Рішення № 76757612, 28.09.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/20744/17

Провадження №2/200/1921/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого-судді Єлісєєвої Т.Ю.

при секретарі Кузьминій С.Д.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_3, третя особа – Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, про визнання договору укладеним, -

В С Т А Н О В И В:

28 листопада 2017 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору укладеним. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що інспекторами Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області в результаті позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради за період з 01.01.2009 по 30.04.3015 було виявлено наявність декларації про готовність об’єкта до експлуатації від 13.11.2012 № ДП 14312216951, що підтверджується відповідним актом від 19.06.2015, і з цього часу позивач дізнався про порушення свого права та про особу, яка його порушила. Позивач зазначав, що Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради листом від 25.01.2017 № 10/13-38 повідомив Дніпровську міську раду, що декларацією від 13.11.2012 № ДП 14312216951 об’єкт: «Торговельно-виставочний комплекс з продажу автомобілів за адресою пр. Кірова, 93 д, м. Дніпропетровськ» введений в експлуатацію. Згідно зазначеної декларації замовником об’єкта є відповідач. Також позивач зазначав, що 05.08.2015 листом вих. № 10/15-668 фінансово-економічний департамент Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого є департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, звертався до відповідача з проханням сплатити кошти пайової участі, листом від 18.11.2016 вих. № 10/15-1 відповідача повторно було повідомлено про необхідність виконання вимог закону та направлено на підписання проект договору пайової участі, а також запропоновано сплатити кошти пайової участі у розмірі 983 847 грн. 54 коп. Відповіді на листи від 05.08.2015 вих. №10/15-668 та від 18.11.2016 вих. №10/15-1 не отримано, зазначені листи відповідачем проігноровано, протоколу розбіжностей або укладеного договору позивачеві не направлено. Позивач, стверджуючи, що відповідач, в порушення вимог чинного законодавства, не взяв участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом укладання відповідного договору, просив визнати договір між позивачем та відповідачем про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра укладеним у зазначеній редакції та стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору в розмірі 1684 грн.

31.05.2018 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що позов не підлягає задоволенню через незаконність та необґрунтованість позовних вимог, заявлених позивачем та пропуск строків позовної давності. Перелічена у позові мотивація не відповідає дійсності і фактичним обставинам справи та не має належного правового обґрунтування. Зокрема, зазначено, що позивач дізнався про наявність декларації від 13.11.2012 № ДП 14312216951 про готовність об’єкта «Торговельно-виставочний комплекс з продажу автомобілів за адресою пр. Кірова, 93 д, м. Дніпропетровськ» до експлуатації і про особу замовника об’єкта (відповідача) ще 16.04.2013, коли отримав від відповідача клопотання вх. № 13/3104 щодо підготовки договору оренди земельної ділянки по фактичному розміщенню будівлі зазначеного об’єкта, до якого, крім інших документів, було додано, копію вказаної декларації. Тобто позивач звернувся до суду з пропуском трирічного строку позовної давності, тому є всі підстави для відмови у позові у зв’язку зі спливом позовної давності, про застосування якої подав суду відповідну письмову заяву. При цьому, розмір пайової участі, яку визначив у позові позивач, що дорівнює 983 847 грн.54 коп., є набагато більшою за граничний розмір пайової участі, тобто 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва вищевказаного об’єкта, вказаної у декларації, що дорівнює 400 000 грн. Крім того, відповідачем після отримання листів позивача від 05.08.2015 вих. № 10/15-668 та від 18.11.2016 вих. № 10/15-1 було надано 07.04.2017р. відповіді позивачу, в яких було зазначено, що вимоги щодо укладення вказаного договору не відповідають вимогам чинного законодавства, строк позовної давності щодо пред’явлення вимог по сплаті пайової участі сплив, пропозиція позивача щодо укладення вказаного договору не була прийнята відповідачем, відповідач жодним чином не виявляв жодного бажання укладати вказаний договір з позивачем у будь-якій редакції.

Представник третьої особи позов підтримав, надав суду письмові пояснення на позов про визнання договору укладеним, в яких зазначено, що декларацією від 13.11.2012 № ДП 14312216951 об’єкт: «Торговельно-виставочний комплекс з продажу автомобілів», по просп. Кірова, № 93 Д, загальною площею 1 458,20 кв.м., замовником якого є відповідач, введено в експлуатацію, звернень з питання укладення договору про пайову участь по вищезазначеному об’єкту від відповідача до позивача не надходило, замовником не було надано для розрахунку пайового внеску зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об’єкта визначеного згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами та належним чином оформленої копії звіту експертної організації, визначеної у встановленому порядку, який містить інформацію про дотримання вимог кошторисної частини проекту, у зв’язку з чим департаментом розрахунок величини пайової участі забудовника здійснено на підставі наявних в декларації показників загальної площі об’єкта. Також зазначав, що відповідачу направлялися листи з проханням сплатити кошти пайової участі та підписати договір про пайову участь, але договір так і не було укладено, кошти пайової участі не сплачено. Просив задовольнити позовні вимоги позивача до відповідача в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, пославшись на обставини викладені в позові, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Дніпровської міської ради задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.11.2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області було зареєстровано декларацію за № ДП 14312216951 про готовність об’єкта «Торговельно-виставочний комплекс з продажу автомобілів за адресою пр. Кірова, 93 д, м. Дніпропетровськ», замовником (забудовником) якого є ОСОБА_3, до експлуатації.

Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області була проведена позапланова ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради за період з 01.01.2009 року по 30.04.2015 року, про що 19 червня 2015 року було складено акт № 08-20/11.

В процесі позапланової ревізії було встановлено, що ОСОБА_3 не укладала з фінансово-економічним департаментом Дніпропетровської міської ради договір про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська.

Листом від 05.08.2015 року вих. № 10/15-668 фінансово-економічний департамент Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого є департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, звертався до відповідача з проханням сплатити кошти пайової участі.

Листом від 18.11.2016 року вих. № 10/15-1 ОСОБА_3 було направлено два примірники договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська. ОСОБА_3 зазначені договори підписані не були.

Позивач провів розрахунок пайової участі на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра, відповідно до якого забудовник повинна сплатити протягом п’яти робочих днів з моменту укладання договору 983 847 грн. 54 коп.

Відповідно до декларації про готовність об’єкта до експлуатації від 13.11.2013 року, загальна кошторисна вартість будівництва склала 4 000 000,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 2, 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 27-1 закону України «Про планування і забудову територій» замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта

містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо- та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Встановлений органом місцевого самоврядування розмір пайової участі (внеску) замовника не може перевищувати граничного розміру пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів.

Граничний розмір пайової участі (внеску) замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням не заборонених законом інших відрахувань, встановлених органом місцевого самоврядування, не може перевищувати: 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для нежитлових будівель та/або споруд.

Договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт.

Істотними умовами договору про пайову участь у створенні і

розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту є: розмір пайового внеску;

терміни (графік) оплати пайового внеску;

відповідальність сторін.

Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайового

внеску (участі) замовника у створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Пайовий внесок сплачується в повній сумі єдиним платежем або

частинами за графіком, що визначається договором. Граничний термін

сплати пайового внеску не повинен перевищувати одного місяця після

прийняття об'єкта містобудування в експлуатацію.

Відповідно до підпункту 5 пункту "а" статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об’єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до положень ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до повноважень органів місцевого самоврядування віднесено встановлення порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов’язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладання договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об’єкта, з техніко-економічними показниками. У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.

На виконання цих вимог Закону міською радою рішенням від 29 липня 2011 року № 5/14 затверджено Порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська.

Відповідно до Розділу 1 Порядку – цей Порядок визначає розмір пайової участі (внеску) замовників (забудовників) у створенні (розвитку) соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Дніпропетровська з урахуванням соціально-економічного значення об’єктів будівництва (реконструкції), зміни функціонального призначення тощо для міста.

Відповідно до вимог п. 2.6 Порядку, договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника (забудовника) про його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем, після отримання вищевказаних листів було надано позивачу 07.04.2017р. відповідь, в якій зазначено, що вимоги Дніпровської міської ради щодо укладення договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки вказаний об’єкт як незавершене будівництво вона придбала 05.06.2012 року у ТОВ «ЮКОН СТАТУС ЛТД».

При цьому, ТОВ «ЮКОН СТАТУС ЛТД» 22.10.2009 року уклало з Дніпровською міською радою договір №251/3 про внесок на соціальний розвиток інженерно-транспортної інфраструктури м.Дніпропетровська та сплатило частину внеску, що підтверджувалось додатками до цієї відповіді.

Також у відповіді було зазначено, що на цей час, а саме 13.11.2012 року, торгівельно-виставочний комплекс було введено в експлуатацію. При цьому законодавством встановлений граничний строк укладання договору про пайову участь і кінцевий строк сплати суми внеску.

Як вбачається з матеріалів справи вказану відповідь міська рада отримала в квітні місяці 2017 року.

Отже, пропозиція позивача щодо укладення спірного договору про пайову участь на розвиток інфраструктури і сплати пайових внесків не була прийнята відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Приписами ст. 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття пропозиції.

За вимогами ст.ст. 640, 641, 642, 643, 644 ЦК України договір можна визнати укладеним у разі отримання позивачем від відповідача відповіді про повне та безумовне прийняття пропозиції укласти Договір або при вчиненні відповідачем дій, які б свідчили про його бажання укласти Договір.

Вищевказаних дій відповідач ОСОБА_3 не вчиняла. Більш того, відповідач жодним чином не виявляв жодного бажання укладати спірний Договір з позивачем у будь-якій редакції.

Відповідно до ст. 648 ЦК України, зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Об’єкт, замовником (забудовником) якого виступала ОСОБА_3, було введено в експлуатацію 13 листопада 2012 року відповідно до декларації № ДП 14312216951, зареєстрованої інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області. До вказаного терміну договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста не укладався.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на судову практику Верховного суду України, викладену у постановах від 16.11.2016 у справі № 3-1281гс16, від 30.11.2016 у справі № 3-1323гс16, від 01.02.2017 у справі № 3-1441гс16, від 22.03.2017 у справі № 3-1553гс16, від 09.08.2017 у справі № 980/6324/15 № 3-769гс17, від 06.09.2017 у справі № 3-780гс17, в яких суд, зокрема, вказав, що невиконання замовником будівництва обов'язку укласти договір про пайову участь до прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва не звільняє його від такого обов'язку, прийшов до висновків про стягнення упущеної вигоди, необхідність визнання укладеним у судовому порядку наведеного договору з огляду на положення ст.ст. 179, 187 ГК України щодо обов'язковості укладення договору, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Разом з тим, позовні вимоги заявляються до відповідача ОСОБА_3 не як до суб'єкта господарювання та учасника господарсько-правових відносин, а тому відносини з нею в даному випадку не регулюються положеннями ст.ст. 173, 174, 179, 187 Господарського Кодексу України, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування у спірних відносинах положень господарського законодавства щодо обов'язковості укладення договору про пайову участь, що надавало би можливість визнання його укладеним за рішенням суду, при цьому без жодного волевиявлення особи відповідача як сторони за договором.

В такому разі відсутні і підстави для застосування вимог ст. 649 ЦК України щодо обумовленості вирішення спорів в судовому порядку обов'язковістю договору.

Таким чином, судова практика, на яку посилається позивач, не дає підстав для її застосування у наявних спірних правовідносинах.

Крім того, суд зауважує, що посилання позивача на ст. 648 ЦК України щодо обов’язковості укладання договору на підставі правого акту органу місцевого самоврядування, а саме - Порядоку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради 29.07.2011 року №5/14, суд не може взяти до уваги, оскільки ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено встановлення саме органами місцевого самоврядування порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, але вказаний Порядок не встановлює порядок залучення коштів та обов’язковість укладання договору пайової участі, а визначає лише розмір пайової участі про що в ньому і зазначено.

Відповідно до вимог ч.ч. 1–3 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Недодержання вказаних вимог закону, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є підставою недійсності правочину.

Ці правові принципи у спірних правовідносинах є вихідними та основоположними для відповідача, і мають враховуватись під час вирішення справи відповідно до гарантованих статтями 3 та 8 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, принципів верховенства права та визначеності змісту і спрямованості діяльності держави правами і свободами людини та їх гарантіями.

Відповідач ОСОБА_3 у відповідності із ч. 3 ст. 203 ЦК України не виявила вільного волевиявлення для вчинення даного правочину.

Між сторонам не досягнуто згоди щодо розміру пайової участі у розмітку інфраструктури міста.

Відповідно до вимог законодавства граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд.

Відповідно до декларації про готовність об’єкта до експлуатації від 13.11.2013 року за № ДП 14312216951, загальна кошторисна вартість будівництва склала 4 000 000 грн.

Отже, граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури не може перевищувати 400 000 гривень.

Разом з тим, позивачем порушується питання про сплату пайової участі у розмірі 983 847,54 гривень, розрахунок якої не підтверджено належними доказами та не відповідає вимогам закону, окрім того, вказана сума, майже в два з половиною рази перевищує граничний розмір пайової участі.

За таких обставин однобічна умова, висунута у договорі, про визнання якого укладеним заявлено позовні вимоги, не визнана відповідачем та суперечить вищенаведеним вимогам закону.

Відповідно до ч.9 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» договір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію.

Тобто, законодавством встановлений граничний строк укладання договору пайової участі і цей строк пов'язаний із строком веденням об’єкта будівництва в експлуатацію.

Об’єкт, забудовником якого виступала відповідач, було введено в експлуатацію 13.11.2012 року, тому граничним строком укладання договору пайової участі є 13.12.2012 року.

З огляду на викладене та враховуючи, що строк укладання договору сплив, що не досягнуто домовленості всіх істотних умов договору, що обов’язковість укладання договору не встановлена актом органу місцевого самоврядування, тому суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для визнання укладеним договору, який суперечить вимогам закону та не ґрунтується на вільному волевиявленні сторін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2,12,13,76–81,83,141,259,263 – 265, 273,354,355 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Дніпровської міської ради до ОСОБА_3, третя особа – Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, про визнання договору укладеним – відмовити.

Рішення може бути оскаржено сторонами шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області або через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Т.Ю. Єлісєєва