Рішення № 76757699, 26.09.2018, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/352/18

Провадження № 2/172/322/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.09.2018 року Васильківський районний суду Дніпропетровської області у складі головуючого судді Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до укладеного договору б/н від 29.10.2007 року ОСОБА_2 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Відповідно до умов договору кредитор зобов'язався надати відповідачеві кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Кредитор свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачеві, кредит у сумі визначеній у договорі. Однак той, на порушення умов договору, свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 31.01.2018 року утворилася загальна заборгованість за кредитом у сумі 306 803,45 грн. У зв'язку з тим, що кредитодавець має право на власний розсуд вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості та з урахуванням стягнутих рішенням суду від 21.01.16 грошових коштів, просить суд стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 104 790,23 грн., що складається із заборгованості за кредитом (тілом кредиту) - 13730,40 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 31.07.2017 по 31.01.2018 рік.

Ухвалою судді від 09.08.2018 року справу прийнято до свого провадження та постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, а у разі розгляду справи в порядку загального позовного провадження, то розгляд справи здійснювати у його відсутність, не заперечував проти винесення заочного рішення у разі неявки відповідача.

Представник відповідача надав заяву про розгляд справи у відсутність відповідача та представника, позовні вимоги не визнають, клопотання про витребування доказів у справі та зупинення провадження у справі просить залишити без розгляду.

Представник відповідача ОСОБА_3 надав до суду відзив на позовну заяву та заперечення щодо відповіді на відзив ПАТ КБ «Приватбанк», в яких просить суд відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю та пропуском строку позовної давності. Вказує, що із позовом банк звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, оскільки заборгованість у ОСОБА_2 виникла з 30.06.2008 року, а банк звернувся до суду 01 березня 2018 року. Крім того, заочним рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 21.01.2016 року стягнуто із ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором. У зв'язку з тим, що дане рішення ухвалене без відповідача, яка не була неналежним чином повідомлена про розгляд справи, ОСОБА_2 подано заяву про перегляд заочного рішення та поновлення строку на подання заяви. Також у своєму запереченні представник відповідача вказує на те, що на час звернення до суду з позовом про дострокове стягнення кредиту вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі, а рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує зміну про порядок, умови і строк дії кредитного договору. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів за кредитним договором.

Представник позивача Гаренко Н.В. надала до суду відповідь на відзив та відповідь на заперечення, в яких вказує, що укладення кредитного договору здійснюється за принципом укладання банком і клієнтом договору приєднання (ст.634 ЦК України). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов і правил надання банківських послуг, які також є загальнодоступними та розміщені у відділеннях банку та на офіційному сайті банку. Тобто, з моменту підписання фізичною особою заяви, між кредитором і позичальником було укладено кредитний договір у порядку ч. 1 ст. 634 ЦК України шляхом приєднання позичальника до запропонованих кредитором умов кредитування. Умовами надання банківських послуг та тарифами банку визначено обов'язок позичальника здійснювати погашення кредиту в порядку і строки відповідно до заяви, сплатити відсотки за користування кредитом, повністю повернути кредит до дати, зазначеної у заяві. У разі не погашення кредиту в строки, зазначені в заяві, заборгованість в частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нарахування відсотків здійснюється відповідно до умов надання банківських послу з дати виникнення простроченої заборгованості. Отримані відповідачем кредитні кошти до теперішнього часу банку не повернені, тим самим, враховуючи що договір (заява) не є розірваним або припиненим відсутні підстави для припинення щомісячного нарахування відсотків на суму простроченої заборгованості по кредиту, як плату за весь час фактичного користування кредитними коштами. Стаття 256 ЦК України дає визначення позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права або інтересу. Відповідно до п. 1.1.7.31 умов договору строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов"язку, а після переривання перебіг позовної давності починається заново, тому рішення Васильківського районного суду від 21.01.2016 року є підставою для переривання термінів позовної давності. Виходячи зв ищенаведеного, позивач звернувся до суду з даним позовом 03.04.2018 року, тобто до спливу строку позовної давності. Позивач вважає за необхідне захистити свої права в судовому порядку і стягнути з боржника на користь банку суму заборгованості за тілом кредиту та нарахованими на прострочену заборгованість відсотками У звязку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму відзиву та запереченні, не відповідають дійсності, оскільки користуючись кредитними коштами відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а окрім того, позивачем при зверненні до суду дотримано строк позовної давності.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив таке.

