Рішення № 76787953, 25.09.2018, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/643/18

Провадження № 2/321/346/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.09.2018 смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Кравченко Н.О.,

за участю секретаря – Цаплі Г.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку виплати, інфляційних та моральної шкоди середнього заробітку за затримку виплати, інфляційних та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, уточнивши позовні вимоги, звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку виплати, інфляційних та моральної шкоди посилаючись на наступне.

02.07.2002 року, згідно наказу № 468-к від 02.07.2002 року він був прийнятий на роботу в Михайлівський район електричних мереж ВАТ «Запоріжжяобленерго», перетвореного в ПАТ «Запоріжжяобленерго» згідно наказу № 420 від 27.07.2016 року (зареєстровано в ЄДР за № 22582175) на посаду електромонтера.

У зв’язку з систематичним порушенням роботодавцем умов праці та невиконання власником або уповноваженим органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору на підставі наказу № 2102-к від 17.02.2018 року він був звільнений за ч.3 ст.38 КЗпП України з 18.05.2018 року. Трудову книжку йому видали своєчасно, а заборгованість по заробітній платі та розрахунок при звільненні на загальну суму 71838 грн. 55 коп. не провели. Копії наказів про прийом на роботу та звільнення, довідку про середній заробіток за останні два місяці перед звільненням та середньоденний заробіток надати відмовились. Виникнення трудових відносин зумовило виникнення взаємних прав і обов’язків у відповідності до норм КЗпП України та інших актів трудового законодавства, зокрема щодо виплати заробітної плати та проведення розрахунків у разі звільнення. Також зазначив, що у період його роботи з вересня 2017 року, в порушення вимог наведених статей заробітна плата сплачувалась частково. На час звернення до суду борг складав: за вересень 2017 року – 6403 грн. 97 коп.; за листопад 2017 року – 4001 грн. 03 коп.; за грудень 2017 року – 7165 грн. 56 коп.; за січень 2018 року – 6695 грн. 54 коп.; за лютий 2018 року – 2849 грн. 35 коп.; за березень 2018 року – 6631 грн. 73 коп. + 2969 грн. 44 коп. = 9601 грн. 17 коп.; за квітень 2018 року – 6885 грн. 85 коп. + 1275 грн. 04 коп. = 8160 грн. 89 коп.; за травень 2018 року 31205 грн. 52 грн. + 9321 грн. 09 коп. + 40526 грн. 61 коп. Всього заборгованість по заробітній платі на день звернення до суду складала 85404 грн. 12 коп.

В уточненому позові зазначено, що виплата належних позивачу на 18.02.2018 року (в день звільнення він працював та був на робочому місці) власником здійснена не була. Йому було сплачено 08.05.2018 року - 1221,00 грн., 30.05.2018 року за лютий - 2849,35 грн., 12.07.2018 року - 368,00 грн., 31.08.2018 року за вересень 2017 року на 6403,97 грн., всього 10842,32 грн., вихідна допомога при звільненні в розмірі 13565,57 грн. Залишок боргу склав 85404,12 грн.

Неодноразово позивач звертався до керівництва підприємства з вимогою провести розрахунок, але отримував відмову з посиланням на скрутне фінансове становище ПАТ «Запоріжжяобленерго».

Таким чином, роботодавцем на момент звільнення не було проведено розрахунок (виплату всіх належних йому сум) станом на 18.05.2018 року, що загалом становить 85404,12 грн. та підтверджено повідомленнями відповідача про нараховану суму, належну працівникові при звільненні від 18.05.2018 року за № 495,496 , б/н та дати станом на 21.06.2018 року.

Довідку щодо його середньоденного заробітку за останні два місяці відповідач надав йому після звернення до суду разом з відзивом від 26.06.2018 року за № 364 юр. На думку відповідача, його середньоденний заробіток складає 425,96 грн., з чим він не згоден, так як до середнього заробітку не зараховано вихідну допомогу в розмірі 34736,40грн.(9178,80 грн. + 25557,60грн.). Фактично його середньоденний заробіток складає не 425,96грн., а 1022,99 грн.(9601,17грн+8160,89 грн. + (34736 40- 3 міс х 2міс.: 40 р.д.).

