Рішення № 76787604, 27.09.2018, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 316/1378/18

Провадження № 2/316/776/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2018 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області, у складі:

головуючого судді: Бульба О.М.

секретар судового засідання: Черкашина О.О.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Енергодарі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, в інтересах якого ОСОБА_2 до ОСОБА_3 підприємства «Підприємства комунальної власності» Енергодарської міської ради Запорізької області про стягнення безпідставно набутих збережених грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

08.08.2018 року позивач ОСОБА_1, в особі свого представника - адвоката ОСОБА_2, який діє на підставі ордеру (а.с.7), звернувся до Енергодарського міського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 підприємства «Підприємства комунальної власності» Енергодарської міської ради Запорізької області (далі – КП «ПКВ» ЕМР) про стягнення безпідставно збережених грошових коштів, з підстав передбачених ст.ст.16,1212, 1213, 1215 ЦК України, в обґрунтування якого зазначає наступне.

Позивач, на підставі договору, є отримувачем комунальних коштів від КП «ПКВ» ЕМР.

22.06.2018 року, позивачем помилково було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача через установу банку – ПАТ КБ «ПриватБапнк» грошові кошти в розмірі 54047 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією №TS201772. Відповідно до відповіді з установи банку, кошти було перераховано на рахунок відповідача та їх не можливо повернути без розпорядження відповідача, оскільки розпорядником коштів є відповідач. 23.06.2018 року на адресу відповідача було направлено лист з вимогою про повернення коштів, які помилково та безпідставно були сплачені на рахунок відповідача, оскільки послуг відповідачем не надавалось, а отже і підстави перерахунку коштів відсутні. Однак, відповідачем було проігноровано отримання даного листа, оскільки конверт повернувся на адресу позивача без отримання відповідачем.

Просить суд: стягнути з КП «ПКВ» ЕМР (ЄДРПОУ: 32166551) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б-р.ЮностіАДРЕСА_1) помилково сплачений розмір грошових коштів в сумі 54047 грн. 00 коп.

В підготовче судове засідання сторони не з’явились, про час та місце слухання справи були повідомлені вчасно та належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с.12, 13), про поважність причин неявки суд не повідомили, клопотань або заяв з яких би вбачалась неможливість проведення підготовчого судового засідання – до суду не надходило.

Від представника відповідача КП «ПКВ» ЕМР - ОСОБА_4, яка діє на підставі письмової довіреності (а.с.34), до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вважає позовну вимогу щодо стягнення помилково сплачених коштів обґрунтованою, оскільки дійсно встановлено безпідставність їх сплати позивачем (а.с.14-16)

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв’язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року № 2 у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи, що відповідач позовну вимогу щодо стягнення безпідставно збережених грошових коштів визнав, визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб, суд вважає, що визнання позовної вимоги може бути прийнято судом, а позовна вимога підлягає задоволенню.

Згідно п.2 ч.5 ст.265 ЦПК України, у резулятивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у вигляді суми судового збору сплаченого стороною позивача за звернення до суду, суд дійшов наступного висновку.

Так, відповідно до квитанції 0.0.1099278827.1 від 02.08.2018 р., ОСОБА_1 сплатив через Енергодарське відділення Запорізького РУ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 704 грн. 00 коп. (отримувач: УК у м.Енергодарі/Енергодар/22030101, банк отримувача: Казначейство України)

Згідно приписів ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що справа по суті не розглядалась, відповідач позовну вимогу позивача визнав та визнання було прийнято судом, з державного бюджету, на користь позивача – ОСОБА_1 підлягає стягнення 50 відсотків розміру суми сплаченого судового збору, тобто 352 грн. 40 коп.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача розміру судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов наступного:

Відповідно до вимог ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Сторона позивача, у змісті позову зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката ОСОБА_2 (представника позивача) становлять 3000 грн. 00 коп.

Згідно ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до змісту пунктів 1, 2 частини 2 статті 137 ЦПК України, для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Однак, матеріали справи не містять доказів, або зазначення на їх наявність, на підтвердження заявлених стороною позивача витрат за правничу допомогу надану адвокатом: договір про надання правничої допомоги адвоката в якому б було зазначено їх розмір, акт виконаних робіт, квитанція про оплату понесених витрат. Отже, враховуючи відсутність доказів на підтвердження розміру судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу адвоката, заявлені витрати в розмірі 3000 грн. 00 коп. – розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 76-83, 133, 137, 141, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Вимогу позовної заяви ОСОБА_1, в інтересах якого ОСОБА_2 до ОСОБА_3 підприємства «Підприємства комунальної власності» Енергодарської міської ради Запорізької області про стягнення безпідставно набутих збережених грошових коштів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 підприємства «Підприємства комунальної власності» Енергодарської міської ради Запорізької області (р/р:26009033003151, МФО: 320627, Код за ЄДРПОУ: 32166551) на користь ОСОБА_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б-р.ЮностіАДРЕСА_1 - грошові кошти в розмірі 54047 (п’ятдесят чотири тисячі сорок сім) гривень 00 копійок.

Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б-р.ЮностіАДРЕСА_1) - 50 відсотків розміру суми сплаченого судового збору (квитанція 0.0.1099278827.1 від 02.08.2018 р. через Енергодарське відділення Запорізького РУ «ПриватБанк»), що становить 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги (з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. М. Бульба