Рішення № 76752556, 20.09.2018, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/1465/18

Провадження № 2/715/572/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року Глибоцький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Цуренка В.А.,

секретаря судового засідання Оршевської С.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Глибока справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Глибоцької районної державної адміністрації Чернівецької області, третя особа: ОСОБА_4 про визнання неправомірним та скасування рішення Комісії з питань захисту прав дитини №7/2 від 05.07.2018 року,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що разом з ОСОБА_3 за адресою с. Сучевени вул. М. Грушевського, 11, Глибоцького району Чернівецької області, проживають з 2011 року, а зареєстровані з листопада 2012 року колишня співмешканка ОСОБА_4 з двома позашлюбними дітьми: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, відносно якого позивач визнав своє батьківство. 13.04.2018 року ОСОБА_4 народила доньку ОСОБА_8, яка також проживає і зареєстрована в даному будинку. Разом з ОСОБА_4 позивач співмешкав з 2011 року по березень 2013 року. З березня 2013 року по серпень 2017 року ОСОБА_3 в своєму будинку не проживає з тієї причини, що ОСОБА_4, співмешкаючи з іншими чоловіками, міняла замки в дверях і позивач не мав доступу до будинку, вчиняла всякого роду сварки і дебоші, провокувала бійку, неправдиво викликала поліцію, намагаючись обмовити ОСОБА_3 у скоєнні правопорушень і т.п. Вона зайняла і користується всім будинком, який складається з трьох житлових кімнат, кухні, коридору, комори, ванної кімнати, двох підвалів, боксу та господарських будівель та споруд, загальною площею 142,3 кв.м., житловою площею 54 кв.м. В серпні місяці 2017 року ОСОБА_3 обладнав одну із кімнат площею 14,80 кв.м. і вселився в будинок, так як іншого житла не має. Проте, після вселення ОСОБА_3, ОСОБА_4 облила його кімнату фарбою, два рази зламувала замки в дверях і в гаражі, вибила двері кімнати. Вона не дозволяє ОСОБА_3 користуватися кухнею, коридором та господарськими будівлями та спорудами. Міняючи у вхідних дверях замки, вона позбавляє ОСОБА_3 можливості користуватися навіть однією кімнатою. ОСОБА_4 тричі притягувалася до адміністративної відповідальності, за скоєння проти ОСОБА_3 правопорушень, передбачених ст. 173 КУпАП. Крім цього ОСОБА_4 притягувалася до адміністративної відповідальності за ст.184 КУпАП за неналежне виховання дитини. На користь держави в особі Державної екологічної інспекції стягнено 55569 грн. рішенням Глибоцького районного суду від 29.03.2018 року з ОСОБА_4 за шкоду, заподіяну незаконною рубкою дерев в кількості 44 шт. на території, яка межує з господарством ОСОБА_3. Отже, оскільки ОСОБА_3 є хворою людиною і похилого віку, вкрай потребує догляду і захисту то виникла нагальна потреба в укладенні договору довічного утримання. Згідно зі статтями 177 СК України та 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов’язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання. Отже, при укладанні договору довічного утримання, право власності або право користування яким мають малолітні діти, обов’язково вимагається дозвіл органів опіки та піклування. З цих підстав ОСОБА_3 двічі звертався до органу опіки та піклування Глибоцької РДА з заявами, про надання дозволу на вчинення договору довічного утримання, в чому йому було відмовлено. Так, 22 березня 2018 року Глибоцький районний суд ухвалив рішення, яким визнав неправомірним і скасував рішення №1/3 від 18 січня 2018 року Комісії з питань захисту прав дитини при Глибоцькій районній державній адміністрації про неможливість надання ОСОБА_3 дозволу на укладення договору довічного утримання на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами №11 по вул. М. Грушевського в с. Сучевени Глибоцького району Чернівецької області. З цих підстав, 23.05.2018 року ОСОБА_3 знову звернувся з заявою до органу опіки та піклування Глибоцької районної державної адміністрації про надання дозволу на укладення договору довічного утримання на вище вказану частину домоволодіння, в чому йому було відмовлено рішенням 7/2 від 05.07.2018 року Комісії з питань захисту прав дитини. Вважає неправомірним і таким , що підлягає скасуванню рішення Комісії з питань захисту прав дитини при Глибоцькій районній державній адміністрації Чнрнівецької області № 7/2 від 05 липня 2018 року про відмову у наданні дозволу на укладення договору довічного утримання. Тому просить суд ухвалити рішення, яким визнати неправомірним і скасувати рішення Комісії з питань захисту прав дитини при Глибоцькій районній державній адміністрації Чнрнівецької області № 7/2 від 05 липня 2018 року «Про відмову у наданні дозволу на укладення договору довічного утримання між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, на 17/25 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та 17/25 часток земельної ділянки кадастровий номер 7321088500:01:001:0354, які знаходяться в с. Сучевени по вул. М. Грушевського 11, Глибоцького району Чернівецької області» та зобов’язати Глибоцьку районну державну адміністрацію ЧСернівецької області як орган опіки та піклування, прийняти рішення, яким надати позивачу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, дозвіл на укладення договору довічного утримання з ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5 на: 17/25 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 142,3 кв.м., житловою площею 54 кв.м., який розташований в с.Сучевени по вул. Грушевського М.,№11,Глибоцького району Чернівецької області складається в житловому будинку літ. «А» з кімнати площею 16,90 кв.м., кімнати площею 14,80 кв.м., коридору площею 8,40 кв.м., кухні площею 11,40 кв.м., підвалу площею 6,5 кв.м., бокс площею 38,30 кв.м., стодоли літ. «Б», сараю літ. «В», які належать ОСОБА_3 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 23.12.2014 року, СТА 424975, індексний номер 31480185 та на 17/25 частин земельної ділянки загальною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7321088500:01:001:0354, індексний номер 30580698, яка розташована в с. Сучевени по вул. Грушевського М., №11, Глибоцького району Чернівецької області і належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно СТА 424847.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, в своїх поясненнях підтвердила обставини, які викладені в позові, просила суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_10 РДА Чернівецької області ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в своїх поясненнях посилався на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог і просив суд відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

