Рішення № 767866, 20.02.2007, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 2-1 2007 рік

РІШЕННЯ

іменем України

20 лютого 2007 року Олександрівський районний суд Донецької області у складі: головуючий Молчанов В.А. при секретарі Поляковій Л.В. представника позивача адвоката Горбач Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт. Олександрівка цивільну справу за позовом Парафії Української греко-католицької церкви (УГКЦ) у с. Запаро-Мар*ївка Олександрівського району Донецкої області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Краматорської станції технічного обслуговування № 05461705 Донецкої області про визнання угод недійсними, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Позивач подав до суду уточнену позовну заяву, у якій вказав, що 12 грудня 1996 року у с. Запаро-Мар*ївка Олександрівського району заснована парафія Української греко-католицької церкви (УГКЦ). Парохом цієї парафії було призначено ОСОБА_1., який пробув у цій посаді до ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно п.4.2. Статуту громади УГКЦ с Запаро-Мар*ївка парох несе відповідальність за фінансово-господарську діяльність громади (парафії). При перевірці знов призначеним парохом ОСОБА_3 ніякого майна за парафією встановлено не було.

А за час перебування на посаді пароха ОСОБА_1. 20 червня 2001 року за рахунок коштів благодійної організації «Ренновабіс» 20075 гривень (8800 німецьких марок), які були цільовими для придбання автомобілю для священника парафії, придбав автомобіль ВАЗ-21053, випуску 2001 року, який зареєстрував замість парафії на своє ім*я, а 9 липня 2003 року за рахунок коштів благодійної організації «Ренновабіс» 36780 гривень (6000 ЕВРО), які були цільовими для придбання житла для священника парафії, придбав жилий будинок у АДРЕСА_1 з земельною ділянкою також замість парафії на своє ім*я. Крім того угоду, яка була фактично купівлею-продажем будинку, було зареєстровано як договір дарування колашньою власницею будинку ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 - ОСОБА_1., який між тим звітував, що придбав цей будинок.

Позивач вважає, що вказану угоду дарування будинку з земельною ділянкою необхідно визнати недійсною через те, що цією угодою було приховано фактично угоду купівлі-продажу будинку з земельною ділянкою. Що необхідно визнати дійсною цю угоду купівлі-продажу будинку з земельною ділянкою, за якою покупцем необхідно визначити парафію УГКЦ у с Запаро-Мар*ївка.

Також позивач вважає, що вказану угоду купівлі-продажу автомобілю необхідно визнати недійсним у частини визначення покупця, бо ОСОБА_1. придбав цей автомобіль фактично за кошти парафії, яку й треба визнати покупцем автомобілю, бо згідно ст. З.2. статуту парафії власністю громади (парафії) є майно, що придбане або створене нею за рахунок власних коштів, пожертвувань громадян, організацій, чи передане державою у власність, в даному випадку майно придбане за кошти благодійної організації «Реновабіс».

Позивач просить визнати право власності парафії на вказані будинок з земельною ділянкою та автомобіль і через те, що ОСОБА_1. добровільно відмовляється передати це майно парафії просить витребувати це майно з незаконного володіння ОСОБА_1.

У судовому засіданні представник позивача - адміністратор парафії ОСОБА_3 позов підтримав та підтвердив доводи позовної заяви, уточнив, що просить витребувати це майно з незаконного володіння ОСОБА_1. і передати майно парафії. Також пояснив, що судовий збір 572 гривні він сплатив за позов свої особисті кошти, але від імені парафії, бо фактично зараз в парафії ніяких коштів нема, тому просить стягнути з ОСОБА_1. на його користь вказані витрати по слаті судового збору.

Представник позивача Горбач Л.І. позов підтримала.

Представник третьої особи на боці позивача - декана (протопресвітера) Донецько-Луганскього деканату УГКЦ ОСОБА_5 - ОСОБА_6, позов підтримав і пояснив, що дійсно на раухнок ОСОБА_5 на прохання екзарха з благодійного фонду «Реновабіс» передавались кошти на придбання для парафії УГКП у с. Запаро-Мар*ївка жилого будинку та автомобілю, ці кошли ОСОБА_5 передав ОСОБА_1 під розписку тільки за умови, що право власності буде оформлено на парафію.

