Ухвала суду № 76755504, 19.09.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"19" вересня 2018 р. Справа № 911/3034/15

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Лезіс”, м. Обухів

до 1) ОСОБА_1, Київська область, Обухівський район, с. Підгірці

2) ОСОБА_2, м. Обухів

3) ОСОБА_3, Київської області, Києво-Святошинський район, с. Петрівське

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ПАТ “ОСОБА_4 Аваль”, м. Київ

про визнання недійсними договорів, визнання права власності на майно, витребування майна

Суддя Лопатін А.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання.

встановив:

У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/3034/15 за заявою Києво-Святошинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми “Лезіс” про банкрутство. Провадження в якій порушено ухвалою суду від 12.08.2015 р.

Постановою господарського суду Київської області від 02.12.2015 р. визнано банкрутом ТОВ Фірми “Лезіс” та відкрито його ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_5

07.03.2018 р. через канцелярію господарського суду Київської області ТОВ фірми “Лезіс” в особі ліквідатора – ОСОБА_5 подано позовну заяву, в якій останнє просить суд визнати недійсним договір від 07.05.2015 р., укладений між ТОВ фірми “Лезіс” та ОСОБА_1 щодо продажу об’єкту нерухомого майна площею 89,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: Київська область, м. Українка, вул. Юності, 15а; визнати недійсним договір від 13.09.2016 р., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо продажу об’єкту нерухомого майна площею 89,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: Київська область, м. Українка, вул. Юності, 15а; визнати право власності за ТОВ фірми “Лезіс” на об’єкт нерухомого майна площею 89,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: Київська область, м. Українка, вул. Юності, 15а; витребувати у ОСОБА_2 об’єкт нерухомого майна площею 89,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: Київська область, м. Українка, вул. Юності, 15а; визнати недійсним договір від 20.06.2014 р., укладений між ТОВ фірми “Лезіс” та ОСОБА_3 щодо продажу об’єкту нерухомого майна площею 80,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 164, приміщення 109; визнати право власності за ТОВ фірми “Лезіс” на об’єкт нерухомого майна площею 80,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 164, приміщення 109; витребувати у ОСОБА_3 об’єкт нерухомого майна площею 80,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 164, приміщення 109 та витребувати у відповідачів оскаржувані договори.

Ухвалою суду від 12.03.2018 р. вимогу ТОВ фірми “Лезіс” в особі ліквідатора банкрута, викладену в позовній заяві від 05.03.2018 р. про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви залишено без задоволення, позовну заяву, подану ТОВ фірми “Лезіс” в особі ліквідатора – ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів, визнання права власності на майно, витребування майна залишено без руху, запропоновано ТОВ фірми “Лезіс” в особі ліквідатора – ОСОБА_5 в строк до десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви від 05.03.2018 р. шляхом надання суду документів, які підтверджують сплату судового збору в передбаченому Законом України “Про судовий збір” порядку та розмірі.

17.04.2018 р. на адресу господарського суду від ТОВ фірми “Лезіс” в особі ліквідатора – ОСОБА_5 надійшло клопотання про приєднання доказів, яким останній просить суд приєднати до матеріалів справи, крім іншого, докази сплати судового збору та докази направлення даного клопотання учасникам справи.

15.05.2018 р. через канцелярію господарського суду Київської області ОСОБА_3 подано відзив.

23.05.2018 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником ОСОБА_2 подано заяву про залучення до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів.

