Ухвала суду № 76747523, 26.09.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________26.09.2018

Справа № 520/63/18

н\п 1-кп/490/53/2018

У Х В А Л А

26 вересня 2018 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Чернієнка С.А.

при секретарі Тихонюку В.В.

за участю прокурора Піщевята І.І.,

обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2

їх захисника ОСОБА_3,

під час судового розгляду на підставі обвинувальних актів, складених за результатами досудових розслідувань обставин кримінальних проваджень № 12014160480001333 та № 22017160000000236, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, який народився 03 січня 1988 року у м. Одесі, є громадянином України, неодруженим, раніше не судимим, має повну вищу освіту, не працює, проживає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1,

ОСОБА_2, який народився 22 травня 1983 року у м. Йошкор-Ола ОСОБА_4 РФСР, є громадянином ОСОБА_4 Федерації, неодруженим, раніше не судимим, має середньо-спеціальну освіту, не працює, на території України не зареєстрований, фактично проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, кв. Т-9

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 294 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

За обвинувальним актом суть обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_1, полягає у тому, що, входячи до складу суспільної організації "ОСОБА_5 дружина" та будучи одним з керівників цієї організації, він спільно з іншими керівниками та учасниками цієї організації, кількістю не менше 15 осіб, діючи за попередньою змовою, позиціонуючи себе як силовий блок останньої, з метою здійснення впливу на суспільну думку громадян ОСОБА_5 та Миколаївської областей для наступного схвалення ними можливого введення російських військ на території цих областей та їх окупації або створення на цих територіях України псевдодержавних проросійських утворень, а також з метою ствердження серед спостерігачів цього заходу впевненості у необхідності силового протистояння діючій державній владі та її захоплення, надання допомоги військовим формуванням ОСОБА_4 Федерації у разі окупації ними ОСОБА_5 та Миколаївської областей, для досягнення мети їх примусового відокремлення від України, організував та 28 березня 2014 року здійснив автопробіг сполученням ОСОБА_3 - Миколаїв, присвячений 70-річчю визволення м. Миколаєва від фашистських загарбників, під час якого учасники цього автопробігу та власне ОСОБА_1, були одягнутими у військову камуфльовану форму, маски-балаклави, мали при собі щити з написами "ОСОБА_6 беркуту та ВВ", демонстрували прапори ОСОБА_4 Федерації, Андріївський прапор - військово-морський прапор ОСОБА_4 Федерації, чорно-жовто-білий прапор ОСОБА_4 імперії та георгіївські стрічки, а під час зупинок, у тому числі на в'їзді до м. Миколаєва (в мікрорайоні Варварівка на вул. ОСОБА_5 шосе), а також, близько 17 год., на вул. Адміральській біля пам'ятника Героям-Ольшанцям, проголошували промови і викрикували заклики: "Вперед славяне! ОСОБА_6 вперед! ОСОБА_6!, ОСОБА_3 за всех, и все за одного!"

Такі, вчинені за ствердженням сторони обвинувачення, дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 1 ст. 109 КК України, як здійснення дій, вчинених з метою насильницьких зміни, повалення конституційного ладу та захоплення державної влади, та за ч. 2 ст. 110 КК України, як здійснення дій, вчинених з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Крім наведеного вище, за обвинувальним актом, ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення у тому, що протягом лютого-травня 2014 року, він спільно з іншими особами створив зазначену вище організацію ("ОСОБА_5 дружина"), у тому числі для силового протистояння ідейним опонентам - представникам проєвропейських рухів і організацій, керував цією організацією та брав участь у її діяльності, тренуваннях її членів з метою отримання навичок поводження зі зброєю та спеціальними засобами (кийками, щитами тощо), навичок бою, тактики його ведення, у тому числі загальновійськового бою, для використання цих навичок в організації масових заворушень, за участі інших керівників організації забезпечував її учасників дерев'яними та гумовими кийками, металевими щитами, засобами захисту, які могли використовуватися при протистоянні з опонентами, тощо, з метою організації масових заворушень, для провокування представників проєвропейських громадських рухів та організації на сутички протягом березня-квітня 2014 року організовував в м. Одесі декілька акцій антидержавного характеру, спрямованих на поширення серед населення ідей сепаратизму, розбрату українського народу, ксенофобії, дестабілізацію суспільно-політичної ситуації, порушення функціонування державних та громадських структур тощо.

