Рішення № 76749298, 27.09.2018, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа№ 583/3397/18

2-а/583/81/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого – судді Сидоренка Р.В.,

за участю секретаря Зубатової І.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в м. Охтирці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора поліції роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області ОСОБА_3 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

27 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що 09.08.2018 року інспектор поліції роти №2 батальйону УПП в Сумській області ОСОБА_3 виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК №779221 від 09.08.2018 року, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП. В даній постанові інспектор зазначив, що ОСОБА_1 09.08.2018 року о 19 год. 20 хв. рухався по вул. Білопільський Шлях, м. Суми, керуючи транспортним засобом «IVEKO», державний номерний знак ВМ 1598, не будучи пристебнутим ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 в Правил дорожнього руху України. Позивач вважає, що інспектор поліції неправомірно виніс оскаржувану постанову, так як при керуванні транспортним засобом «IVEKO», позивач був пристебнутий ременем безпеки та при зупинці автомобіля відстебнув ремінь безпеки та вийшов з автомобіля для спілкування з інспектором поліції. Крім того, оскаржувана постанова винесена за відсутності позивача та за повної необізнаності позивача про наявність винесеної оскаржуваної постанови. В зв’язку з чим, просить визнати дії інспектора поліції роти №2 батальйону УПП в Сумській області ОСОБА_3 щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія НК №779221 від 09.08.2017 року незаконними та протиправними; скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія НК №779221 від 09.08.2017 року; стягнути понесені судові витрати на правничу допомогу.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, з вищевикладених підстав, просили позов задовольнити.

Інспектор поліції роти №2 батальйону УПП в Сумській області ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, надав відзив на позовну заяву, в якому просив позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність, необґрунтованість вимог позивача. Проте суд не може прийняти вказаний відзив до розгляду за наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 162 КАС України, ст. 175 КАС України, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Пунктом 2 частини 4 зазначеної статті передбачено, що до відзиву додаються: документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 7 ст. 47 КАС України, у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.

Однак, відзив не надісланий на адресу позивача, отже наявне порушення вимог ст.ст. 162, 175 КАС України, що тягне за собою повернення відзиву особі, яка його подала.

Згідно ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, перевіривши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до постанови серії НК № 779221 від 09.08.2018 року, складеної інспектором роти №2 батальйону УПП в Сумській області ОСОБА_3, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51,00 грн.

З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 в 09.08.2018 року о 19 год. 20 хв. по вул. Білопільський Шлях, м. Суми, керуючи автомобілем марки «IVEKO», державний номерний знак ВМ 1598, не будучи пристебнутим ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 в Правил дорожнього руху України.

Частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Відповідно до п. 2.3 в) Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям-інвалідам, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі.

Відповідно до вимог ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В судовому засіданні позивач пояснив, що 09.08.2018 року рухався на автомобілі марки «IVEKO», державний номерний знак ВМ 1598, будучи пристебнутим ременем безпеки, жодних правил дорожнього руху не порушував. Пасажир, який знаходився у його автомобілі також був пристебнутий ременем безпеки. З огляду на наведене, вважає дії інспектора при складенні постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності протиправними.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху(частини перша, друга, третя, п’ята і шоста статті 121). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно п. 4 розділу І Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне порушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підтвердженням вчинення адміністративного правопорушення є докази. Відповідно до вимог процесуального закону, докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, компетентними органами та в установленому порядку, а належними якщо вони підтверджують факт даного адміністративного проступку.

Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При вирішенні даного спору, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, у разі наявності заперечень щодо адміністративного позову, суб’єкт владних повноважень повинен, шляхом надання належних та допустимих доказів, довести правомірність своїх дій чи рішень.

Однак, жодних доказів, які б свідчили про те, що позивач під час руху автомобіля був не пристебнутий ременем безпеки, у зв’язку із чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП України, відповідачем суду не надано, як і не надано будь-яких інших доказів на підтвердження своїх заперечень.

Проаналізувавши надані докази та надавши їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що посилання позивача в обґрунтування вимог щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованими і доведеними, у зв’язку з чим, вимоги позивача в даній частині підлягають задоволенню, а постанова від 09.08.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 гривень підлягає скасуванню.

Крім цього, вимоги позивача про визнання незаконними та протиправними дій відповідача щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія НК №779221 від 09.08.2017 року не підлягають задоволенню, оскільки не є належним способом захисту права позивача, регламентованим статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає повноваження суду при вирішенні справи.

Разом з тим, згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 121, ст.ст. 121-1, 121-2, ч. 1-3 ст. 122, ч. 1 ст. 123, ст.ст. 124-1-126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат за надання правничої допомоги, пов'язаних з розглядом справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи між адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено угоду про надання правничої допомоги від 25.08.2018 року, предметом якої є надання правничої допомоги, захист та представництво ОСОБА_1 стосовно оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до акту приймання – передачі виконаних робіт від 27.09.2018 року, до наданих адвокатом ОСОБА_2 входить: знайомство з постановою про накладення адміністративного стягнення, написання позовної заяви, ознайомлення із судовою практикою.

Згідно з оригіналом квитанції № б/н від 27.09.2017 року адвокат ОСОБА_2 прийняв від ОСОБА_1 згідно угоди від 25.08.2018 року 2000,00 грн.

Виходячи з обсягу виконаної представником позивача правової допомоги по справі, її характеру, що позивачем понесені витрати у зв'язку із оплатою допомоги адвоката, яким фактично надавалась така допомога, слід дійти висновку, що витрати позивача на правничу допомогу, пов'язані з розглядом даної справи підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного Управління Національної поліції в Сумській області у сумі 1000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 19, 72-90, 139, 229, 241-246, 286, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 779221 від 09.08.2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області (код ЄДРПОУ: 40108777, місце знаходження: вул. Герасима Кондратьєва, 23, м. Суми) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом десяти днів із дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду ОСОБА_4