Рішення № 76753917, 20.09.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2018м. ДніпроСправа № 904/2391/18

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Нікополь, Дніпропетровська область

до відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Голівуд", м. Нікополь, Дніпропетровська область

відповідача - 2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 53 373,80 грн.

Суддя Манько Г.В.

За участю секретаря судового засідання Федьковської О.В.

Представники:

від позивача ОСОБА_3 довіреність № 62 від 11.04.2018 представник

від відповідача-1 ОСОБА_4 довіреність № 01/06-18 від 14.06.2018 представник

від відповідача-2 ОСОБА_4 довіреність № 1041 від 14.08.2007 представник

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Голівуд" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 53 373,80 грн. та судового збору.

Позивач наполягав на задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що наданими у справі доказами у повному обсязі підтверджені позовні вимоги. Зазначив, що усі докази, що є підставою позовних вимог надав до господарського суду. Вважає, що строк позовної давності ним не пропущено. Підтримав доводи, викладені у позовній заяві.

Представник відповідачів проти позову заперечував, просив суд у позові відмовити. Надав відзив на позов. У судовому засіданні у повному обсязі підтримав доводи, викладені у відзиві на позов. Просив суд при розгляді справи застосувати строк позовної давності.

У судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.01.07р. між ФОП ОСОБА_5 (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (одержувач) укладено договір №17.01-07, відповідно до умов якого постачальник за накладними №11/06-7 від 11.06.07р. на суму 40571, 80 грн. та №25/06-7 від 25.06.07р. на суму 11 040 грн. здійснив поставку покупцю товар ( кондиціонер ЕUROFAN EFR-07CH, в кількості 5 штук, ціною за одну одиницю - 1575, 60 грн., всього на суму 7 878, 00 грн.; кондиціонер ЕUROFAN EFR-09CH, в кількості 8 штук, ціною за одну одиницю -1848, 30 грн., всього на суму 14 786, 40 грн.; кондиціонер ЕUROFAN EFR-12CH, в кількості 6 штук, ціною за одну одиницю -1878, 60 грн., всього на суму 11 271, 60 грн.; кондиціонер WELFAR ASW-H09A4/QA, в кількості 2 штук, ціною за одну одиницю - 1575, 60 грн., всього на суму 3 151, 20 грн.; кондиціонер WELFAR ASW-H12A4/QA в кількості 2 штук, ціною за одну одиницю -1 742, 30 грн., всього на суму 3 484, 60 грн.; кондиціонер BEKO BKH-071 в кількості 2 штук, ціною за одну одиницю -1 680, 00 грн., всього на суму 3 360, 00 грн.; кондиціонер MIDEA MSG-12HR-ION в кількості 2 штук, ціною за одну одиницю -1 960, 00 грн., всього на суму 3 920, 00 грн.; та кондиціонер Samsung HR-09-FAN в кількості 2 штук, ціною за одну одиницю -1 880, 00 грн., всього на суму 3 760, 00 грн.) на загальну суму 51 611, 80 грн. грн. (далі Договір 1).

Відповідно до п. 2.2. договору 1 постачальник доставляє товар на склад одержувача м. Нікополь, вул. Електометалургів, 32, магазин «Квадратний метр». Згідно п.3.1. договору загальна ціна договору в гривнях складає сума, отримана постачальником за поставлений одержувачу товар. Оплата товару виконується у гривнях шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або за безготівковий розрахунок (п.3.2. договору). Строк кінцевої оплати згідно даного договору передбачає відстрочку оплати 30 (тридцять) календарних днів з моменту реалізації останньої партії товару (згідно накладних), яка надійшла на склад одержувача (п.3.3. договору). В п.6.1. договору сторони погодили строк дії договору до 31.12.2007р.

05.07.07р. комісією здійснено інвентаризацію залишків товарно-матеріальних цінностей, що знаходилися в магазині «Квадратний метр». За результатами інвентаризації було складено Інвентаризаційний опис № 01.

