Рішення № 76757822, 26.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 р. Справа№805/2431/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Ушенко С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Управління соціального захисту населення Покровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 05.04.2018 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Управління соціального захисту населення Покровської міської ради про визнання протиправними дій щодо припинення виплати пенсії з 01.02.2016 та зобов’язання поновити виплату пенсії довічно, а також виплатити з 01.02.2016 заборгованість з пенсійних виплат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є пенсіонером за віком, має статус внутрішньо переміщеної особи. Позивач звернувся до Красноармійського об`єднаного управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області про взяття його на облік, однак виплата пенсії не здійснювалася.

На письмовий запит позивача, відповідачем надана відповідь, з якої вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні з серпня 2016 року, як тимчасово переміщена особа, виплата пенсії тимчасово не проводиться, оскільки за результатами синхронізації баз управління (АСОПД) та бази УСЗН у вказаній пенсійній справі фіксується неспівпадання персональних даних заявника, що не дає можливості поновити виплату пенсії.

Позивач вважає дії відповідача щодо припинення виплати пенсії протиправними та такими, що порушують його конституційні права.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, 25.04.2018 засобами електронного зв’язку надав відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що за результатом синхронізації баз управління (АСОПД) та бази УСЗН (база переміщених осіб з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, затверджених Постановою КМУ від 01.10.2014 №509), у електронній пенсійній справі позивача фіксується неспівпадання персональних даних заявника, що не дає можливості поновити виплату пенсії. Відповідач вказав, що регулювання виплати пенсії відбувається на підставі протоколу УСЗН, в якому зазначено період, з якого поновлюється виплата пенсій.

Відповідач зазначив, що жодними нормативними актами, що регламентують порядок здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг у період збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуації природного та техногенного характеру, не передбачено здійснення виплат потерпілим, які не перемістилися із тимчасово окупованої території на підконтрольній органами державної влади території.

Пенсійний орган вказав, що управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", підзаконними нормативними актами, прийнятими постановами Кабінету Міністрів України, права позивача порушені не були, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Управління соціального захисту населення Покровської міської ради думку стосовно заявлених позовних вимог не висловило, про розгляд справи повідомлено належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) .

Ухвалою суду від 26.04.2018 зупинено провадження в адміністративній справі №805/2431/18-а до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 805/402/18-а.

Ухвалою суду від 12.09.2018 поновлено провадження у справі №805/2431/18-а.

Ухвалою суду від 26.09.2018 здійснено заміну первинного відповідача по справі №805/2431/18-а з Красноармійського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на його правонаступника - Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком, перебуває на обліку в Покровському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, що сторонами не оспорюється.

Відповідач в даних правовідносинах є суб’єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою № НОМЕР_1 від 14.12.2015.

01.02.2016 позивач звернувся із заявою до начальника Красноармійського ОУПФУ про виплату пенсії та просив запросити пенсійну справу з управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривий Ріг, що підтверджується копією заяви №304/07 від 01.02.2016.

Як убачається із заяви №7474/05/26 від 13.04.2016, позивач особисто звернувся до Красноармійського ОУПФУ із заявою про поновлення виплати пенсії з 01.03.2016.

Проте, згідно листа Красноармійського ОУПФУ від 26.12.2017 №39566/02/25 позивач перебуває на обліку у відповідача з серпня 2016 року, виплата пенсії не проводиться, оскільки за результатом синхронізації баз управління (АСОПД) та бази УСЗН (база переміщених осіб з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, затверджених Постановою КМУ від 01.10.2014 №509), у електронній пенсійній справі позивача фіксується неспівпадання персональних даних заявника, що не дає можливості поновити виплату пенсії.

Згідно довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) пенсія виплачена по серпень 2016 року включно, з вересня 2016 року пенсія нараховується, але фактично не виплачується.

Таким чином, з наявних матеріалів справи вбачається, що, припинення виплати пенсії позивачу відбулось з 01.09.2016, а не з 01.02.2016, як зазначає позивач у своїх позовних вимогах.

