Ухвала суду № 76757544, 28.09.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 230/15029/13-ц

Провадження №2-в/219/48/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2018 року. Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Радченко Л.А.,

при секретарі Лосинської І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бахмута матеріали цивільної справи за ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року про відновлення втраченого судового провадження по цивільній справі № 230/15029/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання однією сім,єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла ухвала Верховного Суду від 27 червня 2018 року, згідно якої, направлені до Артемівського міськрайонного суду Донецької області копії матеріалів касаційного провадження № 61-23015ск18 у справі № 230/15029/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання однією сім,єю без реєстрації шлюбу та визнання права власностідля відновлення втраченого судового провадження, посилаючись на те, що у липні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 28 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 червня 2014 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2014 року відкрито касаційне провадження в зазначеній справі та витребувано з Єнакіївського міського суду Донецької області цивільну справу № 230/15029/13-ц.

Вимоги ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2014 року не виконано в частині витребування справи, оскільки Єнакіївський міський суд Донецької області знаходиться на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до Закону України від 12 серпня 2014 року №1632-VІІ «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» (далі - Закон №1632-VІІ) та розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року № 27/0/38-14 змінено територіальну підсудність справ з Єнакіївського міського суду Донецької області та визначено територіальну підсудність за Артемівським міськрайонним судом Донецької області.

В листах Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 квітня 2015 року № 5.3/11908/15 та 01 грудня 2014 року на запити Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначено про неможливість направлення справи № 230/15029/13-ц, оскільки справи з Єнакіївського міського суду Донецької області не надходили.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147VІІІ від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З огляду на викладені обставини є підстави вважати, що судове провадження у зазначеній справі втрачене.

Згідно з частиною першою статті 489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Частиною першою статті 490 ЦПК України встановлено, що заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

В судове засідання позивач у відновлювальній справі ОСОБА_1 не з"явилась, про час розгляду справи була повідомлена через оголошення на WEB сайті Артемівського міськрайонного суду Донецької області, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, тому, суд вважає можливим розглянути справу у її відсутність.

Відповідач у відновлювальній справі ОСОБА_2 в судове засідання не з,явилась, була повідомлена про час розгляду справи через оголошення на WEB сайті Артемівського міськрайонного суду Донецької області, заява про розгляд справи у її відсутність до суду не надійшла, тому, суд вважає можливим розглянути справу у її відсутність.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що зібраних матеріалів достатньо для відновлення втраченого провадження в частині рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 28.04.2014року та ухвали Апеляційного суду Донецької області від 19.06.2014року.

Нормами ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено період проведення антитерористичної операції як час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; визначено територію проведення антитерористичної операції як територію України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р. (зі змінами) затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, в тому числі м.Єнакієве Донецької області.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» в районі проведення антитерористичної операції на час її проведення може бути встановлено спеціальний порядок; на вимогу керівників учасників антитерористичної операції підприємства, установи та організації, що знаходяться в районі проведення антитерористичної операції, частково або повністю припиняють свою роботу.

Цивільні справи, що перебували в архіві Єнакіївського міського суду Донецької області, у зв,язку із дією розпорядження голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 року щодо зміни територіальної підсудності справ, на зберігання до Артемівського міськрайонного суду Донецької області не надходили.

Виходячи із засад справедливості та розумності, притаманних цивільному законодавству, суд за таких обставин вважає встановленим, що цивільна справа № 230/15029/13-ц, провадження № 2/230/175/2014 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання однією сім,єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності була втрачена.

Відповідно до ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Згідно зі ст.493 ЦПК України при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги: частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження.

У зв'язку з цим слід визнати, що відновлення втраченого провадження це є відтворення в документах судового провадження. Тобто, безпосереднім об'єктом відновлення є конкретний перелік відсутніх повністю або частково матеріалів втраченої цивільної справи.

Відповідно до ст. 494 ЦПК України передбачено, що на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження. У разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз’яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів. Після набрання законної сили ухвалою суду, визначеною частиною третьою цієї статті, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження за касаційною скаргою у справі, провадження у якій втрачено.

З метою розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження Верховним Судом надана копія рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 28.04.2014 року, з відміткою суду про те, що рішення не набуло законної сили; копія ухвали Апеляційного суду Донецької області від 19.06.2014року (а.с.12-14,15-16).

Крім того, судом за допомогою автоматизованої системи документообігу суду «Д-3» з Єдиного державного реєстру судових рішень роздрукована електронна копія рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 28 квітня 2014 року ( справа № 230/15029/13-ц, 2/230/175/2014 ) (а.с. 32-36), зміст якого повністю відповідає дослідженим у судовому засіданні доказом, а саме, рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 28.04.2014року, згідно з яким позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності – задоволені частково. Встановлено факт сумісного проживання однією сім’єю ОСОБА_4 зі ОСОБА_5 з грудня 2000 року по день смерті ОСОБА_5, який помер 14 жовтня 2013 року. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 міста Єнакієве Донецької області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що наявні в справі про відновлення втраченого провадження копії документів на думку суду є належними та достатніми для відновлення втраченого провадження в частині відновлення рішення суду, суд, перевіривши зібрані матеріали, вважає, що ухвала Верховного суду від 27 червня 2018 року про відновлення втраченого судового провадження по цивільній справі № 230/15029/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання однією сім,єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності, є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 260, 488-495 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Ухвалу Верховного Суду від 27 червня 2018 року про відновлення втраченого судового провадження по цивільній справі № 230/15029/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

ОСОБА_6 про встановлення факту сумісного проживання однією сім,єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності, задовольнити.

Відновити втрачене судове провадження по цивільній справі № 230/15029/13-ц, провадження № 2/230/175/2014 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання однією сім,єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності в частині:

рішення Єнакіївського міського суду Донецької област суду від 28 квітня 2014 року такого змісту:

« Справа № 230/15029/13-ц

№ провадження: 2/230/175/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року Єнакіївський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

при секретарі – Здебської Т.М.

за участю сторін:

позивача – ОСОБА_7

представника позивача – ОСОБА_8

представника відповідача – ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Єнакієве цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

25 листопада 2013 року позивач ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що позивач з грудня 2000 року з метою створення родини почала проживати разом зі ОСОБА_5 у фактичних шлюбних відносинах однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_2. 05 квітня 2012 року з метою поліпшення житлових умов позивач та ОСОБА_5 придбали квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3. 14 жовтня 2013 року ОСОБА_5 помер. Після його смерті залишилася спадщина, що складається з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3. За таких обставин позивач просить встановити факт сумісного проживання однією сім’єю ОСОБА_4 зі ОСОБА_5, визнати за позивачем право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 міста Єнакієве Донецької області.

13.01.2014 року позивачем була надана до суду заява, в якій позивач просить визнати право власності на кошти у сумі 407 231 рублів, що зберігаються на банківській картці ВАТ Банку «Зеніт», відкритої на ім’я ОСОБА_5

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позові, та просили задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти позову, пояснивши, що син відповідача ОСОБА_5 не проживав з позивачем однією сім’єю, не вів спільного господарства. ОСОБА_5 проживав разом з відповідачем за адресою: АДРЕСА_4. Син відповідача ОСОБА_10 був знайомий з позивачем та іноді залишався у неї, представляв позивача як свою подругу. З метою покращення житлово-побутових умов ОСОБА_5 придбав квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3. За таких обставин просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Допитана судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що позивач є її сусідкою, позивач та ОСОБА_5 проживали разом з 2000 року до його смерті у квартирі, що належить позивачу. З ними також проживала донька позивача, яка називала ОСОБА_5 батьком.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що є донькою позивача, ОСОБА_5 почав проживати з ними з 2000 року, через рік вона почала називати його батьком, також вона спілкувалась зі ОСОБА_2, яку називала бабусею, вона, її мати та ОСОБА_5 разом відпочивали. Після смерті ОСОБА_5 відносини зі ОСОБА_2 зіпсувалися.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що вона знає позивача з моменту народження, знає, коли вона вийшла заміж, народила доньку, розлучилася. Також їй відомо, що з 2000 року ОСОБА_1 почала проживати з ОСОБА_5, донька позивача називала його батьком. ОСОБА_5 розповідав про придбання квартири у будинку № 1 по вулиці Юбілейна в місті Єнакієве. Вона, знаючи ОСОБА_1, вважала, що вони одружені, оскільки вони жили разом, вели спільне господарство. Лише після смерті ОСОБА_5 їй стало відомо, що вони не перебували у шлюбі. ОСОБА_10 також приходила у гості до квартири позивача.

ОСОБА_13, викликана до суду в якості свідка, пояснила у судовому засіданні, що ОСОБА_5 почав жити з позивачем у 2000-2001 роках однією сім’єю, разом виховували доньку ОСОБА_1. До них у гості приходила мати ОСОБА_10. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 жили як чоловік та дружина, разом відпочивали, разом придбали квартиру. ОСОБА_5 до доньки позивача ОСОБА_14 ставився як до рідної. Коли народився онук у позивача, то в гості також приходила мати ОСОБА_10.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що знає позивача та ОСОБА_5, оскільки працює у магазині, що розташований у будинку № 1 по вулиці Юбілейна в місті Єнакієве. Знає, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 купили квартиру у будинку № 1 по вулиці Юбілейна в місті Єнакієве, оскільки вона знає колишнього господаря цієї квартири, яка передавала документи на квартиру ОСОБА_5 та ОСОБА_1. ОСОБА_10 та Олена приходила разом у квартиру, робили там ремонт. ОСОБА_10 збирався одружитися, як тільки зроблять ремонт у квартирі.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснила, що є подругою позивача з дитинства. Коли донька позивача навчалася у 2 класі, то позивач познайомилася зі ОСОБА_5, з яким почала жити. Вони підтримували дружні стосунки сім’ями. Їй відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 придбали квартиру за спільні кошти.

ОСОБА_17, викликаний до суду в якості свідка, пояснив, що ОСОБА_5 хрестив його доньку у січні 2002 року. Вони разом були на заробітках, разом працювали у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Артіль старателів «Шахтар». ОСОБА_10 почав жити з ОСОБА_1 у грудні 2000 року. ОСОБА_14, донька ОСОБА_1, називала ОСОБА_5 батьком. Коли вони разом працювали, то жили в одній кімнаті, ОСОБА_5 часто дзвонив ОСОБА_1, матері - рідко. Тіло ОСОБА_5 відвезли до матері за вказівкою начальника.

Свідок ОСОБА_18 пояснила, що вона є подругою позивача, позивач почала зустрічатися з ОСОБА_5 у 2000 році, з грудня 2000 року вони почали жити разом. В період спільного проживання купили квартиру ІНФОРМАЦІЯ_1, на цю квартиру вона зайняла кошти позивачу у сумі 15 000,00 грн.

Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 живуть разом з 2000 року, вона була присутня при складанні розписки, коли ОСОБА_1 займала у борг 15 000,00 грн. на покупку квартири.

Свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 придбали квартиру у будинку № 51 по вулиці Юбілейна в смт. Карло-Марксове міста Єнакієве, до придбання цієї квартири вони проживали у квартирі позивача. Вважала, що прізвище позивача ОСОБА_5, лише після смерті ОСОБА_5 дізналася, що вони не перебували у зареєстрованому шлюбі.

ОСОБА_21, будучи допитаною в якості свідка, суду пояснила, що у 2008-2009 роках ОСОБА_5 зустрічався з її донькою ОСОБА_22, ОСОБА_5 проживав разом зі своєю матір’ю.

Свідок ОСОБА_23 у судовому засіданні пояснила, що вона є рідною сестрою ОСОБА_5, який проживав постійно у своєї матері, періодично з’являвся у квартирі ОСОБА_1, яку представляв як свою подругу, одружитися з позивачем її брат не бажав.

Допитана в якості свідка ОСОБА_24 пояснила суду, що вона є депутатом Карло-Марксівської селищної ради, перед складанням акту вона опитувала сусідів, які підтвердили, що ОСОБА_5 постійно проживав з 2000 року у квартирі № 46, розташованою за адресою: місто Єнакієве, смт. Карло-Марксове, вулиця Юбілейна, будинок № 3 разом з ОСОБА_1, тому й був складений акт.

Свідок ОСОБА_25 суду пояснила, що знає родину ОСОБА_5, з 2008 року вона стала проживати у смт. Карло-Марксове, до цього часу постійно жила у місті Донецьк, знайома з ОСОБА_1 з 2010 року, коли вона була в гостях у ОСОБА_5.

Допитана в якості свідка ОСОБА_26 пояснила, що бачила ОСОБА_5 у будинку його матері, він допомагав своїй матері, про особисті стосунки ОСОБА_5 їй нічого невідомо.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_27 пояснила суду, що є подругою відповідача, ОСОБА_5 допомагав своїй матері, мав спільний бюджет зі своєю матір’ю, ОСОБА_5 придбав квартиру для того, щоб там жила його мати, про особисті стосунки ОСОБА_5 вона нічого не знає, знає лише, що він був неодружений.

ОСОБА_28, будучи допитаною в якості свідка, суду пояснила, що ОСОБА_5 жив разом зі своєю матір’ю, вів з нею спільне господарство. ОСОБА_1 побачила лише на похоронах.

Свідок ОСОБА_29 у судовому засіданні пояснив, що є сусідом ОСОБА_2, знає, що ОСОБА_5 їздив працювати у Російську Федерацію.

Допитана в якості свідка ОСОБА_30 пояснила суду, що про особисте життя ОСОБА_5 їй невідомо, зі ОСОБА_2 рідко спілкувалася.

Свідок ОСОБА_31 суду пояснила, що ОСОБА_5 нікого не називав своєю дружиною, одружуватися не хотів. Знає, що ОСОБА_5 жив у якоїсь дівчини.

Свідок ОСОБА_32 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_5 придбав квартиру АДРЕСА_5 для себе, квартиру продала його дружина.

Допитана в якості свідка ОСОБА_33 пояснила суду, що ОСОБА_1 проживала разом зі ОСОБА_5 з 2000 року у квартирі ОСОБА_1.

Допитана судовому засіданні свідок ОСОБА_34 пояснила, що є кумою ОСОБА_5, позивач та ОСОБА_5 проживали разом з грудня 2000 року до його смерті у квартирі позивача, вели спільне господарство.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_35 пояснив суду, що допомагав ОСОБА_5 робити ремонт у квартирі АДРЕСА_6 в місті Єнакієве.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що приймають участь у справі, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

05 квітня 2012 року укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 в місті Єнакієве між ОСОБА_36, покупцем, та ОСОБА_5 (а.с. 7-10).

ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 з 10.02.1993 року по 31.10.2012 року, з 31.10.2012 року за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується копію паспорту та копією домової книги (а.с. 50-52, 55-56).

ОСОБА_5 працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Артіль старателів «Шахтар» (а.с. 25-26, 124-126).

ОСОБА_5 помер 14 жовтня 2013 року (а.с. 10).

Відповідно до ст. 129 Конституції України, одним із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.

Згідно ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст. 58 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

У відповідності до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України встановлює, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Ч. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України передбачено, що проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 74 Сімейного кодексу України зазначає, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Судом встановлено, що жодних письмових договорів між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_5 щодо придбаного майна не укладалося.

Згідно акту, складеного 17.10.2013 року депутатом селищної ради ОСОБА_24 зі слів сусідів ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 2000 року проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 з ОСОБА_4 у цивільному шлюбі, сумісно вели домашнє господарство, виховував доньку дружини ОСОБА_37, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 5).