Третя особа ОСОБА_4, в судове засідання не з’явилась, хоча належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи.

Вислухавши пояснення учасників процесу та, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, а також визначив наступні правові норми, що їх регулюють.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вбачається із змісту ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Як встановлено судом, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно СТА 424975 від 23.12.2014 року, позивач ОСОБА_3 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами житловою площею 54 кв.м., побудованого в 1990 році, розташованого в с. Сучевени по вул. М.Грушевського, №11, Глибоцького району Чернівецької області, індексний номер 31480185 від 23.12.2014 року витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно СТА 424847 від 06.12.2014 року, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,25 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої в с. Сучевени по вул. М. Грушевського 11, Глибоцького району Чернівецької області, кадастровий номер 7321088500:01:001:0354, індексний номер 305580698 від 06.12.2014 року витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відповідно до облікової картки по господарського обліку №1032-1 Сучевенської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, ОСОБА_3 є головою вказаного домогосподарства.

Отже, вищевказане майно є особистою приватною власністю позивача, в спільній сумісній власності та у власності дитини (дітей) не перебуває.

Відповідно до ч.1 ст.746 ЦК України відчужувачем може бути фізична особа незалежно від віку та стану здоров’я.

Права власника житлового будинку визначені ст.383 ЦК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною 1 ст.177 СК України передбачено, що батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

Відповідно до ч.2 ст.177 СК України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування, зокрема, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири.

Крім того, ч.3 ст.17 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов’язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання.

Пунктом 67 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини», передбачено, що дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, надається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей.

Частиною 1 ст.156 ЖК України передбачено, що члени сім’ї власника житлового будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить , користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3, не заперечує право на проживання дитини в жилому приміщенні.