Такі, вчинені за ствердженням сторони обвинувачення, дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 294 КК України, як готування до організації масових заворушень, що супроводжувалися опором представникам влади, із застосуванням предметів, які використовувалися як зброя.

За обвинувальним актом суть обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_2, полягає у тому, що входячи до складу суспільної організації "ОСОБА_5 дружина", він спільно з іншими учасниками цієї організації, кількістю не менше 15 осіб, діючи за попередньою змовою, позиціонуючи себе як силовий блок останньої, з метою здійснення впливу на суспільну думку громадян ОСОБА_5 та Миколаївської областей для наступного схвалення ними можливого введення російських військ на території цих областей та їх окупації або створення на цих територіях України псевдодержавних проросійських утворень, а також з метою ствердження серед спостерігачів цього заходу впевненості у необхідності силового протистояння діючій державній владі та її захоплення, надання допомоги військовим формуванням ОСОБА_4 Федерації у разі окупації ними ОСОБА_5 та Миколаївської областей, для досягнення мети їх примусового відокремлення від України, організував та 28 березня 2014 року здійснив автопробіг сполученням ОСОБА_3 - Миколаїв, присвячений 70-річчю визволення м. Миколаєва від фашистських загарбників, під час якого учасники цього автопробігу та власне ОСОБА_2 були одягнені у військову камуфльовану форму, маски-балаклави, мали при собі щити з написами "ОСОБА_6 беркуту та ВВ", демонстрували прапори ОСОБА_4 Федерації, Андріївський прапор - військово-морський прапор ОСОБА_4 Федерації, чорно-жовто-білий прапор ОСОБА_4 імперії та георгіївські стрічки, а під час зупинок у тому числі на в'їзді до м. Миколаєва (в мікрорайоні Варварівка на вул. ОСОБА_5 шосе) а також, близько 17 год., на вул. Адміральській біля пам'ятника Героям-Ольшанцям проголошували промови і викрикували заклики: "Вперед славяне! ОСОБА_6 вперед! ОСОБА_6!, ОСОБА_3 за всех, и все за одного!"

Такі, вчинені за ствердженням сторони обвинувачення, дії ОСОБА_2 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 1 ст. 109 КК України, як здійснення дій, вчинених з метою насильницьких зміни, повалення конституційного ладу та захоплення державної влади, та за ч. 2 ст. 110 КК України, як здійснення дій, вчинених з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Крім наведеного вище, за обвинувальним актом, ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення у тому, що протягом лютого-травня 2014 року, він спільно з іншими особами брав участь у діяльності зазначеної вище організації ("ОСОБА_5 дружина"), створеної у тому числі для силового протистояння ідейним опонентам - представникам проєвропейських рухів і організацій, у тренуваннях її членів з метою отримання навичок поводження зі зброєю та спеціальними засобами (кийками, щитами тощо), навичок бою, тактики його ведення, у тому числі загальновійськового бою, для використання цих навичок в організації масових заворушень, за участі інших керівників організації забезпечував її учасників дерев'яними та гумовими кийками, металевими щитами, засобами захисту, які могли використовуватися при протистоянні з опонентами, тощо, з метою організації масових заворушень, для провокування представників проєвропейських громадських рухів та організації на сутички протягом березня-квітня 2014 року взяв участь у м. Одесі в декількох акціях антидержавного характеру, спрямованих на поширення серед населення ідей сепаратизму, розбрату українського народу, ксенофобії, дестабілізацію суспільно-політичної ситуації, порушення функціонування державних та громадських структур тощо.