Відповідно до акту-підтвердження від 06.11.2013 року, ОСОБА_5 з 2000 року проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, вів спільне господарство, виховував доньку разом з ОСОБА_1 (а.с. 6).

Актом-підтвердження від 05.11.2013 року встановлено, що ОСОБА_5 постійно проживав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 до 31 жовтня 2012 року. В період з 31.10.2012 року та до моменту виїзду за межі України він періодично відвідував дану адресу, допомагав вести господарську діяльність та надавав матеріальну допомогу матері (а.с. 45).

Довідкою № 10 від 12.03.2014 року, складеною завідуючою амбулаторії № 4 ОСОБА_38, встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, дійсно проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 та в амбулаторній картці вказана адреса: АДРЕСА_7 (а.с. 108-109).

Оцінюючи вказані письмові докази, суд виходить з того, що ОСОБА_3, ОСОБА_13 та депутат ОСОБА_24, які складали 17.10.2013 року акт, були допитані у судовому засіданні в якості свідків та підтвердили складений акт; ОСОБА_25, яка була при складанні акту від 05.11.2013 року, даючи показання як свідок, пояснила, що вона проживала у місті Донецьк, а з 2008 року вона стала проживати у смт. Карло-Марксове, інші особи за актом від 05.11.2013 року не були допитані у судовому засіданні, також свідок ОСОБА_24 підтвердила, що ОСОБА_39, який складав акт від 05.11.2013 року, є депутатом Карло-Марківської селищної ради, проте він не проживає на території смт. Карло-Марксове, тому суд приходить до висновку, що належним доказом по даній справі є саме акт від 17.10.2013 року.

Також постійне проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 підтверджується довідкою № 10 від 12.03.2014 року медичної установи, в якій проходив медичний огляд та лікування ОСОБА_5, та медичною карткою ОСОБА_5 (а.с. 108-109).

Згідно розписки від 02 квітня 2012 року, позивач отримала від ОСОБА_18 кошти у сумі 15 000,00 грн. для придбання квартири (а.с. 63).

Свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19, яка була свідком при складанні розписки, у судовому засіданні підтвердили факт отримання ОСОБА_1 у борг коштів від ОСОБА_18

Крім того, позивачем були надані копії особистих документів ОСОБА_5 (а.с. 64-67, 72-75, 110), оригінали яких були оглянуті судом у судовому засіданні, що свідчить про те, що особисті документи ОСОБА_5 зберігалися саме у позивача ОСОБА_1

Товарні чеки та довідки про витрати, понесені відповідачем ОСОБА_2, на поховання ОСОБА_5 (а.с. 46-49) не можуть бути прийняті судом в якості належних та допустимих доказів постійного проживання ОСОБА_5 з матір’ю за місцем своєї реєстрації, а свідчать лише про те, що відповідач, будучи матір’ю, здійснила витрати на поховання свого сина.

Суд критично ставиться до показань свідків, оскільки показання свідків зі сторони позивача є суперечливими щодо показань свідків зі сторони відповідача.

У ході досконалого, повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд переконався в тому, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в період з грудня 2000 року по 14 жовтня 2013 року проживали однією сім'єю, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах, підтримуючи подружні відносини з веденням спільного господарства та наявності спільного бюджету, тому суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги щодо встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім’єю без реєстрації шлюбу період з грудня 2000 року по день смерті ОСОБА_5, який помер 14 жовтня 2013 року.

За таких обставин суд вважає, що матеріалами справи доведені обставини щодо проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім’єю без реєстрації шлюбу на час придбання ОСОБА_5 спірної квартири, позивачем належними доказами доведений факт придбання квартири за спільні кошти, тому позовні вимоги про визнання за позивачем ОСОБА_4 права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 міста Єнакієве Донецької області підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про визнання права власності на кошти у сумі 407 231 рублів, що зберігаються на банківській картці ВАТ Банку «Зеніт», відкритої на ім’я ОСОБА_5, суд виходить з наступного.

Стаття 1216 Цивільного кодексу України передбачає, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ст. 1227 Цивільного кодексу України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Враховуючи вказані правові норми, суд зазначає, що оскільки ОСОБА_5 не розпорядився своєю нарахованою на банківську картку заробітною платою, жодна зі сторін не пред’явила вимогу до банківської установи та/або Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль старателів «Шахтар» про отримання даних грошових сум, тому право на одержання грошових сум включається до складу спадщини після смерті ОСОБА_5, який помер 14 жовтня 2013 року, та спадкується на загальних підставах, встановлених Цивільним кодексом України, тому приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 про визнання права власності на кошти у сумі 407 231 рублів, що зберігаються на банківській картці ВАТ Банку «Зеніт», відкритої на ім’я ОСОБА_5

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності підлягають частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 21, 60, 61, 68, 69, 70, 74 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1216, 1218, 1227 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 15, 57-60, 209, 212-215, 218, 222, 223, 292, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності – задовольнити частково.

Встановити факт сумісного проживання однією сім’єю ОСОБА_4 зі ОСОБА_5 з грудня 2000 року по день смерті ОСОБА_5, який помер 14 жовтня 2013 року.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 міста Єнакієве Донецької області.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Єнакіївський міський суд Донецької області у десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення складені, підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 квітня 2014 року.

Повний текст рішення суду виготовлений 30 квітня 2014 року.

Суддя Єнакіївського міського суду

Донецької області ОСОБА_40»;

Ухвали Апеляційного суду Донецької област суду від 19 чернвя 2014 року такого змісту:

« Єдиний унікальний номер 230/15029/13-ц

Номер провадження 22-ц/775/4775/2014

Головуючий в 1 інстанції Мелещенко Л.В.

Доповідач Постолова В.Г.

Категорія: 76

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого: Постолової В.Г.

суддів: Резникової Л.В., Гусєва В.В.,

при секретарі: Щербюк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 28 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2013 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності, посилаючись на те, що вона з грудня 2000 року з метою створення родини почала проживати разом зі ОСОБА_5 у фактичних шлюбних відносинах однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_8. 05 квітня 2012 року з метою поліпшення житлових умов вона та ОСОБА_5 придбали квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_9, яка була оформлена на ОСОБА_5 14 жовтня 2013 року ОСОБА_5 помер. Після його смерті залишилася спадщина, що складається з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_9. Просила встановити факт сумісного проживання однією сім'єю її зі ОСОБА_5, визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_10 м. Єнакієве.

В подальшому позивачка збільшила позовні вимоги та просила визнати за нею право власності на кошти у сумі 407 231 рублів, що зберігаються на банківській картці ВАТ Банку «Зеніт», відкритої на ім'я ОСОБА_5

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 28 квітня 2014 року позовні вимоги задоволені частково.

Встановлено факт сумісного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 зі ОСОБА_5 з грудня 2000 року по день смерті ОСОБА_5, який помер 14 жовтня 2013 року. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_11 м. Єнакієве. В задоволені решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на кошти у сумі 407531 рублів та визнати за нею право власності на кошти у сумі 407 53 1 рублів, що зберігаються на банківській картці ВАТ Банку «Зеніт», відкритої на ім'я ОСОБА_5, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_41 просить скасувати рішення суду, посилаючись на необґрунтованість та незаконність , порушення норм матеріального та процесуального права, на неналежну оцінку встановленим обставинам справи.

Заслухавши доповідача, пояснення позивачки та її представника та представника відповідачки, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляцію суд вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скарг залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішенн додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одих лише формальних міркувань.

Встановлено, що судом при розгляді справи таких порушень припущено не було, тому підстави для скасування рішення відсутні.

