Рішення № 76756303, 14.08.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року Справа № 804/3651/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: представника відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради до Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради (далі – позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 18.12.2017 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що що на підставі акту перевірки було прийнято два податкові повідомлення-рішення, а саме: №0086961214 від 18.12.2017 року та №0086911214 від 18.12.2017 року, при цьому розрахунки до зазначених рішень включають в себе один і той самий період, тобто, на думку позивача, було двічі нараховано штрафні санкції, що суперечить вимогам ст. 61 Конституції України. Крім того, у розрахунку міститься посилання на рішення податкового органу про розстрочення податкового боргу №4 від 29.01.2016 року Графою «граничний термін сплати» встановлено період з 22.12.2015 року по 28.01.2016 року, з 30.12.2015 року по 28.01.2016 року відповідно до якого і було визначено кількість днів затримки до фактичного погашення боргу. Проте, визначена розрахунком кількість днів затримки є значно більшою за фактичну кількість.

Ухвалою суду від 06.07.2018 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

01.08.2018 року представником відповідача до суду надано письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем в порушення вимог п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2 ст. 203 ПК України несвоєчасно сплачено узгоджені суми грошових зобов’язань з податку на додану вартість, зазначених в рішенні контролюючого органу про розстрочення податкового боргу № 4 від 29.01.2016 року. Зокрема, суми податкового боргу з податку на додану вартість 31.12.2015 року збільшено на 49 416,00 грн. по несплаченій узгодженій сумі податкового зобов’язання згідно податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року по терміну сплати 30.12.2015 року.

13.08.2018 року на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію, викладену в адміністративному позові, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмовий відзив, що міститься в матеріалах справи, у зв'язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Комунальне підприємство «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради зареєстровано як юридична особа за адресою: 53207, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Перспективна, буд. 180 та з 08.07.1997 року зареєстровано платником податку на додану вартість.

29.01.2016 року рішенням ОДПС України № 4 встановлено умови розстрочення податкового боргу Комунальному підприємству «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради. 05.12.2017 року Головним управлінням ДФС в Дніпропетровській області було проведено камеральну перевірку позивача з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість по податкових деклараціях з ПДВ за жовтень 2016р., листопад 2016р. та по рішенню про розстрочення податкового боргу від 29.01.2016р. №4 за результатами якої складено акт №30801/04-36-12-14-03341339.

18.12.2017 року на підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) в розмірі 49 416,00 грн., чим порушено п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України та зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 4 941,60 грн.

Правомірність податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 18.12.2017 року, винесеного Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 100.1 ст. 100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

За змістом п. 100.6 ст. 100 Податкового кодексу України розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.

З аналізу вказаних норм податкового законодавства вбачається, що на платника податків покладено обов’язок щодо своєчасної сплати грошових зобов’язань, в тому числі і за результатами розстрочення, а не виконання цього обов’язку передбачає відповідальності у вигляді штрафу у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п.п. 62.1.3 п. 63.1 ст. 63 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Приписами п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Пунктом 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42цього Кодексу.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Вказаною нормою Податкового кодексу України визначено обов'язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

З аналізу викладених норм встановлено, що на позивача покладено обов'язок своєчасної сплати задекларованих сум грошового зобов'язання.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України визначено право податкового органу зарахувати кошти, що сплачує платник податків, який має податковий борг, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради (код ЄДРПОУ 03341339, вул. Перспективна, 180, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53219) до Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49600) про скасування податкового повідомлення – рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 18.12.2017 року - відмовити.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення суду складений 19 серпня 2018 року.

Суддя ОСОБА_1