Рішення № 76758234, 20.09.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 вересня 2018 рокум. Ужгород№ 807/242/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю:

позивача: ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2;

відповідача: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, представник - ОСОБА_3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі та оплату вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області , в якому просить: 1) визнати незаконним та скасувати п. 3 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області №371 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Рахівського ВП Тячівського ГУПК в Закарпатській області" від 21.02.2018 р., яким на інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції, ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України; 2) визнати незаконним та скасувати п. 6 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області №42 о/с "По особовому складу", яким реалізовано дисциплінарне стягнення та звільнено зі служби в Національній поліції України інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції, ОСОБА_1; 3) поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України; 4) стягнути в ГУНП в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток у вигляді вимушеного прогулу за весь період розгляду справи на момент винесення рішення з розрахунку 448,25 грн. за день; 5) допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом ГУНП в Закарпатській області №42 о/с від 26 лютого 2018 року позивача звільнено зі служби в Національній поліції у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, накладеного за результатами проведеного службового розслідування та встановлення факту вживання алкогольних напоїв під час перебування на службі в однострої та з табельною зброєю. Накази відповідача щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення та звільнення вважає протиправними, оскільки документи, на підставі яких вони були прийняті, не могли бути підставою для обраного виду дисциплінарного стягнення. Так, зокрема, звертає увагу суду на ту обставину, що в Протоколі медичного освідчення відсутнє заключення щодо наявності чи відсутності стану алкогольного сп’яніння, до нього включено показники не повіреного у визначеному законом порядку засобу вимірювальної техніки, а тому такі не можуть братись до уваги. Окрім того, стверджує, що на момент прибуття співробітників Закарпатського управління ДВБН Національної поліції України та ВІОС УКЗ ГУН в Закарпатській області, він знаходився у будівлі лісгоспу, а не в адмінбудівлі посту «Лазещина», як зазначено у висновку, складеному за результатами проведеного службового розслідування. Також, всупереч вимогам законодавства позивача звільнено зі служби в період тимчасової непрацездатності, що є підставою для його поновлення на службі.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві та у відповіді на відзив б/н від 02.05.2018 р., просили суд їх задовольнити. Представник позивача додатково зазначила, що чинним законодавством передбачена обов’язкова періодична повірка газоаналізатору Alcotest 5510, яка є свідченням справності та готовності такого до експлуатації. Тому вважає, що використаний при медичному освідченні ОСОБА_1 газоаналізатор Alcotest 5510 не може вважатися справним та не міг допускатися до експлуатації, а тим більше такі показники не могли братися до уваги при встановленні стану алкогольного сп’яніння.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечила, обґрунтовуючи обставинами, наведеними у відзиві на позовну заяву №237/106/11-2018 від 23.04.2018 р. Так, зокрема, зазначила, що за результатами проведеної перевірки несення служби співробітниками Закарпатського управління ДВБ Національної поліції України спільно з працівниками ВІОС УКЗ ГУНП було виявлено знаходження на посту "Лазіщина" в однострої, з табельною зброєю та в стані алкогольного сп'яніння працівників сектору реагування патрульної поліції №4 Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 Факт вживання позивачем алкоголю засвідчується протоколом медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння №25. Дана обставина підтвердилася в ході проведеного службового розслідування, що є грубим порушенням службової дисципліни, недотриманням вимог ст. ст. 1, 2, 7 Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" та Правил етичної поведінки поліцейських. Тому вважає звільнення позивача таким, що проведено з додержанням законодавчих норм.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представників сторін та покази свідків, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що лейтенант поліції ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1М.) перебував на службі в Національній поліції України на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №4 Рахівського відділення поліції Тячівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

28 січня 2018 року співробітниками Закарпатського управління ДВБ Національної поліції України спільно з працівниками ВІОС УКЗ ГУНП в Закарпатській області здійснено перевірку несення служби працівниками Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області на стаціонарному посту "Лазещина".

Під час перевірки встановлено перебування поліцейських сектору реагування патрульної поліції №4 Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на стаціонарному посту "Лазещина" у форменому одязі, з табельною вогнепальною зброєю з ознаками алкогольного сп’яніння. У зв’язку з чим з метою проведення медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп’яніння зазначені особи прибули до Рахівської районної лікарні, де згідно з відомостями протоколу медичного освідчення від 28.01.2018 р. №25 підтверджено факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп’яніння (1,10 проміле), про що старшим оперуповноваженим в ОВС Закарпатського управління ДВБ НП України ОСОБА_7 складений рапорт (акр. спр. 81 – 82, т. 1).

Наказом ГУНП в Закарпатській області від 30 січня 2018 року №204 призначено службове розслідування за фактом виявлення працівників СРПП №4 Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на службі в стані алкогольного сп’яніння (арк. спр. 74, т. 1).

За результатами проведеного службового розслідування складено Висновок, затверджений начальником ГУНП в Закарпатській області, яким підтверджено відомості, що стали підставою для проведення службового розслідування (акр. спр. 162 – 167, т. 1).

Наказом начальника ГУНП в Закарпатській області від 21 лютого 2018 року №371 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП" за порушення вимог ст.ст. 1, 2, 7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", п. 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179 та вимог п. 1, пп. 1.2 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", що проявилося у вживанні алкогольних напоїв на стаціонарному посту "Лазещина", перебуваючи в однострої з табельною зброєю, що негативно вплинуло на імідж поліції в цілому та могло призвести до негативних наслідків, інспектора сектору реагування патрульної поліції №4 Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_1, відповідно до п. 8 ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, звільнено зі служби в Національній поліції України (акр. спр. 168 – 171, т. 1).

Наказом ГУНП в Закарпатській області від 26 лютого 2018 року № 42 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 - інспектора сектору реагування патрульної поліції №4 Рахівського відділення поліції Тячівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області, відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію", звільнено зі служби в поліції за п. 6 (у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) з 26 лютого 2018 року (акр. спр. 14, т. 1).

З метою захисту порушеного права на працю, що проявилося у незаконному, на думку позивача, звільненні, ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи питання щодо законності звільнення позивача з займаної посади, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 р. №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі – Закон №580).

Згідно ст. 3 Закону №580 у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_8 України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної ОСОБА_8 України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону №580, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Ст. 18 Закону №580 регламентує основні обов’язки поліцейських, серед яких, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

За приписами ч. 1, 2 ст. 19 Закону №580 у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до п. 4 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

П. 9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 23.12.2015 №901-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (далі – Дисциплінарний статут).

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок, згідно з дефініцією, що надається в ст. 2 Дисциплінарного статуту, - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Ст. 5 Дисциплінарного статуту встановлено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За приписами ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначено ст. 14 Дисциплінарного статуту, відповідно до якої з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Так, під час проведеного службового розслідування за фактом перебування на службі в стані алкогольного сп’яніння окремих працівників Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП встановлено, що 28 січня 2018 року близько 17:30 год. співробітниками Закарпатського управління ДВБ Національної поліції України спільно з працівниками ВІОС УКЗ ГУНП здійснено перевірку несення служби працівниками Рахівського ВП Тячівського ВН ГУНП на стаціонарному посту "Лазещина" Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП. У ході проведення перевірки було встановлено, що згідно з розстановкою нарядів Рахівського відділення поліції на стаціонарному посту "Лазещина" у період часу з 08:00 год. 28 січня 2018 року по 08:00 год. 29 січня 2018 року несли службу поліцейські сектору реагування патрульної поліції №4 Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області. Крім того, на стаціонарному посту "Лазещина" Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП було виявлено попередній наряд Рахівського відділення поліції, в тому числі й інспектора сектору реагування патрульної поліції №4 Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_1, які згідно з розстановкою нарядів Рахівського відділення поліції несли службу у період часу з 08:00 год. 27 січня 2018 року по 08:00 год. 28 січня 2018 року.

Працівниками Закарпатського управління ДВБ Національної поліції України та ВІОС УКЗ ГУНП встановлено, що вказані працівники сектору реагування патрульної поліції №4 Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП, серед яких ОСОБА_1, які знаходилися на посту "Лазещина" перебували в однострої, з табельною зброєю та в стані алкогольного сп’яніння. У зв’язку з цим, їм було запропоновано проїхати до Рахівської районної лікарні для проходження медичного огляду на встановлення ступеню алкогольного сп’яніння.

Згідно з протоколом медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп’яніння №25, виданого Рахівською районною лікарнею 28 січня 2018 року, концентрація алкоголю в крові ОСОБА_1 складала 1,10 проміле.

ОСОБА_1 категорично заперечив вживання алкогольних напоїв на службі. Виявлену під час медичного освідчення концентрацію алкоголю в крові пояснив вживанням спиртного 25 січня 2018 року після чергування вдома (акр. спр. 103 – 105, т. 1).

З метою всебічного та об'єктивного розгляду справи судом допитано в якості свідків старшого оперуповноваженого Закарпатського управління ДВБ Національної поліції ОСОБА_7, старшого оперуповноваженого Закарпатського управління ДВБ Національної поліції ОСОБА_9

Так, допитаний в якості свідка старший оперуповноважений Закарпатського управління ДВБ Національної поліції ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що 28 січня 2018 року проводив перевірку несення служби працівниками Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області на стаціонарному посту "Лазещина". Під час перевірки ним було встановлено, що на вказаному посту у працівників сектору реагування патрульної поліції №4 Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області, серед яких був і ОСОБА_1, були явні ознаки алкогольного сп’яніння. Вказаним особам запропоновано проїхати до Рахівської районної лікарні для визначення ступеня алкогольного сп’яніння, за результатами якого встановлено, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп’яніння.

Допитаний в якості свідка старший оперуповноважений Закарпатського управління ДВБ Національної поліції ОСОБА_9 вказав, що також проводив перевірку на стаціонарному посту "Лазещина" 28 січня 2018 року. Зокрема зазначив, що, прибувши на пост "Лазещина", вони з колегою зайшли до приміщення адмінбудівлі лісгоспу, де побачив поліцейських, в тому числі ОСОБА_1, поряд з якими на столі стояла відкрита пляшка з алкогольним напоєм. В подальшому, залишившись на одинці з позивачем, відчув з його ротової порожнини явний запах алкоголю.

В обґрунтування безпідставності висновків службового розслідування та відповідно незаконності оскаржених наказів представник позивача посилається на ту обставину, що в протоколі медичного освідчення при зовнішньому огляді ОСОБА_1 лікарем ОСОБА_10 не виявлено жодних ознак алкогольного сп’яніння.

Разом з тим, судом встановлено, що стан алкогольного сп’яніння позивача підтверджується відповідним записом ОСОБА_10 у журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (акр. спр. 8, т. 2).

Щодо посилань позивача та його представника на те, що під час огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп’яніння до Протоколу медичного освідчення включені показники не повіреного у визначеному законом порядку засобу вимірювальної техніки, які не можуть братися до уваги та свідчити про стан алкогольного сп’яніння, суд зазначає наступне.

Відповідно до свідоцтва №12-01/8843 про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки Газоаналізатор Drager Alcotest 5510 відповідає вимогам експлуатації. Вказане свідоцтво чинне до 28 грудня 2017 року.

Хоча медичне освідчення позивача для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп’яніння здійснювалося 28 січня 2018 року, однак відповідність вказаного засобу вимірювальної техніки встановленим вимога Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та технічних регламентам посвідчуються за результатами проведеної наступної повірки та підтверджуються Свідоцтвом № 35/18-1425 від 01 березня 2018 року (акр. спр. 20, т. 1).

Окрім того, листом Рахівської районної лікарні від 27 червня 2018 року підтверджено справність газоаналізатора Drager Alcotest 5510 в проміжок часу з 29 грудня 2017 року по 28 лютого 2018 року (акр. спр. 218, т. 1).

Позивачем не надано доказів несправності Газоаналізатора Drager Alcotest 5510 у вказаний період та судом не одержано такі докази під час розгляду справи.

Також, суд зазначає, що позивач був ознайомлений з результатами медичного освідчення, що підтверджує його підпис у пункті 15 вказаного Протоколу від 28 січня 2018 року № 25, однак не вказав, що не згідний з результатом проведення огляду спеціальним технічним засобом.