Відповідно до ст. 117 КЗпП роботодавець зобов’язаний сплатити середній заробіток за весь час затримки виплати, що станом на 12.09.2018 року з 18.05.2018 року становить 94 р. днів ( 13 к.д.. за травень 2018 року + 20р..д.за червень,20 р.д. за липень 22 р.д. за серпень 22р.д.та 17 р.д. за вересень) х 1022,99 грн. = 96 161 грн. 06 коп.

Інфляція за жовтень 2017 року склала 101,2%, за листопад 2017 року - 100,9 %, за грудень 2017 року-101,0%, за січень 2018 року-101,5%, за лютий 2018 року- 100,9%, за березень 2018 - 101,1%, за квітень 2018 – 100,8%, або 107,6%.

Враховуючи, що відповідач здійснив затримку у виплаті заробітної плати більш ніж на один місяць, останній зобов’язаний здійснити компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, що становить 6490,00 грн. ( 85404,12 грн. х 107,6%= 91894,83 грн. – 85404,12 грн.= 6490,00грн.).

Крім того, діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка виражається в тому, що дії відповідача щодо невиплати йому заробітної плати у період його роботи на підприємстві, не проведення з ним розрахунків при звільненні поставили його у скрутне матеріальне становище, унеможливили забезпечення нормального існування його та членів його сім’ї, що мало наслідком виникнення тяжкого психологічного стану. Він фактично єдиний годувальник в родині. Вказане примушувало його після повного робочого дня шукати інші додаткові джерела доходу для забезпечення свого та його сім’ї існування. Моральну шкоду він оцінює в 5 000 грн.

В наслідок зазначеного, просить суд стягнути з відповідача на його користь невиплачену заробітну плату за період з листопада 2017 року по 18 травня 2018 року включно в розмірі 74561 грн. 80 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 18.05.2018 року по 12.09.2018 року в розмірі 119 689 грн. 83 коп., інфляційні - компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 6490 грн. 00 коп., моральну шкоду у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, надав заяву у відповідності до якої на задоволенні позовних вимог наполягав та просив їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомлено. Відповідач позовні вимоги не визнав, прохав відмовити в задоволенні позову. У відзиві та доповненні до відзиву зазначив, що згідно наданої довідки про невиплачену заробітну плату за період з вересня 2017 року по травень 2018 року ( станом на 24.06. 2018). Сума заборгованості в розмірі 62 585 грн. 23 коп. ( станом на 24.09.2018 року), яка зазначена в довідці є сумою без урахування податків та зборів. Крім того вважає, що розмір стягуваної суми середнього заробітку має бути зменшений на суму обов’язкових платежів утримуваних з позивача при виплаті заробітної плати, а саме: ПДФО – 18 % та військовий збір – 1,5%. Також зазначив, що стягнення компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати із наданого позивачем розрахунку на суму 6490 грн. 00 коп. не відповідає приписам ст.ст. 1.2,3,4.7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати у зв’язку з наступним. Так, вказана вимога має ґрунтуватися на Законі України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» і Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати ( затверджений Постановою КМУ від 21.02.2011 року). Водночас обов’язковими умовами виникнення такого обов’язку є затримка на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, які не мають разового характеру, здійснення виплати заборгованості за відповідний місяць, відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації. За змістом окремих статей Закону 2050-III – компенсація громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом , виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Чинне законодавство не містить обов’язкової вимоги розраховувати і виплачувати компенсацію за затримку заробітної плати до місяця виплати, а навпаки містить пряму норму про виплату компенсації в місяці виплати заборгованості. Таким чином вважає, що позовна вимога про виплату компенсації за затримку виплати заробітної плати є необґрунтованою, оскільки базується лише на припущенні позивача про майбутнє порушення його права і є безпідставною, оскільки безпідставно заявлена всупереч нормі законодавства. У разі задоволення такої вимоги, вказане призведе до подвійного стягнення компенсації – на підставі рішення суду за частину періоду і на підставі норми закону за весь період затримки. Також, відповідач вважає недоведеними вимоги про стягнення моральної шкоди.

