Рішення № 76756328, 17.09.2018, Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/1989/18

провадження №2/165/621/18

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Ференс-Піжук О.Р.,

за участю секретаря Пилипчук М.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нововолинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Волинської області, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог, Головне управління державної казначейської служби України у Волинській області, про зняття арешту та заборони відчуження майна,-

встановив:

06.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Нововолинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Волинської області, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог, Головне управління державної казначейської служби України у Волинській області, про зняття арешту та заборони відчуження майна. Вимоги мотивує тим, що його засуджено вироком Нововолинського міського суду від 03 червня 2013 року за ч. 2 ст. 289 КК України до п’яти років позбавлення волі без конфіскації майна, на підставі ст. 75, ст. 76 КК України звільнено від відбування покарання, та стягнуто з нього в дохід держави витрати за проведення експертиз в розмірі 196 грн. та в солідарному порядкуз котика А.Б., ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 16619,02 грн майнової шкоди, завданої злочином. Вироком колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області від 03.06.2013, який набрав законної сили 16.09.2013, вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 03.06.2013 в частині призначеного покарання скасовано та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років з конфіскацією всього належного йому майна. Виконавчий лист про стягнення витрат на проведення експертиз був звернутий до виконання 25.09.2013 і на даний час в матеріалах справи відсутні відомості про його виконання. Також інформація про отримання потерпілим ОСОБА_3 виконавчого листа про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 16619,02 грн на відшкодування йому матеріальної шкоди у матеріалах кримінальної справи також відсутня. Зазначає, що згідно з листом Нововолинського відділу міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 06.07.2018 №17499 на виконанні у Нововолинському міському відділі ДВС перебували такі виконавчі провадження: №40025778 про примусове виконання виконавчого листа № 165/1158/13-к від 16.09.2013, виданого Нововолинським міським судом про конфіскацію всього майна позивача в дохід держави; № 40063159 про примусове виконання виконавчого листа № 165/1158/13-к від 16.09.2013 виданого Нововолинським міським судом про стягнення з позивача в дохід держави 196 грн. У виконавчому провадженні № 40025778 винесено постанову про звернення стягнення на кошти на рахунку боржника і 18.12.2013 виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». В порядку забезпечення примусового виконання виконавчого листа 03.10.2013 №165/1158/13-к від 16.09.2013, виданого Нововолинським міським судом про стягнення з позивача в дохід держави 196 грн (виконавче провадження № 40063159) державним виконавцем було накладено обтяження у вигляді арешту на все невизначене нерухоме майно боржника, виконавчий лист повернуто стягувану на підставі п. 2 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв’язку з відсутністю у боржника майна.

Вказує, що 21.06.2018 позивач отримав свідоцтво про право на спадщину на житлову квартиру АДРЕСА_1 право власності зареєстроване за ним в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.06.2018, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1582409707107. Однак, як вбачається з інформаційного витягу з Державного реєстру речових правна нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта, сформованого нотаріусом 21.06.2018 щодо позивача застосоване обтяження у вигляді арешту нерухомого майна. Підставою обтяження є постанова № 40025778 старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нововолинського МУЮ Волинської області ОСОБА_4 від 03.10.2013 про арешт нерухомого майна.

Оскільки на даний час у Відділі державної виконавчої служби немає відкритих виконавчих проваджень стосовно позивача, кошти за проведення експертиз в розмірі 196 грн ним сплачені, то він звернувся до відповідача з заявою про зняття арешту, накладеного державним виконавцем 03.10.2013 на все його невизначене нерухоме майно. Однак він отримав відмову у знятті арешту так як відсутні на виконанні у відповідача зазначені виконавчі листи та із незбереженням закінчених виконавчих проваджень через закінчення строку їх зберігання.

Зазначає, що наявність арешту істотно обмежує та порушує права власника нерухомого майна щодо можливості користування та розпорядження належним майном, зняття арешту можливе лише за відповідним судовим рішенням. Тому позивач вимушений звернутись до суду за захистом порушенного права.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилася, подала судуд заяву, в якій просить справу розглядати у її відсутності, позовні вимоги підтримує просить їх задовольнити з підстав наведених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, по суті спору покладається на розсуд суду.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали позову, проаналізувавши їх в сукупності, оглянувши матеріали кримінального провадження № 12012020050000007 від 21.11.2012 відносно ОСОБА_1, ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 289 КК України, суд дійшов до висновку , що позов є підставним і підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 03.06.2013 року (а.с.4) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років без конфіскації майна належного йому на праві приватної власності. На підставі ст.75, ст. 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 196 грн. за проведення експертиз та в солідарному порядку на користь ОСОБА_3 16619,02 грн. майнової шкоди завданої злочином.