Відповідно до абз. 2 п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 (зі змінами і доповненнями) "Про практику розгляду судами трудових спорів", нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Так, факт перебування позивача 28 січня 2018 року у стані алкогольного сп’яніння, окрім протоколу медичного освідчення, підтверджується матеріалами службового розслідування, поясненнями свідків, наданими в судовому засіданні та встановленими під час розгляду справи обставинами.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами службового розслідування належним чином підтверджено факт перебування позивача у стані алкогольного сп’яніння під час служби.

Суд також враховує п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 (зі змінами і доповненнями) "Про практику розгляду судами трудових спорів", в якій Верховний Суд України звернув увагу на те, що вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за п. 7 ст. 40 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки. Для працівника з ненормованим робочим днем час знаходження на роботі понад встановлену його загальну тривалість вважається робочим.

Отже, суд робить висновок, що, незважаючи на закінчення часу несення служби згідно з розстановкою нарядів, враховуючи ненормованість робочого часу поліцейських та принципу безперервності їх діяльності, ОСОБА_1 під час виявлення його в стані алкогольного сп’яніння перебував у форменому одязі з табельною зброєю (що також підтвердив позивач в судовому засіданні), а отже вважається таким, що знаходився на службі та повинен був дотримуватися вимог, які ставляться чинним законодавством до працівників органів Національної поліції України.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 09 листопада 2016 року №1179 (далі – Правила етичної поведінки поліцейських), під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно пп. 6 п. 2 Правил етичної поведінки поліцейських під час виконання службових обов'язків поліцейському заборонено перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов'язків і в невстановленому місці.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства щодо етичної поведінки та службової дисципліни поліцейських, суд зазначає, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов’язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку.

У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Перебування поліцейського під час виконання службових обов'язків в нетверезому стані не узгоджується з вимогами п. 2 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, Закону №580, Дисциплінарного статуту.

Європейський суд з прав людини в рішення у справі «Горовенки та Бугара проти України» наголосив, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям (mutatis mutandis, рішення від 17 червня 2008 року у справі «ОСОБА_11 проти Туреччини» (Abdullah Yilmaz v. Turkey). Зокрема, видаючи працівникам міліції вогнепальну зброю, слід проводити не лише необхідне технічне навчання, а й особливо ретельний відбір службовців, яким дозволять носити таку вогнепальну зброю.

Враховуючи встановлені службовим розслідуванням обставини, які підтверджуються матеріалами даної адміністративної справи, зокрема, факт перебування ОСОБА_1 у форменому одязі з табельною зброєю в стані алкогольного сп’яніння, суд вважає, що вони в достатній мірі підтверджують факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Відповідності до ст. 12 Дисциплінарного статуту, одним з видів дисциплінарного стягнення є звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно п. 6 ст. 77 Закону №580 поліцейський звільняється зі служби поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Суд також враховує, що хоча застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте вибір виду стягнення здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Відтак, відсутність дисциплінарних стягнень, попередня поведінка, рівень кваліфікації, на які посилається позивач, не можуть слугувати підставою для залишення позивача на службі з огляду на встановлені в ході службового розслідування обставини вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку.

У зв’язку з чим, враховуючи службу позивача в правоохоронних органах, на які законодавством покладено обов’язки щодо забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, суд дійшов висновку, що дії позивача, які виразилися в грубому порушенні службової дисципліни, не виконанні вимог Закону України "Про Національну поліцію", Присяги поліцейського, Дисциплінарного статуту, Правил етичної поведінки поліцейських, є проступком, несумісним з перебуванням на службі в поліції.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що відповідач при прийнятті спірних наказів діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 18 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядження або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Ч. 2 ст. 18 Дисциплінарного статуту визначено, що такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Згідно з ч. 5 ст. 18 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Разом з тим, суд бере до уваги факт тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 на момент його звільнення, зокрема, в період з 26 лютого по 02 березня 2018 року включно.

Так, виходячи з положень ч. 5 ст. 18 Дисциплінарного статуту, з прийняттям наказу від 26 лютого 2018 року ГУНП в Закарпатській області реалізувало дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби позивача з 26 лютого 2018 року.

Однак, на переконання суду, приймаючи оскаржений наказ про звільнення позивача ГУНП в Закарпатській області не було дотримано положень ч. 2 ст. 18 Дисциплінарного статуту, із правового змісту якого вбачається, що вчинити правову реалізацію звільнення позивача в період тимчасової непрацездатності шляхом видачі відповідного наказу можливо тільки після його прибуття до місця проходження служби.

Відповідно до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 р. №455, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з листка непрацездатності №719234 ОСОБА_1 у період з 26 лютого 2018 року по 02 березня 2018 року був звільнений від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю; передбачено, що позивач мав стати до роботи 03 березня 2018 року (арк. спр. 24, т. 1).

Суд зазначає, що норми Кодексу законів про працю України забороняють звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності. Тому, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність зміни у наказі про звільнення позивача дати звільнення.

Таким чином, з метою поновлення порушеного права позивача, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, відповідно до якої, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково та змінити дату звільнення позивача зі служби в поліції з 26 лютого 2018 року на наступний день після закінчення тимчасової непрацездатності, а саме, 03 березня 2018 року та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 91 Закону України "Про Національну поліцію", особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: 1) службу у святкові та вихідні дні; 2) службу позмінно; 3) службу з нерівномірним графіком; 4) службу в нічний час. Тобто згідно з чинним законодавством робочий час поліцейських є ненормованим.

Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі – Порядок) та згідно п. "з" ст. 1 Порядку цей Порядок застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

П. 3 ч. 2 Порядку встановлено, що обчислення середньої заробітної плати, передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п. 8 ч. 2 Порядку, обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно абз. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року за № 13, при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Відповідно до довідки ГУНП в Закарпатській області від 12 квітня 2018 року №5/325/106/5-2018, розмір заробітної плати ОСОБА_1 за грудень 2017 року складає 10357,35 грн. (31 календарний день) та січень 2018 року (31 календарний день) – 8020,97 грн. Відтак, середньомісячний розмір заробітної плати складає 9189,16 грн. (18378,32 /2), середньоденний розмір заробітної плати складає 296,42 грн. (18378,32/62). Виходячи з наведеного, час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 26 лютого 2018 року по 02 березня 2018 року становить 5 календарних днів, а отже стягненню на його користь підлягає 1482,10 грн. (296,42 Х 5 календарних днів).

Нормами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

ГУНП в Закарпатській області доведено, що при звільненні позивача зі служби в поліції було враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду заподіяну авторитету поліції, а також встановлено несумісність подальшого проходження позивачем служби в поліції, у зв'язку із чим застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є законним та обґрунтованим. Тому підстави для скасування оскаржених наказів відсутні, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Однак, у зв’язку із звільненням позивача під час його тимчасової непрацездатності, позов підлягає частковому задоволенню, шляхом зобов’язання ГУНП в Закарпатській області змінити дату звільнення позивача з 26 лютого 2018 року на 03 березня 2018 року та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 26 лютого 2018 року по 02 березня 2018 року включно. Разом з тим в задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: вул. Б. Хмельницького, буд. 55, с. Костилівка, Рахівський район, Закарпатська область, 90623, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Ференца Ракоці, буд.13, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000; код ЄДРПОУ 40108913) про скасування дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі та оплату вимушеного прогулу - задовольнити частково.

2. Зобов’язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Ференца Ракоці, буд.13, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000; код ЄДРПОУ 40108913) змінити дату звільнення в наказі №42 о/с від 26 лютого 2018 року щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції з 26 лютого 2018 року на 03 березня 2018 року.

3. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Ференца Ракоці, буд.13, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000; код ЄДРПОУ 40108913) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: вул. Б. Хмельницького, буд. 55, с. Костилівка, Рахівський район, Закарпатська область, 90623, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 лютого 2018 року по 02 березня 2018 року у розмірі 1482,10 грн. (ОСОБА_9 тисяча чотириста вісімдесят дві гривні 10 коп.).

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27 вересня 2018 року.

СуддяОСОБА_8