Постанова № 76756627, 19.09.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/19417/17 Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л.В. Провадження № 22-ц/773/972/18 Категорія: 27 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Матвійчук Л.В.,

суддів Русинчука М.М., Киці С.І.,

з участю секретаря – Лимаря Р.С.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «Родовід Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «Родовід Банк» - ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 червня 2018 року

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «Родовід Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21.07.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 90/АК-00004.08.2, згідно якого ВАТ «Родовід Банк» відкрив ОСОБА_3 невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 11509,00 доларів США, терміном по 21.07.2015 року, включно на купівлю автомобіля із процентною ставкою за кредитом за кредитним договором у розмірі 7,7 % річних, а також щомісячної плати за обслуговування кредиту у розмірі 0,3 % від суми виданого кредиту.

В забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним кредитним договором між сторонами 21.07.2018 року був укладений договір застави транспортного засобу № 90/АК-00004.08.2-3, згідно якого відповідач надав позивачу належне йому на праві власності в заставу майно, а саме: автомобіль марки ЗАЗ, модель LANOS TF69YO, рік випуску 2008, сірого кольору, кузов №Y6DTF69Y080163124, реєстраційний номер НОМЕР_1. Однак, взяті на себе зобов’язання щодо повернення кредиту та сплати процентів відповідач по справі порушив, в зв’язку з чим у ОСОБА_3 виникла заборгованість перед кредитором, яка станом на день подачі позову становить 302 950,95 грн., з яких: 271 600,13 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту (за період з 30.10.2016 по 30.10.2017); 25 612,00 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості процентів за кредитом (за період з 30.10.2016 по 30.10.2017); 2 984,83 грн. сума 3% річних від суми простроченої основної заборгованості за кредитом (за період з 08.09.2015 по 30.10.2017); 281,48 грн. сума 3% річних від суми прострочених процентів за кредитом (за період з 08.09.2015 по 30.10.2017); 509,04 грн. сума 3% річних від суми простроченої плати за обслуговування кредиту (за період з 08.09.2015 по 28.09.2017); 1 961,80 грн. інфляційні втрати від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту.

Посилаючись на вищенаведене, просить звернути стягнення на предмет застави за Договором застави № 90/АК-00004.08.2-3 від 21.07.2008 року, а саме: на автомобіль марки ЗАЗ, модель LANOS TF69YO, рік випуску 2008, сірого кольору, кузов № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 на праві власності шляхом продажу зазначеного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 червня 2018 року в задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ "Родовід банк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави відмовлено.

В апеляційній скарзі представник публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «Родовід Банк» - ОСОБА_4, покликаючись порушення судом норм матеріального та процесуального права просив оскаржуване рішення суду скасувати і прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Постановляючи рішення суду про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на день прийняття рішення ОСОБА_3 повністю виконано основне зобов’язання по кредитному договору, то право застави автомобіля марки ЗАЗ, модель LANOS TF69YO, рік випуску 2008, сірого кольору, кузов № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 припинено.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам справи та нормам процесуального законодавства, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 21.07.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 90/АК-00004.08.2, згідно якого ВАТ «Родовід Банк» відкрив ОСОБА_3 не відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 11509,00 доларів США 00 центів терміном по 21.07.2015 року включно на купівлю автомобіля із процентною ставкою за кредитом за Кредитним Договором у розмірі 7,7 % річних, а також щомісячної плати за обслуговування кредиту у розмірі 0,3 % від суми виданого кредиту.

В забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним Кредитним договором між сторонами 21.07.2018 року був укладений договір застави транспортного засобу № 90/АК-00004.08.2-3, згідно якого відповідач надав позивачу належне йому на праві власності в заставу майно, а саме: автомобіль марки ЗАЗ, модель LANOS TF69YO, рік випуску 2008, сірого кольору, кузов №Y6DTF69Y080163124, реєстраційний номер НОМЕР_1.

В зв’язку з невиконанням ОСОБА_3 взятих на себе зобов’язань по погашенню кредиту, ПАТ «Родовід Банк» у лютому 2015 року звернувся в Луцький міськрайонний суд з позовною заявою про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.05.2016 року вищевказаний позов ПАТ «Родовід Банк» задоволено частково, стягнено солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 47 815,55 грн., що еквівалентно 1888,45 дол. США, та заборгованість у сумі 20 454,07 грн. Вирішено питання про судовий збір. У решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 29.09.2016 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення тіла кредиту і процентів змінено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором від 21.07.2008 року за тілом кредиту і процентами в сумі 1888,45 дол. США, що еквівалентно 47 815,55 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відповідно до положень статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про заставу» застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Відповідно до статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Однією з підстав припинення права застави, визначеного у п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України та ст. 28 Закону України «Про заставу» є припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, з якою кореспондуються положення ст. 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Інститут забезпечення виконання зобов'язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін зобов'язання, насамперед інтересів кредитора, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання зобов'язання.

За змістом частини першої статті 589 ЦК України правовим наслідком невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, є виникнення у заставодержателя права звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до п. 1.1. Договору застави транспортного засобу заставодавець, для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов’язань перед Заставодержателем за Кредитним договором № 90/АК-00004.08.2 від 21 липня 2008 року та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами Кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості, передає в заставу Заставодержателю належне йому на праві власності майно: автомобіль марки ЗАЗ, модель LANOS TF69YO, рік випуску 2008, колір сірий, шасі (кузов, рама, коляска) № Y6DTF69Y080163124, тип ТЗ: ОСОБА_7, реєстраційний номер НОМЕР_3.

Згідно п. 5.3 Договору застави транспортного засобу договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та нотаріального посвідчення і діє до повного розрахунку Заставодавця із Заставодержателем за Кредитним договором.

Належне і повне виконання відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором № 90/АК-00004.08.2 підтверджується приєднаними до матеріалів даної справи квитанціями № 1870_12, № 1870_10, № 1870_11 від 30 жовтня 2017 року (а.с. 185-187).

Оскільки у даній справі зобов’язання виконано належним чином, з урахуванням приписів наведених норм, оскільки застава має похідний характер від основного зобов'язання, що забезпечується нею, та втрачає чинність з припиненням основного зобов'язання, права звернення стягнення на предмет застави у заставодержателя не має.

Доводи апеляційної скарги про звернення стягнення на предмет застави в рахунок наявної заборгованості перед банком, що складається з пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, суми трьох процентів річних від суми простроченої основної заборгованості за кредитом та суми інфляційних втрат від суми простроченої заборгованості не ґрунтуються на вимогах закону з огляду на таке.

Судом встановлено, що в зв’язку з невиконанням ОСОБА_3 взятих на себе зобов’язань по погашенню кредиту, ПАТ «Родовід Банк» у лютому 2015 року звертався в суд з позовом про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, відтак такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов’язання щодо строку дії договору, а тому подальше нарахування пені є неправомірним.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, виходячи з правової природи застави, звернення стягнення на предмет застави можливе лише щодо неналежного виконання забезпечувального зобов’язання, а не грошової суми визначеної в порядку ст. 625 ЦК України.

Щодо нарахування інфляційних втрат від суми простроченої заборгованості то необхідно зазначити наступне.

За змістом статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Посилання в апеляційній скарзі, як на підставу скасування оскаржуваного рішення порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо незабезпечення судового засідання в режимі відеоконференції не впливає на правильність висновків суду, а також не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалене судом першої інстанції рішення про відмову в задоволенні позову відповідає вимогам закону.

Докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, та спростовуються вищенаведеними встановленими судом обставинами справи та нормами права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статями 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «Родовід Банк» - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 червня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного ОСОБА_1 протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді