Ухвала суду № 76758374, 25.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні заяви про накладення штрафу та встановлення

судового контролю за виконанням судового рішення

25 вересня 2018 р. Справа №805/359/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю

за позовом ОСОБА_1

до Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання дії щодо припинення виплати пенсії з лютого 2016 року неправомірною, зобов’язання поновити нарахування та виплату пенсії з лютого 2016 року на банківській рахунок, відкритий у ПАТ «Ощадбанк»

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дії щодо припинення виплати пенсії з лютого 2016 року неправомірною, зобов’язання поновити нарахування та виплату пенсії з лютого 2016 року на банківській рахунок, відкритий у ПАТ «Ощадбанк» - задоволено.

Визнано неправомірними дії Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з лютого 2016 року.

Зобов’язано Бахмутське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату належної ОСОБА_1 пенсії з лютого 2016 року та виплатити на банківській рахунок, відкритий у ПАТ «Ощадбанк».

16 серпня 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 (надалі - заявник) надійшла заява, в якій останній просив:

- накласти на керівника – суб’єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду ухваленого Донецьким окружним адміністративним судом від 13 березня 2018 року по справі № 805/359/18-а штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- встановити додатковий строк у розмірі 10 календарних днів для виконання рішення суду від 13 березня 2018 року.

Розгляд справи призначено на 05 вересня 2018 року.

28 серпня 2018 року на адресу суду надійшло клопотання Бахмутсько-Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладено на 25 вересня 2018 року.

Заявник до суду не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Просив розглянути заяву без участі.

Керівник та представник Бахмутсько-Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (надалі - Управління) до суду з’явилися. Надали письмові пояснення, в яких зазначено, що Бахмутсько-Лиманським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області надано звіт про виконання рішення суду. Відповідно зазначеного звіту, ОСОБА_1 протоколом від 17 травня 2018 року здійснено поновлення нарахування пенсії за віком з 01 березня 2016 рок. Також зазначено, що виплата пенсії за період з 01 березня 2016 року по 31 серпня 2018 року у сумі 62 014,81 гривень буде здійсненна основним способом в плановий період.

Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб’єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб’єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначеній нормі кореспондують положення п. 1 ч. 6. ст. 246 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення та положення підпункту «ґ» п. 4 ч. 1 ст. 322 КАС України,відповідно до якого постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб’єктом владних повноважень відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Так, Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно з ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

З правової позиції, викладеної в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про огляд застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України» № 3 від 13 березня 2017 року, вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.

Пленум Вищого адміністративного суду України наголосив, що вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Виходячи з системного аналізу вказаних правових норм, судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється, шляхом вказівки у судовому рішенні про зобов’язання відповідача подати у встановлений строк звіту про виконання судового рішення стосовно тих рішень, якими зобов’язано відповідача здійснити певні дії, шляхом розгляду адміністративних позовів стосовно оскарження дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні судових рішень.

Судом встановлено, що Бахмутсько-Лиманське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області надало до суду звіт про виконання рішення суду шляхом поновлення нарахування пенсії за віком з 01 березня 2016 року, що підтверджується протоколом про індивідуальний перерахунок (а.с. 54).

Таким чином, матеріали справи містять докази про вчинення Управлінням дій, направлених на виконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, на день звернення до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та на момент розгляду зазначеного питання судом, заявник рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року до примусового виконання не звертав, виконавчого листа у справі не отримував.

Беручи до уваги викладене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність, у даному випадку, достатніх підстав для встановлення додаткового строку для судового контролю та накладення штрафу на відповідного керівника суб’єкта владних повноважень.

Абзацом другим частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що складання повного тексту ухвали, залежно від складності справи, може бути відкладено на строк не більш як п’ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.

Керуючись статтями 243, 248, 256, 295, 297, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення штрафу та встановлення додаткового строку для виконання судового рішення в адміністративній справі № 805/359/18-а за позовом ОСОБА_1 до Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дії щодо припинення виплати пенсії з лютого 2016 року неправомірною, зобов’язання поновити нарахування та виплату пенсії з лютого 2016 року на банківській рахунок, відкритий у ПАТ «Ощадбанк» - відмовити.

Повний текст ухвали складено та підписано 27 вересня 2018 року.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтями 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Суддя Голубова Л.Б.