У суду є достатньо підстав для розгляду справи у відсутність представника відповідача, з урахуванням наданого ним відзиву.

Встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Згідно записів в трудовій книжці від 05.01.1994 року ОСОБА_1 02.07.2002 року згідно наказу № 468-к від 02.07.2002 року був прийнятий на роботу в Михайлівський район електричних мереж ВАТ «Запоріжжяобленерго», перетворенного в ПАТ «Запоріжжяобленерго» згідно наказу № 420 від 27.07.2016 року (зареєстровано в ЄДР за № 22582175) на посаду електромонтера (а.с.11-12).

У зв’язку з систематичним порушенням роботодавцем умов праці та невиконання власником або уповноваженим органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору на підставі наказу № 2102-к від 17.02.2018 року він був звільнений за ч.3 ст.38 КЗпП України з 18.05.2018 року (а.с.11).

Згідно повідомлення ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 18.05.2018 року за № 495 на виконання вимог ст. 116 КЗпП, ОСОБА_1 повідомлено про нараховану суму належну працівнику при звільненні, а саме: заробітна плата за фактично відпрацьований час у місяці звільнення становить 6507 грн. 95 коп., грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки становить – 6920 грн. 75 коп., вихідна допомога 25557 грн. 60 коп., утримання (ПДФО, ЄСВ, профвнески, аванс, тощо) становлять 7780 грн. 78 коп. До виплати 31205 грн. 52 коп. з-та за 05.2018; 6885 грн. 85 коп. – з - та за 04.2018; 6631 грн. 73 – з –та 03.2018 ; 2849 грн. 35 коп. з-та за 02.2018 ; 6695 грн. 54 коп. – з-та за 01.2018 ; 7165 грн. 56 коп. з-та 12.2017; 4001 грн. 03 коп. з-та за 11.2017; 6403 грн. 97 коп. з-та за 09.2017, що разом складає 71838,55 грн. (а.с.6)

Крім того, згідно повідомлення ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 18.05.2018 року за № 496 на виконання вимог ст. 116 КЗпП, ОСОБА_1 повідомлено про нараховану суму належну працівнику при звільненні, а саме: заробітна плата за фактично відпрацьований час у місяці звільнення становить 2072 грн. 47 коп., грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки становить 327 грн. 72 коп., вихідна допомога 9178 грн. 80 коп., утримання (ПДФО, ЄСВ, профвнески, аванс, тощо) становлять 2257 грн. 90 коп. До виплати 9321 грн. 09 коп. за 05.2018; 1275 грн. 04 коп. за 04.2018; 2969 грн. 44 коп. за 03.2018. Всього до виплати 13565 грн. 57 коп. (а.с.7).

Даний спір є трудовим спором та підлягає розгляду даному суду.

Згідно ст.43 Конституції України кожному гарантується право на працю та заробітну плату. Конституційне право позивача на отримання заробітної плати має бути захищено законом, в зв'язку з чим вважає позов задовольнити частково.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівнику належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Статтею 116 КЗпП України закріплено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В судовому засіданні встановлено, що у період роботи позивача з листопада 2017 року в порушення вимог наведених статей заробітна плата сплачувалась позивачу частково, не у повному розмірі. Всього борг по заробітній платі на день звільнення до суду складала 85 404 грн. 12 коп. Виплата належних йому сум 17.02.2018 року (в день звільнення він працював та був на своєму робочому місці) власником здійснена не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 року № 13 установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок , суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 .

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу III Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час затримки розрахунку.

Згідно наданої відповідачем довідки, середньоденний заробіток позивача за період – березень 2018 року – квітень 2018 року складає 425 грн. 96 коп.

Суд вважає, що включення позивачем суми призначеної при звільненні вихідної допомоги до розрахунку середньоденної заробітної плати не є вірним, оскільки розрахунок середньоденної заробітної плати згідно пункту 8 цього Порядку обчислення середньої заробітної плати визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин). Всупереч визначеному вихідна допомога при звільненні є одноразовою виплатою та не є заробітною платою за відпрацьовані дні.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає за весь час затримки виплати, що станом на що станом на 25.09.2018 року (день винесення рішення) з 18.05.2018 року становить 94 р. дні ( 13 к.д. за травень 2018 року + 20 р.д. за червень,20 р..д. за липень 22 р.д. за серпень 22 р.д. та 17 р.д. за вересень) х 425 грн. 96 коп.= 40040 грн. 24 коп.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають до часткового задоволення в сумі 40040 грн. 24 коп.

Відповідно до ст.ст.1, 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати” підприємства, установи і організації всіх форм власності і господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.

Суми компенсації обчислюється шляхом множення щомісячних індексів споживчих цін, які публікуються Держстатом України за період невиплати заробітної плати на розмір невиплаченої заробітної плати більш ніж на місяць.

Індекс споживчих цін за жовтень 2017 року склав - 101.2%, за листопад 2017 року-100,9%, за грудень 2017 року-101,0, за січень 2018 року- 101.5%, за лютий - 100,9%, за березень – 101,1%, за квітень 2018 року -100,8% , або 107,6%.

Враховуючи, що відповідач здійснив затримку у виплаті заробітної плати, останній зобов’язаний здійснити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати.

Так як затримку у виплаті заробітної плати здійснено більш ніж на один місяць, останній зобов’язаний здійснити компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, що становить 6490,00 грн. (58404,12 х 107,6%= 91894,83 коп. – 85404,12 коп.)

Таким чином, компенсація втрати частини доходів позивача у зв’язку з порушенням термінів їх виплати становить 6490,00грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів виплати заробітної плати підлягають частковому задоволенню в сумі 6490,00грн.

Крім того, судом встановлено, що дії відповідача ПАТ «Запоріжжяобленерго» щодо невиплати заробітної плати ОСОБА_1 у період його роботи на підприємстві, не проведення з ним розрахунків при звільненні поставили його у скрутне матеріальне становище, унеможливили забезпечення нормального існування його та членів його сім’ї, що мало наслідком виникнення у нього тяжкого психологічного стану.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом не приймається до уваги заперечення відповідача в частині стягнення моральної шкоди у зв’язку з недоведеністю, адже сам факт порушення трудового права позивача у зв’язку з затримкою належних йому виплат при звільненні та невиплаті заробітної плати в період роботи призвів до вимушених змін у його життєвих стосунках і такі дії є втручанням у право на майно, гарантоване Конституцією України, а тому є підставою для відшкодування шкоди.

За вказаних обставин суд вважає, що з відповідача ПАТ «Запоріжжяобленерго» необхідно стягнути на користь позивача ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 5000 грн. яка, як вважає суд, буде достатньою для компенсації його моральних страждань які виникли у зв’язку з невиплатою відповідачем заробітної плати та не проведенні з ним розрахунків при звільненні.

За таких обставин з відповідача підлягає стягненню сума в розмірі 131 934 грн 36 коп., яка складається з суми невиплаченої заробітної плати за період з листопада 2017 року по 18 травня 2018 року у розмірі 85404 грн. 12 коп., середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 18.05.2018 року по 25.09.2018 року у розмірі 40040 грн. 24 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 6490 грн. 00 коп. та моральної шкоди у розмірі 5000 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 1762 грн. 00 коп.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 83, 89, 141, 258-259, 263- 265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заявуОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку виплати, інфляційних та моральної шкоди середнього заробітку за затримку виплати, інфляційних та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», код ЄДРПОУ 00130926, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, 131 934 (сто тридцять одну тисячу дев’ятсот тридцять чотири) грн. 36 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», код ЄДРПОУ 00130926, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів,14, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, моральну шкоду у розмірі 5000 (п’ять тисяч) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в дохід держави судовий збір в розмірі 1762 грн. 00 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_2