Постанова № 76749598, 25.09.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м.Суми

Справа №587/2288/17

Номер провадження 22-ц/788/1309/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Хвостика С. Г. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

сторони:

позивач – ОСОБА_1,

відповідач – Хотінська селищна рада Сумського району Сумської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 04 червня 2018 року, ухваленого у складі судді Дашутіна І.В., у приміщенні Сумського районного суду Сумської області,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

18 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Хотінської селищної ради, третя особа: ОСОБА_2, в якому просить визнати незаконними та скасувати рішення Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області від 01 серпня 2017 року про відмову в наданні йому дозволу на розробку проекту з землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність орієнтовною площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в смт. Хотінь Сумського району Сумської області по вулиці Вишневій, 26 та про надання дозволу на розробку проекту з землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність орієнтовною площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в смт. Хотінь Сумського району Сумської області по вулиці Вишневій, 26 ОСОБА_2 Свої вимоги мотивує тим, що 07 липня 1995 року помер його батько – ОСОБА_3 За життя батьком було складено заповіт, відповідно до якого все своє майно, а саме житловий будинок №26 по вул. Радянська (після перейменування Вишнева) в смт. Хотінь та земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, він заповів йому. Рішенням Хотінської селищної ради №53 від 10 серпня 1993 року №52 за ОСОБА_3 закріплена земельна ділянка, площею 0,10 га, яка розташована за вказаною адресою. Після смерті батька він користується цією земельною ділянкою та сплачує за неї земельний податок. У травні 2017 року він звернувся до селищної ради із заявою про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою та передання йому у приватну власність земельної ділянки, площею 0,10 га. Рішенням від 01 серпня 2017 року йому було відмовлено в задоволенні заяви, та надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні. Вважає, що даним рішення порушені його права, як постійного землекористувача, законні підстави для відмови в наданні йому такого дозволу були відсутні. Вказаними рішеннями, фактично вилучено в нього земельну ділянку, що є неприпустимим.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 04 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати, провадження по справі закрити. При цьому вказує на те, що позивачем оскаржується рішення суб’єкту владних повноважень, а тому спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він є постійним користувачем земельної ділянки, площею 0,10 га розташованої за адресою смт. Хотінь, вул. Радянська, 26.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_4, представника Хотінської селищної ради ОСОБА_5, які підтримали апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_1, який заперечує проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача, як постійного користувача спірної земельної ділянки, є всі законні підстави для отримання її у власність, ним було дотримано, встановлений статтею 118 ЗК України порядок передачі земельної ділянки. Вилучення земельної ділянки, переданої в користування може бути здійснено виключно за судовим рішенням. При прийнятті оскаржуваних рішень приймало участь менше ніж 50% від загального складу депутатів, а тому воно є неправомочним.

Проте з такими висновками суду повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 07 березня 1996 року, ОСОБА_1 успадкував після смерті батька – ОСОБА_3, який помер 07 липня 1995 року, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під номером 26 по вул. Радянькій (нова назва - Вишнева) в смт. Хотінь Сумського району Сумської області на приватизованій земельній ділянці, площею 0,15 га (а. с. 10).

Хотінською селищною радою 12 листопада 2009 року було прийнято рішення «Про надання дозволу на складання державного акту на ім’я ОСОБА_1 спадкоємця майна ОСОБА_3Д.», за яким селищна рада погодилась з переходом до ОСОБА_1 спадкоємця майна ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку 0,15 га в тому числі 0,02 га для будівництва будинку і господарських будівель за адресою: с. Хотінь, вул. Радянська №26 Сумського району Сумської області, передану покійному в приватну власність згідно рішення виконкому Хотінської селищної ради від 10 серпня 1993 року №57 та надано йому дозвіл на складання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку на його ім’я (а. с. 97).

Згідно договору купівлі-продажу від 17 березня 2010 року, ОСОБА_2 придбано житловий будинок з надвірними будівлями за номером 28 по вул. Радянькій в смт. Хотінь (а. с. 39). На час продажу, право власності за продавцем – ОСОБА_6 на земельні ділянки за вказаною адресою не були зареєстрованими, їм присвоєно індексно-кадастрові номери: земельній ділянці для індивідуального житлового будівництва – 5924756200050010181, земельній ділянці для особистого селянського господарства – 5924756200050010182.

Рішенням Хотінської селищної ради від 10 серпня 1993 року за №52, закріплено за ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,10 га. (а. с. 11).

За відомостями, наданими Хотінською селищною радою, станом на 15 серпня 2017 року за ОСОБА_1 згідно погосподарської книги числиться земельна ділянка, площею 0,25 га, з яких 0,15 га на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та 0,10 га знаходиться в його користуванні згідно заяви після смерті батька ОСОБА_3, навпроти будинку №28 (а. с. 15).

23 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Хотінської селищної ради із заявою, в якій просив надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну для особистого селянського господарства площею 0,10 га (а. с. 124).

На сесії селищної ради 02 червня 2017 року, вирішено перенести вирішення питання надання дозволу ОСОБА_1 про надання земельної ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,10 га на розгляд слідуючої сесії та доручити постійній комісії з питань земельних відносин будівництва, екології, комунальної власності, інфраструктури зробити акт обстеження земельної ділянки (а. с. 125-126).

09 червня 2017 року до селищної ради звернулась ОСОБА_2 із заявою про надання в приватну власність земельної ділянки в розмірі 0,10 га за адресою смт. Хотінь вул. Вишнева, 28 для ведення особистого селянського господарства, у зв’язку з придбанням житлового будинку за вказаною адресою (а. с. 127).

В акті постійної комісії з питань земельних відносин будівництва, екології, комунальної власності, інфраструктури від 31 липня 2017 року зазначено, що згідно стратегії розвитку об’єднаної територіальної громади – не давати землю біля будинків, які можуть бути продані, біля будинку за адресою вулиця Вишнева, 28 повинна бути земля. Комісією рекомендовано сесії селищної ради залишити земельну ділянку біля будинку № 28 по вул. Вишнева за власником цього будинку ОСОБА_2 (а. с. 128-130).

Рішенням селищної ради від 01 серпня 2017 року, відмовлено в наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1, орієнтованою площею 0,10 га, яка розташована в межах населеного пункту за адресою смт. Хотінь вул. Вишнева №26 Сумського району Сумської області, так як дана земельна ділянка згідно рішення десятої сесії восьмого скликання від 01 серпня 2017 року була віддана іншій особі (а. с. 13).

Того ж дня, селищною радою було прийнято рішення про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність, орієнтованою площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту за адресою смт. Хотінь, вул. Вишнева, №28 (а. с. 14).

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що спір виник із суб’єктом владних повноважень, а тому дана справа має розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Зокрема, у частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦПК України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічну норму закріплено у частині 14 статті 19 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 4, пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Аналогічну норму закріплено у частині першій статті 19 КАС України у редакції Закону № 2147-VIII.

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

За змістом положень ст. 122 ЗК України, вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21 березня 2018 року в справі №526/233/16-ц та від 24 квітня 2018 року в справі №401/2400/16-ц.

ОСОБА_1 обґрунтовує свій позов про скасування рішень органу місцевого самоврядування наявністю в нього існуючого речового права на спірну земельну ділянку. Оскільки органом місцевого самоврядування дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність надано не йому, а ОСОБА_2, тому в даному випадку обраний позивачем спосіб захисту приватного права є запобіганням вчиненню дій, що порушують права та створюють небезпеку порушення цивільних прав.

З матеріалів справи вбачається, що у даній справі виникла ситуація, за якої на одну й ту саму земельну ділянку претендують дві особи. Позивач вважає, що він має переважне право на отримання у власність даної земельної ділянки, так як користується нею на протязі 15 років, а оскаржуваними рішеннями фактично вилучено земельну ділянку з його користування.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами 6, 7 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_7 міністрів Автономної Республіки Крим, ОСОБА_7 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передбачений ч. 7 ст. 118 ЗК України є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10 ст. 118 ЗК України).

Як уже зазначалось, рішенням Хотінської селищної ради від 01 серпня 2017 року відмовлено в наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 орієнтованою площею 0,10 га, яка розташована в межах населеного пункту за адресою смт. Хотінь вул. Вишнева, 26, з підстав того, що дана земельна ділянка згідно з рішенням від 01 серпня 2017 року була віддана іншій особі.

Проте, визначена селищною радою підстава відмови в наданні дозволу не передбачена ч. 7 ст. 118 ЗК України. Рішення про затвердження проекту зземлеустрою та фактичне відведення земельної ділянки ОСОБА_2 відповідачем прийнято не було, що спростовує мотиви відповідача у відмові в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, що земельна ділянка «віддана іншій особі». Крім того, діючим земельним законодавством не визначено такого статусу земельної ділянки, як «віддана особі». З рішення десятої сесії восьмого скликання Хотінської селищної ради від 01 серпня 2017 року вбачається, що ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку технічної документації щодо земельної ділянки за адресою смт. Хотінь вул. Вишнева, 28, тоді як ОСОБА_1 відмовлено у виготовленні техдокументації за адресою смт. Хотінь вул. Вишнева, №26.

Більш того, 01 серпня 2017 року на сесії селищної ради першим слухалось питання та приймалось рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення технічної документації. Тобто, на момент винесення селищною радою рішення за заявою позивача, рішення про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації ще не було прийнято. Вказана обставина підтверджується повідомленням Хотінської селищної ради на а. с. 15 та не заперечувалась представником відповідача в судовому засіданні апеляційного суду.

Отже, враховуючи те, що чинним законодавством не передбачено право сільської ради відступати від положень ст. 118 ЗК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення від 01 серпня 2017 року про відмову в наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 прийнято з порушенням норм земельного законодавства та підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із висновками суду першої інстанції щодо вирішення позову ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради від 01 серпня 2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2, виходячи з наступного.

Згідно приписів статей 22, 23 ЗК України (в редакції, яка діяла станом на день відкриття спадщини, після померлого батька позивача – 07 липня 1995 року), право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Однак, позивачем не надано доказів на підтвердження набуття ним у встановленому законом порядку права користування земельною ділянкою площею 0,10 га, для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту за адресою смт. Хотінь, вул. Вишнева, №28. Державний акт на право користування вказаною земельною ділянкою ОСОБА_1 не видавався.

Використання земельної ділянки позивачем зі згоди селищної ради та сплата земельного податку не свідчить про виникнення у нього речового права на дане майно, яке повинно посвідчуватись відповідним правовстановлюючим документом.

Колегія суддів не може погодитись і з посиланням позивача в підтвердження виникнення у нього права постійного користування земельною ділянкою на тривалість користування та положення ст. 119 ЗК України.

У відповідності до приписів статті 119 ЗК України, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, ОСОБА_7 міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.

Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Тобто, набувальна давність взагалі не є окремою підставою для набуття права на земельну ділянку та не дає будь-яких переваг при передачі земельної ділянки. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в загальному порядку.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка на даний час не сформована та перебуває в комунальній власності.

Відповідно до копії погосподарської книги в особистому користуванні господарства за адресою: смт. Хотінь вул. Вишнева, 26 знаходиться земельна ділянка площею 0,15 га, а земельна ділянка площею 0,10 га, якою за твердженням позивача він користується, знаходиться в особистому користуванні господарства за адресою: смт. Хотінь, вул. Вишнева, 28, яке придбане ОСОБА_2 (а. с. 131-133). Зазначеними даними погодсподарської книги спростовуються твердженнями позивача з посиланням на відомості Хотінської селищної ради про те, що згідно погосподарської книги за адресою належного йому будинку: смт. Хотінь, вул. Вишнева, 26 рахується земельна ділянка площею 0,25 га.

Тобто, на час звернення ОСОБА_2 із заявою про передачу їй у власність земельної ділянки у позивача жодного речового права на дане майно не існувало, що не було враховано судом при ухваленні оскаржуваного рішення. Позивач переважного права перед ОСОБА_2 на отримання спірної земельної ділянки у власність також не мав. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Висновки суду щодо порушення селищною радою порядку вилучення земельних ділянок є помилковими, так як статтею 149 ЗК України передбачено порядок вилучення земельних ділянок, які надані в постійне користування, проте такого права позивач у встановленому законом порядку не набув.

Визнаючи незаконним та скасовуючи рішення селищної ради від 01 серпня 2017 року про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, судом першої інстанції фактично визначено наявність переваг у ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку. Однак, питання передачі земельної ділянки комунальної власності у власність (користування) є дискреційним повноваженням органу місцевого самоврядування, в які суд не має права втручатись.

З викладеного вбачається, що приймаючи рішення про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ОСОБА_2 селищна рада діяла у відповідності до норм чинного земельного законодавства, підстав, передбачених частиною 7 статті 118 ЗК України, для відмови в наданні такої згоди у селищної ради не було.

Висновок суду першої інстанції про те, що рішення Хотінської селищної ради від 01 серпня 2017 року було неправомочне, оскільки в його прийнятті приймало участь менш ніж 50 % від загального складу депутатів є помилковим, так як спростовується матеріалами справи, згідно яких в голосуванні за прийняття оспорюваних позивачем рішень приймало участь 14 із 22 обраних депутатів селищної ради (а. с. 15, 125).

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що позивач оскаржив рішення органу місцевого самоврядування, прийняте стосовно конкретної особи ОСОБА_2, проте до участі в даній справі її залучено третьою особою, а не відповідачем.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції, на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню в частині визнання незаконним та скасування рішення селищної ради від 01 серпня 2017 року про надання дозволу на розробку проекту з землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2, з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні цих позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 3, п. 4; 381-382 ЦПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 04 червня 2018 року скасувати в частині визнання незаконним та скасування рішення Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області від 01 серпня 2017 року про надання дозволу на розробку проекту з землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_8 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення Сумського районного суду Сумської області від 04 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 вересня 2018 року.

Головуючий: Т.А. Левченко

Судді : С.Г. Хвостик

ОСОБА_9