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту, з приводу правомірності невиплати виплати такого виду страхової виплати, як пенсія.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. При цьому основи соціального захисту, а також форми і виді пенсійного забезпечення, визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Зокрема, з огляду на положення статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Разом з цим, положення частини 1 статті 27 цих же основ передбачають, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.

Отже, Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування вичерпних випадків припинення таких страхових виплат, як пенсія, не передбачають, але встановлюють, що вони можуть бути передбачені іншими законами.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон № 1706-VII).

Згідно статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону №1058, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст. 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-VI (далі - Закон №1058).

Відповідно частини 1 статті 49 Закону України №1058 “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (визнано неконституційним); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, і закон, який є спеціальним, вичерпних випадків припинення пенсійних виплат не передбачав, але унормовував, що ці інші випадки припинення пенсійних виплат можуть бути передбачені тільки законом.

Також суд звертає увагу на те, що у будь-якому випадку, хоча припинення виплати пенсії могло мати місце й в інших випадках, передбачених іншим законом, воно можливе виключно на підставі рішення територіального органу Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Відзив, наданий відповідачем свідчить про те, що виплата пенсія ОСОБА_1 була призупинена у зв’язку з наявністю у пенсійній справі неспівпадання персональних даних заявника, що не дає можливості поновити виплату пенсії.

З огляду на викладене, суд вважає, що призупинення виплати пенсії позивачу мало місце не у спосіб передбачений законом України, а з точки зору положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було "законним".

Суд зазначає, що позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, в силу положень статті 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”. Проте будь-яких положень щодо незастосування до внутрішньо переміщених осіб Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" постанови Кабінету Міністрів України №365 від 08 червня 2016 року (надалі за текстом - Порядок №365), а також положеннями Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" не містять положень про те, що ці два закони є спеціальними по відношенню до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Положеннями статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені саме Конституцією та законами України.

Тому аргументи відповідача про те, що припинення виплати пенсії позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” було правомірним, суд вважає помилковими.

Суд зазначає, що відповідач, припиняючи виплату пенсії позивачеві, діяв у спосіб, не передбачений законодавством.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі № 805/402/18, яке, у відповідності до постанови ОСОБА_2 Верховного Суду, набрало законної сили 04.09.2018.

У відповідності до приписів ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Отже, оскільки дана адміністративна справа є типовою, суд, при ухваленні рішення враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у вищевказаному рішенні за результатами розгляду зазначеної зразкової справи.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо припинення виплати пенсії позивачу в розумінні зазначеної норми Закону.

Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність дій органу владних повноважень щодо припинення виплати пенсії позивачу, суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню з ухваленням рішення про зобов’язання суб’єкта владних повноважень поновити виплату пенсії позивачу.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими в цій частині вимоги позивача. Проте, суд зазначає, що оскільки судом встановлено припинення пенсійних виплат ОСОБА_1 з 01.09.2016, поновленню підлягає виплата пенсії саме з 01.09.2016.

Стосовно вимоги позивача про зобов’язання відповідача поновити виплату пенсії довічно, суд зауважує, що у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, отже суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє, тому вказана вимога задоволенню не підлягає.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем за подання адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.998156237.1 від 27.03.2018, тобто стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у зазначеному розмірі.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Управління соціального захисту населення Покровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2016.

Зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (85323, Донецька обл., місто Мирноград, вул. Центральна, буд. 13; код ЄДРПОУ: 42169323) поновити виплату пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2; місце реєстрації: Донецька обл., м. Амросіївка, вул. Краснодонців, б. 39) та виплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01.09.2016.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85323, Донецька обл., місто Мирноград, вул. Центральна, буд. 13; код ЄДРПОУ: 42169323) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2; місце реєстрації: Донецька обл., м. Амросіївка, вул. Краснодонців, б. 39) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26 вересня 2018 року.

Суддя Ушенко С.В.