Так, після укладення договору, в користуванні дитини залишається 22,30 кв.м. житлової площі: а саме: кімната площею 22,30 кв.м., коридор площею 4,20 кв.м., комора площею 5,60 кв.м., ванна площею 6,80 кв.м., підвал - 7,10 кв.м., а всього 46 кв.м. Із господарських будівель і споруд: сарай літ. «Д», колодязь, убиральня, всього 24,90 кв.м. Отже, загальна площа для проживання дитини становить 46 кв.м., при рівні забезпеченості 8,5 кв.м., що становить 32/100 житлового будинку або 8/25 частин.

В порядку виконання вимог законодавства позивач звернувся до Органу опіки і піклування Глибоцької РДА Чернівецької області з заявою щодо надання дозволу на укладення договору довічного утримання ОСОБА_9 на частину житлового будинку, які розташовані с. Сучевени по вул. М. Грушевського, 11 Глибоцького району Чернівецької області.

Рішенням рішення Комісії з питань захисту прав дитини при Глибоцькій районній державній адміністрації Чнрнівецької області № 7/2 від 05 липня 2018 року про відмову у наданні дозволу на укладення договору довічного утримання, Глибоцька РДА Чернівецької області вирішила вважати за неможливе надання дозволу на укладення договору довічного утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 з ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5 на 17/25 частин житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 142,3 кв.м., які розташовані в с. Сучевени по вул. М. Грушевського, будинок 11, Глибоцького району Чернівецької області, а саме: в житловому будинку літ. «А» кімнату площею 16,90 кв.м., кімнату площею 14,80 кв.м., коридор площею 8,40 кв.м., кухню площею 11,40 кв.м., підвалу площею 6,5 кв.м., бокс площею 38,30 кв.м. З господарських будівель та споруд: стодолу літ. «Б» площею 57,60 кв.м., сарай літ. «В» площею 47,70 кв.м. та 17/25 частин земельної ділянки загальною площею 0,25 га, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), які належать ОСОБА_3 на праві приватної власності з мотивів захисту права та законних інтересів його дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6 та інших малолітніх і неповнолітніх дітей, що проживають у цьому будинку.

Вказане рішення є неправомірним, оскільки Комісія з питань захисту прав дитини прийняла помилкове рішення, оскільки «... вважає за необхідне гарантувати збереження за малолітнім ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 житла, щоб у разі досягнення ним повноліття він не був позбавлений права на частку у праві власності на вище вказаний будинок.» Тобто, Комісія, хоче гарантувати при досягненні ним повноліття право власності на частку в будинку, чим вийшла за межі своїх повноважень, оскільки право власності на частку в майні малолітнього ОСОБА_3Г при досягненні ним повноліття не передбачено законом.

У частині другій ст. 173 СК України сформульована правова презумпція, згідно якої позивач ОСОБА_3, є єдиним власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по вул. М. Грушевського 11, в с. Сучевени Глибоцького району Чернівецької області, так як дане домоволодіння не перебуває у спільній сумісній власності чи у власності дитини.

Комісія не прийняла до уваги обставини справи, які свідчать про те, що в користуванні сина ОСОБА_3 та інших дітей залишається 1/3 частина житлового будинку, господарських будівель і споруд, чим гарантується їх право на проживання.

Рекомендація Комісії з приводу поділу будинку в натурі на частки з подальшою передачею малолітньому ОСОБА_3 права власності на частину будинковолодіння з присвоєнням окремої поштової адреси, порушує майнові права позивача та інтереси, які охороняються законом, а також порушується право на проживання інших дітей.

Глибоцька районна державна адміністрація Чернівецької області, як орган опіки і піклування, розглянувши заяву позивача про надання дозволу на укладення договору довічного утримання, порушила п.67 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини», згідно якого дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності, на яке або право користування яким має дитина, надається районною держадміністрацією за поданням служби у справах дітей і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей.

Отже, враховуючи матеріали справи та рішення Комісії з питань захисту прав дитини №7/2 від 05.07.2018 року, Глибоцька РДА Чернівецької області, як орган опіки та піклування, повинна була прийняти відповідне рішення.

