Рішення № 76754137, 10.09.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.09.2018 Справа № 905/1483/18

Господарський суд Донецької області у складі:

Судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Мартинчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛ-ТРЕЙД УКРАЇНА» (04070, місто Київ, вулиця Спаська, будинок № 39-А, оф. 3; код ЄДРПОУ - 33320312)

до фізичної особи-підприємця Кайданович Леоніда Володимировича (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1)

про стягнення 15 319,78 гривень, -

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛ-ТРЕЙД УКРАЇНА» звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Кайданович Леоніда Володимировича про стягнення 15 319,78 гривень, з яких: 13 629,04 гривень заборгованості, 127,70 гривень 3% річних, 109,03 гривень інфляційних втрат, 1454,01 гривень пені.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди тепловоза № 1403/2-18 від 14.03.2018, в частині повної і своєчасної сплати орендної плати, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість у заявленому розмірі, а також нараховані пеня, інфляційні та річні.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1455/18.

Вказаною ухвалою вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 10.09.2018, встановлено строк на подання письмових доказів.

Від представника відповідача 10.09.2018 на електронну адресу суду надійшли заперечення на позовну заяву, в яких за змістом якого останній не заперечує проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Також, відповідач заперечує проти задоволення позову посилаючись на те, що тепловоз ТГМ4Б реєстраційний номер 0357 був переданий йому а підставі договору №1403/2-18 від 14.03.2018 у несправному стані, а тому на підставі п.2.6. відповідач звільнений від сплати орендної плати за користування тепловозом.

У судове засідання 10.09.2018 представники сторін не з'явились, про причини неявки суду не повідомили.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В

14 березня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛ-ТРЕЙД УКРАЇНА» (далі по тексту - позивач або Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Кайданович Леонідом Володимировичем (далі по тексту - відповідач або покупець) укладено договір оренди тепловозу №1403/2-18 (далі по тексту - Договір), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове оплатне користування Тепловоз ТГМ4Б, рік випуску 1190, заводський номер 0357 (надалі - Тепловоз), який належить Орендодавцю на праві власності.

Місце знаходження Тепловозу ТГМ4Б №0357: залізнична станція Слов'янськ, Донецької залізниці (п.17. договору).

Згідно п 2.1. договору за користування Тепловозом встановлюється орендна плата у розмірі 130 000,00 гривень на місяць, у тому числі ПДВ - 20%.

Нарахування орендної плати починається з моменту складання Акту приймання-передачі Тепловозу в оренду, після прибуття Тепловозу до станції призначення та приведення його орендодавцем в діючий стан. Станція призначення: Правда Придніпровської залізниці, код станції - 451701. (п.2.1.1. договору).

Нарахування орендної плати закінчується з дня відправки Тепловозу в недіючому стані зі станції Правда залізниці на станцію зазначену Орендодавцем (п.2.1.2. договору).

У пункті 2.2. договору визначено, що розрахунки по договору здійснюються Орендарем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 7 числа наступного місяця на підставі Акта здачі-приймання виконаних робіт, наданого Орендодавцем. Акт здачі-приймання виконаних робіт складається Орендодавцем на останню дату кожного календарного місяця. Копії належним чином оформлених актів здачі-приймання виконаних робіт та рахунків фактур, підписані Орендодавцем, надаються Орендарю електронною поштою не пізніше першого робочого дня з моменту їх складення.

Згідно п.2.5. договору Орендар звільняється від орендної плати за весь час знаходження Тепловозу в ремонтах, що стали наслідками виходу його з ладу не з вини Орендаря, з моменту такого виходу з ладу до моменту закінчення ремонту. Облік ремонтів ведеться в годинах.

Права та обов'язки сторін визначені в Розділі 3 договору.

Орендодавець зобов'язаний надати Орендарю Тепловоз в справному технічному стані, що дає можливість його використання за технічним призначенням.

Підготувати Тепловоз до транспортування в недіючому стані та забезпечити Тепловоз провідниками на час його транспортування в недіючому стані від станції Слов'янськ Донецької залізниці до станції Правда Придніпровської залізниці. Протягом двох днів з моменту прибуття Тепловозу на місце призначення привести Тепловоз з недіючого в діючий стан та сповістити про це Орендаря (п.п.3.4.2. - 3.4.3. договору).

Пунктом 3.3.5. договору передбачено обов'язок Орендаря у випадку виникнення найменших ознак несправності або порушень нормальної роботи Тепловоза, негайно припинити роботу і письмово сповістити Орендодавця про такі ознаки, для проведення Орендодавцем огляду і діагностики Тепловозу.

Вчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату (п.3.3.7).

Пунктом 3.3.5. договору передбачено обов'язок Орендаря у випадку виникнення найменших ознак несправності або порушень нормальної роботи Тепловоза, негайно припинити роботу і письмово сповістити Орендодавця про такі ознаки, для проведення Орендодавцем огляду і діагностики Тепловозу.

Вчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату (п.3.3.7).

Відповідно до п.3.3.23. протягом 1 робочого дня, після отримання повідомлення Орендодавця про приведення Тепловозу в діючий стан та за умови відсутності зауважень до технічного стану Тепловозу, підписати Акт приймання-передачі тепловозу в оренду. У разі не підписання Орендарем Акту приймання-передачі Тепловозу у зазначений термін, за умови відсутності зауважень до технічного стан Тепловозу, орендна плата починає нараховуватись починаючи з 2-го робочого дня, після отримання повідомлення Орендодавця про приведення Тепловозу у діючий стан.

Протягом 2-х робочих днів з моменту отримання від Орендодавця електронною поштою копії Акта здачі-приймання виконаних робіт підписати зазначений Акт та надіслати його копію на електронну пошту Орендодавця, або надати письмові зауваження, щодо не підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт. У випадку не підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт та не надання письмових зауважень, щодо його не підписання, Акт здачі-приймання виконаних робіт вважається підписаним Орендарем (п.3.3.24. договору).

Місце передачі Тепловозу в оренду визначено у пункті 4.1.доовору - залізнична станція Правда Придніпровської залізниці, код станції - 451701. Строк передачі Тепловоза в оренду - протягом 20 календарних днів з моменту підписання цього договору.

Тепловоз вважається переданим Орендарю з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі Тепловоза в оренду (додаток №1 до цього Договору). Передача Тепловозу з оренди здійснюється на станції, адресу якої Орендодавець повідомить додатково (п.4.2. договору).

За порушення термінів платежів Орендодавець має право на стягнення з орендаря пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла а період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення (п.6.3.1. договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 12-ти місяців з дня підписання Акту приймання-передачі Тепловозу в оренду, а в частині взятих на себе обов'язків, до їх повного виконання (п.7.1. договору).

Згідно п.10.5. договору Орендодавець складає податкову накладну на суму податкових зобов'язань з ПДВ в електронній формі, з дотриманням визначених Податковим кодексом України вимог про реєстрацію податкових накладних у Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна підписується електронним підписом уповноваженої особи та надсилається Орендарю на електронну адресу АДРЕСА_2.

Сторони погодились, що копії документів, наданих електронною поштою, мають силу оригіналів документів до моменту надання сторонами оригіналів документів (п.10.8. договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою наведеної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

За своєю правовою природою договір №1403/2-18 від 14.03.2018, є договором майнового найму (оренди) і підпадає під правове регулювання норм статей 759-786 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтями 762, 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором; за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору (ст.773 ЦК України).

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Як випливає з правової позиції Верхового Суду України, висловленої в постановах № 6-49цс12 від 06.06.2012; № 6-40цс11 від 14.11.2011, правовідношення, в якому боржник зобов'язаний передати гроші як предмет договору або сплатити їх як ціну договору, є грошовими зобов'язаннями.

Згідно наявного у матеріалах справи Акту приймання-передачі маневрового тепловозу в оренду, позивачем 28.03.2018 о 18:00 год було передано відповідачу тепловоз №ТГМ4Б №0357 1990р.в. За змістом якого вбачається, що за цим актом зафіксовано факт передачі орендарю спірного тепловозу у технічному стані - придатному для експлуатації за цільовим призначенням. Також, 28.03.2018 о 18:00год. між сторонами було підписано Акт приймання-передачі комплектності тепловозу ТГМ4Б №0357.

Акти підписані сторонами без зауважень, а тому відповідно до п.4.2. договору тепловоз №ТГМ4Б №0357 1990р.в. вважається переданим в оренду.

Позивачем складено Акт здачі-приймання робіт №313-00002 від 31.03.2018 та рахунок на оплату №313-00002 від 31.03.2018

На виконання п.10.5. договору позивачем складено податкову накладну на суму податкових зобов'язань з ПДВ в електронній формі та 02.04.2018 о 14:22 год. надіслано в електронному вигляді орендарю на електронну адресу АДРЕСА_2 разом із Актом здачі-приймання робіт та рахунком на оплату.

Також, зазначені документи 02.04.2018 були направлені позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом з описом вкладення, з якого вбачається їх отримання 05.04.2018.

Пунктом 3.3.24 договору визначено обов'язок відповідача протягом 2-х робочих днів підписати акт приймання передачі робіт або надати мотивовану відмову від його підписання.

Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) відповідачем не був підписаний, доказів надання у визначений договором строк мотивованої відмови від підписання сторонами не надано.

Отже, Акт здачі-приймання робіт №313-00002 від 31.03.2018 вважається підписаним відповідачем на 2-й робочий день (останній день на підписання) з моменту його отримання в електронному вигляді - 04.04.2018.

Станом на день розгляду справи відповідачем не надано суду доказів сплати орендної плати в розмірі 13 629,04 гривень, а тому вказана сума є його боргом та підлягає стягненню у заявленому розмірі.

Також, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 1 454,01 гривень за період з 08.04.2018 по 30.07.2018.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

У пункті 6.3.1. договору визначено, що за порушення термінів платежів Орендодавець має право на стягнення з орендаря пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла а період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування пені, господарський суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а тому заявлена сума пені 1 454,01 гривень підлягає стягненню в заявленому розмірі.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення 3% річних в розмірі 127,70 гривень за період з з 08.04.2018 по 30.07.2018, а також інфляційні втрати за період з з 08.04.2018 по 30.07.2018 в розмірі 109,03 гривень.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних, господарським судом встановлено, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення інфляційних втрат, господарський суд виходить з наступного.

У пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Датою виникнення заборгованості за зобов'язаннями попереднього місяця за договором є 7-ме число наступного місяця (п.2.2. договору), а отже такий місяць є не повним.

Таким чином, при визначенні початкової дати нарахування інфляційних втрат слід вважати 1-ше число місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Окрім того, позивачем здійснений розрахунок інфляційних втрат станом на 30.07.2018 в той час, як повним календарним місяцем є 01.07.2018-31.07.2018, отже такий місяць також не є повним.

За здійсненим господарським судом перевіривши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон» перерахунком, з урахуванням вірно визначеного періоду нарахування інфляційних втрат за період з травня 2018 по червень 2018 включно, сума останніх становить 0,00 гривень.

Доводи відповідача про те, що він звільнений від сплати орендної плати на підставі п.2.6. договору господарським судом відхиляються з наступних підстав.

Нарахування орендної плати починається з моменту складання Акту приймання-передачі Тепловозу в оренду, після прибуття Тепловозу до станції призначення та приведення його орендодавцем в діючий стан. Станція призначення: Правда Придніпровської залізниці, код станції - 451701. (п.2.1.1. договору).

Відповідно до п.3.3.23. протягом 1 робочого дня, після отримання повідомлення Орендодавця про приведення Тепловозу в діючий стан та за умови відсутності зауважень до технічного стану Тепловозу, підписати Акт приймання-передачі тепловозу в оренду. У разі не підписання Орендарем Акту приймання-передачі Тепловозу у зазначений термін, за умови відсутності зауважень до технічного стан Тепловозу, орендна плата починає нараховуватись починаючи з 2-го робочого дня, після отримання повідомлення Орендодавця про приведення Тепловозу у діючий стан.

Тобто Акт приймання-передачі підписується після приведення тепловозу в діючий стан та перевірки його технічного стану орендарем.

За актом приймання-передачі маневрового тепловозу в оренду, позивачем 28.03.2018 о 18:00 год було передано, а відповідачем прийнято в оренду тепловоз №ТГМ4Б №0357 1990р.в.

Акт підписаний сторонами без зауважень, а тому відповідно до п.4.2. договору тепловоз ТГМ4Б №0357 1990р.в. вважається переданим в оренду в належному діючому стані.

Згідно п.2.5. договору Орендар звільняється від орендної плати за весь час знаходження Тепловозу в ремонтах, що стали наслідками виходу його з ладу не з вини Орендаря, з моменту такого виходу з ладу до моменту закінчення ремонту. Облік ремонтів ведеться в годинах.

Пунктом 3.3.5. договору передбачено обов'язок Орендаря у випадку виникнення найменших ознак несправності або порушень нормальної роботи Тепловоза, негайно припинити роботу і письмово сповістити Орендодавця про такі ознаки, для проведення Орендодавцем огляду і діагностики Тепловозу.

Також, Орендодавець зобов'язаний визнавати у повному обсязі представлені висновки комісії , що утворюється з представників Орендодавця, Орендаря та сервісного центра Орендодавця або третьої особи, що проводить ремонти та технічне обслуговування Тепловозу, про причини виходу Тепловозу з ладу (п.3.3.6.)

Орендодавець зобов'язаний надіслати уповноваженого представника для проведення огляду та діагностики Тепловозу, у разі отримання повідомлення Орендаря згідно п.3.3.5. цього договору не пізніше наступного календарного дня після отримання повідомлення, якщо повідомлення було отримано до 14:00 години дня та не пізніше другого календарного дня, після отримання повідомлення, якщо його було отримано після 14:00 години.

З сукупного аналізу наведених умов договору належними доказами звільнення Орендаря на підставі п.2.6. договору від сплати орендної плати є: письмове повідомлення Орендарем Орендодавця про виявлення ознак несправності, відповідний акт Орендодавця за результатами огляду та діагностики Тепловозу.

Відповідач за змістом заперечень зазначає, що 29.03.2018 було виявлено технічну несправність Тепловозу ТГМ4Б №0357, укладено договір підряду на виконання ремонтних робіт, та 02.04.2018 о 07:00 год. його було прийнято з ремонту.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

У доданих до відзиву письмових доказах відсутні відомості щодо письмового повідомлення орендодавця про технічні несправності Тепловозу.

З доданих до відзиву листів вбачається повідомлення позивача лише про фактичне виконання ремонтних робіт 02.04.2018 листом №01/02 та 03.04.2018 листом №2/04. При цьому доказів направлення зазначених листів на адресу позивача ним не надано.

Також, укладений між ФОП Кайданович Леонідом Володимировичем та ФОП Басанським Олегом Васильовичем договір підряду №5/0318 від 29.03.2018 не є доказом виконання робіт з ремонту саме Тепловозу ТГМ4Б №0357, оскільки ані в договорі, ані в акті приймання виконаних робіт не міститься таких відомостей. Відомості про час початку та закінчення проведення ремонтних робіт у годинах - відсутні.

Адже з наданого самим відповідачем договору про надання послуг, укладеного між ним та публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат» (ПАТ «ДМК»), вбачається наявність у його розпорядженні Тепловозів ТГМ-6А №1912 та ТГМ-4А №2043, що належать йому на праві власності.

Акт б/н від 20.04.2018 підписаний з боку начальника служби експлуатації ОСОБА_9, начальником 2-го району ОСОБА_10. та членом комісії ОСОБА_11. свідчить про те, що Тепловоз №0357 розпочав надати послуги з виконання під'їзної та маневрової роботи на ПАТ «ДМК» з 07:00 год. 02.04.2018.