29.10.2007 року між сторонами підписано заяву про приєднання до Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифів банку та відкрито рахунок № 4149495902511670 з кредитним лімітом 250,00 грн.

Заочним рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 21.01.2016 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість по даному кредитному договору у сумі 23912,53 грн. Рішення суду набрало законної сили 22.02.2016 року та звернуто до виконання.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 29.10.2007, укладеного між Приватбанком та ОСОБА_2 станом на 31.01.18 загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 29855,77 грн., за відсотками - 275430,42 грн., заборгованість за пенею та комісією - 1517,26 грн., а разом 306803,45 грн. раніше задоволена сума заборгованості складає 23192,53 грн. При цьому погашення заборгованості здійснюється нерегулярними платежами в загальній сумі 48431,63 грн.

Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Пунктом 5.2 розділу 5 умов та правил надання банківських послуг, примірник яких долучено до позову передбачено право банку, в разі порушення тримачем кредитної карти вимог чинного законодавства України та/або умов даного договору, зупинити здійснення розрахунків по карті та/або визнати карту недійсною до моменту усунення вказаних порушень, а також вимагати дострокове виконання боргових зобов'язань повністю або у визначеній банком частині у випадку невиконання тримачем кредитної карти своїх борових зобов'язань та інших зобов'язань за цим договором.

Таким чином, звернувшись до суду у січні 2016 року із позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк скористався своїм правом вимоги дострокового припинення договору та виконання боргових зобов'язань боржником, а тому нарахування процентів та штрафних санкцій, які передбачені договором після дострокового стягнення боргу на вимогу кредитора є таким, що суперечить закону.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Зазначені висновки викладені Верховним Судом України у постанові № 6-2751цс16 від 04.10.17, які відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України є обов'язковими для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів за кредитним договором.

Тому положення абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України , за яким проценти сплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Вказана позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного суду від 11.07.2018 року (справа № 545/2544/16-ц), 04.07.2018 року (справа № 310/11534/13-ц).

Не заслуговують на увагу доводи позивача щодо збільшення строку позовної давності так як доказів, що такі зміни були відомі та погоджені відповідачем до суду не надано. Відповідно ж до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому суд враховує положення п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України

№ 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» відповідно до якого встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до вимог ст.ст. 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом такої основної засади цивільного судочинства як диспозитивність, що встановлена статтею 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У даній цивільній справі позивач не надав жодних доказів того, що кредитний договір діє до теперішнього часу з урахуванням того, що з часу його укладення минуло більше десяти років та банк звернувся до суду з вимогою дострокового погашення боргу через порушення зобов'язань відповідачем. У наданих суду доказах відсутні дані щодо строку дії зазначеного договору, який дорівнює строку дії платіжної картки, зазначено які картки надано відповідачу, але не надано докази їх отримання відповідачем. Вказані обставини позбавляють суд можливості прийняти рішення у справі на користь позивача, оскільки в разі закінчення строку кредитного договору кредитор втрачає право на нарахування процентів за користування грошовими коштами, визначених договором та має право на виплати, передбачені ст. 625 ЦПК України, стягнення яких не є предметом позову у даній цивільній справі.

Вимоги про стягнення загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) задоволенню не підлягають оскільки вже стягнуті на підставі заочного рішення від 21.01.2016 та повторно заявлені позивачем.

Таким чином позивачем не доведено перед судом обґрунтованість своїх позовних вимог, а тому у позові слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 598, 599, 610, 611, 612, 631, 625, 1054 ЦК України, 12, 13, 81, 141, 211, 247, 259, 263 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В

У задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Г. Битяк