Встановлюючи факт проживання однією сім*єю без реєстрації шлюбу визнаючи за позивачкою право власності на 1/2 частину спірної квартири суд виходив з того, що позивачкою доведено факт проживання однією сім*єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_5Г у період з 2000 року по 14 жовтня 2013 року , в період якого рахунок їх спільних коштів була придбана спірна квартира.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог стосовно визнання права власності на грошові кошти , суд виходив з того, що право на одержання грошових сум включаєть до складу спадщини після смерті ОСОБА_5, та спадкується на загальних підстава оскільки померлий не розпорядився своєю нарахованою на банківську картку заробітно платою, а жодна зі сторін не пред'явила вимогу до банківської установи та/або Товаристі з обмеженою відповідальністю «Артіль старателів «Шахтар» про отримання дані грошових сум .

Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам по справі та нормам матеріального права та підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України, су розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінк без шлюбу.

Ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України встановлює, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Ч. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України передбачено, що проживання однієї сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них праіГ ті обов'язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоло проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому інше шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 квітня 2012 року був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 в м. Єнакієве між ОСОБА_36та покупцем, ОСОБА_5

Встановлено що з ОСОБА_5 з 10.02.1993 року був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 31.10.2012 року за адресою: АДРЕСА_12, що належить позивачці.

14 жовтня 2013 року ОСОБА_5 помер.

Судом встановлено, що позивачка та ОСОБА_5 проживали однією сім*єю без реєстрації шлюбу з 2000 року по час смерті останнього.

Цей факт підтверджується поясненнями свідків, матеріалами справи, зокрема актами від 17.10.2013 року , від 06.11.2013 року, довідкою № 10 від 12.03.2014 року, складеною завідуючою амбулаторії № 4.

3 огляду на викладене, суд дійшов правильного висновку, що набуте позивачкою та померлим ОСОБА_5 за час фактичних шлюбних відносин майно, а саме спірна квартира згідно з нормами ст. 60 і ст. 74 СК України належить їм на праві спільної сумісної власності, незважаючи на те, що була зареєстрована на ім'я ОСОБА_5 Між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не укладалися договори щодо спірного майна, як це передбачено ст. 74 СК України, тому це майно судом підставно визнано їхньою спільною сумісною власністю й кожен з них має право на його частину та визнано за позивачкою право власності на 1/2 частку спірної квартири.

Разом з цим, хоча нормами Кодексу про шлюб та сім'ю України, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (грудень 2000року), не передбачено можливості визнання факту спільного проживання без реєстрації як підставу для визнання факту спільного проживання без реєстрації шлюбу як підставу визнання набутого майна спільною сумісною власністю, апеляційний суд вважає, що з врахуванням доведеності факту проживання однією сім*єю без реєстрації шлюбу з часу набуття чинності СК України та часом придбання спірного майна ( 2012 року) висновок суду щодо встановлення факту проживання однією сім*єю без реєстрації шлюбу саме з грудня 2000 року не впливає на правильність висновку суду щодо визнання набутого майна спільною сумісною власністю.

Стаття 1216 Цивільного кодексу України передбачає, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ст. 1227 Цивільного кодексу України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Встановлено, що ОСОБА_5 працював в товаристві з обмеженою відповідальністю Артіль старателів «Шахтар» і його заробітна плата за його згодою підприємством перераховувалася на банківську картку.

Встановлено, що своєю заробітною платою, яка знаходиться на банківському рахунку ВАТ Банку « Зенит» в розмірі 407231 руб ОСОБА_5 за життя не розпорядився , а тому суд дійшов правильного висновку . що право на одержання вказаних грошових сум включається до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 З огляду на викладене , суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволені позову стосовно визнання права власності на вказані кошти.

Доводи скарг були предметом дослідження суду першої інстанції і не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314-3)5 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 28 квітня 2014 ром залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання закони ії сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

судді: (підпис)

(підпис)

(підпис)».

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п,ятнадцяти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п,ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення п,ятнадцятиденного строку, встановленого для подачі апеляційної скарги, якщо така не була подана.

Суддя Л.А. Радченко