Рішення № 76756685, 19.09.2018, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/1482/17

Провадження № 2/165/32/18

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ушакова М.М.,

з участю секретаря Лубаєвської Л.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника третьої особи на стороні

відповідача - прокуратури Волинської області, прокурора Тихої Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, треті особи на стороні відповідача: Прокуратура Волинської області, Головне управління національної поліції у Волинській області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, -

встановив:

15 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що 21 грудня 2012 року слідчим відділом Горохівського МВ УМВС України у Волинській області було внесено відомості до ЄРДР за №12012020020000074 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, згідно якого позивач працюючи на посаді інкасатора-водія у філії Волинського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України" під час виконання своїх трудових обов'язків, керуючи автомобілем "Форд-Транзит", реєстраційний номер НОМЕР_1, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, в результаті ДТП позивач отримав тяжкі тілесні ушкодження, а його співробітник загинув на місці ДТП. 20 лютого 2013 року позивачу було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст 286 КК України. В цей же день слідчий звернувся до Луцького міськрайонного суду з клопотанням про забезпечення кримінального провадження: обрання міри запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання; обмеження спеціального права - керування транспортними засобами. Ухвалами слідчих суддів Луцького міськрайонного суду від 21.02.2013 року клопотання про обрання міри запобіжного заходу задоволено, а в обмеженні спеціального права відмовлено. В цей же день позивачу було повернуто посвідчення водія, що було вилучено при відкритті кримінального провадження. Позивач зазначає, що 27 лютого 2013 року йому було вручено обвинувальний акт і справу скеровано до суду. Вироком Горохівського районного суду Волинської області від 22 жовтня 2015 року у справі №155/481/13-к позивача було виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, у зв'язку із відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення. Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 12 січня 2016 року у справі №155/481/13-к залишено зазначений вирок без змін. Позивач вказує, що прокурор не погоджуючись із вказаним рішенням суду в справі неодноразово звертався у Вищий спеціалізований суд з розгляд цивільних і кримінальних справ з касаційними скаргами. Ухвалами суду касаційної інстанції скарги прокуратури задоволені не були, а ухвалою ВССУ від 20.05.2016 року матеріали касаційної скарги були повернуті прокурору. Крім того, позивач вказує, що для підтвердження своєї касаційної скарги, 17 лютого 2016 року прокурор прокуратури Волинської області ОСОБА_3, який затверджував обвинувальний акт і підтримував обвинувачення в суді вніс відомості в єдиний реєстр досудових розслідувань кримінальне правопорушення за ознаками ст.384 ч.1 КК України за №42016030000000035. Позивач зазначає, що по даному кримінальному провадженні його та його захисника викликали в органи слідства для допиту в якості свідків, адже в судовому засіданні прокурор заявив, що він та його захисник самовільно проникли на штраф майданчик Горохівського МВ та підмінили напіввісь у автомобілі «Форд-Транзит».

Позивач у позові посилається на те, що про рішення суду касаційної інстанції від 20.05.2016 року йому не було відомо, тому він через свого захисника 03 листопада 2016 року звертався із запитом у Вищий спеціалізований суд України про результати розгляду касаційної скарги прокурора. Зазначає, що 27 квітня 2016 року оскаржував дії прокуратури Волинської області по внесенню відомостей в ЄРДР за ст.384 КК України, однак з Генеральної прокуратури надійшла відповідь, що порушень законодавства при відкритті провадження за цієї статтею КК України не виявлено. Позивач зазначає, що про набрання вироком Горохівського районного суду законної сили взнав у 2017 році.

Позивач вважає, що діями органів слідства та прокуратури йому була завдана моральна шкода, яка виразилась в тому, що на тривалий час докорінно змінився його звичний ритм життя, він не мав можливості працювати за своєю професією як водій так і як інкасатор так як у нього було вилучено посвідчення водія, а також тому, що відносно нього розслідувалась кримінальна справа і він не міг виконувати обов'язки інкасатора, тому пребуваючи під слідством змушений був звільнитись з роботи в "Ощадбанку". Позивач зазначає, що враховуючи період його перебування під слідством і судом з 21.12.2012 року по 20.05.2016 року розмір відшкодування заподіяної йому моральної шкоди не повинен бути меншим, ніж 131200 грн. 00 коп. з розрахунку 3200 грн. 00 коп. х 41 місяць = 131200 грн. 00 коп. Тому просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку 131200,00 грн. моральної шкоди завданої незаконними діями та рішеннями органу досудового розслідування, прокуратури, та стягнути витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.

02 листопада 2017 року ухвалою Нововолинського міського суду залучено до участі у даній справі в якості третіх осіб на стороні відповідача: Прокуратуру Волинської області, Головне управління національної поліції у Волинській області (а.с.91).

13 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із уточненою позовною заявою, просить суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку 152643,00 грн. моральної шкоди завданої незаконними діями та рішеннями органу досудового розслідування, прокуратури, та стягнути витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн. Уточнену позовну заяву обгрунтовує тим, що розмір моральної шкоди збільшено ним із 131200,00 грн. до 152643,00 грн., із розрахунку: 41 місяць (перебування під слідством з 21.12.2010 року - з моменту внесення відомостей в ЄРДР щодо вчинення ним злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України до вирішення справи у суді касаційної інстанції ) х 3723,00 грн. = 152643,00 грн. (а.с.121-122).

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні уточненні позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві та в уточненій позовній заяві, просили уточнені позовні вимоги задовольнити.

Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явився, подав до суду письмове заперечення на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, справу слухати за відсутності представника Казначейства.

Представник третьої особи на стороні відповідача - Прокуратура Волинської області, прокурор Тиха Т.А. в судовому засіданні заперечила у задоволенні позову повністю з підстав наведених у письмовому запереченні.

Представник третьої особи на стороні відповідача - Головне управління національної поліції у Волинській області в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника особи на стороні відповідача, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на посаді інкасатора-водія у філії Волинського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України". При виконанні трудових обов'язків, керуючи автомобілем "Форд-Транзит", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав відповідачу потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, в результаті чого отримав середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, а його співробітник загинув на місці ДТП.

Вироком Горохівського районного суду Волинської області від 22 жовтня 2015 року, який набрав законної сили 23 листопада 2015 року ОСОБА_1 у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.286 КК України визнано не винним та виправдано через відсутність в його діянні складу кримінального правопорушення (а.с.6-16).

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 12 січня 2016 року, яка набрала законної сили 12 січня 2016 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Горохівського районного суду Волинської області від 22 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_1 виправданого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, залишено без змін (а.с.17-21).

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2016 року касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 12 січня 2016 року щодо ОСОБА_1 разом із усіма доданими до неї матеріалами повернуто (а.с.22).

Із листа Департаменту забезпечення діяльності судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5-3136ск16, вих№3952/0/29-16 від 16.11.2016 встановлено, що ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ) від 18 квітня 2016 року касаційну скаргу прокурора від 07 квітня 2016 року (вх. №7813/0/5-16 від 12 квітня 2016 року) на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 12 січня 2016 року щодо ОСОБА_1 було залишено без руху, а ухвалою ВССУ від 20 травня 2016 року касаційну скаргу з усіма доданими до неї матеріалами повернуто прокурору через неусунення недоліків у встановлений строк. Крім того із даного листа, встановлено, що на адресу ВССУ від прокурора надійшли касаційна скарга та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження від 26 липня 2016 року (вх. №15469/0/5-16 від 29 липня 2016 року). Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах ВССУ від 26 вересня 2016 року прокурору було відмовлено у поновленні строку касаційного оскарження згаданої ухвали апеляційного суду, а касаційну скаргу повернуто (а.с.23).

Судом встановлено, що 20 лютого 2013 року позивачу ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (а.с.24-25).

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що вина ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 21 грудня 2012 року відсутня.

Із постанови №0315/3365/3365/6241 від 25.01.2017 року Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про призначення потерпілому одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності у разі настання права на страхові виплати після 01.01.2015 року встановлено, що потерпілому ОСОБА_1, який перебуває на обліку з 30 грудня 2016 року, має зареєстрований страховий випадок трудове каліцтво, що сталось 21 грудня 2012 року, призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 10880,00 грн. (а.с.32).

Із постанови №0315/3365/3365/6241 від 25.01.2017 року Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати встановлено, що потерпілому ОСОБА_1, який перебуває на обліку з 30 грудня 2016 року, має зареєстрований страховий випадок трудове каліцтво, що сталось 21 грудня 2012 року, призначено щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 1284,34 грн., з проведенням виплат з 30 грудня 2016 року по 17 січня 2018 року включно та донарахуванням щомісячних виплат за грудень 2016 року в розмірі 82,86 грн. (а.с.33).

Із акту форми Н-5 проведення додаткового спеціального нещасного випадку, що стався 21.12.2012 року о 12 год. 45 хв. у філії Волинського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", від 15.11.2016 року затвердженого начальником Головного управління Держпраці у Київській області від 16.11.2016 року встановлено, що нещасний випадок з інкасатором-водієм сектору інкасації коштів та перевезення цінностей (м. Нововолинськ) відділу інкасації коштів та перевезення цінностей філії-Волинське обласне управління АТ "Ощадбанк" ОСОБА_1 пов'язаний з виробництвом (а.с.37-40).

Із акту №2 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1, затвердженого начальником Головного управління Держпраці у Київській області від 16.11.2016 року встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_1 пов'язаний з виробництвом (а.с.41-42).

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Відповідно до ч.7 ст.1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно ст. 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Судом встановлено, що вироком Горохівського районного суду Волинської області від 22 жовтня 2015 року ОСОБА_1 визнано не винним та виправдано через відсутність в його діянні складу кримінального правопорушення у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.286 КК України. Вирок суду вступив в законну силу 12 січня 2016 року, оскільки ухвалою апеляційного суду Волинської області від 12 січня 2016 року, яка набрала законної сили 12 січня 2016 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Горохівського районного суду Волинської області від 22 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_1 виправданого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, залишено без змін.

Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 перебував під кримінальним переслідуванням з дня внесення відомостей до ЄРДР з 21 грудня 2012 року по день вступу виправдувального вироку щодо нього в законну силу - 12 січня 2016 року, що становить більше 37 місяців.

Враховуючи, що щодо позивача ОСОБА_1 винесено виправдувальний вирок, тому він має право на відшкодування за рахунок державного бюджету шкоди, передбаченої Законом України Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

Згідно з п. 5 ст. 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" у наведених в статті 1 цього закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Крім того, право на відшкодування шкоди в повному обсязі гарантоване й ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"є джерелом національного права.

Відповідно до ч.3 ст.22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Передбачене ч. 5 статті 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди суд виходить з того, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Законом України "Про державний бюджет України на 2018 рік" з 1 січня 2018 року (на час вирішення справи) мінімальна заробітна плата встановлена в розмірі 3723,00 грн.

Враховуючи період перебування позивача ОСОБА_1 під слідством і судом, більше 37 місяців розмір відшкодування заподіяної йому моральної шкоди не повинен бути меншим, ніж 137751,00 грн., із розрахунку 3723,00 грн. х 37 місяців =137751,00 грн.

Суд вважає, що перебування позивача ОСОБА_1 під слідством і судом, безумовно негативно вплинуло на його почуття та душевний стан, завдало йому душевних страждань, а інші слідчі дії безумовно також завдали йому моральних страждань, погіршились його стосунки з оточуючими людьми.

Внаслідок незаконного притягнення позивача до кримінальної відповідальності, упередженого ставлення до нього працівників правоохоронних органів під час досудового слідства, останньому спричинено значної моральної шкоди, яка виразилась у фізичних та моральних стражданнях.

В результаті неправомірних дій правоохоронних органів, які виразились в незаконному притягненні ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за діяння, в якому відсутній склад злочину, тривалому відриві від звичного способу життя, руйнації життєвих планів та соціальних зв'язків, приниженні його честі, гідності та ділової репутації, він впродовж тривалого часу був позбавлений можливості вести звичайний спосіб життя, переносив дискомфортні умови існування, був вимушений пристосовуватись до несприятливих обставин. Його нормальні життєві зв'язки були порушені, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. 9 Постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З врахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що моральна шкода підлягає частковому відшкодуванню в розмірі, визначеному судом що становить 140000,00 грн. з вищенаведеного розрахунку.

Згідно з Положенням про Державне казначейство, затвердженим постановою КМУ від 21.12.2005 року № 1232 Державне казначейство України є юридичною особою. Відповідно до ст.176 ЦК Україниюридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов'язаннями держави.

Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету. Проте Державне казначейство України не є розпорядником бюджетних коштів та не уособлює державу в бюджетних відносинах.

Відповідно до п. 8 ст.7, пунктів 1,2 ст.23 Бюджетного кодексу України, бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються Законом України "Про державний бюджет України".

За таких обставин відшкодування громадянинові шкоди у випадках, передбачених Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" провадиться за рахунок коштів державного бюджету, тобто грошові суми відшкодовуються за рахунок Державного бюджету шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що слід стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 140000,00 грн. моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органу досудового розслідування, прокуратури.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем понесено витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., що підтверджується документально (а.с.66).

Таким чином, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог, в розмірі 4586,00 грн., із розрахунку: 140000,00 грн. х 5000,00 грн. / 152643,00 грн. = 4586,00 грн., тобто задоволені позовні вимоги х судові витрати на правничу допомогу / ціну позову = сума понесених витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України складання повного тексту рішення судом було відкладено на десять днів.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, на підставі ст.ст. 16, 22, 23, 1173-1176 ЦК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України (місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Бастіонна, 6, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37567646) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на відшкодування 140000 (сто сорок тисяч) гривень моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органу досудового розслідування, прокуратури та 4586 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят шість) гривень понесених витрат на правничу допомогу.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 28 вересня 2018 року.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя М.М. Ушаков