Рішення № 76752047, 07.09.2018, Франківський районний суд м. Львова

465/1731/18

2/465/1830/18

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

07.09.2018 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді Ванівського Ю.М.

при секретарі Школьніковій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», з участю третьої особи: приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 №243 від 25.01.2017 року про стягнення коштів в сумі 2 777 005, 51 грн. з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги мотивує тим, що в лютому 2018 року позивач отримала постанову, винесену державним виконавцем Залізничного ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження №55815729 від 16.02.2018 р., згідно якої розглянуто заяву від 18.01.2018 р. №201901181089 про примусове виконання виконавчого напису №243, виданого 25.01.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ “Приватбанк” грошових коштів у сумі 2 777 005, 51 грн., що в еквіваленті становить 108 231, 07 доларів США та складається з 74 097, 24 доларів США — залишок заборгованості за кредитом, 16 950, 6 доларів США — залишок заборгованості за відсотками, 5 720, 00 доларів США — комісія, 11 463, 23 долари США — пеня.

Строк за який провадиться стягнення, - дев’ять років три місяці чотирнадцять днів, а саме з 31.07.2007 р. по 14.11.2016 р.

Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та отримання копії виконавчого напису №243 від 25.01.2017 р., вбачається ряд самостійних підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, виходячи з наступного.

31.07.2007 р. між ЗАТ КБ “Приватбанк”, правонаступником якого є ПАТ КБ “Приватбанк” та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №LVH9GK00000225, згідно п.п.1.1. якого Кредитор зобов’язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівкою через касу на строк з 31.07.2007 р. по 30.07.2027 р. включно у вигляді непоновлюваної лінії у розмірі 110 000, 00 доларів США на купівлю квартири., зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 0, 84% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0, 20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати.

Того ж дня, на забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором, сторонами укладено Договір іпотеки, зареєстрованого в реєстрі за №8055, згідно п.п. 33.3. якого зазначено, що в забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором ОСОБА_4 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 68, 7 кв. м.

Банк свої зобов’язання виконав та надав позичальнику грошові кошти на придбання квартири.

ОСОБА_1 починаючи з 2013 р. почала допускати порушення своїх зобов’язань по сплаті відсотків за користування кредитом у зв’язку із чим ПАТ КБ “Приватбанк” подало на розгляд Шевченківського районного суду м. Львова позовну заяву про звернення стягнення на предмет іпотеки — квартиру АДРЕСА_2.

19.05.2014 р. рішенням Шевченківського районного суду м. Львова №466/6238/13-ц позов ПАТ КБ “Приватбанк” до ОСОБА_1 задоволено, в рахунок погашення заборгованості перед публічним акціонерним товариством “Приватбанк” за кредитним договором №LVH9GK00000225 від 31.07.2007 р., в розмірі 109 872, 78 доларів США, що за курсом 7.99 відповідно до службового розпорядження НБ в 08.08.2013 р. складає 877 883, 48 грн., зверунто стягнення на квартиру загальною площею 68, 7 кв. м., житловою площею 38.40 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки) Публічним акціонерним товариством комерційним банком “Приватбанк” (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50. Клд ЄДРПОУ 14360570 з укладенням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і т.д.

Вказане рішення набрало законної сили.

У зв’язку із досягненням домовленості між сторонами предмет іпотеки було продано третій особі за 692 166, 00 грн. згідно договору купівлі-продажу. Отримані за продаж грошові кошти у повному обсязі направлено банку ще до вчинення договору купівлі продажу, що підтверджується листом банку. Тобто, сторони врегулювали свої правовідносини щодо наявності заборгованості. Копія листа банку додається до позовної заяви.

18.08.2014 р. позивач надав приватному нотаріусу ОСОБА_5 листа №Є.LV.0.0.0.0/3-4019 наступного змісту: “Західне ГРУ ПАТ КБ “Приватбанк” у зв’язку із повним погашенням кредитного договору №LVH9GK00000225 від 31.07.2007 р., позичальниці ОСОБА_1, просить вилучити з державного реєстру іпотек нерухоме майно та зняти заборону відчуження нерухомого майна, а саме: квартиру №25, в будинку №95 по проспекті Чорновола в місті Львові, яка була надана іпотекодавцем ОСОБА_1...”

31.08.2014 р. у зв’язку із повним погашенням Позичальником ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором №LVH9GK00000225 від 31.07.2007 р. уклали Договір про розірвання Договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського МНО ОСОБА_6

Відтак, сторони досягли домовленості про позасудове врегулювання і поза виконанням рішення Шевченківського районного суду м. Львова продали предмет іпотеки, а виручені грошові кошти із вказаної угоди у повному обсязі були спрямовані на погашення зобов’язань за кредитним договором, а отже сторони досягли позасудового врегулювання спору у зв’язку із чим всі наступні вимоги є недійсними, а правовідносини припинилися. Про вказане свідчить наявність довідки банку про погашення заборгованості та зазначення підстави розірвання договору іпотеки, яку вказали сторони.

В березні наступного року (2015 р.), попри врегулювання спору, банк подав на розгляд Франківського районного суду м. Львова позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №LVH9GK00000225 від 31.07.2007 р. у розмірі 84 048, 51 долар США.

15.04.2015 р. ухвалою Франківського районного суду м. Львова відкрито провадження у цивільній справі №465/2071/15-ц за позовом ПАТ КБ “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Розгляд цього спору в суді першої інстанції станом на день подання цієї позовної заяви не завершено, а відтак відносно наявності заборгованості є спір.

Відповідно до ст.88 Закону України “Про нотаріат” нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами організаціями — не більше року.

Тобто, однією із умов вчинення виконавчого напису нотаріуса є безспірність вимоги.

Враховуючи наявність невирішеного між сторонами спору про стягнення заборгованості за

кредитним договором, яку ОСОБА_1 не визнає, виконавчий напис не міг бути вчинений, оскільки заборгованість, а також її наявність є спірною.

Крім того, у виконавчому написі нотаріуса №243 від 25.01.2018 р. строк, за який стягується заборгованість зазначено з 31.07.2007 р. по 14.11.2016 р.

Виконавчий напис вчинено поза межами трирічного строку з моменту виникнення у банку права вимоги на повернення заборгованості, оскільки строк виконання зобов’язання згідно умов кредитного договору змінився з моменту пред’явлення банком позову до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в серпні 2013 року. Відтак, нотаріус міг вчинити виконавчий напис не пізніше ніж серпень 2016 р.

На підставі вищевикладеного, просить позов задоволити.

29 травня 2018 року на адресу суду надійшли пояснення від третьої особи, а саме приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, яка зазначила про те, що присутність боржника при вчиненні виконавчого напису не передбачена законом. Крім того, коли законом чи договором передбачена сплата боржником кредитору процентів, комісії, неустойки та /або інших додаткових платежів, розмір заборгованості боржника періодично змінюється з кожним випадком донарахування цих платежів до основної суми заборгованості, внаслідок чого, у ті ж моменти відбувається відповідне оновлення (збільшення чи зменшення) права вимоги кредитора. У такому разі відрахування нотаріусом строку вчинення виконавчого напису може здійснюватися з дня, наступного за днем направлення кредитором боржнику останньої за хронологією вимоги, але лише за умови, що визначені в ній відповідно до закону чи договору суми заборгованості відрізняються від розміру вимог, раніше направлених тим же кредитором тому ж боржнику за тим же правочином.

20 липня 2018 року на адресу суду від ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» надійшов відзив на позовну заяву, який мотивований тим, що стороною позивача не представлено до суду будь-якого доказу, який би стверджував про досягнення домовленості сторін у приводу припинення кредитного договору від 31.07.2007 року в силу повного виконання такого, або в силу розірвання договору іпотеки, що укладався на забезпечення основного зобов’язання. Крім того, сторона позивача лише вказує в позовній заяві, що розмір заборгованості перед банком є спірним, але не подає доказів відсутності заборгованості.

На підставі вищевикладеного, просить відмовити в задоволенні позовоу.

23 липня 2018 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення від представника позивача, який зазначив, що відзив поданий після закінчення процесуальних строків, а саме зі спливом 15 денного строку з дня отримання копії ухвали для подання відзиву, поновлення строку не просив.