Такі, вчинені за ствердженням сторони обвинувачення, дії ОСОБА_2 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 294 КК України, як готування до організації масових заворушень, що супроводжувалися опором представникам влади, із застосуванням предметів, які використовувалися як зброя.

До обвинувачених застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою.

Строки тримання під вартою обвинувачених спливають 07 жовтня 2018 року.

Враховуючи обсяг письмових доказів, які належить дослідити, та кількість свідків, які належить допитати, є очевидним, що до 07 жовтня 2018 року суд не встигне завершити кримінальне провадження.

Як випливає зі змісту ст. 331 КПК України, до спливу строку тримання під вартою обвинуваченого, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження цього строку, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

При вирішенні вказаного питання прокурор просив суд продовжити строки тримання під вартою обвинувачених, пославшись на те, що ризики, враховані судом при вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою обвинувачених минулого разу, не перестали існувати та не зменшилися, зокрема станом на теперішній час залишаються ризик переховування обвинувачених від суду та ризик їх впливу на свідків, які станом на теперішній час судом не допитані.

В обґрунтування своєї позиції прокурор послався на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, у тому числі проти основ національної безпеки, а отже, у разі доведеності їх винуватості у цих злочинах, обвинуваченим загрожує суворе покарання, що обидва обвинувачених мають зв'язки серед кола радикально-налаштованих осіб - прихильників неприйняття чинної державної влади в Україні, незаконного відокремлення південно-східних регіонів України та їх приєднання до території ОСОБА_4 Федерації або створення на їх території нових державних утворень, при цьому ОСОБА_7 не має постійного місця проживання на території України та є громадянином ОСОБА_4 Федерації.

Також, висловлюючи свою позицію прокурор послався на положення ч. 5 ст. 176 КПК України, які не дозволяють задля запобігання вказаним ризикам застосувати до обвинувачених будь-який інший запобіжний, менш суворий ніж тримання під вартою.

Обвинувачені та їх захисник проти продовження строків тримання під вартою заперечували.

В обґрунтування своєї позиції обвинувачені та їх захисник послалися на те, що ризики, наведені прокурором, є абстрактними, реальність цих ризиків прокурором належним чином не обґрунтовується, а тому застосування до обвинувачених в такому випадку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відповідатиме національному законодавству, а також практиці Європейського суду з прав людини.

Також, у своїх запереченнях обвинувачені та їх захисник послалися на те, що протягом більше чотирьох років обвинувачені безперервно утримується під вартою у слідчих ізоляторах без наявності факту визнання їх винуватими у вчиненні злочину вироком суду, який би набрав законної сили, та вважають, що таке поводження із обвинуваченими є тортурами. Крім цього, захисник ОСОБА_3 послалася на наявність в ОСОБА_1 близьких родичів на території України, а отже його соціальну адаптованість.

Крім цього, обвинувачені та їх захисники в обґрунтування своєї позиції послалися на те, що останні ніколи не вчиняли будь-яких дій, які б вказували на реальність заявлених прокурором ризиків, та що, натомість, працівники правоохоронних органів, затримуючи обвинувачених після ухвалення судом виправдувального вироку у залі судового засідання без ухвали слідчого судді, діяли незаконно, так само як незаконно затримали обвинуваченого після невдачі з його обміном на полонених ОРДЛО.

Враховуючи це, а також той факт, що сторона обвинувачення не вживає жодних заходів на забезпечення допиту свідків обвинувачення, відповідно до вимог КПК України, сторона захисту вважає, що висунуте проти ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обвинувачення є політично вмотивованим та спробую правоохоронних органів після їх виправдання судом за будь що утримувати обвинувачених під вартою.

З огляду на наведене, сторона захисту просила відмовити у продовженні строку тримання під вартою обвинувачених і змінити застосовані до них запобіжні заходи на домашній арешти.

Вислухавши доводи сторін щодо вказаного вище питання, суд дійшов наступного.

Як слідує зі змісту ст. 199 КПК України, суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики, враховані при застосуванні такого запобіжного заходу, не зменшилися.

При цьому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 194 КПК України, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Щодо обґрунтованості підозри.

З огляду на відомості про обставини, викладені в обвинувальних актах стороною обвинувачення, їх конкретність та деталізацію, а також на відомості, що містяться у досліджених судом станом на 25 жовтня 2018 року джерелах доказів, що не визнані судом очевидно недопустимими, зокрема у висновку експертів № 12515/16-39/18559/17-61 від 04.10.2017 за результатами проведення комплексної психолого-лінгвістичної експертизи, у додатку до цієї експертизи - копії протоколу від 20.09.2017 повторного огляду, а також у висновку експерта № 618/1 від 05.12.2017 за результатами проведення судової портретної експертизи та додатку до цього висновку - копії протоколу від 20.09.2017 повторного огляду, суд вважає підозру ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, про які йдеться в обвинувальних актах, обґрунтованою.

Щодо наявності ризиків та неможливості їх запобігання шляхом застосування інших запобіжних заходів, менш суворих ніж тримання під вартою.

Вирішуючи питання щодо продовження строку тримання обвинувачених під вартою раніше, суд врахував наявність ризику переховування обвинувачених від суду, ризику вчинення ними інших кримінальних правопорушень, подібних до тих, в яких вони обвинувачуються, а також ризику незаконного впливу ними на свідків, які не допитані судом.

На наявність вказаних ризиків вказують характер та спосіб вчинення кримінальних правопорушень, в яких обвинувачуються ОСОБА_1 і ОСОБА_2, суворість покарання, що їм загрожує у разі доведення їх винуватості у зазначених вище злочинах, зокрема кожному з них може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.

Станом на теперішній час обставини, враховані судом при вирішенні питання про продовження строків тримання обвинувачених під вартою раніше, не зникли. Відповідно, вказані вище ризики не зменшилися.

При цьому, жоден з інших запобіжних заходів, менш суворих ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризику незаконного впливу обвинувачених на свідків, оскільки жоден з альтернативних запобіжних заходів не позбавить їх можливості спілкуватися із свідками за допомогою телефонного зв'язку, Інтернету або через інших осіб тощо. Разом з цим, суд вважає саме цей ризик реальним та таким, що достатньо обґрунтовує виправданість продовження строку тримання обвинувачених під вартою, зокрема до того часу, коли усі свідки, яких необхідно допитати для встановлення обставин, що є предметом судового провадження, будуть допитані судом.

Оскільки станом на теперішній час жоден зі свідків обвинувачення судом не допитаний, вказаний ризик не зменшився, а отже подальше продовження строку тримання під вартою обвинувачених є виправданим.

Таким чином, прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість запобігання ризику, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, шляхом застосування до обвинувачених запобіжних заходів, менш суворих ніж тримання під вартою, що відповідно до ст.ст. 183, 194, 199 КПК України є підставою для продовження строку їх тримання під вартою.

Обставини, на які сторона захисту посилається у своїх запереченнях проти продовження строку тримання під вартою, дійсно мають враховуватися судом при визначенні ступеню наведених вище ризиків та можливості їх запобігання шляхом застосування запобіжних заходів альтернативних триманню під вартою. Разом з тим, ці обставини, з огляду на викладене судом вище, не впливають на ступень ризику їх незаконного впливу на свідків, а також на можливість запобігання цьому ризику шляхом застосування запобіжних заходів альтернативних триманню під вартою.

Відповідно, клопотання сторони захисту про зміну застосованих до обвинувачених запобіжних заходів на домашні арешти задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183, 194, 199, 331 КПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотань сторони захисту про зміну застосованих до обвинувачених запобіжних заходів на домашні арешти - відмовити.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 продовжити до 23 листопада 2018 року включно.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 продовжити до 23 листопада 2018 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками кримінального провадження.

Головуючий: