Рішення № 76754703, 27.09.2018, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 вересня 2018 року Справа № 913/356/18

Провадження №33/913/356/18

Суддя господарського суду Луганської області Драгнєвіч О.В., розглянувши матеріали за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, вул. Б.Хмельницького, буд.6, м.Київ, 01001

до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Імперіал”, вул.1 Травня, м.Старобільськ Луганської області, 92700

про стягнення 1364 грн 50 коп.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Імперіал” про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу природного газу №2614/15-ТЕ-20 від 10.02.2015 року в розмірі 1364 грн 50 коп., з яких:

- 1277 грн 41 коп. – сума нарахованої пені у зв’язку із допущеним простроченням виконання грошового зобов’язання;

- 87 грн 09 коп.- сума нарахованих 3% річних.

Свої вимоги позивач обґрунтовує посилаючись на неналежне виконання відповідачем вказаного договору №2614/15-ТЕ-20 від 10.02.2015 в частині проведення своєчасного розрахунку за поставлений природний газ. У зв’язку із допущеним відповідачем простроченням виконання грошового зобов’язання на підставі п.7.2 договору та ст.625 ЦК України позивачем були нарахована пеня та 3% річних.

Ухвалою суду від 27.07.2018 відкрито провадження у справі № 913/356/18, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику представників сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в позові в частині стягнення пені, посилаючись на те, що в умовах договору сторонами не було передбачено в якості відповідальності стягнення відповідних штрафних санкцій. Натомість згідно положень розділу 8 договору сторони звільняються від відповідальності за повне/часткове невиконання обов’язків у разі, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили. Відповідач вказує, що на несвоєчасність оплати вплинуло ненадання управлінням праці та соціального захисту Старобільської РДА в опалювальний період субсидій власникам квартир.

Крім того, стягнення пені, за твердженням відповідача, призводить до порушення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», адже м.Старобільськ Луганської області включено до переліку населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція. Судові витрати, з огляду на неприбутковість організації, відповідач просив покласти пропорційно на сторін, або відмовити у відшкодуванні; в частині вимог щодо стягнення 3% річних – вирішувати на розсуд суду у відповідності до вимог законодавства.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

10.02.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач/продавець) та Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Імперіал” (відповідач/покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №2614/15-ТЕ-20 (а.с.17-22).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець, зобов’язався передати покупцю у 2015 році природний газ за кодом згідно УКТ ЗВЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2 договору газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

За умовами п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року природний газ обсягом до 15,0 тис. куб.м., у тому числі за місяцями (тис. куб.м.): жовтень 3,000; листопад 5,000; грудень 6,000. Обсяги природного газу, які планується передати згідно з цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця поставки в установленому порядку (п. 2.1.1 договору).

Приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформляється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється щляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п.3.3 договору).

Відповідно до п.3.4 договору не пізніше 5 числа місяця, наступного за місцем продажу газу, покупець зобов’язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі природного газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8 числа зобов’язується повернути покупцеві та газотранспотному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1091 грн 00 коп. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу -1-91 грн 00 коп., крім того ПДВ-20%-218 грн 20 коп., всого з ПДВ-1309 грн 20 коп. (п.5.2 договору).

В пункті 5.5 договору сторони домовились, що загальна сума вартості природного газу на цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Згідно п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, що настає за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2015 року і діє в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення ( п.11 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору (а.с.23-27).

Додатковими угодами №1 від 30.03.2015, №2 від 20.07.2015, №4 від 15.10.2015 до договору купівлі-продажу природного газу від 10.02.2015 №2614/15-ТЕ-20 сторони вносили зміни щодо ціни договору в п.5.2 договору, зокрема ціна за 1000 куб. м газу становить 1770 грн 74 коп. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ -2 %;

- податок на додану вартість за ставкою – 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 689 грн 10 коп., крім того ПДВ-20% - 137 грн 82 коп., всього ПДВ - 826 грн 92 коп. В структурі тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, затвердженого постановою НКРЕКП, враховано вартість газу на виробничо-технологічні витрати та власні потреби газорозподільного підприємства.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу – 2 495 грн 25 коп., крім того ПДВ-20% - 499 грн 05 коп., всього з ПДВ – 2 994 грн 30 коп.

В додатковій угоді б/н від 30.07.2015 договору купівлі-продажу природного газу від 10.02.2015 №2614/15-ТЕ-20 сторони доповнили п.6.3 статті 6 «Порядок та умови проведення розрахунків» абзацами в наступній редакції: «за наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.»

В додатковій угоді №5 від 25.11.2015 договору купівлі-продажу природного газу від 10.02.2015 №2614/15-ТЕ-20 змінено з 01.12.2015 банківські реквізити продавця в статті 12 «Адреса та реквізити сторін» договору.

На виконання зобов’язань за договором позивач протягом жовтня - грудня 2015 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 26 547 грн. 45 коп., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу:

- від 31.10.2015 № б/н на суму 1221 грн 67 коп. (за жовтень 2015 року) (а.с.29);

- від 30.11.2015 № б/н на суму 12 261 грн 65 коп. (за листопад 2015 року) (а.с.30);

- від 31.12.2015 № б/н на суму 13 064 грн 13 коп. (за грудень 2015 року) (а.с.31).

Як вбачається, в п.6.1 договору сторони погодили порядок та строки здійснення розрахунку за поставлений газ, зокрема встановили, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, що настає за місяцем поставки газу.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем наразі проведено повний розрахунок з позивачем за поставлений газ, однак із простроченням виконання грошового зобов’язання, з порушенням п. 6.1 договору. Зазначене підтверджується наведеним розрахунком та даними реєстру про операції по підприємству відповідача :

- за жовтень 2015 року сплачено 1221 грн 68 коп. 06.11.2015;

- за листопад 2015 року сплачено 3000 грн 00 коп. 28.12.2015 та 9261 грн 64 коп. 29.01.2016;

- за грудень 2015 року сплачено 2738 грн 36 коп. 29.01.2016 та 10325 грн 77 коп. 10.03.2016 (а.с.33).

У звязку з несвоєчасним виконанням грошових зобов’язань позивачем відповідно до положень п.7.2 договору нараховано пеню на загальну суму 1277 грн 41 коп., у тому числі:

- за зобов’язаннями листопада 2015 року за період з 15.12.2015 по 28.01.2016 в сумі 548 грн 58 коп.;

- за зобов’язаннями грудня 2015 року за період з 15.01.2016 по 09.03.2016 в сумі 728 грн 83 коп.

Відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 3% річних в сумі 87 грн 09 коп.:

- за зобов’язаннями листопада 2015 року за період з 15.12.2015 по 28.01.2016 в сумі 37 грн 40 коп.;

- за зобов’язаннями грудня 2015 року за період з 15.01.2016 по 09.03.2016 в сумі 49 грн 69 коп.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 ГК України.

У відповідності з п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 1 ст. 530 Цивільного кодексу України врегульовано, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт належного виконання позивачем зобов’язань за договором купівлі-продажу природного газу №2614/15-ТЕ-20 від 10.02.2015, зокрема поставки покупцю природного газу

підтверджується наявними матеріалами справи – підписаними актами приймання-передачі природного газу ( а.с.29-31), відомостями про сальдо по підприємству відповідача (а.с.32), реєстром про операції по підприємству відповідача (а.с.33).

Згідно п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Як вбачається зі змісту договору, в пункті 7.2 договору сторони домовились, що у разі невиконання покупцем п. 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У п.9.3 договору сторони дійшли згоди, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Зазначене спростовує доводи відповідача про те, що сторонами в договорі не була визначена відповідальність за порушення зобов’язань у вигляді штрафних санкцій.

Позивач відповідно до умов п. 7.2 договору нарахував до стягнення пеню в сумі 1277 грн 41 коп. (а.с.28). Суд, перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, визнає його таким, що відповідає умовам укладеного договору, з правильним визначенням дати виникнення прострочення та періоду нарахування пені, розрахунок є арифметично вірним.

В п. 8.1. договору сторони погодили, що вони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов’язків щодо договору, якщо це невиконання є наслідком не переробної сили (п.8.1 договору).

Відповідно п.8.2 договору строк виконання зобов’язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Сторони зобов’язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи відповідно до законодавства (п.8.3 договору).

Разом з тим, на підтвердження виникнення обставин непереборної сили відповідачем належних доказів згідно вимог п.8.3. не надано, доказів повідомлення позивача про виникнення непереборних обставини також суду не подано.

Крім того, нарахування позивачем пені у зв’язку із допущеним простроченням виконання відповідачем грошового зобов’язання за придбаний природний газ не суперечить положенням Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», а тому доводи відповідача, викладені у відзиві, до уваги судом не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені до стягнення 3% річних в загальній сумі 87 грн 09 коп. за загальний період з 15.12.2015 по 09.03.2016, згідно наведеного розрахунку (а.с.28). Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та арифметичну вірність.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем зобов’язань за договором, натомість відповідачем як покупцем, допущено неналежне виконання зобов’язань в частині своєчасного та повного проведення розрахунку за договором, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення пені в сумі 1277 грн 41 коп., 3% річних в сумі 87 грн 09 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у зв’язку із задоволенням позову в сумі 1762 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст.129, 232-233, 238, 240-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Імперіал” (вул.1 Травня, м.Старобільськ Луганської області, 92700, ідентифікаційний код 38386453) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б.Хмельницького, буд.6, м.Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720) пеню в сумі 1277 грн 41 коп., 3% річних в сумі 87 грн 09 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1762 грн 00 коп.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Згідно пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 27.09.2018.

Суддя О.В. Драгнєвіч