Відповідач ОСОБА_1. на повторний виклик до судового засідання не з*явився, причину неявки суду не повідомив.

Представник відповідача Краматорської станції технічного обслуговування № 05461705 також на повторний виклик до судового засідання не з*явився, причину неявки суду не повідомив.

Відповідачка ОСОБА_2 на повторний виклик до судового засідання не з*явилася.

Згідно отриманих у порядку судового доручення показань свідка ОСОБА_4 -вона показала, що ОСОБА_2. - її матір, через хворобу не може ходити і з*явитись у суд не може. 9 липня 2003 рокувона від імені матері ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_1. угоду дарування йому будинку у АДРЕСА_1. Але фактично будинок не дарували, а продали за 2500 ЕВРО, бо угода дарування коштує дешевше. Гроші платив ОСОБА_1. Але їй відомо, що ці гроші перераховано з Німеччини і будинок ОСОБА_1 купує для церкви для житла священика, а при звільненні будинок переходить іншому священику.

На підставі вказаних показань, та письмових доказів суд встановив:

· згідно ст. 3.2. статуту парафії УГКЦ у с Запаро-Мар*ївка, власністю громади (парафії) є майно, що придбане або створене нею за рахунок власних коштів, пожертвувань громадян, організацій, чи передане державою у власність, згідно п.4.2. цього статуту громади УГКЦ с Запаро-Мар*ївка парох несе відповідальність за фінансово-господарську діяльність громади (парафії) (а.с. 5-11)

· згідно завірених Високопільською сільською радою заяв, ОСОБА_1 звертався у лютому і липні 1999 року до Екзарха Київо-Вишгородської екзархії з проханнями про придбання організацією «Реновабіс» автомобілю та будинку для священника парафії УГКЦ у с Запаро-Мар*ївка з гарантією, що придбане буде вланістю парафії,

· 4 лютого 2003 року за письмовим проханням Екзарха від 31 жовтня 2002 року між ОСОБА_5 та «Реновабіс» укладно угоду про надання коштів на цілбове використання - купівлі квартири для священника у с Запаро-Мар*ївка, згідно п. 2.1. виконавець проекту забов*язаний надану суму використовувати лише задля реалізації проекта, зазаначеного в повідомленні про надання коштів щодо цільового використання,

згідно листа від 16 березня 2004 року угода про проект - купівля житла для священника, передбачає, що кошти мають певну спрямованість - саме купівля житла для священника парафії, призначення нерухомості не може бути змінено абе здійсненено її відчудження протягом 10 років,

· згідно підтвердження від 4 лютого 2003 року та затвердження від 16 лютого 2003 року «Реновабіс» дав згоду на виділення коштів за проектом саме на придбання житла для священника і надав такі кошти у сумі 6000 ЕВРО,

· вказані кошти передано ОСОБА_1. деканом ОСОБА_5 За письмовою розпискою 25 березня 2003 року, про що ОСОБА_1. склав звіт,

· згідно договору дарування житлового будинку та земельної ділянки від 29 липня 2003 року ОСОБА_4 За дорученням від імені ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1. житловий будинок з надвірними будовами та спорудами і земельну ділянку для обслуговування житлового будинку у АДРЕСА_1,

· 18 червня 2001 року ОСОБА_1. отримав від декана ОСОБА_5 8800 німецьких марок для придбання автомобіля за письмовою розпискою, у якій ОСОБА_1 гарантував, що автомобіль залишиться власністю парафії,

· 20 червня 2001 року ОСОБА_1. придбав на Краматорській станції ТО автомобіль ВАЗ-21053 за 20075 гривень, про що склав звіт,

· згідно копії технічного паспорту, вказаний автомобіль зареєстровано на ім*я ОСОБА_1,

· згідно декрету від 24 листопада 2004 року Донецько-Харківського екзорхату УГКЦ ОСОБА_1. позбавлено права відправляти службу.

