Постанова № 76755185, 05.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2018 р. Справа№ 910/18914/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання Яремі Н.С.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 05.09.2018 року,

розглядаючи апеляційну скаргу Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 (повний текст складено 16.07.2018)

у справі № 910/18914/16 (суддя - Спичак О.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавна компанія "Укрферрі"

до 1. Фонду державного майна України

2. Державної казначейської служби України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області

2. Міністерство інфраструктури України

про стягнення збитків в сумі 8 719 376,00 грн.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Судноплавна компанія "Укрферрі" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ФДМУ про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) 14 559 978,64 грн. завданих збитків, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо вжиття заходів, спрямованих на своєчасне повернення (прийняття) цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії "Укрферрі" з оренди (оформлення документів для повернення майна з оренди) після припинення договору оренди державного майна від 25.12.1997 №Д-1905.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2016 у справі № 910/18914/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи у суді першої інстанції Фонд державного майна України звернувся до господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до ТОВ "Судноплавна компанія "Укрферрі" про стягнення збитків (упущеної вигоди) в сумі 31 231 800,29 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 у справі № 910/18914/16 відмовлено Фонду державного майна України в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви; повернуто зустрічну позовну заяву і додані до неї документи Фонду державного майна України.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Фонд державного майна України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 у справі № 910/18914/16 та передати справу для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Фонду державного майна України на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.07.2018 у справі № 910/18914/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Тищенко О.В, суддів: Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2018 у справі № 910/18914/16 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 у справі № 910/18914/16, запропоновано учасникам справи до 30.08.2018 подати через канцелярію суду письмові пояснення, заперечення, відзив на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст.ст. 167, 263 ГПК України), завершено підготовчі дії у справі № 910/18914/16, розгляд справи призначено на 05.09.2018.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Судноплавна компанія "Укрферрі" вважає подану апеляційну скаргу Фонду державного майна України безпідставною та необґрунтованою, та просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник Фонду державного майна України надав суду свої пояснення по справі в яких подану апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі з доводами викладеними в ній, просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 у справі № 910/18914/16 та передати справу для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва.

Представник ТОВ "Судноплавна компанія "Укрферрі" у судовому засіданні також надав суду апеляційної інстанції свої пояснення щодо поданої апеляційної скарги, в яких заперечив проти доводів зазначених у скарзі та просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як така, що винесена судом у відповідності до закону.

Представники відповідача - 2 та треті особи у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились. Про час та місце розгляду справи відповідач-2 та треті особи були повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представників ТОВ "Судноплавна компанія "Укрферрі" та Фонду державного майна України, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч.1, п.1 ч.3 ст. 202, ч. 12 ст.270 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки, відповідач-2 та треті особи про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. Участь представників відповідача-2 та третіх осіб, що не з'явились, у судовому засіданні 05.09.2018, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Дослідивши представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 року є законною та обґрунтованою, виходячи із наступного.

Частиною 1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів; сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, в порушення приписів ст.164 Господарського процесуального кодексу України, доказів сплати судового збору до зустрічної позовної заяви Фондом державного майна України не було додано.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 зустрічну позовну заяву Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавна компанія "Укрферрі" про стягнення збитків (упущеної вигоди) в сумі 31 231 800,29 грн. залишено без руху; надано позивачу за зустрічним позовом строк для усунення недоліків 10 днів з дня вручення ухвали про залишення зустрічної позовної заяви без руху; встановлено Фонду державного майна України спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів, що підтверджують сплату судового збору за подання зустрічної позовної заяви в розмірі, встановленому законодавством, а саме 468 477 грн. Дану ухвалу суду Фондом державного майна було отримано 22.06.2018.

02.07.2018 представником Фонду державного майна України подано до суду заяву про продовження строків для усунення недоліків зустрічної позовної заяви. Обґрунтовуючи дану заяву скаржник посилався на те, що фінансування Фонду державного майна України здійснюється за рахунок Державного бюджету України, проте, за повідомленням Державної казначейської служби України операції по рахунках Фонду на теперішній час зупинено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 було продовжено Фонду державного майна України строк, встановлений ухвалою від 19.06.2018 для усунення недоліків зустрічної позовної заяви на п'ять днів.

Проте, як вбачається з матеріалів справи у строки, які було встановлено судом першої інстанції (з урахуванням ухвали від 02.07.2018), Фондом державного майна України недоліки зустрічної позовної заяви усунуто не було, доказів сплати судового збору не надано.

13.07.2018 Фондом державного майна України було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання зустрічного позову.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом дане клопотання було відхилено правомірно з огляду на наступне.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати (стаття 8 Закону) і застосуванням приписів Закону щодо пільг зі сплати судового збору (стаття 5 Закону) господарським судам слід враховувати, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що відстрочення сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком, а обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про неможливість або ускладнення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на зацікавлену особу (у даному випадку позивача за зустрічним позовом).

Проте, Фондом державного майна України, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду належних та допустимих доказів наявності дійсних перешкод для сплати судового збору, які були б достатніми для прийняття судового рішення щодо відстрочення сплати судового збору.

Оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору та фінансування Фонду державного майна України з Державного бюджету України, не можуть вважатися підставою для відстрочки чи звільнення від сплати судового збору.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 06.06.2018 по справі 904/9428/13.

Статтею 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001р. зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Таким чином, необхідність сплати судового збору, встановлена для всіх суб'єктів нормами Господарського процесуального кодексу України та Законом України "Про судовий збір", не може тлумачитися як обмеження права доступу до суду у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для відстрочення Фонду державного майна України сплати судового збору за подання зустрічного позову. На переконання колегії суддів, часткова сплата заявником судового збору на яку посилається скаржник, як одну з підстав для відстрочення, також не є обставиною для відстрочення заявнику сплати судового збору.

За змістом п. 4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Відповідно до ч.6 ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскільки всупереч вимогам ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України позивачем при зверненні до суду з зустрічним позовом не було подано доказів сплати судового збору, не усунуто недоліки у спосіб та строк, який було встановлено ухвалами Господарського суду міста Києва, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про повернення зустрічної позовної заяви і доданих до неї документів заявнику.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції оскаржуваної ухвали суду від 13.07.2018, спір у даній справі № 910/18914/16 вже розглянуто по суті. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ТОВ"Судноплавна компанія "Укрферрі" збитки в сумі 8 713 763,40 грн., завдані Фондом державного майна України.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу

Згідно зі статтями 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на ухвалу суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 13.07.2018, прийнята після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є такою що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Фонду державного майна України слід відмовити, а оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 у справі № 910/18914/16 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 у справі № 910/18914/16 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Фонд державного майна України.

4. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 у справі № 910/18914/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко

Дата складання повного тексту постанови 27.09.2018 року