Рішення № 76757881, 17.09.2018, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/4069/18

Провадження № 2/210/1820/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"17" вересня 2018 р.

Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_2, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» про відшкодування моральної шкоди, внаслідок ушкодження здоров’я,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3 звернувся 23.07.2018 року до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» та просив суд стягнути з відповідача 15000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди без утримання податку з доходів фізичних осіб.

В обґрунтування позову, посилався на те, що під час виконання трудових обов’язків у Публічному акціонерному товаристві «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» (далі – ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг») 27.07.2005 року з ним стався нещасний випадок на виробництві, про що складено акт за формою Н-1, в зв’язку з яким йому первинно 09.11.2005 року встановлено 15% втрати професійної працездатності , при переогляді 13.11.2012 року 15% втрати професійної працездатності безстроково. В результаті нещасного випадку йому спричинена моральна шкода, яка виражається у тому, що він проходити численні курси лікування, медичні огляди та обстеження; порушено нормальні життєві зв’язки, позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання, постійно виникають складнощі у зв’язку з загальною втомою, слабкістю, болями тощо.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України судове засідання не проводиться.

Відповідач - ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» надав відзив на позов, в якому заперечував проти позову, просив у задоволенні позову відмовити, оскільки нещасний випадок стався з вини позивача, який перевищив встановлену швидкість автомобіля та не прийняв заходів безпеки при керуванні технологічним транспортним засобом; позивачем не надано висновок судової психологічної експертизи щодо завдання йому моральної шкоди.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши у сукупності докази, подані в обґрунтування позову, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 працював у ВАТ «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» з 1999 року /а.с.8/.

Під час виконання трудових обов’язків 27.07.2005 року о 16 год. 39 хв., ОСОБА_3, керуючи автомобілем БілАЗ 75145 (хоз.186), завантажений гірничою масою, перевищив швидкість руху до 36,5 км/г, не прийняв екстрених заходів по зупинці автомобіля за допомогою стоян очної гальмової системи і продовжував рухатись. На ділянці автодороги на горизонті 45000 м не впоравшись з керуванням автомобіля перетнув запобіжну берму автодороги і зсунувся на горизонт 87000м. У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль БілАЗ 75145 (хоз.186) був пошкоджений, а водій ОСОБА_3 отримав закриту травму грудної клітини, двосторонній злам 6-7 ребер, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забиту рану голови та забій таза /а.с. 8/.

Згідно з актом №39 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом від 11.08.2005 року (форма Н-5), основною причиною нещасного випадку визнано порушення вимог безпеки під час експлуатації транспортного засобу, порушення правил дорожнього руху, супутні – не виконання посадових обов’язків , а винним особами - ОСОБА_3 та в.о. механіка в кар’єрі ОСОБА_4 /а.с.9/.

Комісією по охороні праці та пожежної безпеки ВАТ «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь» ( №25 від 17.11.2005 року) постановлено: встановити ступінь вини підприємства 95%, ступінь вини потерпілого – 5% /а.с.12/.

Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 09.11.2005 року позивачу первинно встановлено відсоток втрати професійної працездатності 15% /а.с.5/.

Наступними переоглядами від 16.11.2010 та 13.11.2011 рр. підтверджено втрату професійної працездатності 15% /а.с.6,7/, з 01 листопада 2012 року безстроково. Потреба у додаткових видах допомоги – медикаментозне лікування і ВМП по висновку ЛКК ЛПЗ.

У зв’язку з наслідками травми, отриманої на виробництві, позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 27.07.2005 р. по 17.08.2005 р., з 23.08.2005 р. по 22.09.2005 р., з 27.09.2012 р. по 11.10.2010 р. /а.с.13-15/.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті ( ч.1 ст.1167 ЦК України).

Статею 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя .

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У відповідності до ст. 4 Закону України "Про охорону праці", державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Суд вважає, що в даному випадку відповідач ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг», як правонаступник ВАТ «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь» повинен виплатити позивачеві моральну шкоду, оскільки актом Н-5 встановлено вину підприємства у нещасному випадку.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачеві у зв’язку з професійним захворюванням встановлений, оскільки позивач зазнав зменшення обсягу трудової діяльності, змушений проходити численні курси лікування, переносить фізичні страждання, позбавлених нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації життя , тому доводи відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачеві у зв’язку з відсутністю висновок судової психологічної експертизи щодо наявності моральних страждань у позивача є необґрунтованими й суперечать ст. 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин між сторонами, так як такий висновок відповідного медичного органу є необхідним тільки для тих працівників, яким заподіяно моральної шкоди, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності.

При цьому, спори про відшкодування шкоди вирішуються за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди, а право на відшкодування шкоди виникає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати працездатності. У даному випадку право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з 09.11.2005 року, - тобто від дня, коли позивачу вперше встановлено 15 % втрати працездатності у зв’язку з трудовим каліцтвом.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням вказаних фактичних даних у справі, правових норм, які підлягають застосуванню, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь тілесних ушкоджень та втрати працездатності – 15%, характер, інтенсивність і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, після отриманої травми змушений був прикладати значні зусилля для продовження активного життя, проте причиною нещасного випадку є, зокрема, дії позивача, який допустив порушення вимог законодавства та інструкції з охорони праці, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 15000,00 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач переживав протягом тривалого часу та які переносить на теперішній час.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, судовий збір в сумі 704,80 грн. слід стягнути з відповідача ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» в дохід держави.

Враховуючи викладене, керуючись рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008р., ст.ст. 10, 11, 27, 60,88, 213- 215 ЦПК України, ст.ст. 173, 237-1 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» про відшкодування моральної шкоди, внаслідок ушкодження здоров’я – задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» (ЄДРПОУ 24432974) на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 моральну шкоду, в наслідок ушкодження здоров’я у розмірі 15000 (п’ятнадцять тисяч) гривень 00 коп. без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» (ЄДРПОУ 24432974) в дохід держави судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя: Р. Є. Скотар