Рішення № 76752588, 21.09.2018, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/1801/18

Провадження № 2/715/695/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2018 року Глибоцький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Цуренка В.А.

секретар судового засідання Оршевська С.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Глибока справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області, ВАТ «Пересувна механізована колона №291», третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1, звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1, 30 травня 1994 року придбав квартиру № 11 у багатоквартирному житловому будинку № 1 по вул. Парковій в смт. Глибока Глибоцького району Чернівецької області. Та фактично з того часу і проживає там без реєстрації місця проживання по теперішній час. Однак дана квартира помилково та незаконно була приватизована на ім'я брата позивача - ОСОБА_4 та його сина - ОСОБА_3. Даний факт підтверджується Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 26 січня 2012 року у цивільній справі № 2-998/11р. Дане рішення суду не оскаржене, не змінене і не скасоване. Фактично з моменту укладення договору купівлі-продажу квартири і по сьогодні позивач проживає там. А починаючи з 2011 року із позивачем разом почав жити син разом із своєю сім'єю - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 На даний час згідно відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно співвласниками даної квартири за адресою: Чернівецька область, Глибоцький район, смт. Глибока, вулиця Паркова (колишня - Калініна), будинок 1, квартира - 11 - є ОСОБА_3 та ОСОБА_4. ОСОБА_4 помер 06 березня 2015 року. Він в даній квартирі проживає весь цей період та сплачує комунальні платежі (електроенергію, водопостачання та водовідведення, вивіз побутового сміття тощо). Здійснено плату за підведення газопроводу. На сьогоднішній день продовжує проживати у вказаній квартирі. Добросовісно та безперервно володіє та відкрито користується даним нерухомим майном, доглядає за квартирою та утримує її, постійно робить поточний та капітальний ремонт, оскільки завжди проживає та фактично працює в селищі. Інших осіб які б претендували на дане нерухоме майно, крім позивача, немає. Відповідно до виготовленого технічного паспорту на квартиру у житловому будинку вбачається, що самочинне будівництво відсутнє, квартира не є аварійною та придатна до користування. Він близько 24 років безперервно користується даним нерухомим майном. Тому просить суд, ухвалити рішення, яким визнати за ним – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, в своїх поясненнях підтвердив обставини, викладені в позовній заяві, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_8 селищної ради Глибоцького району Чернівецької області ОСОБА_2 позовні вимоги визнав повністю і просив суд їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача ВАТ «Пересувна механізована колона №291» не з’явився, проте голова ліквідаційної комісії надала суду листа, в якому позовні вимоги визнає повністю і просить суд розглянути справу без участі їх представника.

В судове засідання третя особа ОСОБА_3, не з’явився, проте направив до суду листа, в якому позовні вимоги визнає повністю і просить суд розглянути справу без його участі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вбачається із змісту ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Визнання відповідачем пред’явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно постанови пленуму Верховного суду України від 07.02.2014 № 5 «Про

судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» та

відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 30 травня 1994 року придбав квартиру № 11 у багатоквартирному житловому будинку № 1 по вул. Парковій в смт. Глибока Глибоцького району Чернівецької області. Та фактично з того часу і проживає там по теперішній час. Однак дана квартира помилково та незаконно була приватизована на ім’я брата позивача - ОСОБА_4 та його сина - ОСОБА_3. Даний факт підтверджується Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 26 січня 2012 року у цивільній справі № 2-998/11р. Дане рішення суду не оскаржене, не змінене і не скасоване. Фактично з моменту укладення договору купівлі-продажу квартири і по сьогодні позивач проживає там. А починаючи з 2011 року із позивачем разом почав жити син разом із своєю сім'єю - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 На даний час згідно відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно співвласниками даної квартири за адресою: Чернівецька область, Глибоцький район, смт. Глибока, вулиця Паркова (колишня - Калініна), будинок 1, квартира - 11 - є ОСОБА_3 та ОСОБА_4. ОСОБА_4 помер 06 березня 2015 року. Позивач в даній квартирі проживає весь цей період та сплачує комунальні платежі (електроенергію, водопостачання та водовідведення, вивіз побутового сміття тощо). Інших осіб які б претендували на дане нерухоме майно, крім позивача, немає.

Згідно технічного паспорта на квартиру у житловому будинку за адресою АДРЕСА_2, дана квартира складається з: коридору, кухні, лоджії, кімнати, кімнати, ванни, коридору, загальною площею 56,3 кв.м., житловою площею 31,0 кв.м. загальною вартістю 149477 грн.

З наданих в судовому засіданні квитанцій та копій абонентських книжок вбачається, що позивач оплачує рахунки за електроенергію, за користування майном, комунальні платежі за адресою: АДРЕСА_3.

Вказані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Як вбачається з Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 26 січня 2012 року визнано недійсним свідоцтво про право спільної сумісної власності на житло від 27 березня 1997 року, що видане згідно розпорядження органу приватизації ВАТ «ПМК – 291» від 27 березня 1997 року № 54, ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 30 травня 1994 року ОСОБА_1 купив квартиру за адресою: АДРЕСА_3.

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтвердили обставини викладені в позовній заяві.

При таких обставинах, суд дійшов висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

На підставі викладеного, ст.ст. 328,344 ЦК України, керуючись ст. ст. 3-13,19,76-81,89,206,259,263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії КР 797843, виданий Глибоцьким РВ УМВС України в Чернівецькій області 14 травня 2003 року, жителем ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3, загальною вартістю 149477 (сто сорок дев’ять тисяч чотириста сімдесят сім) гривень 00 копійок.

Повний текст судового рішення виготовлено 21 вересня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

СУДДЯ: