Ухвала суду № 76754326, 28.09.2018, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/197/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

28.09.2018 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., розглянувши матеріали заяви стягувача - Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (вх. №14161/18 від 20.09.18) про видачу дублікату наказу господарського суду Івано-Франківської області від 17.05.18 у справі № 909/197/18:

за позовом: Керівника Тисменицької місцевої прокуратури, вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76019, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, вул. А. Сахарова, 34-А, м. Івано-Франківськ, 76000,

до відповідача: Олієво-Королівської сільської ради, вул. Галицька, 83, с. Олієво-Королівка, Городенківський район, Івано-Франківська область,78120,

до відповідача: ОСОБА_1 акціонерного товариства "Зернопродукт МХП", вул. Елеваторна, 1, м. Миронівка, Київська область, 08800;

про визнання недійсним рішення сільської ради від 02.02.2018 року та зобов"язання звільнити земельну ділянку

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

20.09.2018 року, через канцелярію господарського суду Івано-Франківської області, надійшла заява стягувача - Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (вх. № 14161/18 від 20.09.18) про видачу дублікату наказу господарського суду Івано-Франківської області від 17.05.18 у справі № 909/197/18.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2018 року задоволено позов керівника Тисменицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Зернопродукт МХП" в частині вимог про звільнення земельної ділянки площею 24,4380 га, яка знаходиться за межами населеного пункту Олієво-Королівської сільської ради Городенківського району, про що видано наказ № 305 від 17.05.2018 .

18 травня 2018 року зазначений вище наказ надісланий рекомендованою кореспонденцією на адресу стягувача: вул. А. Сахарова, 34-А, м. Івано-Франківськ, 76000. Даний факт підтверджується відміткою на звороті у лівому нижньому куті наявної в матеріалах справи копії наказу № 305 від 17.05.18 (а.с. 87).

Заявник стверджує, що 4 червня 2018 року головним державним виконавцем Городенківського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, ОСОБА_2, винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Заявником додано до заяви копії супровідний листа Городенківського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про повернення Головному управлінню Держгеокадастру в Івано-Франківській області постанови від 04.06.2018 про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання (стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 Закону України "Про виконавче провадження").

Оригінал наказу стягувачем втрачений після повернення з Городенківського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області та повторно до виконання не пред"являвся, про що свідчить довідка про втрату судового наказу, підписана начальником Юридичного управління Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області - ОСОБА_3 та провідним спеціалістом відділу представництва в судах та інших органів Юридичного управління Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області - ОСОБА_4.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст. 327 ГПК України).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Судом встановлено, виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2018 по справі № 909/197/18 не відбулось, оригінал наказу № 305 від 17.05.2018 втрачений стягувачем, у зв'язку з чим останній був позбавлений можливості повторно пред'явити його для примусового виконання до органів виконавчої служби.

Пунктом 19.4. розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України встановлено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Статтею 23 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції від 21.04.1999) визначено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.

Судом встановлено, що наказ був повернутий без виконання 04.06.2018, отже трирічний строк для пред'явлення наказу № 305 від 17.05.2018 до виконання не минув.

ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 24/234.

Позивач звернувся до суду із заявою про видачу дубліката наказу із дотриманням строків і порядку, передбаченому вимогами ГПК України.

За таких обставин, заява про видачу дублікату наказу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 234, 326, 327, п. 19.4. перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (вх. № 14161/18 від 20.09.18) про видачу дублікату наказу господарського суду Івано-Франківської області від 17.05.18 у справі № 909/197/18 задоволити.

Видати дублікат наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 305 від 17.05.2018 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 28.09.2018.

Суддя Неверовська Л.М.