Рішення № 76758464, 18.06.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2018 року м. Київ № 810/2100/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Касьянової О.В.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1,

представників сторін:

від відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Кагарлицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області

про визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1О.) з позовом до Кагарлицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним рішення Кагарлицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 01.02.2018 № 1531 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов’язати Кагарлицьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 11.08.2017 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 відкрито провадження у справі № 810/2100/18 за вказаним позовом ОСОБА_1 та дану справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадженя у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю рішення Кагарлицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, яким ОСОБА_1 було відмовлено у призначені пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до поданої заяви від 02.11.2017.

Відповідач позовних вимог не визнав, надав суду письмовий відзив на позовну заяву (вх. № 2945/11 від 25.05.2018) та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів заперечень відповідач пояснив, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.11.2017 про призначення пенсії та доданих до неї документів, Кагарлицьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Київської області дійшло висновку про відсутність підстав для призначення пенсії позивачу зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки останнім не доведено факту проживання або роботи в зоні посиленого радіоекологічного контролю упродовж 4 років станом на 01.01.1993.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно з посвідченням виданого Київською облдержадміністрацією 24.04.1997 серії В-П номер 235191 ОСОБА_1 є громадянином, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4) та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

ОСОБА_1 (за даними паспорту грмадянина України, - 11.08.1962 р.н.) досяг 55-річного віку, та 02.11.2017 він звернувся до Кагарлицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області з заявою про призначення йому пенсії відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до якої було додано:

- довідку виконавчого комітету Богуславської міської ради від 29.09.2017№ 776, видану ОСОБА_1 для пред’явлення до органу Пенсійного фонду України про те, що останній зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 07.02.2003 і под даний час. Одночасно у даній довідці зазначено, що ОСОБА_1 був зареєстрований та проживав у м. Богуславі в періоди: з 05.11.1983 по 15.11.1991 – на АДРЕСА_1, з 15.11.1991 по 04.10.1997 – на АДРЕСА_2, з 04.10.1997 по 27.03.2001 – на АДРЕСА_3;

- архівну довідку виконкому Криворізької міської ради від 04.09.2017 № 2617, видану ОСОБА_1 про те, що: «в наказах з кадрових питань (особового складу) Криворізького спеціалізованого упрвління «Промавтоматика» №476 тресту «Променергоавтоматика» ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, значиться «учащигося Белоцерковского ТУ-4 зачислить на производственную практику по специальности слесарь-монтажник по приборам и аппаратам автоматического контроля, регулирования и управления МУ-1 с 26 марта по 15 июля 1980 года» (наказ №28-к від 26.03.1980); принятий «слесарем-монтажником 3раз., КИПиА» з 23 липня 1980 року (наказ №66-к від 27.01.1980); звільнений 24 вересня 1980 року «в связи з призывом на действительную службу в ОСОБА_3» (наказ №85-к від 22.09.1980)».

- лист ТОВ «ШАНС ЛТД» вих. №102/10-17 від 19.10.2017, в тексті якого наведені витяги з наступних наказів Товариства: наказ №34 від 03.01.1997 – з питання прийняття ОСОБА_1 на роботу прибиральником з 03.01.1997; наказ №83/2 від 02.01.1998 – з питання переведення ОСОБА_1 на роботу кладовшика з 02.01.1998; наказ №45 від 16.10.1999 – з питання звільнення ОСОБА_1 з роботи кладовщика з 17.10.1999;

- довідку Богуславського відділення Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС Київської області від 18.09.2017 №10737/Г/10-03, за змістом якої ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як приватний підприємець, сплатив 6 040 грн. єдиного податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю з 01.01.2004 по 31.12.2007;

Рішенням від 01.02.2018 №1531 відповідач за результатами розгляду вказаної заяви позивача повідомив останнього про відмову у призначенні пенсії з тих підстав, що наданими документами не підтверджено факт проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, що свідчить про відсутність підстав для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

Не погоджуючись із таким рішенням органу Пенсійного фонду України, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я врегульовано Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі – Закон № 796-XII), особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Згідно зі ст. 11 цього Закону до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать в тому числі особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

За змістом норм ст. 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (так, за вказаною статтею Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення, зокрема, чоловіками 60 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років), за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

За правилами абз. 6 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII, особи, потерпілі від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зменшення віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше ніж на 5 років.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – Порядок), затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.

Підпунктом 5 п. 2.1 цього Порядку передбачено, що документами, які засвідчують особливий статус особи є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, ОСОБА_1 отримав посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологчного контролю (категорії 4) серії В-П №235191, яке було видане йому Київською обласною державною адміністрацією24.04.1997. Дане посвідчення діє на час проживання або роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю, та документальні докази визнання такого посвідчення недійсним, його скасування в матеріалах справи відсутні.

У свою чергу, за даними довідки виконавчого комітету Богуславської міської ради від 29.09.2017№776, ОСОБА_1 у період починаючи з 05.11.1983 по 27.03.2001 був зареєстрований та проживав на території міста Богуслав Київської області.

За даними цєї ж довідки та паспорту громадянина, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 з 07.02.2003 значиться: АДРЕСА_4.

Відповідно до додатково наданих позивачем документів: листа ТОВ «ШАНС ЛТД» від 19.10.2017 №102/10-17, довідок Богуславського відділення Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС Київської області від 18.09.2017 №10737/Г/10-03 та від 27.09.2017 №11036/Г/10-02, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичсних осіб-підприємців та громадських формувань, суд встановив, що позивач певний час працював на території м. Богуслав, був зареєстрованим приватним підприємцем та здійснював підприємницьку діяльність зі сплатою єдиного податку за місце податкового обліку у м. Богуславі.

При цьому, за даними розрахунку стажу позивача (роздруківка якого наявна у матеріалах справи), здійсненого органом Пенсійного фонду України, загальний стаж ОСОБА_1 становить 16 років і 6 днів.

Відповідно до вказаних документів, достовірність та легітимнгість яких не була спростована відповідачем, судом встановлено, що позивач станом на 1 січня 1993 року прожив у зоні посиленого радіоекологічного контролю більше чотирьох років, та наразі є таким, що проживає на території такої зони.

Належність позивача до категорії осіб потерпілих від Чорнобильської катастрофи в розумінні Закону № 796-XII підтверджуються наявними у справі документами та відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, на якого в силу процесуальних норм покладений тягар доказування правомірності своїх рішень, в ході розгляду справи спростовано не було і будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів суду не надано.

З огляду на наведене, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що на час звернення до Кагарлицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області позивач набув права на призначення пільгової пенсії за віком, відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При цьому, суд вважає, що подані позивачем разом із заявою від 02.11.2017 документи не викликають сумнівів щодо обставин його проживання в зоні посиленого радіологічного контролю. Інших підстав неможливості призначення позивачу пенсії відповідачем не наведено, а тому відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є необґрунтованою.

Дані висновки суду не суперечать правовій позиції Верховного Суду, що наведена в його останові від 15.05.2018 у справі № 360/869/17.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 15.12.2017) визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 26.04.2018 №266910047, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у сумі 704,80 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 69, 73-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним рішення Кагарлицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 01.02.2018 № 1531 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

3. Зобов’язати Кагарлицьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 12.08.2017 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Кагарлицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривень 80.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 18 червня 2018 р.