Рішення № 76758426, 27.09.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2018 р. справа № 0940/1316/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області

про визнання протиправними дій щодо відмови у зарахуванні заробітної плати із врахуванням сум районного коефіцієнту та північної надбавки для обчислення пенсії, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії та зобов’язання виплатити недораховані та невиплачені грошові кошти, не обмежуючи максимальну величину заробітної плати за період з 01.07.2000 по 31.01.2017 та виплачувати пенсію в подальшому, з підстав неправомірної відмови суб’єкта владних повноважень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (надалі, також – відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у зарахуванні заробітної плати із врахуванням сум районного коефіцієнту та північної надбавки для обчислення пенсії, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії та зобов’язання виплатити недораховані та невиплачені грошові кошти, не обмежуючи максимальну величину заробітної плати за період з 01.07.2000 по 31.01.2017 та виплачувати пенсію в подальшому, з підстав неправомірної відмови суб’єкта владних повноважень.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем, неправомірно та необґрунтовано відмовлено у зарахуванні позивачу заробітної плати з врахуванням районного коефіцієнту, північної надбавки та без обмеження заробітної плати максимальною величиною для обчислення пенсії. Таке рішення відповідача не відповідає поданим для призначення пенсії документам, оскільки надані позивачем довідки про заробіток підтверджують роботу позивача в районах Крайньої Півночі, а тому він володіє правом на отримання пенсії із врахуванням районного коефіцієнту і північної надбавки без обмежень максимальної величини заробітної плати.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2018 дану позовну заяву залишено без руху (а.с.35-37). Позивачем усунуто недоліки позовної заяви, у зв'язку із чим 28.08.2018 провадження у даній адміністративній справі відкрито за правилами спрощеного провадження у відповідності до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також – КАС України, а.с.1-3).

Відповідачем, 07.09.2018, подано відзив на позовну заяву №4234/06 від 05.09.2018 (а.с.47-50). Заперечуючи проти заявленого позову відповідач зазначив, що у відповідності до чинного законодавства районний коефіцієнт і північна надбавка зараховуються при обчисленні пенсії до 01.01.1992, а враховуючи те, що при обчисленні пенсії брався період з 01.07.2000 по 31.01.2017, районний коефіцієнт і північна надбавка не зараховані правомірно. Також відповідачем наголошено, що пенсія позивача, перерахована за період з 01.07.2000 по 31.01.2017 не обмежуючи коефіцієнтом 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум, оскільки за даний період застосовується максимальна величина заробітної плати, передбачена постановами Кабінету Міністрів України. Також відповідач вказав, що позивачу взятий оптимальний період роботи з 01.07.2000 по 31.01.2017, коефіцієнт для обчислення склав 2,82306. Просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов та письмові докази, якими сторони обґрунтовують свої позиції, встановив такі обставини.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку у Надвірнянському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах, за списком №2, що підтверджується протоколом за пенсійною справою №341 від 04.05.2017 з додатками (а.с.54-56).

Позивач, 24.05.2018 та 31.05.2018 звернувся до відповідача із письмовими заявами з проханням повідомити те, чи в обрахунок його пенсії взято до уваги заробітну плату із врахуванням північної надбавки, районного коефіцієнту та чи зараховано заробіток без обмеження заробітної плати максимальною величиною. У випадку обмеження заробітку максимальною величиною заробітної плати та без врахування північної надбавки та районного коефіцієнту при обчисленні пенсії, просив перерахувати позивачу пенсію без такого обмеження та з врахуванням північної надбавки та районного коефіцієнту на підставі поданих довідок (а.с.18, 19).

В підтвердження пільгового стажу позивачем надано: архівну довідку адміністрації міста Радужний від 08.11.2016 №793/03-11 про нарахування заробітної плати позивачу на «ООО «Содружество-Радужный» Ханти-Мансийського автономного округа Тюменськой области» за 2000-2003 роки (а.с.22); довідку про заробіток №230 від 20.12.2016, видану «ООО «Обьнефтеремонт» за 2004-2009 роки (а.с.23); довідку про заробіток №231 від 20.12.2016, видану «ООО «Обьнефтеремонт» за 2010-2011 роки (а.с.24); довідку №587Б від 18.11.2016, видану «ООО «КомиКуэст Интернешнл» за 2012-2016 роки (а.с.25) із відповідними особистими рахунками за 2012-2016 роки (а.с.26-30).

Відповідач листами №204/11-15 від 07.06.2018 (а.с.20) та №220/11-152 від 12.06.2018 (а.с.21) повідомив позивача, що північна надбавка та районний коефіцієнт зараховується при обчисленні пенсії до 01.01.1991, також вказав, що за вказаний період до позивача не застосовувалося обмеження коефіцієнтом 5,6 розміру середньої заробітної плати в України на день отримання зазначених сум. Також вказав, що за період з 01.06.1984 по 31.12.1989 коефіцієнт для обчислення заробітку був менший ніж за період з 01.07.2000 по 31.01.2017, а тому вказані періоди не враховувалися в обрахунок пенсії.

Не погоджуючись із зазначеними відповідями відповідача та у зв’язку із відмовою у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховує приписи Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (надалі, також – Закон №1058-IV), Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (надалі, також – Закон №1788-XII), Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Суд зазначає, що наведена законодавча норма встановлює порядок зарахування стажу роботи в районах Крайньої Півночі, а не розмір заробітної плати при розрахунку пенсії.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу PCP від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Відповідно до Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій від 03 серпня 1972 року Законом СРСР від 15 травня 1990 року № 1480-I (далі - Закон СРСР № 1480-I) «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» особам, які проживали у районах, де до заробітної плати робітників і службовців встановлено районні коефіцієнти, при призначенні пенсії враховувалася фактична заробітна плата, обчислена із застосуванням районного коефіцієнта та північної надбавки.

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

При цьому, статтею 78 діючого на той час Закону СРСР № 1480-I було передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески.

Відповідно до підпункту «д» пункту 15 Інструкції «Про порядок утримання страхових внесків і використання коштів державного соціального страхування», затвердженої Постановою Президії ВЦРПС від 29 лютого 1960 року, в загальну суму заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески, включалися процентні надбавки за роботу на Крайній Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також районний та поправочний коефіцієнт.

Стаття 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 (далі - Угода від 13 березня 1992 року) закріплює принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

При цьому, метою Угоди від 13 березня 1992 року є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року, встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.

Згідно з частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди, зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж.

Тобто, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав №01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 роки встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Статтею 3 Угоди від 13 березня 1993 року також передбачено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Статтею 3 Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства Російської Федерації.

Відповідно до положень статті 14 Федерального закону Російської Федерації «Про трудові пенсії в Російській Федерації» від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості особам, які проживають в районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях, збільшується на відповідний районний коефіцієнт, який встановлюється Урядом Російської Федерації залежно від району (місцевості) проживання, на весь період проживання зазначених осіб у цих районах (місцевостях). При переїзді громадян на нове місце проживання в інші райони Крайньої Півночі і прирівняні до них місцевості, в яких встановлено інші районні коефіцієнти, фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості визначається з урахуванням розміру районного коефіцієнта за новим місцем проживання.

При виїзді громадян за межі районів Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостей на нове місце проживання фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості визначається відповідно до пунктів 2 - 5 цієї статті (тобто без урахування районного коефіцієнта та північної надбавки).

Аналогічні положення закріплені і в частині третій ст. 96 Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» від 15.05.1990 року №1480-І, відповідно до якої при вибутті осіб, які проживають у районах, де до заробітної плати встановлено районні коефіцієнти, за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлено, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону.

Районний коефіцієнт - показник відносного збільшення заробітної плати з метою компенсації додаткових витрат і підвищених витрат праці, пов'язаних з виконанням роботи і проживанням в регіонах з важкими кліматичними умовами. В даний час районні коефіцієнти, розмір яких від 1,1 до 2,0, застосовуються до заробітної плати працівників, зайнятих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, районах Сибіру, Далекого Сходу, Уралу, північних регіонах європейської частини Російської Федерації.

Тобто, такий коефіцієнт пов'язаний саме із проживанням та роботою особи на території, в тому числі, районів Крайньої Півночі.

Таким чином, Законом №1788-XII та Законом №1058-IV, які були чинними в спірний період роботи позивача з 01.07.2000 по 31.01.2017 та на час призначення пенсії, не врегульовано питання включення до заробітної плати для обчислення пенсії північної надбавки та районного коефіцієнту.

Крім того, наведеними Законами регулюються питання включення заробітку за період страхового стажу, що є відмінним від трудового. Спірний період роботи позивача не є страховим в розумінні Закону №1058, оскільки набутий не на території України і внески сплачувалися не до системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування України, у зв'язку з чим правила щодо обчислення пенсії, враховуючи такий заробіток, застосовуються з урахуванням двосторонньої міжнародної угоди, якою є Тимчасова Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року.

Таким чином, вимоги позивача про необхідність врахування розміру районного коефіцієнту та північної надбавки в складі заробітку при обчислені пенсії позивача, який проживає та якому призначено пенсію на території України, є помилковими.

Що стосується вимоги позивача про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії не обмежуючи максимальну величину заробітної плати за період з 01.07.2000 по 31.01.2017, слід зазначити таке.

Відповідно до статті 66 Закону №1788-ХІІ, який введений в дію з 1 січня 1992 року, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно зі статтею 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Пунктом 2 статті 41 Закону №1058-IV, визначено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), зокрема, отримувані особою до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), (до 01.07.1998) - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Таким чином, при обрахунку пенсії позивачу, відповідачем, в силу закону, не застосовано обмеження заробітної плати коефіцієнтом 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум, а тому вказані вимоги позивача є безпідставними.

З врахуванням вищенаведених висновків, дії відповідача щодо обчислення розміру пенсії із заробітної плати без урахуванням районного коефіцієнту та північної надбавки за період роботи з 01.07.2000 по 31.01.2017 є правомірними, а вимоги позивача в цій частині безпідставними.

Зазначена позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висвітленою в постанові від 07.06.2018 в адміністративній справі №345/3172/17, провадження №К/9901/770/17 та в постанові від 05.06.2018 в адміністративній справі 348/1660/16-а, провадження №К/9901/39267/18.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на вищенаведене, в суду відсутні правові підстави відступати від позиції Верховного Суду сформованої у вказаних постановах.

Враховуючи вказане вище, перевіряючи правомірність оскаржуваних рішень, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи їх, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Враховуючи висновок суду про необґрунтованість позовної заяви, в силу вимог статті 139 КАС України, судовий збір не підлягає стягненню із відповідача - суб’єкта владних повноважень.

Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов’язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 6, 139, 241-246, 255, 263, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1, адреса: вул. Бухтівець, с. Пасічна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78432, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1;

Відповідач: Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, адреса: майдан Шевченка, 3, м. Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78405, код ЄДРПОУ – 40386749.

Суддя /підпис/ ОСОБА_2