Рішення № 76757181, 28.09.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1432/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся в суд з позовом до Комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, що полягають у відмові надати публічну інформацію на підставі Законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про інформаці», а саме: які суб’єкти господарювання розміщують зовнішню та внутрішню рекламу на транспорті КП «Луцьке підприємство електротранспорту»; скільки коштів отримало КП «Луцьке підприємство електротранспорту» від розміщення зовнішньої реклами (надання площ під розміщення такої реклами) на транспорті підприємства у 2015, 2016 та 2017 роках (по кожному року окремо); скільки коштів отримало КП «Луцьке підприємство електротранспорту» від розміщення внутрішньої реклами (надання площ під розміщення такої реклами) у салонах транспорту підприємства у 2015, 2016 та 2017 роках (по кожному року окремо); скільки договорів та з якими суб’єктами господарювання уклало КП «Луцьке підприємство електротранспорту» на розміщення внутрішньої та зовнішньої реклами (надання площ під розміщення такої реклами) у 2015, 2016 та 2017 роках (по кожному суб’єкту господарювання та року окремо) та зобов’язання протягом 5 днів з дня набрання рішення суду чинності надати вказану інформацію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.05.2018 року позивач надіслав відповідачу запит на отримання інформації щодо розміщення зовнішньої і внутрішньої реклами на транспорті підприємства. Проте, на вказаний запит позивач отримав лист-відповідь від 10.05.2018 року № 04-24/699, в якому повідомлено, що підприємство отримує кошти від розміщення зовнішньої та внутрішньої реклами на транспорті, інформація щодо порядку розрахунків за договорами та інша фінансова інформація, що відноситься до діяльності сторін, між якими укладено договір на розміщення реклами і стане їм відома в процесі виконання договору, є конфіденційною і без погодження між сторонами не підлягає оприлюдненню або передачі третім особам. Вважає відмову відповідача надати запитувану публічну інформацію, із зазначених підстав, протиправною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України, і порушує його право на отримання інформації.

Ухвалою суду від 31.07.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що запитувана позивачем інформація по окремим контрагентам, умовам укладання ними господарських договорів не належить до публічної інформації і не може поширюватися в порядку, встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації», вказана інформація не становить суспільного інтересу та не має жодного відношення до порушення прав позивача. Також вказує на те, що розміщення зовнішньої та внутрішньої реклами здійснюється на підставі господарських договорів на розміщення реклами на транспортному засобі – тролейбусі, укладених між КП «Луцьке підприємство електротранспорту» та юридичними особами (які не є державними або комунальними підприємствами), фізичними особами-підприємцями та просто фізичними особами. Вартість послуг з розміщення реклами договірна та визначається самостійно КП «Луцьке підприємство електротранспорту», як виконавцем послуг, та погоджується із замовником послуг, при цьому бюджетні кошти в оплаті послуг з розміщення реклами не залучаються. Відтак вважає, посилання позивача на частину п’яту статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» безпідставним, оскільки при наданні таких послуг не здійснюється розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Від учасників справи інших заяв по суті справи та клопотань про розгляд справи в судовому засіданні не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 03.05.2018 року позивач ОСОБА_1 направив на електронну адресу КП «Луцьке підприємство електротранспорту» запит щодо доступу до публічної інформації, в якому просив:

- повідомити, чи отримує КП «Луцьке підприємство електротранспорту» кошти від розміщення зовнішньої і внутрішньої реклами на транспорті підприємства або від надання площ під розміщення такої реклами;

- повідомити, який суб’єкт господарювання розміщує зовнішню та внутрішню рекламу на транспорті КП «Луцьке підприємство електротранспорту»;

- надати інформацію про те, скільки коштів отримало КП «Луцьке підприємство електротранспорту» від розміщення зовнішньої реклами (надання площ під розміщення такої реклами) на транспорті підприємства у 2015, 2016 та 2017 роках (по кожному року окремо);

- надати інформацію про те, скільки коштів отримало КП «Луцьке підприємство електротранспорту» від розміщення внутрішньої реклами (надання площ під розміщення такої реклами) у салонах транспорту підприємства у 2015, 2016 та 2017 роках (по кожному року окремо);

- надати інформацію про те, скільки договорів та з якими суб’єктами господарювання уклало КП «Луцьке підприємство електротранспорту» на розміщення внутрішньої та зовнішньої реклами (надання площ під розміщення такої реклами) у 2015, 2016 та 2017 роках (по кожному суб’єкту господарювання та року окремо).

Листом від 10.05.2018 року №04-24/699, який підписаний в.о генерального директора КП «Луцьке підприємство електротранспорту» ОСОБА_2, повідомлено позивача про те, що підприємство отримує кошти від розміщення зовнішньої та внутрішньої реклами на транспорті. Інформація щодо порядку розрахунків за договорами та інша фінансова інформація, що відноситься до діяльності сторін, між якими укладено договір на розміщення реклами і стане їм відома в процесі виконання договору, є конфіденційною і без погодження між сторонами не підлягає оприлюдненню або передачі третім особам.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статей 5, 7 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України «Про доступ до публічної інформації».

Згідно із статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Так, листом від 10.05.2018 року №04-24/699 відповідач повідомив позивача про те, що підприємство отримує кошти від розміщення зовнішньої та внутрішньої реклами на транспорті. Разом з тим, у наданні іншої інформації, яку просив позивач надати, було відмовлено, оскільки вказана інформація є конфіденційною і без погодження між сторонами не підлягає оприлюдненню або передачі третім особам. Також у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що при наданні послуг з розміщення зовнішньої та внутрішньої реклами на транспорті підприємства не здійснюється розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину (частина п’ята статті 6 цього Закону).

Відповідно до статті 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

За правилами статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно із статтею 16 цього Закону розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом. Запит, що пройшов реєстрацію в установленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань доступу до публічної інформації.

Пунктом 2 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що до розпорядників інформації належать, зокрема, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.

Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

За змістом пункту 3 статті 8 Господарського кодексу України господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи.

Пунктом 7 статті 78 Господарського кодексу України визначено, що органами управління комунального унітарного підприємства є, зокрема, керівник підприємства, який призначається (обирається) органом, до сфери управління якого належить підприємство, або наглядовою радою цього підприємства (у разі її утворення) і є підзвітним органу, який його призначив (обрав).

Як вбачається із статуту КП «Луцьке підприємство електротранспорту», затвердженого рішенням Луцької міської ради від 01.03.2018 року № 38/32, що підприємство є комунальним унітарним підприємством. Засновником (власником) КП «Луцьке підприємство електротранспорту» є Луцька міська рада.

Метою створення КП «Луцьке підприємство електротранспорту» є задоволення потреб у його послугах (роботах, товарах) та реалізації на основі отриманого прибутку інтересів територіальної громади міста Луцька, а також економічних та соціальних інтересів трудового колективу.

Видами діяльності підприємства є, зокрема, перевезення пасажирів міським електричним транспортом, автобусами на міських та приміських маршрутах (регулярні, регулярні спеціальні, нерегулярні перевезення); надання послуг суб’єктам господарювання та фізичним особам (перевезення вантажів, екскурсійних груп, транспортне обслуговування, ремонт та обслуговування транспортних засобів, рекламна діяльність, житлово-комунальні, інші послуги, що не суперечать чинному законодавству та цьому статуту).

Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності (в даному випадку і надання послуг з розміщення зовнішньої та внутрішньої реклами на транспорті підприємства) є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).

За таких обставин КП «Луцьке підприємство електротранспорту» є розпорядником інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, а відповідно до пункту 5 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не може бути обмежено доступ до вказаної інформації.

Аналогічна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 815/1216/16 (№ К/9901/6779/18).

Статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено право розпорядника інформації відмовити в задоволенні запиту, якщо: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Тобто, законодавцем визначено вичерпний перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на отримання публічної інформації.

Як зазначалось вище, відповідач у листі від 10.05.2018 року №04-24/699 відмовив позивачу у наданні іншої інформації, посилаючись на те, що вказана інформація є конфіденційною і без погодження між сторонами не підлягає оприлюдненню або передачі третім особам.

У частині другій статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зазначено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

При цьому, таке обмеження можливе при дотриманні всіх указаних вимог. Відповідність одному із зазначених критеріїв не відносить інформацію до конфіденційної.

Разом з тим, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відмова в задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов’язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, наведених у пунктах 1-3 частини другої статті 6 цього Закону.

Таким чином, відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї зі згаданих у частині другій статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» трьох вимог означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова в доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Водночас обмеження доступу до інформації допускається виключно за умови застосовування сукупності вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Така юридична конструкція необхідних умов для обмеження доступу до інформації називається «трискладовим тестом».

Суд звертає увагу на те, що положення частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженою лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі «трискладового тесту».

Отже, доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається саме на розпорядника публічної інформації.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

При цьому, як зазначалось вище, відповідно до частини п’ятої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

З огляду на те, що в ході розгляду даної справи встановлено, що запитувана позивачем інформація стосується розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження комунальним майном, відтак доступ до неї не може бути обмежений.

Також безпідставним є посилання відповідача на те, що запитувана позивачем інформація не становить суспільного інтересу та не має жодного відношення до порушення прав позивача, оскільки відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що у КП «Луцьке підприємство електротранспорту» були відсутні підстави для відмови позивачу у наданні доступу до публічної інформації згідно зі статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 704,80 грн., сплачений згідно з квитанцією від 26.07.2018 року № 8931.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про інформацію», Закону України «Про доступ до публічної інформації», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» щодо відмови у наданні ОСОБА_1 публічної інформації на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про інформацію», а саме:

- які суб’єкти господарювання розміщують зовнішню та внутрішню рекламу на транспорті Комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту»;

- скільки коштів отримало Комунальне підприємство «Луцьке підприємство електротранспорту» від розміщення зовнішньої реклами (надання площ під розміщення такої реклами) на транспорті підприємства у 2015, 2016 та 2017 роках (по кожному року окремо);

- скільки коштів отримало Комунальне підприємство «Луцьке підприємство електротранспорту» від розміщення внутрішньої реклами (надання площ під розміщення такої реклами) у салонах транспорту підприємства у 2015, 2016 та 2017 роках (по кожному року окремо);

- скільки договорів та з якими суб’єктами господарювання уклало Комунальне підприємство «Луцьке підприємство електротранспорту» на розміщення внутрішньої та зовнішньої реклами (надання площ під розміщення такої реклами) у 2015, 2016 та 2017 роках (по кожному суб’єкту господарювання та року окремо) та зобов’язання протягом 5 днів з дня набрання рішення суду чинності надати вказану інформацію.

Зобов’язати Комунальне підприємство «Луцьке підприємство електротранспорту» (43018, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Даньшина, будинок 1/52, код ЄДРПОУ 03327931) протягом 5 (п’яти) робочих днів з дня набрання рішенням суду законної сили надати ОСОБА_1 (43000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) наступну інформацію:

- які суб’єкти господарювання розміщують зовнішню та внутрішню рекламу на транспорті Комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту»;

- скільки коштів отримало Комунальне підприємство «Луцьке підприємство електротранспорту» від розміщення зовнішньої реклами (надання площ під розміщення такої реклами) на транспорті підприємства у 2015, 2016 та 2017 роках (по кожному року окремо);

- скільки коштів отримало Комунальне підприємство «Луцьке підприємство електротранспорту» від розміщення внутрішньої реклами (надання площ під розміщення такої реклами) у салонах транспорту підприємства у 2015, 2016 та 2017 роках (по кожному року окремо);

- скільки договорів та з якими суб’єктами господарювання уклало Комунальне підприємство «Луцьке підприємство електротранспорту» на розміщення внутрішньої та зовнішньої реклами (надання площ під розміщення такої реклами) у 2015, 2016 та 2017 роках (по кожному суб’єкту господарювання та року окремо).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (43000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» (43018, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Даньшина, будинок 1/52, код ЄДРПОУ 03327931) сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_3 Андрусенко