Ухвала суду № 76758609, 27.09.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

27 вересня 2018 року №810/5009/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Почепи В.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Київського обласного військового комісаріату та Військово-лікарської комісії при Київському обласному військовому комісаріаті про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київського обласного військового комісаріату та Військово-лікарської комісії при Київському обласному військовому комісаріаті про визнання протиправним рішення Військово-лікарської комісії Київського обласного військового комісаріату від 03.09.2018, а саме висновок голови медичної комісії Київського обласного військового комісаріату про придатність до військової служби та призначення “придатний до військової служби” ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та скасування даного рішення.

До позовної заяви позивачем додано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить суд: - зупинити дію рішення Військово-лікарської комісії Київського обласного військового комісаріату від 03.09.2018, а саме висновок голови медичної комісії Київського обласного військового комісаріату про придатність до військової служби та призначення “придатний до військової служби” ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначив про те, що невжиття заходів забезпечення позову може зумовити настання негативних наслідків для позивача.

Так, позивач зазначив про те, що на підставі рішення Військово-лікарської комісії Київського обласного військового комісаріату від 03.09.2018 позивач був визнаний придатним для проходження військової служби.

Так, позивач, зауважив про те, що йому було вручено повістку про з’явлення 08.10.2018 о 07 год. 00 хв. для відправлення на обласний збірний пункт Київського обласного військового комісаріату, оскільки позивач призваний на строкову військову службу і зарахований в команду №1. Позивач наголосив на тому, що спірне рішення містить помилковий висновок про придатність позивача проходити військову службу, оскільки Білоцерківською військово- лікарською комісією позивачу встановлений діагноз «множинні пігментні невуси шкіри тулуба», який виключає придатність особи проходити військову службу.

Позивач зазначив про те, що 01.10.2018 щодо нього буде прийняте рішення про призов ОСОБА_1 до служби в Збройних Силах України, а тому, на думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення та зумовити подальше порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.

Відповідно ч.1 ст.152 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову по суті суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно з ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2)забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов’язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5)зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Відповідно до абз.1 п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 р. № 2 встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Білоцерківським об’єднаним міським військовим комісаріатом було видано позивачу довідку військово-лікарської комісії від 28.08.2018 №10/1, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби в мирний час, та придатним у воєнний час.

З листа Білоцерківського об’єднаного міського військового комісаріату від 19.09.2018 №2/2103 вбачається, що 03.09.2018 Військово-лікарською комісією Київського обласного військового комісаріату прийняте рішення про те, що позивач придатний до військової служби.

На думку суду, спосіб забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного рішення є фактично вирішенням справи по суті на період розгляду справи, що є неприпустимим.

Крім того, суд зауважує, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, у чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені.

Суд зазначає, що позивачем не було наведено переконливих доводів щодо існування на момент звернення з даною заявою очевидної небезпеки заподіяння шкоди його інтересам без вжиття заходів забезпечення позову, а також доказів, які б свідчили про очевидність протиправності рішення відповідача.

У зв’язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1.У задоволенні заяви позивача про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі №810/5009/18 відмовити у повному обсязі.

2. Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали підписано - 27.09.2018 р.

Суддя Кушнова А.О.