Крім того, позивач вказує на те, що Відповідач зазначає, що у нотаріально посвідченому Договорі від 29.08.2014 р. про розірвання договору іпотеки від 31.07.2007 р. відсутні будь-які покликання щодо розірвання такого договору у зв”язку із підстав припинення/погашення основного зобов’язання — Кредитного договору №LVH9GK00000225 від 31.07.2007 р.

Позивач вважає, що таке твердження не відповідає дійсності та спростовується змістом вищевказаного документу. Так, у нотаріально-посвідченому договорі від 29.08.2014 р. про розірвання договору іпотеки від 31.07.2007 р. вказано, що цей договір укладено у зв’язку із повним погашенням Позичальником ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб — платник податків НОМЕР_1, зобов’язань по кредитному договору №LVH9GK00000225 від 31 липня 2007 року.

Позивач додатково наголошує, що відповідач безпідставно вважає, що наявність між сторонами невирішеного судового спору не вказує на безспірність правовідносин, посилаючись на правову позицію ВСУ висловлену у постановах від 04 березня 2015 року №6-27 цс та від 11 березня 2015 року №6-141цс 14.

В судове засідання представник позивача не зявився, однак подав на адресу суду клопотання про слухання справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача та третя особа в судове засідання не зявилися, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи повторну неявку відповідача в судове засідання та відсутність заперечень представника позивача щодо проведення заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ч. 4 ст.223, ст.280 ЦПК України вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Зміна умов договору про строк виконання і суму зобов'язання, як міра відповідальності боржника, встановлена договором та ст.611 ЦК України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання.

Така зміна умови договору відповідає ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У постанові від 02.11.2016 р. №6-1174цс16 Верховний Суд України вказав: “Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов’язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

Таким чином, якщо сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов’язання, та визначили умови такого повернення коштів, усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, і позичальник повинен звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права протягом трьох років саме від цієї дати.”

Відповідно до ст.88 Закону України “Про нотаріат” нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами організаціями — не більше року.

У Постанові Верховного від 14.02.2018 р., справа №760/2193/15-ц провадження №61-888св18: “Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються

судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.».

Судом встановлено, що 31.07.2007 р. між ЗАТ КБ “Приватбанк”, правонаступником якого є ПАТ КБ “Приватбанк” та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №LVH9GK00000225, згідно п.п.1.1. якого Кредитор зобов’язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівкою через касу на строк з 31.07.2007 р. по 30.07.2027 р. включно у вигляді непоновлюваної лінії у розмірі 110 000, 00 доларів США на купівлю квартири., зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 0, 84% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0, 20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати.

31 липня 2007 року ОСОБА_1 та ПриватБанк уклали договір іпотеки, предметом якого є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна в забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_4 перед Іпотекодержатилем, в силу чого іпотеко держатель має право у разу невиконання Іпотекодацем зобов’язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок передбаченого в іпотеку предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами ОСОБА_4.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова у справі №466/6238/13-ц в рахунок погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» за кредитним договором № LVH9GK00000225 від 31.07.2007 року в розмірі 109872.78 [Долар США], що за курсом 7.99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 08.08.2013 року складає 877883.48 грн.: звернути стягнення на квартиру загальною площею 68.70 кв.м., житловою площею 38.40 кв.м, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Чорновола, 95/25, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № LVH9GK00000225 від 31.07.2007 р.) Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

15.04.2015 року суддею Франківського районного суду м. Львова у справі за позовм ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відкрито провадження.

16.02.2018 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису №243 виданого 18.01.2018 року приватним нотаріусом ОСОБА_2 про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Приватбанк» в розмірі 2777005, 51 грн.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заявлений позов є підставним та підлягає до задоволення, оскільки позивачем доведено існування спірних правовідносин на щодо наявності заборгованості ОСОБА_1, а також те, що з дня виконання права вимоги минуло більше 3 років.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача судовий збір на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст 12,13,81,141,223,247,263,265,280,354, Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

Ухвалив:

Позов ОСОБА_1, до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», з участю третьої особи: приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,- задоволити.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 №243 від 25.01.2017 року про стягнення коштів в сумі 2 777 005, 51 грн. з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ПАТ «КБ Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати, в т.ч. витрати позивача, пов’язані з розглядом справи в розмірі 9 850, 00 грн. на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили,якщо протягом строків,встановлених ЦПК України,не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга,або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Суддя Ванівський Ю.М.