Рішення № 76758367, 12.09.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року (о 15 год. 55 хв.)Справа № 808/525/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 19.09.2017 №16156-13 та №16155-13.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві посилається на приписи Податкового кодексу України та зазначає, що спірні рішення винесені податковим органом 19.09.2017, тобто з порушенням строку, встановленого пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 цього Кодексу. Крім того, щодо податкового повідомлення-рішення від 19.09.2017 №16156-3 вказує, що рішенням Запорізької міської ради м. Запоріжжя №5-2015-01-28 від 28.01.2015, зі змінами від 30.06.2015, затверджено Положення «Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» встановлено ставку податку пп. 2.5 Положення, а саме: пп. 2.5.2 Ставка податку для об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, починаючи з 01 січня 2016 року становить 2 відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року за 1 кв. м. (тобто це становить 24,36), а не як зазначено в розрахунку ставка оподаткування 27,56. При цьому, звертає увагу суду, що згідно із пунктом 2.4.1 Положення база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується на 250 кв. м – для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості. Проте, податковим органом ця норма не була врахована і розрахунок був зроблений на 526 кв. м, що є неправомірним, адже з 526 необхідно було відняти 250 (площа, яка не підлягає оподаткуванню) і розрахунок робити на 276 з базою оподаткування 24,36. Ураховуючи викладене, вважає, що всі ці обставини свідчать про те, що податкові повідомлення-рішення прийняті не у відповідності до вимог закону та підлягають скасуванню.

Ухвалою судді від 04.04.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 02 травня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

23 квітня 2018 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (№ 12834), у якому, зокрема, зазначає, що згідно із даними Реєстру платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, наявних в ТІС «податковий блок» станом на 01.06.2017, ОСОБА_3 є власником 2-х об’єктів житлової нерухомості, а саме: житловий будинок загальною площею 526,0 кв. м, який знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Генераторна, буд. 9-б; квартира за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа відсутня, що не дає можливості сформувати податкове повідомлення-рішення. Пояснює, що з метою якісного адміністрування та встановлення загальної площі квартири платнику був направлений лист від 06.06.2017 №783/10/08-28-13-03 про проведення звірки за наявними у власності об’єктами оподаткування, однак даний лист повернутий поштовою службою 18.07.2017 з відміткою «за закінченням терміну зберігання». У подальшому, з метою проведення звірки та встановлення загальної площі квартири платнику вдруге направлено лист від 15.08.2017 №25374 та на підставі наданих платником оригіналів документів на право власності встановлено, що ОСОБА_3 є власником 1/3 частки квартири загальною площею 6906 кв. м, тобто платнику належить 23,02 кв. м) та будинку загальною площею 526,0 кв. м за вищенаведеними адресами. Вказує, що керуючись вимогами п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України платнику проведено перерахунок суми податку та надіслано поштою з рекомендованим повідомленням про вручення 28.09.2017 оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які вручені позивачу 27.10.2017. Враховуючи вищевикладене, вважає, що винесені ГУ ДФС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення від 19.09.2017 №16155-13 на суму 426,43 грн. та №16156-13 на суму 34 743,76 грн., винесені з дотриманням чинного законодавства, а тому просить адміністративний позов залишити без задоволення.

Відповідно до ухвали від 02.05.2018 підготовче провадження відкладене на 30 травня 2018 року.

30 травня 2018 року закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання на 19 червня 2018 року.

18 червня 2018 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №18680), у якій додатково зазначає, що відповідно до пп. 266.7.2. п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання.

Відповідно до ухвали від 19.06.2018 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 12 вересня 2018 року.

12 вересня 2018 року провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та надав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві та відзиві на заперечення. Просить адміністративний позов задовольнити та скасувати оскаржуване рішення відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення) та оголошено про час виготовлення повного судового рішення.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_3 на праві власності належить житловий будинок №9-б по вул. Генераторній у м. Запоріжжя, загальною площею 526 кв. м та 1/3 квартири АДРЕСА_2, площею 23,02 кв. м.

19.09.2017 ГУ ДФС у Запорізькій області винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:

№16155-13, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» за 2016 рік у розмірі 426,43 грн.;

№16156-13, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» за 2016 рік у розмірі 34 743,76 грн.

Вказані рішення 28.09.2017 направлені на адресу позивача та вручені поштою йому особисто 27.10.2017, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення.

Не погодившись із указаними рішеннями позивач здійснив їх адміністративне оскарження до Державної фіскальної служби України, проте відповідним рішеннями від 27.12.2017 №173551/5/99-99-11-092-01-14 скарга ОСОБА_3 залишена без задоволення, оскаржувані рішення – без змін.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким викладено статтю 266 Податкового кодексу України у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

У відповідності до вимог підпункту 266.7.1 пункту 266 статті 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості;

ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а» - «г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Судом встановлено, що позивач, як власник нерухомого майна, є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а належний йому на праві власності житловий будинок та квартира є об’єктами оподаткування цим податком. Вказані обставини позивачем не оспорюються.

Таким чином, наявні правові підстави у контролюючого органу для визначення позивачу, як платнику податку, грошового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами».

Обґрунтовуючи свою правову позицію представник позивача зазначив, що контролюючий орган, порушивши строки направлення податкового повідомлення-рішення, а відповідно до підпункту 266.10.2. пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання.

З такими доводами суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Згідно із підпунктом 266.10.1. пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, 60-ти денний строк сплати земельного податку обліковується з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

У спірному випадку обов’язок сплати податкового зобов’язання у позивача виник з часу отримання спірних податкових повідомлень-рішень, у зв’язку з чим відсутні підстави для висновку про фактичну зміну контролюючим органом строків сплати податку на нерухоме майно.

Сам факт порушення контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов’язку щодо своєчасної сплати суми податку. Аналогічного, за змістом висновку дійшла і колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 19.09.2011 по справі №21-130а11.

Відповідно до Рішення №5 від 28.01.2015 Запорізької міської ради «Про затвердження Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» ставки податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб встановлено у розмірі 2 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (27,56 грн.).

Загальна площа об'єктів житлової нерухомості, які є власністю ОСОБА_3, становить 549,02 кв. метри. База оподаткування зменшена на 180 кв. метри (згідно з пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу України) і становить 369,02 кв. метри. Сума податку, виходячи із сумарної загальної площі та відповідної ставки податку становить 35 170,19 грн. Пропорційно до питомої ваги загальної площі вищезазначених об'єктів сума податку розподілена контролюючим органом відповідно до пп. «в» - «г» пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України на: а) 9 743,76 грн. для житлового будинку №9-б по вул. Генераторній у м. Запоріжжя; б) 426,43 грн. для 1/3 квартири АДРЕСА_2.

У суду відсутні зауваження щодо розподілу, здійсненого контролюючим органом відповідно до пп. «в» - «г» пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України.

Відповідно до Розрахунку податкового зобов’язання до податкових повідомлень-рішень від 19.09.2017 № 16155-13 та №49456-13 загальна площа об’єкта нерухомого майна (житлового будинку №9-б по вул. Генераторній у м. Запоріжжя) становить 526 кв. м., яка перевищує передбачені пп. «ґ» пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України 500 кв. м.

Відтак і збільшення на 25000 грн. 00 коп. суми податку, розрахованої відповідно до пп. «в» - «г» пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України на 2016 рік для ОСОБА_3, є законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 (69005, м. Запоріжжя, вул. Генераторна, буд. 9-Б, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 24519899) про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 21.09.2018.

Суддя І.В. Батрак