Вказаний акт жодним чином не підтверджує прийняття Тепловозу №0357 з начебто проведених ремонтних робіт, а лише вказує дату та час початку надання послуг певному контрагенту.

Отже, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено наявності підстав для звільнення його від сплати орендної плати за користування Тепловозом ТГМ4Б №0357.

Щодо розподілу судових витрат.

У п.1 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положення ч.ч.1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначають, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, 01.06 2018 року між адвокатом Яковлевим Андрієм Вікторовичем (адвокат), який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4422, виданого на підставі рішення Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №71 від 25.07.2012, та товариством з обмеженою відповідальністю «Метал-Трейд Україна» (клієнт) укладено договір №Ю/МТ/1 про надання правничої допомоги під час звернення до господарського суду, відповідно до п.1.1. якого, адвокат приймає доручення на здійснення визначеної ст.2 договору правничої допомоги з правовідносин, що виниклу у зв'язку з неналежним виконанням ФОП Кайданович Л.В. (ІПН НОМЕР_1) умов договору оренди Тепловозу №1403/2-18 від 14.03.2018, а клієнт зобов'язується оплатити гонорар (винагороду) Адвокату та визначені цим договором або додатково узгоджені сторонами фактичні витрати, що необхідні для надання правничої допомоги.

Сторони погодились, що Клієнт виплатить винагороду Адвокату за надану правничу допомогу у разі її покладення судом на відповідача протягом 5 робочих днів після її стягнення або сплати відповідачем (боржником) (п.6.1. договору).

Згідно п.10.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання, дія договору припиняється виконанням, розірванням або за взаємною згодою сторін.

Актом приймання-передачі наданих послуг від 30.07.2018 року адвокатом Яковлевим А.В. передано товариству з обмеженою відповідальністю «Метал-трейд Україна» правничі послуги в межах даної господарської справи на загальну суму 3 750,00 гривень.

При цьому, матеріали справи не містять на момент ухвалення рішення у цій справі доказів сплати послуг на надання правничої допомоги.

Свою позицію з приводу відшкодування витрат на правову допомогу виклав Вищий господарський суд України у Постанові Пленуму ВГСУ від 21.02.13 №7, відповідно до якої, віднести до судових витрат витрати на правову допомогу можливо лише у тому разі, якщо правова допомога надавалась саме адвокатом.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.13р. за № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК (в редакції, що діяла до 15.12.2017). Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом ч.3 ст. 48 та частини пятої статті 49 ГПК (в редакції, що діяла до 15.12.2017) у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі №1-4/2013.

Таким чином, відшкодуванню підлягають тільки фактично понесені судові витрати на професійну правничу допомогу.

Враховуючи відсутність доказів понесених витрат, то вони не підлягають відшкодуванню та розподілу між сторонами в порядку ст. 129 ГПК України.

За положеннями статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 185, 191, 247-252, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛ-ТРЕЙД УКРАЇНА» до фізичної особи-підприємця Кайданович Леоніда Володимировича про стягнення 15 319,78 гривень, з яких: 13 629,04 гривень заборгованості, 127,70 гривень 3% річних, 109,03 гривень інфляційних втрат, 1454,01 гривень пені - задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Кайданович Леоніда Володимировича (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛ-ТРЕЙД УКРАЇНА» (04070, місто Київ, вулиця Спаська, будинок № 39-А, оф. 3; код ЄДРПОУ - 33320312) 13 629,04 гривень заборгованості, 127,70 гривень 3% річних, 1454,01 гривень пені, а також 1 749,46 гривень судового збору.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 109,03 гривень інфляційни втрат - відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 10.09.2018 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.09.2018.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛ-ТРЕЙД УКРАЇНА» (04070, місто Київ, вулиця Спаська, будинок № 39-А, оф. 3; код ЄДРПОУ - 33320312)

Відповідач: фізична особа-підприємець Кайданович Леонід Володимирович (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1)

Суддя С.М. Фурсова