОСОБА_3 (батьку позивача – ОСОБА_1Ф.), на підставі свідоцтва про право власності, виданого 21.11.1988 року виконавчим комітетом Куйбишевської районної ради та зареєстрованого в Бердянському БТІ за № 557, який помер 24.01.1997 року, після якого ОСОБА_2 прийняла спадщину згідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавцем. (а.с. 9-11, 14).

Факт постійного проживання ОСОБА_2 разом із чоловіком ОСОБА_3 на час відкриття спадщини підтверджується довідкою виконавчого комітету Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області від 03.07.2018 року за № 332 (а.с. 58).

Відповідно до заповіту, посвідченого виконкомом Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області 29 серпня 2000 року за реєстром № 56, ОСОБА_2 заповіла все своє майно, зокрема і житловий будинок з господарськими будівлями до нього, що розташований в с. Вільне Розівського району Запорізької області, своєму сину ОСОБА_1 (позивачу у даній справі) (а.с. 8).

Виходячи з матеріалів справи, зокрема з ОСОБА_4 про реєстрацію в Спадковому реєстрі, ОСОБА_1 у передбачений ч. 1 ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_2, у зв’язку з чим, нотаріусом 16.04.2007 року було заведено спадкову справу за номером у спадковому реєстрі 42215483 (а.с. 13).

Водночас, постановою державного нотаріуса Розівської районної державної нотаріальної контори ГУЮ у Запорізькій області від 30.10.2009 року за № 534/02-31, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої 24.10.2006 року ОСОБА_2, внаслідок відсутності документів підтверджуючих родинні відносини між позивачем та померлою ОСОБА_2, а також через те, що посвідчувальний напис на заповіті не відповідає Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 22/5 від 25.08.1994 року (а.с. 15).

Згідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Розівського районного суду Запорізької області від 30.06.2016 року за ОСОБА_1 визнано в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку, розташованої на території Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,73 га, що належала ОСОБА_2 (а.с. 16-17).

При цьому вказаним рішенням суду, що набрало законної сили визнана дійсність (законність) заповіту, посвідченого виконкомом Вишнюватською сільською радою Розівського району Запорізької області 29.08.2000 року, згідно якому ОСОБА_2 заповідала все своє майно ОСОБА_1 (позивачу у даній справі).

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок № 97 по вул. Гагаріна с. Вільне Розівського району Запорізької області спірне домоволодіння складається з житлового будинку літера «А-1», загальною площею 32,3 кв.м., житлової площі 9,9 кв.м. та господарських будівель: веранди літера «а-1», веранди літера «а?-1», сараю літера «Б», сараю літера «Д», погребу з шийкою літера «З», літньої кухні літера «Г», вбиральні літера «Е», огорожі № 1 (а.с. 32-36).

Частиною 1 статті 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Виходячи з норм статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року за № 1952-IV (далі – Закон № 1952-IV) право власності на нерухоме майно підлягає обов’язковій державній реєстрації.

Пунктом 9 частини 1 статті 27 Закону № 1952-IV встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

З урахуванням наведеного, а також враховуючи, що у позивача виникли труднощі із оформленням в установленому законом порядку свого права на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат позивачем не порушувалось.

Керуючись ст. ст. 16, 182, 316-319, 321, 328, 392, 1216-1218, 1221, 1223, 1261, 1268-1270 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-82, 211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за заповітом після померлої 24 жовтня 2006 року ОСОБА_2, право власності на житловий будинок № 97 з надвірними будівлями, розташований по вул. Гагаріна в с. Вільне Розівського району Запорізької області, який складається з житлового будинку літера «А-1», загальною площею 32,3 кв.м., житловою площею 9,9 кв.м. та господарських будівель: веранди літера «а-1», веранди літера «а?-1», сараю літера «Б», сараю літера «Д», погребу з шийкою літера «З», літньої кухні літера «Г», вбиральні літера «Е», огорожі № 1, який ОСОБА_2 прийняла у спадщину, як спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, після свого чоловіка ОСОБА_3, який помер 24 січня 1997 року, і який належав останньому на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Куйбишевської районної ради 24.11.1988 року та зареєстрованого Бердянським БТІ за реєстрованим № 557 в реєстровій книзі № 3.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції, – Розівський районний суд Запорізької області шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А.П. Завіновська