Ухвала суду № 76751262, 27.09.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/11953/18

н/п 1-кс/640/10478/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2018 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - Муратової С.О.,

за участю секретаря - Кіріяченко В.В.,

прокурора - Панова В.М.,

потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

законного представника потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_1,

представників потерпілих - адвоката ОСОБА_5,

захисника - адвоката ОСОБА_6,

підозрюваної - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого ВРЗуСТ СУ ГУНП Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_8 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220000000710 від 07.07.2018, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та клопотання про зміну раніше поданого клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, яка є приватним підприємцем, раніше не судима, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

встановив:

26.09.2018 до Київського районного суду м. Харкова поштою надійшло вказане клопотання, погоджене з прокурором відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_9, в якому сторона обвинувачення просила продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7, строком на 10 діб у Харківській установі виконання покарань Державної пенітенціарної служби України в Харківській області № 27, без визначення розміру застави (т. 1 а.с. 2-6).

27.09.2018 до Київського районного суду м. Харкова, в порядку ст.. 185 КПК України, до суду надійшло клопотання сторони обвинувачення про зміну раніше поданого клопотання, в якому слідчий, за погодженням з прокурором, просить продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7, строком на 60 діб у Харківській установі виконання покарань Державної пенітенціарної служби України в Харківській області № 27, без визначення розміру застави (т.1 а.с. 123-127).

Вказані клопотання об’єднано в одне провадження ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27.09.2018 (т.1 а.с. 121).

На обґрунтування обох клопотань сторона обвинувачення зазначає, зокрема, що 06.07.2018 о 17.45 ОСОБА_7 керувала технічно справним автомобілем НОМЕР_1, на якому рухалась по проспекту Незалежності, з боку проспекту Науки в напрямку вул. Тринклера в м. Харкові.

Під час руху в районі проспекту Незалежності, 13 в м. Харкові біля в’їзду на територію КЗОЗ «Обласної клінічної лікарні – центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» водій ОСОБА_7, відповідно до висновку комплексної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео–звукозапису №17599/17600/19116 від 23.08.2018, порушивши вимоги п.10.1, 10.4 та дорожнього знаку 4.1 «Рух прямо» Правил дорожнього руху України, та, здійснюючи поворот ліворуч, не переконавшись в безпеці своїх дій, проявила необачність, не надавши дорогу велосипеду «Merida Sport 300» під керуванням ОСОБА_10, який в цей час рухався прямолінійно в зустрічному напрямку по проспекту Незалежності зі сторони вулиці Тринклера у бік проспекту Науки в м. Харкові, та допустила з ним зіткнення.

Внаслідок дорожньо-транспортної події ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, згідно з висновком судово-медичної експертизи №22-ОКБт/18 від 27.08.2018, отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми грудей, живота, тазу та кінцівок, від яких в подальшому, цього ж дня помер у приміщенні КЗОЗ КЗОЗ «Обласної клінічної лікарні – центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф». Відповідно вказаного висновку, причиною смерті ОСОБА_10 став шок, як смертельне ускладнення вищевказаної поєднаної травми груді та живота, що має причинний зв'язок між отриманими ушкодженнями та настанням смерті.

Обґрунтованість повідомленої 10.07.2018 ОСОБА_7 підозри за ч. 2 ст. 286 КК України сторона обвинувачення підтверджує зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду, а також вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказуючи також, що 31.08.2018 слідчим суддею Дзержинського районного суду м. Харкова підозрюваній ОСОБА_7 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави, строком до 30.09.2018.

26.09.2018 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні до 6 місяців, тобто, до 10.01.2019 у зв’язку з тим, що органу досудового розслідування необхідно отримати ряд судових експертиз та виконати вимоги, передбачені ст.ст. 290, 291 КПК України.

Продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7, обумовлюється тим, що ризики, передбачені пунктами 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати на даний час. Жоден з більш м’яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може запобігти зазначеним ризикам.

Сторона обвинувачення на підставі п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України просить не визначати розмір застави, оскільки в результаті злочинних дій ОСОБА_7 одна особа загинула.

При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, уточнив, що в клопотанні допущена технічна помилка в назві установі, та просить вважати правильним як Державна установа «Харківській слідчий ізолятор», замість помилково зазначеної Харківської установи виконання покарань Державної пенітенціарної служби України в Харківській області № 27.

В ході розгляду даного клопотання приймали участь потерпіла ОСОБА_1, вона ж як законний представник потерпілої ОСОБА_4, та адвокат ОСОБА_5 в їх інтересах, а також потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3 Кожний з них підтримав клопотання сторони обвинувачення та просили продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_7

Крім того, в ході розгляду клопотання захисник ОСОБА_5 подав в інтересах потерпілої ОСОБА_1 та неповнолітньої потерпілої ОСОБА_4 пояснення про задоволення клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 13-ти сторінках, з додатками (т.1 а.с. 164-231). Захисник ОСОБА_5, заперечуючи доводи захисника підозрюваної, посилався, зокрема, на положення Закону України «Про попереднє ув’язнення», Порядок взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затверджений Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України 10.02.2012 № 239/5/104, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.02.2012 за № 212/20525, Закону України «Про дорожній рух», Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затверджений Наказом Міністерства охорони здоров’я України, МВС України 31.01.2013 № 65/80, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.02.2013 за № 308/22840, Правила дорожнього руху України, Закону України «Про екстрену медичну допомогу». Зазначав, що у випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря – фахівця закладу охорони здоров’я. Але на сьогоднішній день підозрювана ОСОБА_7 знаходиться у СІЗО, а не в медичній частині, що свідчить про її задовільний стан здоров’я. Лікар медичної частини СІЗО не направляв підозрювану ОСОБА_7 на лікування до закладу охорони здоров’я. Крім того, на його запит завідувачем медичної частини №27 філії ЦОЗ ДКВС України у Харківській та Луганській областях ОСОБА_11 надано відповідь за №81 від 25.07.2018, що у СІЗО на сьогоднішній день утримуються ув’язненні та засудженні хворі на цукровий діабет та перебувають на диспансерному обліку лікарів медичної частини та отримують харчування по нормі 8-В (норма харчування на цукровий діабет) згідно наказу ДДУ з ПВП від 17.05.2004 №125. Вказане свідчить про можливість перебування ОСОБА_7 в умовах СІЗО з цукровим діабетом.

Крім того, захисник ОСОБА_5, посилаючись на п.п. 24, 28 Переліку захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров’я України 24.12.1999 № 299, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.01.2000 за № 31/4252, а саме, хронічна ішемічна хвороба серця, в тому числі стан після перенесеного інфаркту міокарда, діабет. Втім, підозрювана ОСОБА_7 була допущена до керування транспортними засобами категорія «В» згідно медичної довідки від 06.12.2017 КЗОЗ «Харківська міська поліклініка №8», тобто не мала вказаних вище обмежень у вигляді цих захворювань. Більш того, в її діях наявний склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 4 ст. 358 КК України, у зв’язку із підробленням та використанням вказаної медичної довідки, яку насправді медичний заклад не видавав, з метою подальшого отримання посвідчення водія. Крім того, зазначав про наявність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК України, у зв’язку із завідомим залишенням нею без допомоги ОСОБА_10, який перебував у небезпечному для життя стані в наслідок порушення нею Правил дорожнього руху, що спричинило в подальшому його смерть. На теперішній час за вказаними статтями відкриті кримінальні провадження за їх зверненнями, триває досудове слідство, в тому числі експертизи, відсутність яких пояснює на теперішній час не повідомлення підозри ОСОБА_7 за ст. 135 КК України.

Також в судовому засідання захисник ОСОБА_5 наполягав на існуванні ризиків, заявлених прокурором, вказуючи також про тиск та шантаж на потерпілих ОСОБА_1 та її доньку ОСОБА_4 зі сторони родичів ОСОБА_7 Крім того, надав судову практику, вказуючи обставини, за яких суд може визнавати щире каяття особи, яке в даному випадку у ОСОБА_7 відсутнє. Також зазначив, що на теперішній час шкода потерпілим не відшкодована, ними заявлено цивільні позови.

Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні подав заперечення на клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 10-ти сторінках, з додатками (т.2 а.с. 1-83). Захисник ОСОБА_6, заперечуючи доводи сторони обвинувачення, посилався, зокрема, на недоведеність ризиків, вказуючи про відсутність доказів на підтвердження їх існування, просив відмовити в задоволенні клопотання, змінити запобіжний захід ОСОБА_7 з тримання під вартою на більш м’який та такий, що не пов’язаний з триманням під вартою, постановити вмотивовану ухвалу, якою змінити запобіжний захід його підзахисній з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час, а саме, в період часу з 22.00 год. до 07.00 год. за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначав на невідповідність клопотання вимогам КПК України, та повернення його слідчому, оскільки на час його подачі 25.09.2018 поштовим зв’язком в порушення п. 3 ч. 3 ст. 184 КПК України, воно не містило підтвердження того, що підозрюваній було надано копію клопотання та матеріалів, яким обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.

Зазначав про необґрунтованість поданого клопотання, оскільки воно містить лише припущення щодо заявлених ризиків. Крім того, не заперечуючи підозру ОСОБА_7, вважав протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 06.07.2018 недопустимим доказом в силу положень ст.ст. 87, 89, ч. 3 ст. 107 КПК України, свідки особисто не допитані, висновок комплексної експертизи від 23.08.2018 не встановлює факти у категоричній формі, оскільки на експертизу було надано копії записів, а не оригінали.

Крім того, захисник ОСОБА_6 зазначав, що надані докази не виправдовують подальше тримання підозрюваної під вартою. ОСОБА_7 визнала повідомлену підозру, просила вибачення у потерпілих, зі спливом майже 90 днів жодної нової підозри ОСОБА_7 слідчим не вручено, а відповідно, об’єктивних відомостей про вчинення ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення немає. Донька ОСОБА_7 здійснювала перерахування потерпілим поштовим переказом грошових коштів в загальній сумі 40 000 грн. з метою часткового погашення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, хоча відомості про їх отримання потерпілими на теперішній час відсутні. ОСОБА_7 є приватним підприємцем, раніше не судима, зареєстрована та має постійне місце проживання, має захворювання згідно представленої медичної документації. Просив врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, вік та стан здоров’я підозрюваної, враховуючи необхідність її госпіталізації до медичного закладу, у зв’язку з важким станом здоров’я, для переведення на замісну інсулінотерапію з первинним призначенням та корекцією видів препаратів інсуліну у стаціонарі на базі профільних ендокринологічних відділень із залученням суміжних спеціалістів для визначення ступеню та важкості ускладнень цукрового діабету з наступним лікуванням та корекцією призначення терапії. Посилаючись на відповідь медичної частини №27 філії ЦОЗ ДКВС України у Харківській та Луганській областях за № 200 вих. 18 від 25.09.2018 на його адвокатський запит, вважав неможливим перебування ОСОБА_7 в умовах СІЗО.

Підозрювана ОСОБА_7 в судовому засіданні визнала повідомлену підозру, підтримала захисника, заперечувала проти задоволення клопотання, зазначила, що на теперішній час за станом її здоров’я вона потребує медичної допомоги.

Слідчим суддею з пояснень підозрюваної ОСОБА_7 встановлено, що вона показання дає добровільно.

Водночас, в судовому засіданні захисником ОСОБА_6 надано заяву про застосування положень ст. 206 КПК України в межах справи № 1-кс/640/10478/18, щодо вчинення до ОСОБА_7 насильства під час тримання в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», що проявилося у ненаданні медичного обстеження та лікування під загрозою життю ОСОБА_7 (т.1 а.с. 148-151).

Крім того, захисником ОСОБА_6 в ході розгляду клопотання подано клопотання про порушення вимог ст. 199 КПК України слідчим Сагайдак Е.С. та прокурором Пановим В.М. та винесення слідчим суддею стосовно вказаних осіб окремої ухвали за порушення процесуальних строків та, як наслідок, обмеження підозрюваної у праві на захист.

Потерпіла ОСОБА_1, вона ж як законний представник потерпілої ОСОБА_4, та адвокат ОСОБА_5 в їх інтересах, а також потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судовому засіданні кожний з них заперечував проти вказаної заяви та клопотання захисника ОСОБА_6, вказуючи на їх безпідставність та необґрунтованість. Захисник ОСОБА_5 також наполягав, що невручення ОСОБА_7 копії клопотання з додатками слідчим 25.09.2018 перед його направленням до суду саме у зв’язку із процесуальною поведінкою захисника ОСОБА_6 та підозрюваної ОСОБА_7, шляхом навмисного затягування ними розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування, який тривав три дні, в тому числі у зв’язку із надуманими заявами про відвід слідчого судді, неможливістю роботи захисника підозрюваної поза межами робочого часу, а саме після 18.00 год., та з інших причин.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу та дослідивши надані докази, встановив, що Головним управлінням Національної поліції в Харківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні № 12018220000000710 від 07.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286, ч. 3 ст. 135 КК України.

10.07.2018 ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_10

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13.07.2018 відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на 56 днів, до 06.09.2018 включно, без визначення застави.

Постановою прокурора відділу 04/2/4 прокуратури Харківської області від 21.08.2018 про зміну підслідності у кримінальному провадженні № 12018220000000710 від 07.07.2018 визначено підслідність за Шевченківським ВП ГУНП в Харківській області, постанову з матеріалам кримінального провадження направити до Харківської місцевої прокуратури № 1 для організації досудового розслідування.

Постановою керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 від 29.08.2018 строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжений до 3 місяців, тобто до 10.10.2018.

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.08.2018 строк тримання під вартою ОСОБА_7 продовжений на 30 днів, до 30.09.2018.

Постановою заступника прокурора Харківської області від 12.09.2018 про доручення здійснення досудового розслідування слідчому підрозділу вищого рівня доручено здійснення подальшого досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні СУ ГУ Національної поліції в Харківській області.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26.09.2018 продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до 6 місяців, тобто до 10.01.2019.

Надані стороною кримінального провадження докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, що підтверджується: протоколом огляду місця події від 06.07.2018; показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, які містяться в протоколах їх допитів відповідно; висновком судово-медичної експертизи №22-ОКБт/18 від 27.08.2018; висновком комплексної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису №17599/17600/19116 від 23.08.2018.

Щодо доводів захисника про неналежність, недопустимість доказів підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого правопорушення, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 &a1.; 1 (с), поліція не зобов’язана мати докази, достатні для пред’явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурори, слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваної запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14.03.1984 Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.1, п. 3, п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування; незаконний вплив на потерпілих, свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Щодо доводів захисника про відсутність ризиків, слідчий суддя вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7, у разі визнання її винною, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконного впливу на потерпілих, свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Більш того, існування вказаних ризиків підтверджено ухвалою колегії судді судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області від 19.07.2018.

Крім того, посилання потерпілих та їх представника у судовому засіданні на поведінку підозрюваної та її родичів не виключають заявлений ризик щодо незаконного впливу на потерпілих.

Всі інші питання – фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу – судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_7 більш м’якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Дійсно, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, є приватним підприємцем, раніше не судима, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, має захворювання згідно представленої медичної документації.

Однак, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі О’Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов’язки у правовому полі.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя враховує й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув’язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв’язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.

Враховуючи викладене, існування ризиків, доведених стороною обвинувачення, передбачених п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яка підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення у сфері злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту, тяжкість покарання, що загрожує їй в разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування, на 60 днів, до 25.11.2018 включно.

Одночасно слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що дійсно, відповідно до чисельних рішень ЄСПЛ, є неможливим продовження строку тримання особи під вартою на підставах, які не можна вважати достатніми. Після спливу певного часу судова влада зобов’язана привести інші вагомі підстави для подальшого утримання під вартою особи.

Однією із загальних засад кримінального провадження, визначених п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України, є розумність строків. Відповідно до ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Висновок суду щодо необхідності продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою до вказаного строку ґрунтується на вищевикладених обставинах, що свідчать про не зменшення заявлених ризиків та виправдовують тримання особи під вартою, а наведені в клопотанні слідчого та прокурора та в ухвалі слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26.09.2018 про продовження строку досудового розслідування обставини перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії ухвали про тримання підозрюваної під вартою.

Прийшовши до висновку про продовження строку тримання підозрюваної ОСОБА_7 до вказаного строку під вартою, слідчий суддя також враховує відсутність на теперішній час належним чином підтверджених медичних даних щодо неможливості застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров’я.

Слідчий суддя при постановленні даної ухвали, керуючись ч. 3 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 при обранні запобіжного заходу, оскільки останній повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_10

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані докази, слідчий суддя також приходить до наступних висновків при розгляді заяви адвоката ОСОБА_6 про застосування положень ст. 206 КПК України, у зв’язку з розглядом клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В зазначеній заяві захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 просить: прийняти та розглянути дане клопотання у порядку ст. 206 КПК України, на судовому засіданні прийняти цю заяву про застосування положень ст. 206 КПК України, щодо вчинення до ОСОБА_7 насильства під час тримання в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», що проявилось у ненаданні медичного обстеження та лікування під загрозою життю ОСОБА_7; обґрунтованою та вмотивованою ухвалою, керуючись положеннями ст. 206 КПК України, забезпечити ОСОБА_7 проведення невідкладного судово-медичного обстеження; покласти забезпечення ОСОБА_7 проведення невідкладного судово-медичного обстеження посадовим особам Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», надіслати її копію до вказаної установи, на яку покладено обов’язок виконати судове рішення, доручити прокуратурі Харківської області провести дослідження фактів викладених у цьому клопотанні.

Відповідно до ч. 6 ст. 206 КПК України, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов’язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та:

1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи;

2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи;

3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.

Як вже зазначалося, вказану заяву захисник та підозрювана обґрунтовували ненаданням ОСОБА_7 в умовах СІЗО належної медичної допомоги, лікування, в тому числі не проведення медичного обстеження за ухвалою слідчого судді від 31.08.2018, та розцінюють таку поведінку як катування, насильство та небезпеку для життя ОСОБА_7

Крім того, захисник ОСОБА_6 в зазначеній заяві в порядку ст. 206 КПК України зазначив, зокрема, що в судовому засіданні 26.09.2018 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова винесено ухвалу про продовження строку досудового розслідування до 6 місяців, тобто до 10.01.2019 включно, також було частково задоволено його заяву в порядку ст.. 206 КПК України, резолютивна частина ухвали суду від 26.09.2018 звучить наступним чином: «Забезпечити проведення невідкладного судово-медичного обстеження в Харківській установі виконання покарань (№27) підозрюваної ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Забезпечення проведення вказаного обстеження доручити відповідним посадовим особам Харківської установи виконання покарань (№27).

Однак, такої установи як «Харківська установа виконання покарань (№27)» не існує, 22.08.2018 вона перереєстрована на «Державну установу «Харківський слідчий ізолятор».

Крім того, відповідно до Виписки № 1827 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_7 від 13.07.2018, хворій рекомендовано проходження планової коронографи. Відповідно до Консультативного висновку спеціаліста від 29.09.2018, з метою попереджень розвитку судинних катастроф хвора ОСОБА_7 потребує у невідкладній госпіталізації, у зв’язку з важким станом здоров’я, для переведення на замісну інсулінотерапію, з первинним призначенням та корекцією видів препаратів інсуліну у стаціонарі на базі профільних ендокринологічних відділень із залученням суміжних спеціалістів для визначення ступеню та важкості ускладнень цукрового діабету з наступним лікуванням та корекцією призначеної терапії, зважаючи на той факт, що з моменту надходження ОСОБА_7 до Державної установи "Харківський слідчий ізолятор» жодної медичної допомоги підозрюваній не надано.

Дійсно, ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.08.2018 було задоволено клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7, ухвалено доручити посадовим особам Державної установи «Харківська установа виконання покарань (№27)» забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження ОСОБА_7, та за необхідності лікування; доручити слідчому відділу Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області провести дослідження фактів, викладених у клопотанні адвоката ОСОБА_6 від 31.08.2018; контроль за виконанням ухвали покласти на Харківську місцеву прокуратуру № 1, прокуратуру Харківської області.

За змістом ч. 5 ст. 532, 533, ч. 2 ст. 534, ч. 4 ст. 535 КПК України, до компетенції слідчого судді Київського районного суду м. Харкова не належить вжиття відповідних заходів реагування в разі невиконання судового рішення, постановленого іншим слідчим суддею іншого суду, зокрема, Дзержинського районного суду м. Харкова, що не позбавляє права захисника звернутися, в тому числі, до суду, яким постановлено вказану ухвалу, про отримання інформації щодо виконання зазначеного судового рішення від 31.08.2018, про що було зазначено в ухвалі слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26.09.2018. Вказаною ухвалою дійсно було задоволено частково заяву захисника підозрюваної ОСОБА_7 – ОСОБА_6 про застосування положень ст. 206 КПК України та ухвалено забезпечити проведення невідкладного судово-медичного обстеження в Харківській установі виконання покарань (№ 27) підозрюваної ОСОБА_7 Забезпечення проведення вказаного обстеження доручити відповідним посадовим особам Харківської установи виконання покарань (№ 27) .

Оскільки, дійсно, вказана установа змінила назву, слідчий суддя, враховуючи раніше надані пояснення підозрюваної при розгляді клопотання про продовження строку досудового розслідування, дані про її чисельні звернення ОСОБА_7 про необхідність її огляду лікарями медичної частини вказаної установи у зв’язку із погіршення стану здоров'я, її вік – повних 58 років, раніше надані пояснення щодо її потреби в наданні їй медичної консультації у зв’язку з прийомом раніше призначених ліків, які їй надаються родичами, а також враховуючи надані в даному судовому засіданні захисником ОСОБА_6 консультативний висновок спеціаліста від 29.08.2018 (т.1 а.с. 162-163), відповідь медичної частини №27 філії ЦОЗ ДКВС України у Харківській та Луганській областях за № 200 вих. 18 від 25.09.2018 (т.2 а.с. 82-83), вважає необхідним забезпечити проведення невідкладного судово-медичного обстеження в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» підозрюваної ОСОБА_7 Забезпечення проведення вказаного обстеження доручити відповідним посадовим особам Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Однак, слідчому судді не надано об’єктивних даних про застосування до підозрюваної ОСОБА_7 на теперішній час насильства в розумінні ст. 206 КПК України під час її тримання в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», за наявності відповідного судового рішення про обрання такого запобіжного заходу та його продовження.

Більш того, з пояснень підозрюваної та її захисника у даному судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_7 під час її тримання у вказаній установі, на її прохання 06.08.2018 оглядав лікар ендокринолог КЗОЗ «Мереф’янська центральна районна лікарня», яким надано консультативний висновок спеціаліста від 29.08.2018 (т.2 а.с. 77-78), в умовах СІЗО спеціалістами Діагностичного центру «СІНЕВО» відібрані необхідні аналізи та в подальшому надані результати досліджень від 28.08.2018 (т.2 а.с. 65-76).

