Рішення № 76747802, 17.09.2018, Болградський районний суд Одеської області

17.09.2018

Справа № 497/1210/15-ц

Провадження № 2/497/5/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2018 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Раца В.А.

секретаря – Божевої І.Д.

за участю сторін: позивача – ОСОБА_1,

представника відповідачів – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження в місті Болграді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні,

ВСТАНОВИВ:

26.05.2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом та просить постановити судове рішення, яким усунути перешкоди у користуванні домоволодінням, по вул. Гоголя, 23, с.Дмитрівка, Болградського району, який належить позивачу на праві приватної власності, а саме просить провести роботи для того, щоб уся домашня худоба, яка знаходиться під стіною будинку позивача, була переміщена на відстань не менше ніж 12 метрів від нього; знести всі господарські будівлі, які примикають до стін його дома, або перенести їх на відстань, яка б забезпечувала йому можливість обслуговувати свій будинок. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що йому на праві власності належить вище зазначене домоволодіння, яке розташоване на земельній ділянці, яка виділена під забудову домоволодіння, ще його батькам. По сусідству з ним проживають відповідачі, яким на праві власності належить домоволодіння № 21 по вул.Гоголя в с.Дмитрівка Болградського району Одеської області. Їх земельні ділянки межують таким чином, що задня стіна домоволодіння позивача знаходиться у дворі відповідачів, які на території своєї земельної ділянці збудували господарські будівлі таким чином, що однією зі стін цих будівель є задня стіна житлового будинку позивача. Починаючі з вулиці відповідачами збудований гараж, потім будівлі для зберігання сіна і для утримання домашньої худоби. У результаті дій відповідачів, позивач позбавлений можливості обслуговувати задню стену свого будинку. Окрім цього прямо під вікнами будинку постійний запах навозу та бекання овець. Добровільно усунути вище зазначені перешкоди відповідачі не бажають, тому позивач вимушений звернутися до суду з цім позовом.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до суду надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позов не визнали та просили суд відмовити в задоволенні позову. Окрім цього від відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 надійшла заява про застосування позовної давності щодо позовних вимог ОСОБА_1 (Т.1 а.с.58).

Представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_2, який діє на підставі ордеру серії ОД №022891 та угоди про надання правової допомоги №211 від 07.10.2015 року, позовні вимоги визнав частково, а саме згодний із позовними вимогами щодо переміщення худоби, а вимоги щодо знесення господарських будівель не визнав, та посилався на те, що позивач сам дозволив відповідачам побудувати вищезазначені будівлі, окрім цього позивач приймав безпосередньо участь у їх будівництві.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі ст. 81 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок, розташований по вул.Гоголя, 23 в с.Дмитрівка Болградського району Одеської області, що підтверджено свідоцтвом про право власності від 30 серпня 2003 року, видане Дмитрівською сільською радою на підставі рішення виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради від 20.08.2003 року №7 (Т.1 а.с.3).

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок №23 по вул.Гоголя в с.Дмитрівка Болградського району Одеської області, виданий КП «Ізмаїльське МБТІ», до складу вище вказаного домоволодіння входять: житловий одноповерховий будинок літ. «А» з підвалом літ. «а» та навісом літ. «а-1»; господарські будівлі: сарай літ. «Б», сарай літ. «В», гараж літ. «Г», сарай літ. «Д», сарай літ. «Е», сарай літ. «Ж» з навісом літ. «ж», господарські (надвірні) споруди: № 1- №5.

Також судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,2216 га, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: вул.Гоголя, 23 в с.Дмирівка Болградського району Одеської області, кадастровий номер якої 5121483000:02:003:0005, що підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 7482520 від 02.08.2013 року, серії САК № 189148 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 7482962 від 02.08.2013 року (Т.1 а.с.55,56).

Власником сусідньої земельної ділянки площею 0,1561, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по вул. Гоголя,21 в с. Дмитрівка Болградського району Одеської області є ОСОБА_3, що підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 509902, виданого 06.12.2010 року (Т.1, а.с.68).

Також судом встановлено, що інформація про реєстрацію права власності за адресою: с.Дмитрівка Болградського району вул.Гоголя,21 відсутня, що підтверджується довідкою КП «Болградське БТІ» №59 від 10.03.2016 року (Т. 1, а.с.150).

Відповідно до листа Дмитрівської сільської ради Болградського району Одеської області №59 від 17.03.2016 року ОСОБА_3 є власником домоволодіння, розташованого за адресою с.Дмитрівка Болградського району Одеської області вул.Гоголя,21 (Т. 1, а.с.151), а відповідно до довідки Дмитрівської сільської ради Болградського району Одеської області № 581 від 27.04.2015 року (Т.1, а.с.5), домоволодіння, розташоване за адресою: Болградський район, с.Дмитрівка, вул.Гоголя,21 станом на 14 квітня 1991 року відносилося до колгоспного типу двору, до складу якого входили: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, тобто відповідачі по справі, однак суду не було надано жодного правовстановлюючого документу на це домоволодіння.

Так, відповідною комісією Дмитрівської сільської ради Болградського району 07.04.2015 було проведено обстеження домоволодінь, розташованих по вул.Гоголя,21 та 23 в с.Дмитрівка, в результаті якого комісією вирішено рекомендувати ОСОБА_4 добровільно знести споруди по утриманню овець, які межують із задньою стіною домоволодіння по вул.Гоголя,23 (а.с.8). Однак, 10.10.2016 року при перевірці на предмет виконання цього акту, комісією було встановлено, що відповідачі рекомендації комісії не виконали (Т.1, а.с.209).

