Рішення № 76757666, 17.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2018 р. Справа№805/3508/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ушенка С.В.,

при секретарі судового засідання - Гуменному М.А.,

за участю

представника позивача – не з’явився,

представника відповідача: ОСОБА_1 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Східенерго” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК СХІДЕНЕРГО” про стягнення адміністративно-господарських санкцій на користь Державного бюджету України за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році, у розмірі 6738871,61 грн. та пені у розмірі 105126,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено вимоги Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” і постанови Кабінету Міністрів України “Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 31.01.2007 року № 70, що полягає у не працевлаштуванні у 2017 році 56 осіб, які мають інвалідність, у зв’язку з чим до нього застосовано адміністративно-господарські санкції та нараховано пеню. Просив задовольнити позовні вимоги.

Не погоджуючись з позовними вимогами, представником відповідача через відділ документообігу та архівної роботи суду надано відзив на адміністративний позов, в якому він зазначив, що підприємством було вжито всі необхідні заходи для виконання нормативу робочих місць із працевлаштування осіб з інвалідністю. Вважає, що на підприємство не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості осіб з інвалідністю для працевлаштування. Доказів, які б свідчили про те, що відповідач відмовив у прийнятті на роботу інвалідів, які безпосередньо зверталися до підприємства відповідача, або які були направлені переліченими у ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” органами, позивачем не надано. Просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.06.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.07.2018.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2018 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 24.07.2018.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24.07.2018 зупинено провадження у справі до 17.09.2018 за заявою сторін для надання часу для примирення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.09.2018 провадження у справі поновлено.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеному у відзиві на позовну заяву, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника відповідача, повно, всебічно і об’єктивно встановивши всі обставини справи і перевіривши їх наявними доказами, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК СХІДЕНЕРГО” (далі – ТОВ “ДТЕК СХІДЕНЕРГО”) є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за № 31831942, юридична адреса: 85612, Донецька область, Мар’їнський район, м. Курахове, вул. Енергетиків, буд. 34, є платником страхових внесків, про що також свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявний в матеріалах справи.

Крім того, з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що відокремлені підрозділи відповідача, як юридичної особи, знаходяться, зокрема, в м. Харцизьку (Донецька область), в м. Курахове (Донецька область) та в м. Щастя (Луганська область).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було подано до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік (ф. № 10-ПІ), згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 2614 особи, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, – 49 осіб, кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” , – 105 осіб.

Як зазначає позивач, відповідачем не виконано норматив по створенню 56 робочих місць для працевлаштування інвалідів, що в свою чергу є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” у розмірі 6738871,61 грн. та пені у розмірі 105126,40 грн.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року № 875-12 “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”.

Статтею 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” (надалі - Закон № 875-12) встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до приписів ст. 18-1 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до приписів ст. 19 вказаного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до абз. 1 ст. 20 Закону № 875-12 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно абз. 1 та абз. 2 п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 “Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” (надалі – Порядок № 70) звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Аналіз вищевказаних норм закону дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації та на фізичних осіб, що використовують найману працю, покладено обов'язок по перше: виділити та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, по друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

При цьому обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в абз. 1 ст. 18 Закону № 875-12.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.06.2011 у справі № 21-60а11, від 26.06.2012 у справі № 21-105а12, від 04.07.2018 у справі 818/521/16.

Згідно ч. 1 ст. 217 Господарського Кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського Кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Крім того, суд звертає увагу на те, що форму звітності № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” та Порядок її подання затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 (у редакції від 31.05.2013) (надалі – Порядок № 316).

Відповідно до п. 1.3 Порядку № 316 роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган) незалежно від місцезнаходження.

Згідно п. 2.1 Порядку № 316 Форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Протягом 2017 року ТОВ “ДТЕК СХІДЕНЕРГО” щомісячно подавало звіти за формою № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії) для працевлаштування осіб з інвалідністю”, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями звітів з доказами направлення їх до Мар’їнського районного центру зайнятості, Луганського міського центру зайнятості, Харцизького міського центру зайнятості.

Крім того, керівництвом відповідача прийнятий наказ від 24.12.2014 № 1785-К “Про створення робочих місць для інвалідів” щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на ТОВ “ДТЕК СХІДЕНЕРГО” та його відокремлених підрозділах у відповідності до встановленого ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” нормативу, строк виконання - постійно.

Тобто, у відповідності до норм чинного законодавства відповідач створив робочі місця для осіб з інвалідністю та надавав відповідну інформацію до місцевих центрів зайнятості.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ “ДТЕК СХІДЕНЕРГО” неодноразово надсилались листи до Мар’їнського районного центру зайнятості, Луганського міського центру зайнятості, Харцизького міського центру зайнятості, в яких відповідач просив з метою подальшого сприяння проведенню політики зайнятості, працевлаштування інвалідів на підприємстві, направляти громадян, які є інвалідами, та які до рекомендацій МСЕК можуть працювати на підприємстві згідно з вимогами до посад, наданих у звіті про наявність вакансій.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що відповідач приймав участь у міні-ярмарку вакансій та послуг, що проводився Мар’їнським районним центром зайнятості.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що протягом 2017 року уповноваженими органами працевлаштування направлялись до відповідача громадяни працездатного віку з інвалідністю для працевлаштування або останні самостійно звертались до ТОВ “ДТЕК СХІДЕНЕРГО” та їм було відмовлено у такому працевлаштуванні.

Отже, враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем було вжито усіх необхідних заходів, спрямованих на виконання покладеного на нього обов'язку щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

З огляду на викладене, суд зазначає, що обов’язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, крім роботодавця, також покладений й на центри зайнятості, а тому, враховуючи відсутність людей з інвалідністю, які б потребували роботи, запропонованої підприємством відповідача, наявність вакантних робочих місць для осіб з інвалідністю не може бути підставою для відповідальності підприємства за їх не працевлаштування.

Виконання відповідними органами обов'язку працевлаштувати осіб з інвалідністю повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належить, зокрема, здійснення заходів із створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.

З матеріалів справи убачається, що відповідач виконав обов’язок по здійсненню заходів зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю, покладений на нього законодавством, повною мірою.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості осіб з інвалідністю для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача і осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись, та з огляду на те, що відповідачем створено всі умови робочих місць та виконано вимоги законодавства, що регулює основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю, відповідно відсутні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Східенерго” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені є необґрунтованим, оскільки відповідачем доведено факт вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в даній адміністративній справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6-8, 10, 19, 72, 90, 139, 191, 241-246, 255, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (87528, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Серова, буд. 1а; ЄДРПОУ 13492430) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Східенерго” (85612, Донецька область, м. Курахове, вул. Енергетиків, буд. 34; ЄДРПОУ 31831942) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27 вересня 2018 року.

Суддя Ушенко С.В.