Рішення № 76749284, 26.09.2018, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/2417/18

2/583/782/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого – судді Ярошенко Т.О.

за участю секретаря судового засідання Безрядіної О.І., Горлач В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Охтирка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Сумській області про стягнення середнього заробітку за період проходження військової служби за контрактом,-

ВСТАНОВИВ:

22.06.2018 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 27.11.2017 року начальником управління поліції охорони в Сумській області ОСОБА_2 прийнято наказ №388о/с, яким відповідно до ст. 119 КЗпП України увільнено від виконання обов’язків на період проходження військової служби за контрактом із збереженням середнього заробітку ОСОБА_1, інженера супроводження договорів центра технічної охорони УПО в Сумській області на підставі заяви від 21.11.2017 року та припису Охтирського об’єднаного міського військового комісаріату Сумської області від 20.11.2017 року № 1701. 28.11.2017 року ОСОБА_1 уклав з Міністерством оборони України контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу терміном на три роки. Незважаючи на передбачені ст.119 КЗпП України гарантії, позивачу не виплачується за місцем основної роботи середній заробіток.

Позивач вважає, що на підставі ч.3 ст. 119 КЗпП України має право на нарахування заробітної плати, просить стягнути з відповідача середній заробіток за період військової служби з 28.11.2017 року по 22.06.2018року в сумі 28480,94 грн.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, до початку розгляду справи по суті надав суду заяву, в якій просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача надав заяву про розгляд справи в його відсутність.

20.07.2018 року від відповідача надійшов письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та зазначив, що позивач підписавши контракт фактично змінив місце роботи, в зв’язку з чим його було увільнено від виконання на період проходження військової служби за контрактом із збереженням посади та середнього заробітку. При цьому підписання контракту жодним чином не пов’язано з проходженням позивачем військової служби в місцях проведення бойових дій. Крім того за приписами ч.3 ст. 119 КЗпП України, на які посилається позивач обов’язковими умовами є дія особливого періоду та наявність у відповідача кошті Державного бюджету України, необхідних для виплати грошового забезпечення позивачу. В Україні мобілізацію було оголошено тривалістю 210 діб починаючи з 21 січня 2015 року по 22 серпня 2015 року. Таким чином, з 22.08.2015 року закінчилась дія особливого періоду та час проведення мобілізації в Україні, а отже на працівників прийнятих на службу за контрактом з 23.08.2015 року не розповсюджується дія ч.3 ст. 119 КЗпП України. Крім того, відповідач в своїй службовій діяльності не використовує грошові кошти Державного або місцевого бюджетів, з якого б могла здійснюватися виплата грошового забезпечення позивачу, відповідач не має змоги здійснювати виплати з за власний рахунок, оскільки це призведе до нецільового використання державних коштів.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.06.2018 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 20.08.2018 року о 09:00 годині.

20.08.2018 року судове засідання відкладено на 10.09.2018 року о 13:00 годину, в зв’язку з клопотанням відповідача.

10.09.2018 року судове засідання відкладено на 26.09.2018 року у зв’язку з витребуванням документів.

Суд, дослідивши докази та надані сторонами письмові пояснення, оцінивши їх в сукупності встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що наказом №388о/с від 27.11.2017 року, відповідно до ст. 119 КЗпП України увільнено від виконання функціональних обов’язків на період проходження військової служби за контрактом із збереженням середнього заробітку ОСОБА_1, інженера супроводження договорів центра технічної охорони УПО в Сумській області, з 27 листопада 2017 року (а.с.6)

Станом на момент розгляду справи судом ОСОБА_1 проходить військову службу, про що свідчить копія Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб рядового складу від 28 листопада 2017 року. Контракт є строковим та укладений відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін – на три роки (а.с.7-8).

Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

У відповідності до ч. 2 ст. 39 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Із змісту вказаної вище норми трудового законодавства вбачається, що для вирішення питання про наявність прав на гарантії, передбачені нею, правове значення мають види військової служби, її підстави, терміни дії особливого періоду, початку та завершення мобілізації, демобілізації та наявності особливого періоду.

Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України «Про оборону України», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними актами.

За змістом статті 3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію мирного часу (стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими ч.ч.3, 4 ст.119 КзПП України.

ОСОБА_3 національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01 березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Таким чином, за працівниками, які поступили на військову службу за контрактом, роботодавець зобов’язаний зберігати місце роботи, посаду та середній заробіток до закінчення особливого періоду, який розпочався в Україні 17 березня 2014 року і триває по даний час.

Даного висновку також дійшов Верховний Суд по справі № 389/274/17 провадження № 61-34923св18 в постанові від 11.09.2018 року.

На підставі належним чином оцінених доказів, суд дійшов висновку про те, що позивач уклав контракт під час дії ситуації, що загрожує національній безпеці України, тобто під час дії особливого періоду. Отже, як військовослужбовець, він користується гарантіями, передбаченими ст. 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» та ст. 119 ч. 3 КЗпП України.

Зокрема, суд критично відноситься до доводів відповідача у відзиві про те, що на час укладення позивачем контракту на проходження військової служби на нього не розповсюджуються гарантії, передбачені ч. 3 ст. 119 КЗпП України, так як на даний час в Україні не має «особливого періоду» посилаючись на Указ Президента України «Про часткову мобілізацію», стверджуючи, що «особливий період» охоплює лише час мобілізації, оскільки особливий період, що діє в Україні з 17 березня 2014 року, не припинився, нині існує також кризова ситуація, що загрожує національній безпеці України. Таким чином, за працівниками, які поступили на військову службу за контрактом, роботодавець зобов’язаний зберігати місце роботи, посаду та середній заробіток до закінчення особливого періоду, який розпочався в Україні 17 березня 2014 року і триває по даний час.

Посилання відповідача про те, що позивач, підписавши контракт про проходження військової служби фактично змінив місце роботи, не заслуговує на увагу, оскільки було видано наказ про його увільнення від виконання на період проходження військової служби за контрактом із збереженням посади та середнього заробітку, тобто між позивачем та відповідачем трудові відносини не розриваються, а тимчасово припиняються на час проходження військової служби і запис про проходження строкової військової служби може не вноситися до трудової книжки, адже за позивачем зберігається місце роботи на час проходження військової служби ув’язку з призовом.

Доводи відповідача про відсутність грошових коштів Державного бюджету України, необхідних для нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу на період проходження ним військової служби за контрактом, з посиланням на Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не заслуговують на увагу, оскільки забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ст. 4 цього Закону).

Відповідно до ч.3 ст. 119 КЗпП України за працівником зберігається середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову, а не грошове забезпечення як зазначає відповідач у відзиві.

З огляду на викладене, на відповідача не покладено обов’язок здійснювати виплату грошового забезпечення, а передбачає збереження середнього заробітку за місцем роботи.

Обчислення середньої заробітної плати проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року.

Оскільки, за час проходження військової служби позивачу заробітна плата не нараховувалась та не виплачувалась, то порушене право позивача підлягає захисту в межах заявлених вимог.

Розмір середньомісячної заробітної плати позивача встановлений довідкою про доходи за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року (а.с.9).

При розрахунку заборгованості, суд вважає, що з Управління поліції охорони в Сумській області на користь позивача слід стягнути середній заробіток в сумі 28480,94 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, середня заробітна плата за один день складає 200, 57 грн, розмір середнього заробітку позивача за період з 28.11.2017 року по 22.06.2018 року (142 робочих дні) складає 28480,94 грн. Тому стягненню і підлягає саме ця сума, так як відповідачем не спростовано в установленому законом порядку та свого розрахунку не надано.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за період з 28.11.2017 року по 22.06.2018 року в сумі 28480,94 грн,- обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265,268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) задовольнити.

Стягнути з Управління поліції охорони в Сумській області (зареєстроване місцезнаходження: вул. Псільська, 36, м. Суми, код ЄДРПОУ 40108871) на користь ОСОБА_1 (проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час виконання військового обов’язку за період з 28.11.2017 року по 22.06.2018 року в сумі 28480,94 грн. При виплаті середнього заробітку здійснити утримання податків та інших обов’язкових платежів.

Стягнути з Управління поліції охорони в Сумській області (зареєстроване місцезнаходження: вул. Псільська, 36, м. Суми, код ЄДРПОУ 40108871) на користь держави судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду складено 26 вересня 2018 року.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду ОСОБА_4