Згідно з висновком експерта № 41/49-2017 від 26.03.2018 року розташування гаражу розміром в плані 11,0 м х 4,5 м по вул.Гоголя, 21 в с.Дмитрівка Болградського району Одеської області та житлового будинку літ. «А» по вул.Гоголя, 23 в с.Дмитрівка Болградського району Одеської області один відносно одного не відповідає вимогам державних будівельних норм 3.25* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських і селищних поселень», оскільки: - вказані будівлі розташовані в безпосередній близькості (впритул) одна відносно іншої, тобто без дотримання встановлених протипожежними вимогами розривів; - вказані будівлі розташовані на відстані меншій ніж один метр від лінії суміжної межі, що унеможливлює обслуговування їх стін; - зливові води від атмосферних опадів з даху житлового будинку літ. «А» по вул.Гоголя, 23 стікають на дах будівлі гаражу по вул.Гоголя, 21 в с.Дмитрівка Болградського району Одеської області тобто на територію суміжної земельної ділянки; - розташований по вул.Гоголя,21 в с.Дмитрівка гараж розміром в плані 11,0 м. х 4,5 м забезпечений скатною хвилястою волокнисто цементною покрівлею із механічним кріпленням до дерев’яної обрешітки, яка встановлена по дерев’яній основі. Хвиляста волокнисто цементна покрівля розташованого по вул.Гоголя, 21 гаражу частково заведена під покрівлю із цементно-піщаної черепиці житлового будинку літ. «А» по вул.Гоголя, 23 в с.Дмитрівка Болградського району, між вказаними покрівлями існують просвіти (зазори), які утворені внаслідок нещільного прилягання одна до одної виконаних із несумісних матеріалів покрівель двох будівель, що разом із різністю похилу схилів цих дахів створює умови для потрапляння атмосферних опадів до горищного простору житлового будинку літ. «А» по вул.Гоголя, 23 в с.Дмитрівка. В своєму висновку експерт зазначає, що технічно, для усунення можливості проникнення атмосферних опадів до горищного простору житлового будинку літ. «А» домоволодіння № 23 по вул.Гоголя просвіти (зазори). Які наявні між покрівлею даху гаражу домоволодіння № 21 по вул.Гоголя та покрівлею даху житлового будинку літ. «А» домоволодіння № 23 можуть бути усунуті заповненням їх цементно-піщаним розчином марки 50 на довжину не менше 150 мм, як зазначено у пункті 7.4.3 державних будівельних норм ДБН В.2.6-220:2017 «Покриття будівель і споруд», або можуть бути виконанні роботи по улаштуванню обшивки даху і улаштуванню організованого водозбору з даху будівлі, але для цього необхідно виконати реконструкцію будівлі гаражу у складі домоволодіння № 21 по вул.Гоголя в с.Дмитрівка в частині зменшення її висоти.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як роз'яснено в пункті 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення ст. 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень ст.ст. 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (ст.ст. 57 - 59 ЦПК), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 353 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Згідно зі ст. 104 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров’я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Відповідно до ч. 3 п. 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

З показів свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 судом встановлено, що у 2008 році сторони домовилися, щодо будівництва гаражу на території земельної ділянки, належної ОСОБА_3, при цьому позивач ОСОБА_1 не тільки не заперечував проти будівництва гаражу, а приймав безпосередньо участь у його будівництві шляхом надання порад, та кожного дня виходячи зі свого домоволодіння цікавився процесом будівництва. Тобто позивачу ще у 2008 році було відомо про порушення його прав, а з позовом він звернувся до суду тільки у 2015 році.

Питання знесення самочинного будівництва регламентовано ч. 7 ст.376 ЦК України, згідно з якою, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином, положення ч. 7 ст. 376 ЦК України передбачає можливість знесення самочинного будівництва за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування лише у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, та в разі неможливості проведення відповідної перебудови або відмови особи, яка здійснила (здійснює) будівництво від її проведення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

За весь час з початку будівництва по теперішній час відповідачу не було направлено жодного припису від компетентних органів щодо порушення порядку та умов зведення споруди на земельній ділянці, яка належить йому.

Крім того, статтею 256 ЦК визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( ст. 257 ЦК).

Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України, перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач достовірно знав, що відповідач будуючи будівлю гаражу порушує його права, але надав добровільну згоду на це, тому строк позовної давності слід рахувати з 2008 року, а саме коли позивачу було відомо про будівництво гаражу.

Таким чином, судом встановлено факт порушення прав позивача ОСОБА_1, у вільному користуванні та розпорядженні належним йому майном, які виразилися у будівництві гаражу, однією зі стін якого є стіна житлового будинку позивача та розташуванні домашньої худоби біля стіни будинку позивача, що позбавляє позивача вільного доступу до задньої стінки житлового будинку для її обслуговування, однак позов підлягає частковому задоволенню, тільки в частині переміщення домашньої худоби, яку визнали відповідачі, а по вимозі щодо знесення господарських будівель сплинув строк позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15,16, 256,261, 391, ЦК України, ст. 103,104 ЗК України, ст.ст.4,12,13,81,141,259,263-265,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні - задовольнити частково.

Зобов’язати відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1, належному йому домоволодінню № 23 по вул. Гоголя в с. Дмитрівка Болградського району Одеської області, а саме переміщення домашньої худоби від стіни будинку позивача до встановленої законодавством відстані та надання можливості вільного обслуговування ОСОБА_1 житлового будинку № 23 по вул. Гоголя в с. Дмитрівка Болградського району Одеської області.

У задоволенні позовних вимог щодо знесення усіх господарських будівель, належних відповідачам – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 27.09.2018 року.

Суддя В.А. Раца