Постанова № 76755098, 19.09.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2018 року справа № 905/2893/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий судді при секретарі судового засідання: За участю представників сторін: від позивача від відповідача від третіх осіб ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 – за довіреністю б/н від 16.08.2018 р. ОСОБА_6 – за довіреністю №1-2/1544 від 26.12.2017р не з'явилисьрозглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Супра Система», м.Київна рішення Господарського суду Донецької області від10.05.2018 року (повний текст від 18.05.2018 року)у справі за позовом до відповідача за участю третьої особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про№905/2893/17 (суддя Фурсова С.М. ) Товариства з обмеженою відповідальністю "Супра Систем", м. Київ Донецького вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» м.покровськ, Донецька область 1. Покровської міської ради, м.Покровськ, Донецька область 2. Міскрайонного управління у Покровському районі та м. Мирнограді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, м.Покровськ, Донецька область встановлення земельного сервітуту

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Супра Систем” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Донецького вищого навчального закладу “Донецький національний технічний університет” про встановлення земельного сервітуту.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.05.2018 року у справі №905/2893/17 відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Супра Систем” до Донецького вищого навчального закладу “Донецький національний технічний університет” про встановлення земельного сервітуту.

Не погодившись з рішенням прийнятим господарським судом першої інстанції, до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ТОВ "Супра Систем ", яке просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 10.05.2018 року у справі №905/2893/17 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити вимоги позивача повністю.

У поданій апеляційній скарзі ТОВ "Супра Систем", посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, зазначає, що господарський суд всупереч зібраним у справі доказам і встановленим на їх підставі обставинам відмовив Товариству в задоволенні позову з формальним посилання на те, що у позивача не виникло право вимагати встановлення сервітуту за судовим рішенням, оскільки до пропозиції про укладення договору щодо встановлення земельного сервітуту ним було додано лише копію договору без додання до нього технічного плану земельної ділянки, на який має бути встановлений сервітут. На думку апелянта відповідний висновок господарського суду не ґрунтується на законі.

Апелянт також наголошує, що відсутність відповіді на пропозицію укласти договір сервітуту свідчить про недосягнення між сторонами справи домовленості укласти відповідний договір, що в розумінні статті 402 ЦК є підставою встановлення сервітуту за судовим рішенням. Судове рішення в такому разі є окремою формою сервітуту. Технічна документація господарському суду позивачем не надавалась тому, що такої вимоги не містить матеріальний закон. Також апелянт зазначив, що місцевим господарським судом не враховано висновок експерта №381 від 30.03.2018р.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2018 року для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів, яку визначено у наступному складі: ОСОБА_1 – головуючий (суддя-доповідач), судді Геза Т.Д., Дучал Н.М.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2018 року у зв’язку із перебуванням судді Дучал Н.М. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. – головуючий, судді Геза Т.Д., Склярук О.І.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2018 року у зв’язку із перебуванням судді Гези Т.Д. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. – головуючий, судді Дучал Н.М., Склярук О.І.

Позивач в судовому засіданні 19.09.2018р. наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач в судовому засіданні 19.09.2018р. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та таким, що підлягає залишенню без змін.

Крім того, в процесі розгляду справи відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та таким, що прийнято з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивач, попередньо до відповідача з проектом договору про встановлення земельного сервітуту із відповідними додатками (для встановлення та конкретизації умов сервітуту) не звертався, що в свою чергу призвело до прийняття судом обґрунтованого рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи-1 у судове засідання апеляційної інстанції, призначене на 19.09.2018 року, не з’явився, в процесі розгляду справи надав заяву про розгляд справи без участі його представника, яке було розглянуто та задоволено судом.

Представник третьої особи-2 у судове засідання апеляційної інстанції, призначене на 19.09.2018 року, не з’явився, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних сторін у справі, у зв’язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Межі перегляду справи в апеляційній інстанції, згідно ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, полягають в тому, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, обставини та висновки, що встановлені та зроблені судом першої інстанції у даній справі, доводи та вимоги апеляційної скарги, мотиви заперечень апеляційних вимог відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.08.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Світоч” (далі - Орендатор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Супра Систем” (далі – Орендар, позивач) укладений договір оренди нерухомого майна №2 (далі - Договір), відповідно до якого передано у платне користування окрему частину нежитлового будинку № 146 по вулиці Центральній в місті Покровську, приміщення № 2-1, загальною площею 65,7 кв.м., що розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером: 141320000:01:058:0130.

Зі змісту пункту 1.1. договору оренди слідує, що приміщення позивача облаштоване пристроєм дверного отвору з тильної сторони будинку.

Плата, яка справляється орендарем, складається з плати за користування приміщенням №2-1 і плати за користування відповідною частиною земельної ділянки, на підтвердження чого свідчать умови пункту 4.1. договору оренди.

Відповідно до умов у пункті 1.2. цього договору, об’єкт оренди передається з метою використання для розміщення магазину та здійснення іншої господарської діяльності в межах основного виду діяльності.

Об’єкт оренди належить орендодавцю на підставі договору купівлі-продажу №2577 від 30.05.2002, посвідченого приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_7 (п.1.4. договору).

Строк дії договору визначений у п.5.1. з дня підписання сторонами Акту приймання-передачі об’єкту оренди і до 17.08.2020.

Відповідний акт прийому-передачі нежилого об’єкта оренди складений та підписаний сторонами 18.08.2017.

На момент виникнення спірних правовідносин договір оренди є чинним.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 796 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), вимогам якої відповідають умови в пункті 1.1. договору оренди, одночасно з правом оренди приміщення № 2-1 позивачеві надано право користування земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до фасадної та тильної сторін приміщення, що вважається об’єктом оренди, у розмірі необхідному для досягнення мети оренди.

Так, з огляду на положення статті 398 ЦК України позивач володіє об’єктом оренди (частиною будинку орендодавця площею 65.07 кв.м.) та є законним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером: 141320000:01:058:0130.

Матеріали справи свідчать, що поруч з земельною ділянкою з кадастровим номером: 141320000:01:058:0130, на якій розташований об’єкт оренди позивача, розташована “сусідня” земельна ділянка з кадастровим номером 1413200000:01:060:0002.

Земельна ділянка площею 0,156 га кадастровий номер: 14132000000:01:060:0002, що перебуває в комунальній власності і віднесена до земель житлової і громадської забудови, надана відповідачеві в постійне користування для обслуговування гуртожитку № 144 по вулиці Центральній в місті Покровську.

Донецький вищий навчальний заклад “Донецький національний технічний університет” (далі - відповідач, ДонНТУ) є постійним землекористувачем на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ДН 001316, реєстраційний номер 115 від 15.05.2002.

Інститут постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (стаття 92 Земельного кодексу України).

Земельні ділянки в постійне користування передаються в порядку безоплатного відведення.

У зв'язку необхідністю задоволення потреби у користуванні орендованою земельною ділянкою, кадастровий номер 141320000:01:058:0130, та з метою отримання правових підстав користування частиною земельної ділянки, кадастровий номер 14132000000:01:060:0002, позивач 26 вересня 2017 року направив відповідачу пропозицію укласти договір сервітуту на право проходу, проїзду по наявному шляху з проектом договору поштовим відправленням, яке отримано останнім 29 вересня 2017 року, на підтвердження чого свідчить опис вкладення до зазначеного листа і повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення.

У зв’язку із ненаданням Донецьким вищим навчальним закладом “Донецький національний технічний університет” відповіді на пропозицію про укладання договору сервітуту, Товариство з обмеженою відповідальністю “Супра Систем” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Донецького вищого навчального закладу “Донецький національний технічний університет” (із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.02.2018р., яка була правомірно прийнята місцевим господарським судом) яким просило встановити Товариству з обмеженою відповідальністю “Супра Систем” (Ідентифікаційний код юридичної особи 41445794) право земельного сервітуту на постійній безоплатній основі у виді права проїзду на легковому та вантажному транспортному засобі по наявному шляху в межах відводу земельної ділянки кадастровий номер: 14132000000:01:060:0002, площею S=0,0333га в межах відповідно до виконавчої кадастрової зйомки М:500, по вулиці Центральній, 144 в місті Покровську, користувачем якої є Державний вищий навчальний заклад "Донецький національний технічний університет” (Ідентифікаційний код юридичної особи 02070826) на підставі державного акту на право постійного користування I- ДН №001316 від 15.05.2002 р., для проїзду до приміщення № 2-1, що є окремою частиною будівлі № 146 по вулиці Центральній в місті Покровську та земельної ділянки кадастровий номер: 1413200000:01:058:0130, на якій воно розташоване.

В обґрунтування позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю “Супра Систем” зазначило, що в межах земельної ділянки відповідача (кадастровий номер: 14132000000:01:060:0002) наявна асфальтова дорога (проїзд), яка починається з дороги загального користування, пролягає понад будівлею гуртожитку і є під’їзним шляхом до неї. Вказана дорога, що пролягає понад будівлею гуртожитку № 144 по вулиці Центральній, підходить до земельної ділянки, на якій розташована будівля № 146 по вулиці Центральній, з тильної її сторони. Тобто цей шлях одночасно є під’їзним шляхом до приміщення ТОВ “Супра Систем” № 2-1. Отже, позивач не має вільного доступу до входу в приміщення № 2-1 (до підсобних, адміністративно-господарських приміщень магазину), необхідного для здійснення господарської діяльності, через обмеження у вільному користуванні наявним у межах сусідньої земельної ділянки шляхом (асфальтовою дорогою), тому потребує встановлення земельного сервітуту щодо неї.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю “Супра Систем” надало суду висновок №381 від 30.03.2018р. за результатами земельно-технічної експертизи, проведеної Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз. Вказана експертиза була проведена на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю “Супра Систем”.

На вирішення земельно-технічної експертизи поставлено наступні питання:

1) Які варіанти технічно можливі для влаштування проїзду на легковому та вантажному транспортному засобі до належного ТОВ «Супра Систем» приміщення №2-1, загальною площею 65,7 кв.м., що є окремою частиною будівлі №146 по вул. Центральній в місті Покровську?;

2) Чи є технічна можливість встановлення земельного сервітуту у виді права проїзду на легковому та вантажному транспортному засобі по наявному шляху в межах відводу земельної ділянки кадастровий номер:14132000000:01:060:0002, що знаходиться в користуванні Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет по вулиці Центральній, 144 в місті Покровську?.

За результатами проведеної експертизи зроблено наступні висновки:

1) По питанню першому, доступ до гуртожитку здійснюється по асфальтовій дорозі в межах земельної ділянки кадастровий номер 1413200000:01:060:0002 належній на праві постійного користування ДОННТУ, яка за технічними умовами придатна для використання як під’їзний шлях, оскільки має відповідні ширину (від 3,5 м. і більше) для проїзду, зручний для розвороту майданчик, де, до речі, розміщений бак для скидання відходів, і на яку технічно можливо встановити земельний сервітут для зручності доступу як студентів до гуртожитку, так і підвозу на легковому або вантажному транспорті товарів до магазину (2-1), який розташований на сусідній ділянці кадастровий номер 1413200000:01:058:0130, по вул. Центральній, 146;

2) по питанню другому, на розгляд пропонується варіант технічної можливості встановлення земельного сервітуту у виді права проїзду на легковому та вантажному транспортному засобі по наявному шляху в межах відводу сусідньої земельної ділянки кадастровий №1413200000:01:060:0002, що знаходиться в користуванні Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» по вулиці Центральній, 144 в місті Покровську.

До висновку експерта №381 від 30.03.2018р. додано додаток 1 (Схема технічно можливого варіанту встановлення сервітуту для проїзду транспортних засобів на земельній ділянці кадастровий номер 1413200000:01:060:0002.

При розгляді заявлених позовних вимог, судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Згідно статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

За приписами статті 404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Відповідно до приписів статті 402 Цивільного кодексу України, що кореспондується з приписами статті 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

З аналізу зазначених норм вбачається, що потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом, наприклад, пройти через чужу земельну ділянку, користуватися житлом тощо. Підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом як встановленням права користування чужим майном –сервітуту.

Частиною 6 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» унормовано, що відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, вносяться до державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту.

Звернувшись у суд із позовом у даній справі позивач вказував, що встановлення земельного сервітуту необхідно позивачеві для задоволення потреб, пов’язаних з вільним доступом до входу в приміщення № 2-1 з тильної сторони з метою використання його за цільовим призначенням - функціонування торгівельної діяльності в розміщеному в ньому магазині. Зокрема, для здійснення своєчасних поставок товару в магазин, забезпечення чого можливо шляхом безперешкодного підвозу на транспортному засобі (легковому або ватажному), а також відвантаження і вивезення звідти відповідної тари.

До того ж, потреба позивача у вільному доступі до входу в приміщення з тильної його сторони обумовлена необхідністю вивезення з його території побутових відходів, що утворюються внаслідок господарської діяльності, з метою забезпечення належних санітарних умов в приміщенні магазину і утримання прибудинкової території. Між тим, дістатися до входу в приміщення позивача з тильної сторони будинку №146 по вулиці Центральній можна лише шляхом проїзду по асфальтовій дорозі, що пролягає понад будівлею гуртожитку №144 підходить до приміщення позивача в будівлі № 146 і знаходиться в межах земельного відводу відповідача.

Здійснення проїзду транспортним засобом до приміщення № 2-1 (в якому позивачем розміщується магазин) з фасадної сторони унеможливлено тим, що понад будівлею за адресою: м.Покровськ, вул. Центральна, 146, в якій воно розміщене знаходиться пішохідна зона площі Свобода.

З наявного у матеріалах справи викопіювання з топографічної зйомки території м.Покровськ М 1:2000 вбачається, що з фасадної сторони будівлі за адресою: м.Покровськ, вул. Центральна, 146 знаходиться пішохідна зона, праворуч та ліворуч продовжується будівля за межами якої також відсутній під’їзний шлях.

Наведені доводи позивача правомірно прийняті господарським судом, як обґрунтована необхідність встановлення земельного сервітуту, неможливість задоволення потреб в інший спосіб документально підтверджена.

Разом з тим, як вбачається з п.п. 2.33 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин”, мається вказівка господарським судам щодо необхідності враховувати, що обов'язковою умовою звернення до суду з позовом про встановлення сервітуту є вжиття особою, яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки.

Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), господарським судам слід відмовляти у задоволенні відповідних вимог у зв'язку з відсутністю у такої особи права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Як вже зазначалось вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Супра Систем" звернулось до Донецького вищого навчального закладу “Донецький національний технічний університет” із пропозицією Товариства з обмеженою відповідальністю "Супра Систем" за вих. №1 від 21.08.2017 про укладання договору сервітуту.

Судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що діючим законодавством встановлена процедура встановлення земельного сервітуту, при цьому передумовою для його встановлення є розроблення відповідної землевпорядної документації.

Так, статтею 1 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо

Відповідно до ч.1 ст. 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» на кадастровому плані земельної ділянки відображаються: площа земельної ділянки; зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності); координати поворотних точок земельної ділянки; лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки; кадастровий номер земельної ділянки; кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності); межі земельних угідь; межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту; контури об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці. Таблиці із зазначенням координат усіх поворотних точок меж земельної ділянки, переліку земельних угідь, їх площ, відомостей про цільове призначення земельної ділянки та розробника документації із землеустрою на земельну ділянку є невід'ємною частиною кадастрового плану земельної ділянки.

Згідно ст. 55-1 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастровий план земельної ділянки із зазначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) копії документів, що є підставою для виникнення прав суборенди, сервітуту.

Відповідно до пп.2.38. постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин” визначено, що складовою договору про встановлення земельного сервітуту має бути план земельної ділянки.

У вирішенні спорів про встановлення сервітуту суд має враховувати, що обов'язок обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку вимагає позивач, а також виготовлення проекту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки покладається на позивача (пп. 2.35. Постанови).

Виходячи з наведеного, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що до пропозиції про укладення договору щодо встановлення сервітуту має бути доданий проект договору, а також технічний план спірної земельної ділянки із зазначенням на місцевості координат земельної ділянки на яку буде встановлено земельний сервітут.

Проте, як було встановлено місцевим господарським судом та вбачається із матеріалів справи, до пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Супра Систем" за вих. №1 від 21.08.2017 про укладання договору сервітуту на право проходу, проїзду по наявному шляху додано лише копію проекту договору про встановлення земельних сервітутів на право проходу, проїзду по земельній ділянці.

Наведені вище обставини свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Супра Систем" всупереч вищевказаним положенням закону як на момент звернення до Донецького вищого навчального закладу “Донецький національний технічний університет”, так і на момент звернення до суду із позовом не виготовило проект технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки, із зазначенням площі та її меж, на яку має бути встановлено право сервітуту.

З огляду на вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Також судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що частина земельної ділянки на яку позивач просить встановити сервітут – використовується для житлових потреб, для проходу студентів та є прибудинковою територією. Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю "Супра Систем" не надало суду належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.76-77 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили, що встановлення сервітуту буде узгоджуватись із вимогами, які зазначені в наказі Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» N 76 від 17.05.2005р.

Що стосується доводів апелянта стосовно неврахування місцевим господарським судом висновку експерта №381 від 30.03.2018р., судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що вказаний документ не спростовує вищевказані висновки суду та не може бути підставою для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне:

- висновок експерта не може замінити технічну документацію із землеустрою, оскільки вказані документи мають різну природу, мету та відомості, що містяться у вищевказаних документах;

- доданий до висновку експерта №381 від 30.03.2018р. додаток 1 - Схема технічно можливого варіанту встановлення сервітуту для проїзду транспортних засобів на земельній ділянці кадастровий номер 1413200000:01:060:0002, не є технічною документацією із землеустрою в розумінні Закону України «Про землеустрій»;

- експертом не досліджувалось питання неможливості потрапляння Товариством з обмеженою відповідальністю "Супра Систем" в приміщення №2-1 (до підсобних, адміністративно-господарських приміщень магазину) безпосередньо через основне приміщення магазину. При цьому, наявні в матеріалах справи документи свідчать про наявність такої технічної можливості.

Інші доводи відповідача були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Також судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись до відповідача із пропозицією укласти договір сервітуту на право проходу, проїзду, в разі розроблення відповідної документації із землеустрою.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку що апеляційна скарга ТОВ "Супра Систем" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Донецької області 10.05.2018 року у справі №905/2893/17 є законним, обґрунтованим, прийнятим із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника у зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Супра Систем" на рішення Господарського суду Донецької області від 10.05.2018 року у справі №905/2893/17 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 10.05.2018 року у справі №905/2893/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Н.О. Мартюхіна

Судді Н.М. Дучал

ОСОБА_3

(У судовому засіданні 19.09.2018 року було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 24.09.2018 року).