Проте, Глибоцька РДА Чернівецої області, як орган опіки та піклування не прийняла рішення про відмову чи надання дозволу на вчинення правочину, а, обмежившись рішенням № 7/2, прийнятим Комісією 05.07.2018 року, надала відповідь на заяву позивача.

Відповідно до п.1 Типового Положення про комісію з питань захисту прав дитини, затвердженого Постановою КМУ від 24.09.2008 року № 866 та розпорядження голови РДА № 570 від 04.11.2008 року, яким затверджено Положення про комісію з питань захисту прав дитини при Глибоцькій РДА, визначено, що Комісія є консультативно-дорадчим органом, рішення якого не створює правових наслідків , а носить тільки рекомендаційний характер.

Отже, Глибоцька районна державна адміністрація Чернівецької області, як орган опіки та піклування, діяла неправомірно, порушуючи захищені законом майнові права та інтереси позивача, та інтереси дітей.

Згідно ст.25 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація забезпечує виконання Конституції за законів України.

Відповідно до ч.10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Тому позовні вимоги в частиині визнання неправомірним і скасування вказаного вище рішення коміїі підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов’язання Глибоцької районної державної адміністрації Чернівецької області, як орган опіки та піклування, прийняти рішення, яким надати позивачу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, дозвіл на укладення Договору довічного утримання з ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5 на: 17/25 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 142,3 кв.м., житловою площею 54 кв.м., який розташований в с.Сучевени по вул. Грушевського М.,№11,Глибоцького району Чернівецької області складається в житловому будинку літ. «А» з кімнати площею 16,90 кв.м., кімнати площею 14,80 кв.м., коридору площею 8,40 кв.м., кухні площею 11,40 кв.м., підвалу площею 6,5 кв.м., бокс площею 38,30 кв.м., стодоли літ. «Б», сараю літ. «В», які належать ОСОБА_3 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 23.12.2014 року, СТА 424975, індексний номер 31480185 та на 17/25 частин земельної ділянки загальною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7321088500:01:001:0354, індексний номер 30580698, яка розташована в с. Сучевени по вул. Грушевського М., №11, Глибоцького району Чернівецької області і належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно СТА 424847, суд вважає, що відповідного до чинного законодавства, прийняття чи неприйняття конкретного рішення відноситься до виключної компетенції Глибоцької РДА Чернівецької області, тому суд дійшов висновку зобов’язати відповідача розглянути заяву позивача відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі ст.177 СК України, ст. 11, 17 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. ст. 2-13,19,76-81,89,206,259,263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_3 до Глибоцької районної державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_4 про визнання неправомірним та скасування рішення Комісії з питань захисту прав дитини №7/2 від 05 липня 2018 року – задовольнити частково.

Визнати неправомірним і скасувати Рішення Комісії з питань захисту прав дитини при Глибоцькій районній державні адміністрації № 7/2 від 05 липня 2018 року «Про відмову у наданні дозволу на укладення договору довічного утримання» щодо договору між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії КР 482550 виданий Глибоцьким РВ УМВС України в Чернівецькій області, мешканцем с. Сучевени, Глибоцького району Чернівецької області та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт серії КР 031900 виданий Глибоцьким РВ УМВС України в Чернівецькій області, на 17/25 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та 17/25 часток земельної ділянки кадастровий номер 7321088500:01:001:0354, які знаходяться в с. Сучевени по вул. М. Грушевського 11, Глибоцького району Чернівецької області.

Зобов’язати Глибоцьку районну державну адміністрацію Чернівецької області, як орган опіки та піклування, розглянути заяву ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії КР 482550 виданий Глибоцьким РВ УМВС України в Чернівецькій області, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_7 про надання дозволу на укладення договору довічного утримання з ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт серії КР 031900 виданий Глибоцьким РВ УМВС України в Чернівецькій області відповідно до вимог чинного законодавства.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст судового рішення виготовлено 20 вересня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

СУДДЯ: