Ухвала суду № 76757365, 28.09.2018, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/2698/18

Провадження №:2/138/1000/18

У Х В А Л А

Іменем України

28 вересня 2018 року м. Могилів-Подільський

Суддя Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області Лисенко Т.Ю., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї документами ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Могилів-Подільської державної нотаріальної контори, Могилів-Подільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

27.09.2018 позивач звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду із вказаним вище позовом, в якому просить зняти арешт, зареєстрований 14 грудня 2006 року на підставі постанови б/н від 13 січня 2001 року, виданої Могилів-Подільським міськрайонним відділом ДВС ГТУЮ у Вінницькій області, на квартиру АДРЕСА_1.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, приходжу до висновку, що у відкритті провадження слід відмовити з таких підстав.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Частина 1 ст. 19 ЦПК України визначає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

При цьому ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства визначає справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

За змістом п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа визначається як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах і не поширюється на позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватно-правових відносин є наявність майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи, як правило, майнового інтересу конкретного суб’єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб’єктів владних повноважень.

Таким чином, аналіз змісту ст. 19 ЦПК України та ст. 19 КАС України дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосувати виключно формальний критерій – встановлення суб’єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб’єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Аналогічний висновок викладений в постанові ВС від 30.05.2018 у справі № 640/7794/16-ц, який згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Як вбачається із змісту поданої позовної заяви та доданих до неї документів, відповідачами у справі є суб’єкти владних повноважень: Могилів-Подільська державна нотаріальна контора та Могилів-Подільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

При цьому суть спірних правовідносин у даній справі полягає в оскарженні позивачем дій та бездіяльності державного виконавця Могилів-Подільського відділу ДВС, який, як вважає позивач, помилково наклав арешт на належну ОСОБА_1 квартиру та не виконує покладений на нього законом обов’язок по зняттю арешту з даного нерухомого майна, а Могилів-Подільська державна нотаріальна контора, на думку позивача, безпідставно наклала обтяження на вказану квартиру на підставі постанови державного виконавця. Тобто позивач фактично оскаржує дії та бездіяльність суб’єктів владних повноважень при здійсненні ними управлінських дій. Саме ж право власності позивача на спірне нерухоме майно відповідачами не оспорюється, захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, не потребує, а тому приватно-правовий спір не має місце у даних правовідносинах.

Крім цього, згідно з доданого до позову витягу від 27.09.2018 постанова державного виконавця про накладення арешту на належну позивачу квартиру винесена в межах виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 1-173 від 05.12.2000. Відповідно до загальних вимог ведення діловодства в загальних місцевих судах індекс 1 присвоюється кримінальним справам та кримінальним провадженням. Тобто даний виконавчий лист видано в порядку виконання судового рішення, постановленого у кримінальній справі.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У зв'язку із цим боржник (учасник кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) не може пред'являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання. Саме такою особою є ОСОБА_1, який був боржником у виконавчому провадженні щодо виконання виконавчого листа, виданого в межах кримінального провадження. А тому бути позивачем у цивільній справі про зняття арешту з майна ОСОБА_1 не може.

За таких підстав, позовОСОБА_1 до ОСОБА_2, Могилів-Подільської державної нотаріальної контори, Могилів-Подільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про зняття арешту з майна є публічно-правовим спором і повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 19 ч. 1, 186, 260, 261, 263 ч. 4 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Могилів-Подільської державної нотаріальної контори, Могилів-Подільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про зняття арешту з майна- відмовити.

Роз’яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Апеляційного суду Вінницької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або складення, шляхом подання апеляційної скарги через Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Т.Ю. Лисенко