Рішення № 76758294, 28.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2018 р. Справа№805/4914/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У червні 2018 року приватне акціонерне товариство «Донецьксталь» - металургійний завод» (далі – ПРАТ «ДМЗ») звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, що подало до ОСОБА_1 управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби листи від 18.05.2018 року № 04/83 та № 04/84, в яких просило надати довідки на 2018 рік про видачу коштів для виплати заробітної плати без перевірки сум сплати єдиного соціального внеску.

Рішенням Офісу великих платників податків ДФС від 29.05.2018 року №22640/10/28-10-47-06 у наданні таких довідок відмовлено з посиланням на те, що протягом 2017 року ПРАТ «ДМЗ» вчинило порушення ч. 8 ст. 9 розд. III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв’язку з чим винесено рішення від 25.10.2017 року №0006924706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Вказану відмову вважало протиправною, оскільки порушень законодавства про нарахування та сплату єдиного внеску протягом 2017 року не вчиняло, адже рішення ОСОБА_1 управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 25.10.2017 року №0006924706, на яке посилався суб’єкт владних повноважень, скасовано рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.04.2018 року в справі №805/609/18-а.

У зв’язку з наведеним просив: зобов’язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити звернення позивача від 18.05.2018 року № 04/83 та № 04/84 шляхом надання довідок на 2018 рік про видачу коштів для виплати заробітної плати без перевірки сум сплати єдиного соціального внеску.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2018 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №805/609/18-а за позовом приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення. Ухвалою того ж суду від 27.08.2018 року – провадження поновлено.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що станом на день надання позивачу відмови на його звернення судове рішення про скасування рішення від 25.10.2017 року №0006924706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску законної сили не набрало, у зв’язку з чим грошове зобов’язання по вказаному рішенню було неузгодженим, і вважалося, що позивач вчинив правопорушення. Тому вважав, що діяв відповідно до вимог законодавства і не порушив права позивача. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що ПРАТ «ДМЗ» подало до ОСОБА_1 управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби листи від 18.05.2018 року №04/83 та № 04/84, в яких просило надати довідки на 2018 рік про видачу коштів для виплати заробітної плати без перевірки сум сплати єдиного соціального внеску для подальшого подання їх у відповідний банк.

ОСОБА_1 управління Офісу великих платників податків ДФС від 29.05.2018 року №22640/10/28-10-47-06 у наданні таких довідок відмовлено з посиланням на те, що протягом 2017 року ПРАТ «ДМЗ» вчинило порушення ч. 8 ст. 9 розд. III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв’язку з чим щодо нього винесено рішення від 25.10.2017 року №0006924706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, а на судове рішення, яким вказане рішення скасовано, подано апеляційну скаргу і остаточне рішення щодо його правомірності судом не винесено.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» банки приймають від платників єдиного внеску, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Аналогічні положення містяться в п. 2 Порядку прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року № 453.

Цей Порядок, розроблений відповідно до статті 24 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), регулює механізм прийняття банками грошових чеків, платіжних доручень та інших розрахункових документів на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) (п. 1 Порядку).

Відповідно до п. 5 Порядку прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року № 453, платникам, які звертаються до органів доходів і зборів за погодженням довідки-розрахунку, у якій сума перерахування єдиного внеску менша ніж 1/3 суми коштів на виплату заробітної плати, зазначеної в грошовому чеку та/або платіжному дорученні, та/або іншому розрахунковому документі, у зв'язку із застосуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та які протягом попереднього року не допустили порушень законодавства про нарахування та сплату єдиного внеску, за рішенням керівника органу доходів і зборів надається довідка про видачу коштів для виплати заробітної плати без перевірки сум сплати єдиного внеску за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку. Строк дії довідки, що надається платнику єдиного внеску для пред’явлення банку, не повинен перевищувати одного року.

Відмовляючи у наданні позивачу довідок про видачу коштів для виплати заробітної плати без перевірки сум сплати єдиного внеску відповідач виходив з того, що протягом попереднього року позивач допустив порушення законодавства про нарахування та сплату єдиного внеску, у зв’язку з чим щодо нього винесено рішення від 25.10.2017 року №0006924706, яке скасовано судовим рішенням (рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.04.2018 року в справі №805/609/18-а), що не набрало законної сили.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.04.2018 року в справі №805/609/18-а, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2018 року, позов приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення ОСОБА_1 управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0006924706 від 25.10.2017 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 5 050 763,45 грн.

Визнаючи протиправним та скасовуючи спірне рішення контролюючого органу суди виходили з того, що застосування до позивача вказаним рішенням штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21 жовтня 2016 року до 10 травня 2017 року є протиправним, оскільки позивач в силу закону (пункту 9-3 (який з 13.03.2015 року став пунктом 9-4) розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування») звільнений від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Суд погоджується, що станом на 29.05.2018 року - на час надання позивачу відмови на його звернення, вказане судове рішення законної сили не набрало.

Разом з тим, позивач протягом спірного періоду перебував на обліку в органі доходів і зборів, що розташований на території населеного пункту, де проводилась антитерористична операція, та здійснював свою господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, період проведення якої тривав, тому на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції він був звільнений від сплати сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, і відповідальність, штрафні та фінансові санкції, що передбачені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, виключно у вказаний період до нього не застосовуються (пункту 9-3 (який з 13.03.2015 року став пунктом 9-4) розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Вказані обставини та норми законодавства були відомі суб’єкту владних повноважень на час відмови в задоволенні звернень позивача.

Отже, станом на 29.05.2018 року - на час надання позивачу відмови на його звернення, позивач в силу закону був звільнений від сплати сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і застосування відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску. Тому винесене контролюючим органом рішення про притягнення позивача до відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання таких обов’язків, на яке посилався відповідач відмовляючи в задоволенні звернень позивача, було явно протиправним.

Враховуючи наведене контролюючий орган неправомірно відмовив позивачу в задоволенні поданих звернень, посилаючись на п. 5 Порядку прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року № 453, що призвело до позбавлення позивача права на отримання довідки про видачу коштів для виплати заробітної плати без перевірки сум сплати єдиного внеску.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов’язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, позивач мав право на отримання довідки про видачу коштів для виплати заробітної плати без перевірки сум сплати єдиного внеску.

Оскільки таке право порушене, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов’язання відповідача надати позивачу довідки на 2018 рік про видачу коштів для виплати заробітної плати без перевірки сум сплати єдиного соціального внеску за його зверненнями.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.

Зобов’язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби надати приватному акціонерному товариству «Донецьксталь» - металургійний завод» довідки на 2018 рік про видачу коштів для виплати заробітної плати без перевірки сум сплати єдиного соціального внеску за його зверненнями від 18.05.2018 року № 04/83 та від 18.05.2018 року № 04/84.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 39440996) на користь приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» (85300, Донецька обл., м.Покровськ, вул.Торгівельна, 106а, код ЄДРПОУ 30939178) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 28 вересня 2018 року.

Суддя Логойда Т. В.