Ухвалою господарського суду Київскої області від 23.05.2018 р. розгляд заяви ТОВ фірми “Лезіс” про визнання недійсними договорів, визнання права власності на майно, витребування майна у підготовчому засіданні відкладено на 20.06.2018 р.; повторно зобов’язано ТОВ фірми “Лезіс” в особі ліквідатора – ОСОБА_5 та ОСОБА_1 подати до суду належним чином завірену копію (для долучення до матеріалів справи) та оригінал (для огляду) договору купівлі-продажу від 07.05.2015 р. приміщення площею 89,2 кв.м., за адресою: Київська область, м. Українка, вул. Юності, 15А; повторно зобов’язано ТОВ фірми “Лезіс” в особі ліквідатора – ОСОБА_5 подати до суду належним чином завірені копії (для долучення до матеріалів справи) та оригінали (для огляду) документів, що підтверджують викладені в позовній заяві обставини; витребувано в ОСОБА_1 належним чином завірену копію (для долучення до матеріалів справи) та оригінал (для огляду) договору купівлі-продажу від 13.09.2016 р. приміщення площею 89,2 кв.м., за адресою: Київська область, м. Українка, вул. Юності, 15А; витребувано в ОСОБА_2 належним чином завірену копію (для долучення до матеріалів справи) та оригінал (для огляду) договору купівлі-продажу від 13.09.2016 р. приміщення площею 89,2 кв.м., за адресою: Київська область, м. Українка, вул. Юності, 15А; витребувано в ОСОБА_3 оригінал (для огляду) договору купівлі-продажу від 20.06.2014 р. приміщення площею 80,3 кв.м., за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 164, приміщення 109.

20.06.2018 р. через канцелярію господарського суду Київської області арбітражним керуючим ОСОБА_5 подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.06.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження; розгляд позовної заяви у підготовчому засіданні відкладено на 11.07.2018 р.; заяву відповідача-2 про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів задоволено; залучено до участі у справі № 911/3034/15 за позовною заявою ТОВ фірми “Лезіс” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів, визнання права власності на майно, витребування майна ПАТ “ОСОБА_4 Аваль” у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів; витребувно в приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 належним чином завірені копії договорів купівлі-продажу; Повторно зобов’язано учасників судового процесу подати відповідні документи.

26.06.2018 р. на адресу господарського суду Київської області від ліквідатора ТОВ фірми “Лезіс” надійшла заява про відмову від частини позовних вимог.

06.07.2018 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником ОСОБА_2 подано відзив.

09.07.2018 р. через канцелярію господарського суду Київської області ліквідатором ТОВ фірми “Лезіс” подано заяву про зменшення позовних вимог та заяву про залишення без розгляду заяви про відмову від частини позовних вимог.

11.07.2018 р. через канцелярію господарського суду Київської області ліквідатором ТОВ фірми “Лезіс” подано клопотання про залишення без розгляду відзиву відповідача-2.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.07.2018 р. закрито провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_3; заяву позивача про відмову від частини позовних вимог залишено без розгляду; розгляд позовної заяви у підготовчому засіданні відкладено на 08.08.2018 р.; повторно витребувано документи.

16.07.2018 р. на адресу господарського суду Київської області від приватного нотаріуса ОСОБА_6 надійшли витребувані ухвалами суду документи.

06.08.2018 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача-2 подано додаткові письмові пояснення до відзиву на позов.

07.08.2018 р. через канцелярію господарського суду Київської області ліквідатором ТОВ фірми “Лезіс” подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.08.2018 р. усне клопотання представника відповідача-2 про залучення ОСОБА_7 до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору залишено без задоволення; клопотання ліквідатора ТОВ фірми “Лезіс” про забезпечення позову в частині накладення арешту на об’єкт нерухомості за адресою: Київська область, м. Українка, вул. Юність, 15А – залишено без задоволення; закрито підготовче провадження; призначено розгляд заяви про визнання недійсними договорів, визнання права власності на майно, витребування майна по суті в судовому засіданні на 19.09.2018 р.

19.09.2018 р. через канцелярію господарського суду Київської області ліквідатором ТОВ фірми “Лезіс” подано інформацію до відома суду.

У судовому засіданні 19.09.2018 р., розглянувши матеріали справи та заслухавши присутніх представників учасників судового процесу, суд

встановив:

Заява ТОВ фірми “Лезіс” про визнання недійсними договорів, визнання права власності на майно, витребування майна обґрунтована тим, що 07.05.2015 р. між ТОВ фірми “Лезіс” в особі директора – ОСОБА_7 (продавець) та ОСОБА_8 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитволої будівлі, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив об’єкт нерухомості, що відповідно до правовстановлюючого документа значиться як: нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: місто Українка, вулиця Юності, 15а (п’ятнадцять літерою «а»), Обухівського району, Київської області. Опис об’єкта: загальна площа 89,2 кв.м. (п. 1 договору).

Згідно із п. 4 вищезазначеного договору оціночна вартість нежитлової будівлі згідно з Висновком про вартість майна, складеним ФОП ОСОБА_9 від 05.05.2015 р., що відчужується за цим договором, складає 454534 (чотириста п’ятдесят чотири тисячі п’ятсот тридцять чотири) гривні 00 копійок без урахування ПДВ. Сертифікат суб’єкта оціночної діяльності виданий Фондом державного майна України № 16057/14 від 21.02.2014 р.

Пунктом 5 даного договору передбачено, що продаж вчинено за 218000 (двісті вісімнадцять тисяч) гривень 07 копійок без урахування ПДВ. Покупець здійснив розрахунок з продавцем до моменту підписання цього договору.

Положеннями п. 7 договору купівлі-продажу нежитлової будівлі закріплено, що відповідно до вимог частини четвертої ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на нежитлову будівлю, що є предметом цього договору, виникає у покупця з моменту державної реєстрації.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 37244608 від 07.05.2015 р. приватним нотаріусом ОСОБА_6 внесено запис, згідно якого власником нежитлової будівлі за адресою: Київська обл., Обухівський р., м. Українка, вулиця Юності, 15а є ОСОБА_1.

Отже, як зазначає заявник, об’єкт нерухомості відчужено за ціною, що вдвічі нижча від її оціночної вартості за три місяці до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ фірми “Лезіс”. У свою чергу, як стверджує ліквідатор ТОВ фірми “Лезіс”, підприємством не отримано передбачені договором кошти. Також арбітражний керуючий ОСОБА_5 наголошує на тому, що даний договір укладено між батьком (колишнім директором ТОВ фірми “Лезіс”) та його донькою в її інтересах. За таких обставин, на думку заявника, внаслідок укладення такого договору ТОВ фірми “Лезіс” нанесено збитки, що унеможливило погашення заборгованості перед кредиторами.

У подальшому, 13.09.2016 р. між ОСОБА_8 (продавець) та ОСОБА_10 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив об’єкт нерухомості, який відповідно до правовстановлюючого документа значиться як: нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: місто Українка, вулиця Юності, 15а (п’ятнадцять літерою «а»), Обухівського району, Київської області. Опис об’єкта: загальна площа 89,2 кв.м. (п. 1 договору).

Згідно із п. 4 вищезазначеного договору оціночна вартість нежитлової будівлі згідно з Висновком про вартість майна, складеним ФОП ОСОБА_9 від 13.09.2016 р., що відчужується за цим договором, складає 454940 (чотириста п’ятдесят чотири тисячі дев’ятсот сорок) гривень 00 копійок. Сертифікат суб’єкта оціночної діяльності виданий Фондом державного майна України № 16057/14 від 21.02.2014 р.

Пунктом 5 даного договору передбачено, що продаж вчинено за 454940 (чотириста п’ятдесят чотири тисячі дев’ятсот сорок) гривень 00 копійок. Покупець здійснив розрахунок з продавцем до моменту підписання цього договору.

Положеннями п. 7 договору купівлі-продажу нежитлової будівлі закріплено, що відповідно до вимог частини четвертої ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на нежитлову будівлю, що є предметом цього договору, виникає у покупця з моменту державної реєстрації.

На думку ліквідатора ТОВ фірми “Лезіс” ОСОБА_2 здійснила набуття майна у особи, яка не мала права його відчужувати, оскільки договір, укладений між ТОВ фірми “Лезіс” та ОСОБА_8 є фіктивним.

Таким чином, заявник вважає, що вищезазначені договори не відповідають вимогам частини першої ст. 203 ЦК України, а також укладено з порушенням приписів частини третьої ст. 92 ЦК України, а відтак підлягають визнанню недійсними.

06.06.2018 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником ОСОБА_2 подано відзив, відповідно до якого представник відповідача-2 повністю заперечує проти заявлених вимог з наступних підстав.

По-перше, як зазначається у відзиві, ціна продажу приміщення у розмірі 218000,07 грн. погоджувалася сторонами договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 07.05.2015 р. з урахуванням відсутності на момент продажу реальних покупців такого об’єкту нерухомості за оціночною вартістю такого об’єкта, а також терміновою необхідністю ТОВ фірми “Лезіс” отримати грошові кошти для негайного виконання фінансових зобов’язань ТОВ фірми “Лезіс” як боржника перед кредиторами, з метою запобігання збільшення кредиторської заборгованості. На підтвердження вказаного представником відповідача-2 долучено до відзиву протокол зборів засновників ТОВ фірми “Лезіс” від 28.04.2015 р.

По-друге, на думку представника ОСОБА_2 підтвердженням факту спрямування коштів від продажу приміщення, що було предметом договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 07.05.2015 р., саме в інтересах ТОВ фірми “Лезіс” є банківські квитанції про сплату ОСОБА_7 від імені та в інтересах ТОВ фірми “Лезіс” грошових коштів, отриманих від продажу приміщення на загальну суму 218000,07 грн., копії яких долучено до відзиву.

За таких обставин, на думку представника ОСОБА_2, твердження позивача стосовно фіктивності договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 07.05.2015 р. є безпідставними та надуманими, а ОСОБА_2 правомірно придбала у ОСОБА_1 нежитлове приміщення та є правомірним власником.

У судових засіданнях 08.08.2018 р. та 19.09.2018 р. представник ОСОБА_2 під звукозапис зазначав, що ані відповідач-2, ані він сам не є пов’язаними особами з ТОВ фірми “Лезіс”, ОСОБА_8 та ОСОБА_7. У свою чергу, саме останнім надано копію договору, укладеного між ТОВ фірми “Лезіс” та ОСОБА_8, копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.05.2015 р № 37244608, копію протоколу зборів засновників ТОВ фірми “Лезіс” від 28.04.2015 р. та копії квитанцій від 24.04.2015 р. про сплату ТОВ фірми “Лезіс” грошових коштів на підставі рішень суду.

Крім того, слід зазначити, що представник відповідача-2 заявив, що ТОВ фірми “Лезіс” не могло знайти покупця для об’єкту нерухомості, який є предметом оспорюваних договорів, а тому таке приміщення було відчужене за ціною, нижчою від ринкової вартості. Проте, як вбачається з наданого самим представником ОСОБА_2 договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.05.2015 р., Висновок про вартість майна датується 05.05.2015 р., а отже, такий висновок був підготовлений всього за два дні до відчуження об’єкту нерухомості ОСОБА_1.

Також слід звернути увагу на те, що представник відповідача-2 посилається на квитанції, якими ТОВ фірми “Лезіс” сплатило грошові кошти на підставі рішень суду, як на підтвердження оплати ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.05.2018 р. Як зазначає представник відповідача-2, дані квитанції на суму 218000,07 грн. є відображенням того, як ТОВ фірми “Лезіс” використало отримані від продажу приміщення кошти. У свою чергу, такі квитанції датовані 24.04.2015 р., тоді як протокол зборів засновників ТОВ фірми “Лезіс”, яким оформлене рішення щодо укладення договору купівлі-продажу нежилого приміщення за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Юності, 15а за ціною 218000,07 грн. датоване 28.04.2015 р, а отже – після вчинення вищезазначених банківських операцій. Слід наголосити, що відповідний протокол зборів засновників ТОВ фірми “Лезіс” від 28.04.2015 р. підписаний ОСОБА_7 та ОСОБА_11.

В обґрунтування заявлених вимог ліквідатор ТОВ фірми “Лезіс” посилається на приписи частини третьої ст. 92 ЦК України та частини першої ст. 203 ЦК України.

Відповідно до частини третьої ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно із частиною першою ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Так, заявник посилається на те, що оспорювані договори укладені з порушенням цивільного законодавства, а тому підлягають визнанню недійсними.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини третьої ст. 7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Згідно з приписами статті 2 ГПК України одною з основних засад господарського судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред’явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Системний аналіз положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону N 2343-XII мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону N 2343-XII); за позовом розпорядника майна (частина дев'ята статті 22 Закону N 2343-XII); за заявою комітету кредиторів (частина восьма статті 26 Закону N 2343-XII); за заявою керуючого санацією (частина п'ята статті 28 Закону N 2343-XII); за заявою ліквідатора (частина друга статті 41 Закону N 2343-XII).

Вищевказані висновки викладені в постанові Верховного суду України від 13.04.2016 р. № 908/4804/14|3-304гс1.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.08.2015 р. порушено провадження у справі № 911/3034/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми “Лезіс”. За таких обставин, ТОВ фірми “Лезіс” перебуває в особливому правовому режимі та норми Закону N 2343-XII мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Як вбачається з тексту позовної заяви, остання подана в межах справи про банкрутство, про що свідчать її реквізити та розмір сплаченого судового збору. Враховуючи зазначене, мало б місце застосування спеціальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У свою чергу, ліквідатор ТОВ фірми “Лезіс” серед обставин на які останній посилається в обгрунтування заявлених ним вимог не вказує передбачені ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" спеціальні підстави для спростування майнових дій боржника та/або визнання недійсними правочинів, які було укладено після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство.

Слід зазначити, що ліквідатор ТОВ фірми “Лезіс” як на підстави заявлених ним вимог посилається на порушення норм цивільного законодавства. Здійснивши аналіз аргументів і доводів, викладених ліквідатором ТОВ фірми “Лезіс” у своїй заяві, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги, з урахуванням їх обґрунтування, мали б розглядатися в окремому від справи про банкрутство проваджені. Враховуючи суб’єктний склад відповідачів - такий позов слід заявляти в рамках цивільного судочинства, оскільки відповідачами у даному спорі є фізичні особи – громадяни України, в той час як відповідно до п. 1 частини першої ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволені позовної заяви ТОВ фірми “Лезіс” про визнання недійсними договорів, визнання права власності на майно, витребування майна з підстав, викладених ліквідатором у позові.

Разом з тим, суд звертає увагу ліквідатора ТОВ фірми “Лезіс”, що останній не позбавлений можливості подати відповідну заяву в межах справи про банкрутство ТОВ фірми “Лезіс”, з урахуванням того, що статтею 20 Закону встановлено спеціальні підстави для спростування майнових дій боржника та/або визнання недійсними правочинів, які було укладено після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство.

Матеріали справи містять заяву б/н б/д, в якій, крім іншого, ОСОБА_5 просить суд розглянути питання щодо повернення надмірно сплаченого судового збору в розмірі 12334,00 грн.

Розглянувши вказану заяву, судом встановлено наступне:

Частиною другою статті 123 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

ОСОБА_5 згідно квитанції № 0.0.1010089125.1 від 13.04.2018 р. здійснено сплату судового збору в розмірі 24668,00 грн. за подання позовної заяви в справі № 911/3034/15.

Разом з тим, як вже зазначалось, ухвалою господарського суду Київської області від 11.07.2018 р. закрито провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_3, на підставі заяви про зменшення позовних вимог, що є підставою в розумінні чинного законодавства для повернення судового збору за клопотанням відповідної особи. Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що відповідний розрахунок виконано арифметично невірно. За таких обставин, заяву ОСОБА_5 в частині повернення судового збору в розмірі 12334,00 грн. задовольняється судом частково, а саме у розмірі 7048,00 грн.

Керуючись ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Законом України “Про судовий збір”, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд

ухвалив:

1. В задоволенні позовної заяви ТОВ фірми “Лезіс” про визнання недійсними договорів, визнання права власності на майно, витребування майна з підстав, викладених ліквідатором у позові відмовити.

2. Повернути ОСОБА_5 (03169, м. Київ, вул. Отця Жураковського, буд. 3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з Державного бюджету України судовий збір, сплачений за квитанцією № 0.0.1010089125.1 від 13.04.2018 р., а саме у розмірі 7048 (сім тисяч сорок вісім) гривень 00 копійок.

Підставою для повернення судового збору є дана ухвала.

Дата підписання 27.09.2018 р.

Суддя А.В. Лопатін