Постанова № 76753770, 19.09.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/480/18 Справа № 200/14207/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Кошара О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2014 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, третя особа: Бабушкінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про звільнення майна з-під арешту,-

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2014 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, третя особа: Бабушкінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про звільнення майна з-під арешту.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2014 року в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, третя особа: Бабушкінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про звільнення майна з-під арешту - відмовлено.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» просить апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, третя особа: Бабушкінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про звільнення майна з-під арешту скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити повністю.

Відзивів на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2014 року від інших учасників справи до суду не надходило.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, 02.10.2008 року між сторонами по справі було укладено кредитний-заставний договір №DNKMAN19067363, відповідно до якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 73 973,37 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим строком повернення 09.10.2013 року.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним-заставним договором №DNKMAN19067363 від 02.08.2008 року, ОСОБА_2 надала у заставу банку автомобіль ВАЗ21703 2008 року випуску, д/н НОМЕР_1, №кузова:ХТА21723080029293, який є її власністю.

Станом на 08.08.2014 року ОСОБА_2 має заборгованість перед банком за кредитно-заставним договором у розмірі 195 362,91 грн.

Відповідно до ОСОБА_3 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 20.05.2013 року, 15.10.2008 року (запис 1) на вказаний автомобіль було накладено обтяження у вигляді застави на підставі кредитно-заставного договору №DNKMAN19067363 від 02.10.2008року.

01.02.2013 року запис змінений і обтяження (застава) вилучено на підставі кредитно-заставного договору №DNKMAN19067363 від 02.10.2008 року.

15.03.2013 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було вчинено запис (запис 5) про арешт всього рухомого майна ОСОБА_2 на підставі постанови державного виконавця Бабушкінського ВДВС ДМУЮ ОСОБА_4 від 27.02.2013 року по виконавчому провадженню №37055142.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повина довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстнції дійшов до правильного та обгрунтованого висновку, що банком не доведено те, що автомобіль ВАЗ21703 2008 року випуску, д/н НОМЕР_1, №кузова:ХТА21723080029293, був заставним майном на момент накладення арешту державним виконавцем.

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

ОСОБА_3