Вироком колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області Волинської області від 16.09.2013 року вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 03.06.2013 року в частині призначеного покарання скасовано, призначено ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 289 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років з конфіскацією всього належного майна. В решті вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 03.06.2013 залишено без змін.

Як вбачається з повідомлення Нововолинського міського суду Волинської області від 26.06.2018 (а.с.9) виконавчий лист про стягнення з засудженого ОСОБА_1 в дохід держави 196 грн. судових витрат за проведення експертизи у провадженні, звернутий до виконання 25.09.2013 та в матеріалах відсутні відомості про його виконання.

Згідно з листом Нововолинського відділу міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 06.07.2018 №17499 (а.с.12) на виконанні у Нововолинському міському відділі ДВС перебували такі виконавчі провадження: №40025778 про примусове виконання виконавчого листа №165/1158/13-к від 16.09.2013, виданого Нововолинським міським судом про конфіскацію всього майна позивача в дохід держави; №40063159 про примусове виконання виконавчого листа №165/1158/13-к від 16.09.2013 виданого Нововолинським міським судом про стягнення з позивача в дохід держави 196 грн. В порядку забезпечення примусового виконання виконавчого листа 03.10.2013 було накладено обтяження у вигляді арешту на все невизначене нерухоме майно боржника по виконавчому провадженні №40025778. За результатом проведених виконавчих дій, державним виконавцем 11.10.2013 постановлено постанову про звернення стягнення на кошти на рахунку боржника стягувачу. 18.12.2013 виконавчий документ було повернуто стягувану на підставі п. 2 ч. 1 ст. ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». Виконавче провадження №40063159 при примусовому виконання виконавчого листа повернуто стягувачу п. 2 ч. 1 ст. ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». Вказано, що станом на 06.07.2018 відкритих виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_1 у відділі не перебуває.

ОСОБА_1 зобов’язання виконав у добровільному порядку, сплативши 196 грн витрат за проведення експертиз, про що свідчить копія квитанції (а.с.15) та повідомленням Управління Державної казначейської служби України від 26.07.2018 (а.с.16).

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта (а. с. 17, 20) ОСОБА_1 належить на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.06.2018 квартира АДРЕСА_2(а.с.19).

10 жовтня 2013 року за № 2814275 реєстратором внесено до реєстру запис про арешт всього нерухомого належного ОСОБА_1 майна на підставі постанови Відділу ДВС Нововолинського міського управління юстиції № 40025778, в тому числі на вищевказану житлову квартиру, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.17).

При зверненні позивача із заявою до Нововолинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області останньому повідомлено, що виконавче провадження закрите і на підставі п.2 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження", позивачу відмовлено в знятті арешту з майна.

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент накладення арештів) передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення.

У відповідності до ст. 59 Закону – майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту. У всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ст.41 Конституції України, ст.317 ЦК України, кожна особа має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Її право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.ст. 321, 383, 386 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; він має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва; держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

У відповідності до ст 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 321 ч.1, 2 Цивільного кодексу України "Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом".

У відповідності до ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивач позбавлений можливості реалізувати свої права власника, так як накладення арешту на майно, позбавило її права розпорядитися майном, що є одним із невід’ємних критеріїв власності.

Отже, аналізуючи норми закону та надані сторонами докази на підтвердження вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

З метою захисту права власності позивача, за відсутності на даний час підстав для його обмеження, в т.ч. шляхом заборони відчуження належного ОСОБА_1 майна, суд позов задоволює у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.259,263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.319 ч.1, 321 ч.1,2 Цивільного кодексу України,Закону України "Про виконавче провадження" , суд, -

ухвалив:

Позов задоволити.

Скасувати арешт та заборону відчуження на все належне ОСОБА_1 нерухоме майно, накладений згідно з постановою державного виконавця Нововолинського міського відділу державної виконавчої служби міського управління юстиції у Волинській області № 12481 від 31.07.2009 в межах виконавчого провадження: номер запису обтяження в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 2814275 від 10 жовтня 2013 року, 15:32:38.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Нововолинський міський суд Волинської області до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя О.Р. Ференс-Піжук