Крім того, згідно відповіді медичної частини №27 філії ЦОЗ ДКВС України у Харківській та Луганській областях за № 200 вих. 18 від 25.09.2018, станом на теперішній час загальний стан здоров’я ОСОБА_7 стабільний (т.2 а.с. 82-83). Даних, що ОСОБА_7 на теперішній час перебуває в медичній частині №27 філії ЦОЗ ДКВС України у Харківській та Луганській областях, та за станом здоров’я не може утримуватися під вартою, слідчому судді не надано.

Більш того, дійсно, згідно п. 2.3. Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України 10.02.2012 № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.02.2012 за № 212/20525, медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров’я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО. Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров’я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування. У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров’я. Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку.

Крім того, на теперішній час у вказаному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.09.2018 призначено проведення комісійної судово-медичної експертизи, на вирішення якої поставлено в тому числі наступні запитання: які захворювання маються у ОСОБА_7 на даний момент згідно представленої на дослідження медичної документації? Чи є дані захворювання тяжкими?; чи має ОСОБА_7 захворювання, які можуть перешкоджати її участі у кримінальному провадженні?; чи можливо проведення за участю ОСОБА_7 слідчих дій, а саме допитів та одночасних допитів, проведення слідчих експериментів, судових засідань, тощо? Та чи не можуть спричинити таки дії погіршення стану здоров’я ОСОБА_7?; чи може ОСОБА_7 за станом свого здоров’я утримуватися в СІЗО?; чи може тримання ОСОБА_7 у слідчому ізоляторі негативно сказатися на стані здоров’я останньої? Та чи може це привести до погіршення стану здоров’я ОСОБА_7 та прогресування її захворювань?; якщо так то які саме захворювання можуть прогресувати? (т.2 а.с. 85-89). На теперішній час експертиза не виконана, досудове розслідування триває.

За вказаних обставин правові підстави до задоволення в порядку ст.. 206 КПК України заяви захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 в іншій частині, в тому числі, щодо проведення невідкладного судово-медичного обстеження ОСОБА_7 поза межами Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», відсутні.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані докази, слідчий суддя також приходить до наступних висновків при розгляді клопотання адвоката ОСОБА_6 про порушення вимог ст. 199 КПК України, у зв’язку з розглядом клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (т.1 а.с. 142-144).

В зазначеному клопотання захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 просив: прийняти та розглянути дане клопотання, зафіксувати факт порушення стороною обвинувачення процесуальних строків, винести окрему ухвалу, щодо звернення до прокурора Харківської області з питанням про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора прокуратури Харківської області ОСОБА_9, який своїми умисними діями порушив процесуальний строк встановлений положеннями ст. 199 КПК України та як наслідок обмежив підозрювану ОСОБА_7 у праві на захист; винести окрему ухвалу, щодо звернення до начальника ГУ НП у Харківській області з питанням про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого слідчого ВРЗуСТ СУ ГУ НП в Харківської області ОСОБА_8, який своїми умисними діями порушив процесуальний строк встановлений положеннями ст. 199 КПК України та як наслідок обмежив підозрювану ОСОБА_7 у праві на захист.

Вказане клопотання захисник обґрунтовував порушенням, на його думку, слідчим та прокурором строків, встановлених ч. 1 ст. 199 КПК України, а також п. 3 ч. 3 ст. 184 КПК України, оскільки клопотання про продовження строку тримання під вартою у порядку ст. 199, ст. 184 КПК України подане до Київського районного суду м. Харкова старшим слідчим ВРЗуСТ СУ ГУ НП в Харківської області ОСОБА_8 за погодженням з прокурором відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_9 26.09.2018 о 14 год. 35 хв., однак, було вручено стороні захисту, а саме підозрюваній ОСОБА_7О, та йому лише о 16 год. 10 хв. 26.09.2018. Отже, по своїй суті, клопотання слідчого, погоджене з прокурором від 25.09.2018 не є клопотанням про продовження строку тримання під вартою, адже воно не містило та не могло містити підтвердження отримання підозрюваною такого клопотання.

Слідчим суддею в цій частині встановлено наступне.

Як вже зазначалося, ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.08.2018 підозрюваній ОСОБА_7 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 30.09.2018.

Відповідно до ч.1 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

В передбачений кримінальним процесуальним законодавством строк, не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання ОСОБА_7 під вартою, стороною обвинувачення 25.09.2018, як встановлено вище, направлено до суду поштою клопотання про продовження строку тримання під вартою. Додержання процесуального строку шляхом подачі клопотання на пошту відповідає положенням ст. 116 КПК України, відповідно до якої строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту.

При цьому, дійсно, вказане клопотання на час його отримання та реєстрації канцелярією Київського районного суду м. Харкова 26.09.2018 о 14 год. 35 хв. не містило даних передбачених п. 3 ч. 3 ст. 184 КПК України щодо підтвердження того, що підозрюваній надана копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.

В подальшому вказана вимога була виконана слідчим та вказане клопотання з додатками вручено ОСОБА_7 та її захиснику ОСОБА_6 в суді в той же день, 26.09.2018 о 16 год. 10 хв.

З пояснень учасників процесу та наданих матеріалів слідує, що з 24.09.2018 по 26.09.2018 включно, протягом трьох робочих днів слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова розглядалося клопотання сторони обвинувачення про продовження строку досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні (т.1 а.с. 128-134). Оголошення перерв та відкладення вказаних засідань при розгляді зазначеного клопотання було зумовлено в тому числі необхідністю розгляду іншими суддями цього ж суду заявлених відводів захисником ОСОБА_7 – адвокатом ОСОБА_6, та його клопотаннями про відкладення засідань у зв’язку із закінченням робочого часу, залишенням суду та з цих підстав неможливістю вручення слідчим підозрюваній 25.09.2018 копії клопотання, яка відмовляється від отримання документів у відсутність захисника. Зважаючи на викладене, слідчим, з метою дотримання вимог ч.1 ст. 199 КПК України, вказане клопотання подано на пошту 25.09.2018 без його попереднього вручення підозрюваній.

При цьому, положеннями ч. 1 ст. 199 ККПК України прямо не визначено необхідність вручення такого клопотання підозрюваній особі за п’ять днів. Натомість, імперативні вимоги ч. 2 ст. 184 КПК України, щодо необхідності вручення підозрюваній копії клопотання та матеріалів не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання, дотримані.

За вказаних обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність правових підстав вважати нівельованими передбачені КПК України право на доступ до правосуддя, право на захист, виходячи також із правової впевненості та враховуючи при цьому також процесуальну поведінку учасників кримінального провадження, спосіб здійснення слідчим прокурором своїх повноважень, тому клопотання адвоката ОСОБА_6 про порушення вимог ст. 199 КПК України задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 115, 116, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 206, 211, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого – задовольнити.

Продовжити підозрюваній ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 60 (шістдесят) днів - до 25 листопада 2018 року включно, без визначення застави.

Зобов’язати слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 негайно повідомити близького родича підозрюваної ОСОБА_7 про тримання під вартою останньої.

Строк дії ухвали з 27 вересня 2018 року по 25 листопада 2018 року включно.

Заяву захисника підозрюваної ОСОБА_7 – ОСОБА_6 про застосування положень ст. 206 КПК України – задовольнити частково.

Забезпечити проведення невідкладного судово-медичного обстеження в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» підозрюваної ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Забезпечення проведення вказаного обстеження доручити відповідним посадовим особам Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

В іншій частині в задоволенні заяви захисника підозрюваної ОСОБА_7 – ОСОБА_6 про застосування положень ст. 206 КПК України – відмовити.

В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 про порушення вимог ст. 199 КПК України -відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом п’яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_7 - в той же строк, але з моменту вручення їй ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя Муратова С.О.

Копію ухвали отримав “____”____2018 р. ___год.____хв. ______

ОСОБА_7