15.10.08р. сторонами Договору 1 було укладено додаткову угоду до договору № 17.01-07 від 17.01.2007 року, сторони доповнили умови вищезазначеного договору пунктами 3.4., 3.5., 5.3. в наступній редакції: « 3.4.Постачальник в односторонньому порядку має право збільшити розмір поставленого одержувачу товару , але не сплаченого товару, а саме: у зв’язку зі зміною кон’юнктурі ринку грошових ресурсів в Україні - зростанням курсу долара США, Євро до гривні порівняно з курсом, встановленим НБУ на моменту укладення даного договору ( згідно даним НБУ, Мінпромполітики, Мінстата); у зв’язку з зростанням інфляційних процесів, які є базою для цінових змін на споживчому ринку ( згідно даних НБУ, Мінпромполітики, Мінстата) » ; « 3.5.Постачальник направляє одержувачу специфікацію з переліком поставленого та несплаченого товару, яка є вимогою до оплати»; « 5.3.Одержувач на протязі трьох календарних днів з моменту отримання специфікації приймає рішення відносно згоди або незгоди з новими цінами на поставлений товар та повідомляє про це постачальнику». Також додатковою угодою п.6.2. договору викладено в наступній редакції: « 6.2. у випадку , якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати даний договір за місця до його закінчення, договір продовжує свою дію до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань по даному договору».

Позивач не сплатив постачальнику вартість отриманого товару на суму 51611, 80 грн.

Встановлено, що під час розгляду справи №904/172/18 позивач підтвердив (визнав) фактичні обставини, викладені у позовній заяві, доказів оплати вартості товару не надав. В той же час позивач, заперечував проти позовних вимог, зазначаючи , що товар, який був поставлений йому та який знаходився в приміщенні магазину «Квадратний метр» ( за адресою , м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 32, а ) був захоплений власником нежитлового приміщення, де знаходився цей магазин. Вважає, що факт обмеження доступу відповідача до магазину було встановлено рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.11.2012р. у справі №2-695/11.

Рішенням господарського Дніпропетровської області від 13.03.18р. у справі №904/172/18 позовні вимоги фізичної особи – підприємця ОСОБА_5 задоволено у повному обсязі. Стягнуто з відповідача – Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 на користь позивача - Фізичної особи – підприємця ОСОБА_5 51 611, 80 грн. – заборгованості та 1 762, 00 грн. – витрат на сплату судового збору. 10.04.18р. на виконання вказаного рішення Господарського суду Дніпропетровської області, яке набрало законної сили 06.04.2018 року видано наказ.

Встановлено, що 19.07.2006р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Голівуд", товариством з обмеженою відповідальністю "Акцент та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 підписано Договір про сумісну діяльність.

Предметом вказаного договору передбачено, що сторони за даним договором зобов'язуються шляхом об'єднання зусиль спільно діяти в сфері розвитку торгівлі та послуг для мешканців міста Нікополь та Нікопольського району, для досягнення наступних спільних цілей: створення нових робочих місць; зміна відношення до підприємства, а слідом і до ринкових відносин узагалі; проведення косметичного та капітального ремонту та використання існуючих торгівельних приміщень за призначенням.

Встановлено, що 26.07.2006р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Голівуд" та приватним підприємцем - фізичною особою ОСОБА_1 підписано Договір оренди індивідуального визначення нерухомого майна.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що з метою ефективного використання нерухомого майна, та на виконання раніше підписаного Договору про спільну діяльність, Наймодавець передає, а Наймач приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно, що належить ТОВ "Голівуд", і знаходиться на балансі Наймодавця, частина нежитлового приміщення, загальною площею 187,0 м2 розташоване за адресою м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 32а.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.2015р. у справі №904/4732/15 встановлено, що 19.07.2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Голівуд" (сторона-1), Товариство з обмеженою відповідальністю "Акцепт" (сторона-2) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (сторона-3) уклали договір про сумісну діяльність, за умовами якого (розділ 1) сторони за даним договором зобов’язуються шляхом об'єднання зусиль спільно діяти у сфері розвитку торгівлі та послуг для мешканців міста Нікополь та Нікопольського району для досягнення перелічених у договорі спільних цілей. За положеннями п.п. 3.1., 3.4., 5.1. договору про сумісну діяльність сторона-1 зобов’язується звільнити та надати в термін 7 днів з дня підписання даного договору існуюче приміщення площею 187 м кв., розташоване за адресою: м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 32а, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Голівуд"; оформити договір оренди зі стороною-3 в термін 7 днів з дня підписання даного договору; зі свого боку, сторона-3 зобов'язується прийняти приміщення та оформити договір оренди зі стороною-1 в термін 7 днів з дня підписання даного договору. 26.07.2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Голівуд" (наймодавець) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (наймач) уклали договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна (далі-Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.) з метою ефективного використання нерухомого майна та на виконання раніше підписаного договору про спільну діяльність наймодавець передає, а наймач приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно, що належить наймодавцю і знаходиться на балансі наймодавця, а саме частину нежитлового приміщення (майно) загальною площею 187,0 м2, яке розташоване за адресою: м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 32а. Пунктом 1.2. Договору передбачено, що майно передається в найм (оренду) з метою використання його під розміщення магазину товарів для ремонтно-оздоблювальних робіт, товарів та обладнання для дому. Відповідно до пункту 8.1. Договору його укладено на термін з 26.07.2006 року до 31.12.2009 року включно. Як встановлено вище, пунктом 8.1. Договору передбачено, що його укладено на термін з 26.07.2006 року до 31.12.2009 року включно, тобто більше ніж на рік, а отже в силу приписів ч. 2 ст. 793 та ч. 1 ст. 794 ЦК України він мав бути посвідчений нотаріально та підлягав державній реєстрації у встановленому законом порядку. Спірний Договір не посвідчений нотаріально, його державна реєстрація не проведена. Отже, враховуючи вищенаведені правові норми, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що спірний Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 26.07.2006 року підписаний між сторонами без додержання встановлених законом вимог, наявність яких безпосередньо впливає на дійсність такого договору, а отже він є неукладеним, таким, який не зумовив виникнення прав та обов’язків сторін. Умовами спірного Договору, а саме пунктом 2.1., передбачено, що наймач вступає у строкове платне користування майном у термін, зазначений в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акта приймання-передачі майна. Доказів складання акту приймання-передачі майна – об’єкта оренди від відповідача-1 до позивача на виконання умов п. 2.1. Договору та вимог частини першої статті 795 ЦК України матеріали справи не містять. Позивач та відповідач-1 не заперечують, що акт приймання-передачі спірного майна в оренду між ними не складався, не підписувався. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів шкоди у сумі 91 312, 16 грн. апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до пункту третього частини другої статті 11 Цивільного кодексу України завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Як на докази спричинення позивачу шкоди у сумі 91 312, 16 грн. позивач посилається на інвентаризаційний опис № 01 від 05.07.2007 року, договір № 12-М від 04.01.2007 року, договір № 17.01-07 від 17.01.2007 року , накладні та акти приймання-передачі. Враховуючи наведені вище надані позивачем докази, дійсно 04.01.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акцепт" (постачальником) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (отримувачем) укладено договір № 12-М, за умовами якого передбачалася поставка товару постачальником отримувачу за накладними, отримувач зобов’язувався прийняти товар за актами приймання-передачі та оплатити його. 17.01.2007 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (постачальником) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (отримувачем) укладено договір № 17.01-07, за умовами якого також передбачалася поставка товару постачальником отримувачу за накладними. Відповідно до умов обох договорів постачальник здійснює доставку товару на склад отримувача – м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 32а, магазин "Квадратний метр". Як на виконання договору № 12-М від 04.01.2007 року, так і на виконання договору № 17.01-07 від 17.01.2007 року, здійснювалася поставка товару від постачальників позивачу. Поставка товару за вказаними накладними та актами приймання-передачі відбувалася у період з 12.01.2007 року по 13.07.2007 року, однак, враховуючи, що господарською діяльністю позивача є реалізація товарів, станом на 17.07.2007 року (дата, зазначена позивачем як дата не допуску позивача до приміщення магазину "Квадратний метр") вказані документи не можуть бути доказами для встановлення обставин, який саме товар, що поставлявся за накладними, про поставку якого складалися акти приймання-передачі, та у якій кількості, відповідно, і якої вартості залишився нереалізованим (чи не використаний іншим чином) та чи був він в наявності у спірному приміщенні. 05.07.2007 року комісією у складі директора ТОВ "Акцепт" ОСОБА_6 (голова комісії), ОСОБА_1 та ще двох членів комісії складено інвентаризаційний опис № 01, у якому наведено перелік товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться у магазині "Квадратний метр" по вул. Електрометалургів, 32а м. Нікополь на відповідальному володінні Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. Проте, вказаний інвентаризаційний опис є внутрішнім документом позивача та складений лише представниками зацікавлених сторін, зокрема, самим позивачем. Жодних інших документів, які б підтверджували наявність майна, належного позивачу на праві власності, у приміщенні спірного магазину на дату, визначену позивачем як дата не допуску позивача до цього приміщення, у тому числі і майна, переліченого позивачем в позовній заяві у визначеній позивачем кількості та на відповідну суму, чи втрату такого майна внаслідок дій відповідачів матеріали справи не містять. Окрім того, апеляційний господарський суд критично оцінює вказаний інвентаризаційний опис як доказ підтвердження обставин втрати позивачем належного йому на праві власності майна, оскільки 28.08.2007 року оперуповноваженим СДСБЕЗ Нікопольського МВ УМВС України у Дніпропетровській області старшим лейтенантом ОСОБА_7 проведено опис майна, що перебувало у спірному приміщенні магазину, про що складено протокол огляду, однак, як зазначено у постанові про відмову у порушенні кримінального провадження від 02.09.2007 року, майно, описане у протоколі огляду (тобто майно, яке було в наявності після 17.07.2007 року), неможливо співставити з майном, яке знаходилося у приміщенні до 17.07.2007 року, оскільки працівникам міліції надано на підтвердження обставин наявності майна лише накладні на поставку товару, дані інвентаризації не були надані. Щодо доводів позивача про вибуття з його власності товарів на заявлену суму внаслідок протиправних дій відповідачів, суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази викрадення чи іншого протиправного вибуття із власності позивача відповідного майна саме внаслідок дій відповідачів. Водночас, інвентаризаційний опис не є тим доказом, який підтверджує протиправні дії відповідачів у зникненні товару та спричиненні позивачу матеріальної шкоди. Не є належним і допустимим доказом вказаний інвентаризаційний опис і у зв’язку з обставинами його складання та підписання лише зацікавленими особами. Окрім того, наданий позивачем інвентаризаційний опис має численні помарки, закреслення, виправлення та дописки.

Приписами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 4.2 Договору від 17.01.07р., укладеного між ФОП ОСОБА_5 (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (одержувач) №17.01-07 передбачено, що товар, що постачається є власністю одержувача з моменту його приймання за накладними від постачальника.

Отже, поставлений товар у вигляді кондиціонерів, зазначених в позовній заяві Позивача, є власністю Позивача з моменту приймання цих кондиціонерів по накладним № 11\06-7 від 11.06.07 та № 25\06-7 від 25.06.07 від СПД ОСОБА_5

Події липня 2007 року, на думку Позивача, неправомірне вибуття кондиціонерів з власності Позивача є часом, коли позивач довідався або міг довідатись про порушення свого права щодо вільно володіти та розпоряджатися майном - кондиціонерами, які зазначені у накладних № 11\06-7 від 11.06.07 та № 25\06-7 від 25.06.07.

Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Трирічний строк позовної давності для захисту Позивачем свого права сплив у липні 2010р.

Відповідно до ч. 4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Сплив позовної давності є підставою у відмові у задоволенні заявлених позовних вимог.

Згідно вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачений ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України .

Повне рішення складено 28.09.2018

Суддя Г.В.Манько