При вирішення питання про застосування до вказаних правовідносин законодавства суд керується вимогами ст. 5 ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, в якій вказано, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі. Правовідносини, які є предметом розгляду по даній справі - угоди укладені у 2001 та 2003 роках, тобто до набрання новим ЦК України законної чинності, тому суд вважає, що до цих правовідносин необхідно застосовувати вимоги Цивільного кодексу України в редакції 1964 року.

Судом встановлено, що укладаючи угоду дарування вказаного будинку сторони приховали фактичну угоду придбання у ОСОБА_2 будинку, тому згідно ч. 2 ст. 58 ЦК України угоду дарування будинку, як таку, що приховує іншу угоду, необхідно визнати недійсною. А є законні підстави вважати дійсною купівлю цього будинку у ОСОБА_2 Суд вважає доведеним, що цей будинок з надвірними будовами та присадибною земельною ділянкою був придбаний за кошти парафії УГКЦ с. Запаро-Мар*вка, бо ці кошти надійшли з благодійної організації саме для придбання майна для парафії, тому саме парафію необхідно визнати покупцем у цій угоді.

Також з вказаних вище підстав суд вважає доведеним, що і вказаний автомобіль ВАЗ було придбано відповідачем за кошти парафії, бо ці кошти також надійшли з благодійної організації саме для придбання майна для парафії, тому угоду купівлі-продажу цього автомобілю необхідно визнати недійсною в частини визначення покупця і встановити, що покупцем за цією угодою також є парафія УГКЦ с Запаро-Map*вка.

Тому суд вважає, що позов необхідно задовольнити у повному обсязі, а також стягнути з відповідача витрати позивача по справі - по сплаті судового збору 572 гривні, а також на оплату оголошення в газеті 78 гривень 05 коп.

Керуючись ст.ст. 58 ч. 2 та 60 Цивільного кодексу України в редакції 1964 року, ст.ст. 10, 60, 212, 225 та 226 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати договір дарування жилого будинку з присадибною земельною ділянкою площею 0,6342 гектари, що знаходяться уАДРЕСА_1, укладений 9 липня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 недійсним та визначити, що фактично це був укладений договір між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 купівлі - продажу жилого будинку з присадибною земельною ділянкою площею 0,6342 гектари, що знаходяться уАДРЕСА_1.

Визнати недійсним договір, укладений 9 липня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 купівлі - продажу жилого будинку з присадибною земельною ділянкою площею 0,6342 гектари, що знаходяться уАДРЕСА_1, в частині визначення покупця, яким визнати парафію Греко- Католицької Церкви с. Запаро-Мар*ївка Олександрівського району Донецької області і визнати право власності парафії Греко- Католицької Церкви с Запаро-Мар*ївка Олександрівського району Донецької області на вказаний будинок.

Визнати договір купівлі - продажу автомобіля ВАЗ-21053, 2001 року випуску, реєстраційний номер 317 76 ЕВ, укладений 20 липня 2001 року між Краматорською станцією технічного обслуговування та ОСОБА_1, недійсним в частині визначення покупця, яким визнати парафію Греко- Католицької Церкви с. Запаро-Мар*ївка Олександрівського району Донецької області і визнати право власності парафії Греко- Католицької Церкви с. Запаро-Мар*ївка Олександрівського району Донецької області на вказаний автомобіль.

Стягнути з ОСОБА_1, який зареєстрований уАДРЕСА_1, на користь парафії Греко- Католицької Церкви с Запаро-Мар*ївка Олександрівського району Донецької області витрати по справі - по сплаті судового збору 572 гривні, а також на оплату оголошення в газеті 78 гривень 05 коп., усього стягнути 650 (шістьсот п*ятдесят) гривень 05 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про

апеляційне оскарження , якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо

було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у

строк, встановлений статтею 294 цього Кодексу, рішення набирає законної сили після

закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не

скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний суд

Донецької області через Олександрівський районний суд протягом десяти днів з дня

проголошення рішення, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку

протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Відповідач, який не з*явився у судове засідання може подати заяву про перегляд

заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення надруковано у нарадчий кімнаті в єдиному примірнику суддею

Молчановим В.А.